Ухвала суду № 65439365, 16.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 752/11949/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Шкірай М.П. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

16 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.;

за участю секретаря: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Правобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві на додаткову постанову Голосівського районного суду м. Києва від 31 січня 2017 року у справі за розглядом заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткової постанови у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Правобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання та скасування розпорядження і зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2016 року, ОСОБА_2 звернувся до Голосівського районного суду м. Києва з позовом до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, в якому просив: визнати незаконними дії Правобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_2 в перерахунку пенсії на підставі довідки Генеральної прокуратури України № 18-420 зп від 04.03.2016 року; зобов'язати Правобережне об'єднане Управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 24 червня 2016 року перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії в розмірі та відсотках відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-Х11 від 05.11.1991 року (в редакції на час призначення і перерахунків) у розмірі 90 відсотків від розміру місячної заробітної плати відповідно до довідки Генеральної прокуратури України № 18-420 зп від 04.03.2016 року.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року позов задоволено.

Визнано незаконними дії Правобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_2 в перерахунку пенсії на підставі довідки Генеральної прокуратури України № 18-420 зп від 04.03.2016 року.

Зобов'язано Правобережне об'єднане Управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 24 червня 2016 року перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії в розмірі та відсотках відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-Х11 від 05.11.1991 року (в редакції на час призначення і перерахунків) у розмірі 90 відсотків від розміру місячної заробітної плати відповідно до довідки Генеральної прокуратури України № 18-420 зп від 04.03.2016 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому звертає увагу на порушення судом норм матеріального права, вказуючи при цьому на невірне тлумачення положень Закону України «Про прокуратуру». Крім того, наголошує, що відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України пенсійного забезпечення» з 01.06.2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначають відповідно до, зокрема, Закону України «Про прокуратуру». Крім іншого, наголошує, що із набранням чинності Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року, втратив чинність Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року окрім, зокрема, ч. ч. 2, 4, 6, 11 ст. 50-1, у зв'язку з чим підстави для перерахунку пенсії відсутні.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року апеляційну скаргу Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві - залишено без задоволення, а постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року - без змін.

У січні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Голосівського районного суду м. Києва із заявою в якій просив ухвалити додаткову постанову, якою викласти позовні вимоги відповідно до заявлених в позовній заяві.

В обґрунтування заяви заявник вказував, що в мотивувальній частині постанови судом визначено про задоволення позову у повному обсязі, в тому числі і щодо здійснення перерахування пенсії без обмеження її максимальним розміром, однак в резолютивній частині постанови про перерахунок без обмежень пенсії не вказано.

Додатковою постановою Голосівського районного суду м. Києва від 31 січня 2017 року заяву задоволено.

Ухвалено додаткову постанову по справі за позовом ОСОБА_2 до Правобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання та скасування розпорядження і зобов'язання вчинити певні дії.

Зобов'язано Правобережне об'єднане Управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 24 червня 2016 року перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії в розмірі та відсотках відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-Х11 від 05.11.1991 року (в редакції на час призначення і перерахунків) у розмірі 90 відсотків від розміру місячної заробітної плати відповідно до довідки Генеральної прокуратури України № 18-420 зп від 04.03.2016 року без обмеження її максимальним розміром.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткову постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Відповідно ч.6 ст.12 КАС України, під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

Особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, однак в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів відповідно ч.4 ст.196 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.

Згідно ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення заяви про ухвалення додаткової постанови.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 168 КАС України визначено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення.

Надаючи правову оцінку матеріалам, обставинам справи, а також наданим додатковим пояснення та запереченням сторони по справі, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову у повному обсязі в тому числі і про зобов'язання відповідача здійснити ОСОБА_2 перерахунок пенсії без обмеження її максимальними розміром.

В мотивувальній частині постанови зазначено, що згідно з пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Позивачу пенсія була призначена в 1996 році, тобто до набрання чинності вказаним законом.

Отже, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, яка визначає розмір пенсії у відсотках без обмеження її граничного розміру, що діяла на момент призначення пенсії.

При цьому, колегія суддів приходить до висновку, що твердження відповідача, про відсутність правових підстав для проведення перерахунку пенсії позивача, з посиланням на п. 5 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015р. № 213-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», необґрунтованими тому, що він застосував нові положення до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності. Але таке застосування норм права суперечить вимогам ч. 1 ст. 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.

Відповідно до п.2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VІ від 08.07.2011 обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання ) призначена до набрання чинності цим законом. Порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам встановлюється законодавством незалежно від дати призначення пенсії (щомісячного грошового утримання). Якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Таким чином, новий порядок призначення та виплати пенсій не поширюється на пенсіонерів, яким призначена пенсія до набрання ним чинності, а тому до даних спірних правовідносин слід застосовувати норми ст. 50-1 Закону України (в редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 08.07.2011р. № 3668-VІ), оскільки редакція цього закону звужує права позивача в частині розміру нарахування пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року (справа № 21-348а13) та від 17 грудня 2013 року (справа № 21-445а13).

Статтею 22 Конституції України регламентовано, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У Рішенні Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99 зазначено, що зупинення пільг, компенсацій і гарантій для військовослужбовців та працівників правоохоронних органів без відповідної матеріальної компенсації є порушенням гарантованого державою права на їх соціальний захист та членів їхніх сімей.

На підставі вище зазнаеного, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій та зобов'язання провести перерахунок пенсії є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мір досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку, що необхідно ухвалити додаткову постанову у даній справі, оскільки в її резолютивній частині не зазначено про здійснення перерахунку та виплату пенсії позивачу без обмеження її максимальними розміром.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним та є таким, що не відповідають обставинам справи.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Правобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення, а додаткову постанову Голосівського районного суду м. Києва від 31 січня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 21 березня 2017 року).

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Твердохліб В.А.

Бужак Н.П.