Ухвала суду № 65439723, 14.03.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2017 р.Справа № 617/1725/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Бершова Г.Є. ,

при секретарі судового засідання - Ружинській К. О.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Нежути С. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вовчанського районного суду Харківської області від 02.02.2017р. по справі № 617/1725/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Вовчанському районі Харківської області

про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок пенсії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати неправомірними дії УПФУ у Вовчанському районі Харківської області стосовно відмови у перерахунку розміру його пенсії за вислугу років, перерахувати з 30 серпня 2016 року розмір його пенсії за вислугу років - 65 % заробітку, з урахуванням раніше проведених виплат;

- допустити негайне виконання постанови суду у межах стягнення суми за один місяць з 30 серпня 2016 року по 29 вересня 2016 року.

Вовчанський районний суд Харківської області постановою від 02.02.2017 року відмовив у задоволенні позову.

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, апелянт вважає, що суд першої інстанції неповністю з'ясував обставини, які мають значення для справи, у зв'язку з чим дійшов помилкових висновків.

У судовому засіданні позивач підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували у повному обсязі, вважали постанову суду першої інстанції такою, що не підлягає скасуванню.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників судового засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПФУ в Вовчанському районі Харківської області та отримує пенсію за вислугу років, як працівник льотно-інструкторського складу авіації.

З 18 січня 2013 року виплата пенсії ОСОБА_1 припинена у зв'язку з його працевлаштуванням до ПАТ «Мотор Січ».

13.10.2016 року ОСОБА_1 звернувся до УПФУ в Вовчанському районі Харківської області з заявою про перерахунок пенсії за вислугу років у зв'язку із урахуванням періоду з 18 січня 2013 року по 28 серпня 2016 року, коли він працював в ПАТ «Мотор Січ» (а.с.16).

Листом УПФУ в Вовчанському районі Харківської області від 19.10.2016 року № 26/Є-14 йому було відмовлено у перерахунку пенсії (а.с.22).

Не погодившись з діями відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що УПФУ у Вовчанському районі Харківської області правомірно відмовило позивачу у перерахунку пенсії за вислугу років, оскільки правових підстав для здійснення даного перерахунку не передбачено.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з наступних підстав.

Положеннями ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Перелік окремих категорій працівників авіації та льотно-випробного складу, які мають право на пенсію за вислугу років, установлений статтею 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII. Даною нормою, зокрема, передбачено, що перелік посад льотного складу та інших працівників цивільної авіації, порядок нарахування строків вислуги років для призначення їм пенсій затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання положень статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII Кабінет Міністрів України прийнявпостанову від 21 липня 1992 року № 418 «Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно - випробного складу».

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якщо пенсіонер, який продовжував працювати, набув стажу, достатнього для обчислення пенсії відповідно до частини першої статті 28 цього Закону (чоловіки 35 років), за його заявою проводиться відповідний перерахунок пенсії незалежно від того, скільки часу минуло після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію. Дія цієї частини не поширюється на пенсіонерів, яким призначено пенсію за вислугу років на умовах, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення", та які не досягли віку, встановленого статтею 26 цього Закону.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 3 - рп/2012 від 25 січня 2012 року у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з окремими положеннями Конституції України, суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Закріплений у ст. 8 КАС України принцип верховенства права суд застосовує з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права в Україні.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" також констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року.

Слід також звернути увагу на те, як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 3 жовтня 1997 року у справі №18/183-97, конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону у часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше та лишається діючою на момент протікання правовідносин.

За таких обставин у відповідача були відсутні підстави для перерахунку позивачу пенсії.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підлягає пріоритетному застосуванню до відносин, пов'язаних з призначенням і виплатою пенсії за вислугу років, у зв'язку з чим відмова у перерахунку пенсії позивача є правомірною та не призвела до зменшення розміру пенсії ОСОБА_1,яку він отримував до звернення за перерахунком.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого обґрунтованого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що не підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів, переглянувши постанову суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Вовчанського районного суду Харківської області від 02.02.2017р. по справі № 617/1725/16-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Бершов Г.Є. Повний текст ухвали виготовлений 20.03.2017 р.