Ухвала суду № 65439404, 14.03.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2017 р. Справа № 876/9942/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Кудєрової О.В.,

представника позивача Парфенюка А.С.,

представника відповідача Грицишин І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року у справі за позовом Фермерського господарства «Ай-Ев» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ФГ «Ай-Ев» звернулось до суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області, яким просило скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 02.08.2016 року № 0011071202 і № 0011061202.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року позов задоволено.

Постанова мотивована тим, що вивезення товарів у митному режимі експорту є окремим об'єктом оподаткування, встановленим поряд з постачанням товарів і послуг з місцем постачання на митній території України, а тому за змістом пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України ці операції оподатковуються за нульовою ставкою. Також суд дійшов висновку, що в позивача на дату проведення перевірки відповідачем була наявна ВРХ, оскільки закупівлі останньої господарство не здійснювало, але здійснювало протягом серпня-вересня місяців 2016 року експорт ВРХ до Азербайджану. Факт експорту позивачем товару ВРХ підтверджується належним чином оформленими вантажними митними деклараціями, що є підставою для застосування позивачем нульової ставки з податку на додану вартість згідно з наведеною нормою Закону. Крім того, суд зазначив, що твердження відповідача про те, що позивачем не підтверджено наявності залишку поголів'я ВРХ станом на 01.04.2016 року в кількості 304 голови, спростовується наданими суду документами, а саме договором найму (оренди) нежитлового приміщення для утримання тварин (великої рогатої худоби) та вигулювального майданчику, актом прийому передачі за цим договором, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 213 за жовтень 2016 року та вантажними митними деклараціями. За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач правомірно нарахував податкові зобов'язання і відобразив їх у декларації з податку на додану вартість за квітень 2016 року.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає її незаконною та необґрунтованою, оскільки суд неповно з'ясував обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також суд порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що на підставі аналізу документації та звітності ФГ «Ай-Ев» було встановлено, що у перевірених періодах позивач експортував велику рогату худобу (ВРХ) нижче ціни придбання на суму 698096,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 139619,20 грн., що суперечить вимогам ст. ст. 187, 188 Податкового кодексу України. Також в ході перевірки не підтверджено наявність залишку поголів'я ВРХ, яке згідно із бухгалтерськими документами знаходиться на залишку по рахунку 213 в кількості 304 голови, вагою 104065 кг на загальну суму 2949565,20 грн., в тому числі податок на додану вартість 491594,00 грн. Таким чином, на думку відповідача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановив суд, 19.05.2016 року ФГ «Ай-Ев» подало до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2016 року з розрахунком бюджетного відшкодування, в графі 20.21 якої вказало суму від'ємного значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, у розмірі 475531,00 грн.

В період з 30.06.2016 року до 08.07.2016 року посадові особи Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області провели документальну позапланову виїзну перевірку з питань правомірності нарахування ФГ «Ай-Ев» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2016 року, за результатами якої складено акт від 14.07.2016 року № 3304/12-02/39685433.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, ст. 188, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті за квітень 2016 року на 106591,00 грн., та абз. «б» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість квітня 2016 року на 475531,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області прийняла податкові повідомлення-рішення від 02.08.2016 року № 0011071202, яким ФГ «Ай-Ев» зменшено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 475531,75 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 118882,75 грн., та № 0011061202, яким ФГ «Ай-Ев» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 133238,75 грн., в тому числі 106591,00 грн. за основним платежем і 26647,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, виходячи з наступного.

Основним видом господарської діяльності ФГ «Ай-Ев» згідно з КВЕД є виробництво розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Відповідно до положень ст. 26 цього Кодексу базовою (основною) ставкою податку визначається ставка, що визначена такою для окремого податку відповідним розділом цього Кодексу. У випадках, передбачених цим Кодексом, під час обчислення одного і того самого податку можуть використовуватися декілька базових (основних) ставок.

Згідно з п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу встановлено ставки податку на додану вартість залежно від бази оподаткування в розмірах, 20, 0 та 7 відсотків.

Операції, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою, визначені ст. 195 цього Кодексу.

Зокрема, абз. «а» пп. 195.1.1 п. 195.1 цієї статті передбачено, що за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається, виходячи з їх договірної вартості, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Згідно з п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з вивезення товарів за межі митної території України.

Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, вивезення товарів у митному режимі експорту є окремим об'єктом оподаткування.

При цьому, поширення правил п. 188.1 Податкового кодексу України на експортну операцію щодо визначення бази оподаткування, на думку колегії суддів, не змінює суть такої операції як експорту, оскільки відбувається лише одна операція, а саме вивіз товару в митному режимі експорту, яка є окремим об'єктом оподаткування.

Згідно з п. 194.1 ст. 194 Податкового кодексу України операції, зазначені у статті 185 Податкового кодексу України, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті «а» пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України, яка є основною.

Як встановив відповідач під час перевірки та підтверджено під час судового розгляду справи, ФГ «Ай-Ев» здійснює закупівлю ВРХ, яку експортує за межі митної території України, у спірному випадку в Азербайджан підприємцю ОСОБА_1.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що при здійсненні операцій з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту, собівартість яких перевищує їх експорту вартість, застосовується нульова ставка податку на додану вартість, а тому відсутня необхідність донарахування податкових зобов'язань з цього податку та складання другої податкової накладної на суму перевищення собівартості товарів, що експортуються, над їх вартістю при вивезенні за межі митної території України.

Щодо висновків відповідача про те, що позивачем не підтверджено наявності залишку поголів'я ВРХ станом на 01.01.2016 року в кількості 304 голови, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з наданих позивачем копій договору найму (оренди) від 01.03.2016 року № 1, укладеного між ФОП ОСОБА_5 (наймодавець) та ФГ «Ай-Ев» (наймач), та акту прийому передачі за цим договором, позивач отримав у користування нежитлове приміщення для утримання тварин (великої рогатої худоби) та вигулювальний майданчик загальною площею 1500 кв. м, що знаходяться в с. Бірківка Менського району Чернігівської області, призначене для утримання живої великої рогатої худоби.

Також під час перевірки було встановлено та відображено в акті перевірки, що в період з грудня 2015 року до квітня 2016 року ФГ «Ай-Ев» не закуповувало ВРХ.

Водночас у серпні-вересні 2016 року позивач експортував ВРХ в кількості 285 голів, та станом на листопад 2016 року в залишку перебувало 19 голів ВРХ.

Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, в позивача на час проведення перевірки відповідачем була наявна ВРХ, оскільки закупівлі останньої не здійснювались, але здійснювався протягом серпня-вересня місяців 2016 року продаж (експорт) ВРХ в Азербайджан, що підтверджується наданими позивачем вантажними митними деклараціями, які є підставою для застосування позивачем нульової ставки з ПДВ згідно з наведеною нормою Закону.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відповідач не надав належних та достатніх доказів на підтвердження своїх висновків про порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, ст. 188, абз. «б» п. 200.4 ст. 200, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, отже, не довів правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому ці рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року у справі № 803/1443/16 за позовом Фермерського господарства «Ай-Ев» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Святецький

Ухвала складена в повному обсязі 20.03.2017 року