Ухвала суду № 65439699, 14.03.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2017 р.Справа № 820/5215/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Ружинської К.О,

в присутності:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Поярко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Східної об`єднаної державної податкової інспекція м. Харкова Головного управління ДФС в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2016р. по справі № 820/5215/16

за позовом фізичної особи- підприємця ОСОБА_3

до Східної об`єднаної державної податкової інспекція м. Харкова Головного управління ДФС в Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_3, звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати Рішення про застосування фінансових санкцій №0003241401 від 17.08.2016 року, відповідно до якого до позивача застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу в розмірі 17 000,0 грн. та податкове повідомлення - рішення №0003251401 від 17.08.2016р., відповідно до якого до позивача застосовано штрафну фінансову санкцію в розмірі 7 112,0 грн. винесені Східною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, 27.07.2016 головними державними ревізорами - інспекторами управління аудиту Головного управління ДФС у Харківській області Бойко О.М. та Волченко К.С. було проведено фактичну перевірку щодо здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками в господарському об'єкті кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

За результатами перевірки складено акт від 27.07.2016 року, яким встановлено порушення позивачем вимог п.1,2,12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у торгівлі громадського харчування та послуг», а саме: не проведення розрахункових операцій через РРО на суму 68 , 00 грн., та не роздрукування та невидача розрахункового документу на суму покупки 68.00 грн., а також порушено встановлений законодавством порядок ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання, а саме: в реалізації знаходиться не облікований товар на суму 3555,0 грн. , ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме: здійснено продаж 0,5 л. пива «Старопрамен» за ціною 22,0 грн. та 50 мл. коньяку Ok vin вміст спирту 40% за ціною 30.0 грн без наявності відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

На підставі акту перевірки від 27.07.2016 року податковим органом прийнято Рішення про застосування фінансових санкцій №0003241401 від 17.08.2016 року, відповідно до якого до позивача застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу в розмірі 17 000,0 грн. (за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без ліцензії) та податкове повідомлення - рішення №0003251401 від 17.08.2016р., відповідно до якого до позивача застосовано штрафну фінансову санкцію в розмірі 7 112,0 грн.

Позивач заперечуючи законність вказаного Рішення про застосування фінансових санкцій та податкового повідомлення-рішення, звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, прийнято оскаржувані рішення за відсутності передбачених законом підстав та при невірному застосування норм законодавства.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки вони ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають приписам чинного законодавства, з огляду на наступне.

Суд зазначає, що фактична перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно з п.п. 20.1.4, 20.1.10, 20.1.11 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити перевірки та звірки платників податків (крім Національного банку України) у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення та здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів; проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій. Товари, отримані службовими (посадовими) особами контролюючих органів під час проведення контрольної розрахункової операції, підлягають поверненню платнику податків у непошкодженому вигляді. У разі неможливості повернення такого товару відшкодування витрат здійснюється відповідно до законодавства з питань захисту прав споживачів.

Відповідно до п. 75.1.3. ст. 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За приписами п. 80.1 ст. 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

За приписами п. 80.4 ст. 80 ПК України передбачено, що перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції (п. 80.7 ст. 80 ПКУ).

Отже, під час проведення фактичної перевірки щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) саме посадовими особами контролюючого органу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

В свою чергу, судом першої інстанції допитано у судовому засіданні, в якості свідків перевіряючих Бойко О.М. та Волченко К.С., які пояснили, що контрольна закупка в кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташована за адресою: АДРЕСА_1 під час проведення фактичної перевірки була проведена не ними, а третьою особою. Жодних пояснень від третьої особи, актів якими було б зафіксовано факти продажу алкогольних напоїв третій особі ними не складалось та до матеріалів перевірки не долучалось.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представником відповідача доказів, якими б встановлено факт придбання третьою особою лікеро-горілчаних виробів у ході проведення перевірки надано не було.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності стверджень відповідача на те, що факт продажу лікеро-горілчаних виробів в кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташована за адресою: АДРЕСА_1 під час проведення фактичної перевірки підтверджується поясненнями кухаря в присутності якої була проведена перевірка та наявністю рахунку офіціанта кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» від 27.07.2016 року, оскільки в матеріалах перевірки відсутні власноручно написані під час проведення перевірки пояснення ОСОБА_6

У відповідності до положень ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спір.

