Ухвала суду № 65439267, 14.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 359/7113/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Борець Є.О. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

14 березня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Губської Л.В. та Ісаєнко Ю.А.,

за участю секретаря Полякової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправним та скасування рішення про утримання частини пенсії за віком, зобов'язання виплачувати пенсію за віком в повному розмірі та стягнення недоотриманої пенсії за віком,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2) звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України Київської області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про утримання частини пенсії за віком; зобов'язання виплачувати позивачу пенсію за віком в повному розмірі за період часу з січня 2016 року; стягнення з відповідача недоотриману пенсію за віком за період часу з січня 2016 року по січень 2017 року в розмірі 7403 гривень 74 копійок..

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 січня 2017 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, в січні 2016 року відповідач призначив ОСОБА_2 пенсію за віком. Ця обставина підтверджується копією протоколу Бориспільського об'єднаного УПФУ Київської області №112 від 12 січня 2016 року (а.с.28).

З довідки Бориспільського об'єднання УПФУ Київської області від 17 січня 2017 року (а.с.39) вбачається, що в січні 2016 року позивачу була нарахована пенсія за віком в розмірі 2518 гривень 26 копійок. Відповідач відрахував з неї грошові кошти в розмірі 377 гривень 74 копійок та виплатив позивачу пенсію за віком в розмірі 2140 гривень 52 копійок. В період часу з лютого 2016 року по січень 2017 року щомісячно Бориспільське об'єднане УПФУ Київської області нараховувало позивачу пенсію за віком в розмірі 3903 гривень 30 копійок. Відповідач відраховував з неї грошові кошти в розмірі 585 гривень 50 копійок та виплачував позивачу пенсію за віком в розмірі 3317 гривень 80 копійок.

19.05.2016 року ОСОБА_2 звернувся до Бориспільського об'єднання УПФУ Київської області із заявою в якій просив роз'яснити підстави утримання з пенсії сум, належних для виплати із посиланням на рішення, прийняті органами ПФУ.

У відповідь на вказану заяву ОСОБА_2 Бориспільське об'єднане УПФУ Київської області своїм листом від 26.05.2016 року № 5316/04 повідомило позивача про те, що з 1 січня 2016 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №911-VIII від 24 грудня 2015 року, яким продовжено особливий порядок виплати пенсії працюючим пенсіонерам, а тому тимчасово, з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, у період роботи розмір пенсії яких перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Вважаючи порушенням своїх прав з боку пенсійного органу та з метою їх відновлення пенсіонер звернувся за захистом до суду.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується і колегія суддів.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

01 квітня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015, яким внесено зміни до ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в результаті чого абзац 2 частини першої ст. 47 замінено п'ятьма абзацами такого змісту:

«Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року:

у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються;

у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особі відповідно до цієї статті (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VIII від 24.12.2015 внесено зміни до частини першої ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», абзаци другий і третій якої викладені в такій редакції:

«Тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року: особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

У період роботи на інших посадах/роботах пенсія (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Законом України № 1774-УІІІ від 06.12.2016 року у статтю 47 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» внесені зміни, зокрема, в абзаці другому слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".

Відповідно до статті 152 Конституції України закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Колегія суддів зазначає, що на час розгляду справи норми Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №911-VIII від 24.12.2015р. в частині внесення змін до ст.47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" неконституційними не визнано, тобто, спірні відносини у 2016 році врегульовано саме цим законом.

З копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №612 вбачається, що позивач є адвокатом.

Відповідно до п.п.1, 2 ч. 1 ст. 1 Закону України від 5 липня 2012 року N 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно зі статтею 13 Закону N 5076-VI, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Отже, оскільки позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є самозайнятою особою (період роботи на інших посадах/роботах), судова колегія приходить до висновку, що відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції, яка діє з 01.01.2016, до позивача з моменту призначення йому пенсії, застосовуються встановлені даним законом тимчасові обмеження у виплаті призначеної пенсії в розмірі 85%.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що відповідач, здійснюючи відрахування пенсії позивача в розмірі 15% діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним пенсійним законодавством України, відтак позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 січня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 20.03.2017 року.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Губська Л.В.

Ісаєнко Ю.А.