Згідно положень ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, податковим органом, як суб'єктом владних повноважень, в порушення вищевказаних приписів, не надано належних доказів, що підтверджують факт продажу лікеро-горілчаних виробів в кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Тому, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок, що податковим органом порушено порядок проведення фактичної перевірки фізичної особи- підприємця ОСОБА_3, а як наслідок визнано протиправними та скасовано Рішення про застосування фінансових санкцій №0003241401 від 17.08.2016 року, відповідно до якого до позивача застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу в розмірі 17 000,0 грн.

Щодо правомірності винесення Східною об`єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС в Харківській області податкового повідомлення - рішення №0003251401 від 17.08.2016р., колегія суддів зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що підставою для винесення оскаржуваного повідомлення - рішення слугували встановлені в ході перевірки факти порушення позивачем п.1, 2, 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Так, під час перевірки фізичної особи- підприємця ОСОБА_3, контролюючим органом встановлено не проведення розрахункових операцій через РРО на суму 68,00 грн, та не роздрукування та невидача розрахункового документу на суму покупки 68.00 грн, а також порушено встановлений законодавством порядок ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання, а саме: в реалізації знаходиться не облікований товар на суму 3555,0 грн.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі визначаються Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Пунктами 1, 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" встановлено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Як встановлено матеріалами справи та не спростовано доводами апеляційної скарги позивач є платником єдиного податку другої групи.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Частиною 6 ст. 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються: при продажу товарів (наданні послуг) фізичними особами - підприємцями, які відносяться відповідно до Податкового кодексу України до груп платників єдиного податку, що не застосовують реєстратори розрахункових операцій.

Відповідно до п.296.10 ст. 296 Податкового кодексу України реєстратори розрахункових операцій не застосовуються платниками єдиного податку: другої і третьої груп (фізичні особи - підприємці) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1000000 гривень.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у позивача відсутній обов'язок щодо застосування реєстратора розрахункових операцій.

Суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані, зокрема, вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку (п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»)

Згідно ст. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг») облік товарних запасів фізичною особою - підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності стверджень податкового органу щодо порушення позивачем встановленого законодавством порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання, а саме: в реалізації знаходиться не облікований товар на суму 3555,0 грн., що підтверджується відповідною відомістю (л.с. 87), оскільки в зазначених відомостях відсутні данні щодо надходження запасів за визначений період, вибуття запасів за визначений період, а лише встановлено наявність відповідного товару на об'єкті кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Також в матеріалах справи наявна вся необхідна первинна документація, яка на думку суду є належним підтвердженням обліку товарних запасів.

Колегія суддів вважає безпідставним ствердження податкового органу на те, що ненадання платником податків при проведенні перевірки для огляду та звірки з даними бухгалтерського обліку податкових накладних на товар, ТТН, що знаходиться за місцем реалізації та зберігання товару, з огляду на наступне.

Так, и сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом накладних за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», не є підставою для застосування до юридичної особи фінансової санкції, передбаченої ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20.01.2015 року по справі № 21-275а14.

Не надано суду і доказів того, що протягом проведення перевірки податковим органом було доведено до відома безпосередньо самого позивача як суб'єкта господарювання про необхідність надати будь-які документи, в тому числі накладних чи ТТН.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що обставини, які б могли свідчити про недобросовісну поведінку платника податків, - повинні були бути перевірені податковим органом як суб'єктом владних повноважень, і, приймаючи відповідне податкове повідомлення-рішення, податковий орган зобов'язаний був, зокрема, врахувати всі обставини, що мають значення для прийняття такого рішення, дотримуватись необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, а також добросовісно та розсудливо приймати відповідне рішення.

Таким чином, податкове повідомлення - рішення №0003251401 від 17.08.2016р., відповідно до якого до позивача застосовано штрафну фінансову санкцію в розмірі 7 112,0 грн. є неправомірним та пілягає скасуванню.

З огляду на зазначені обставини справи та вимоги діючого податкового законодавства України, колегія суддів підтверджує висновки суду першої інстанції про наявність достатніх підстав та належних доказів на підтвердження правомірності заявлених позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними , не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції є незаконною , підлягає скасуванню у зв'язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміст апеляційної скарги , який повністю дублює заперечення на позов, подані до суду першої інстанції , містить виключно суб'єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, апелянтом у скарзі абсолютно не зазначено в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які ж висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом та не обґрунтовано в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано та яких процесуальних норм адміністративного судочинства не було дотримано судом під час розгляду даної адміністративної справи, а також не зазначено які з поданих доказів суд дослідив неправильно або неповно, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Східної об`єднаної державної податкової інспекція м. Харкова Головного управління ДФС в Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2016р. по справі № 820/5215/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Бершов Г.Є. Ральченко І.М. Повний текст ухвали виготовлений 20.03.2017 р.