Постанова № 65439105, 20.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 753/6947/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Вовк Є.І.

Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Твердохліб В.А.., Шелест С.Б., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 12 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Служби Безпеки України в Донецькій області про визнання рішення неправомірним та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась з позовом до Управління Служби Безпеки України в Донецькій області про:

- визнання протиправним та скасування рішення Служби безпеки України у вигляді листа Управління Служби безпеки України в Донецькій області №56/15-312нт від 25.01.2016р. про відмову ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) у виплаті одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- зобов'язання Управління Служби безпеки України в Донецькій області призначити і виплатити ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), одноразову грошову допомогу, відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у розмірі 609 000 (шістсот дев'ять тисяч) гривень 00 копійок.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 12 жовтня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового засідання.

Сторони до судового засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що з 1982 року ОСОБА_4 перебував на військовій службі (у період з 1991р. по 2014 р. проходив службу в органах Служби Безпеки України) та мав військове звання - полковник. За наслідками отриманої хвороби, пов'язаної з проходженням військової служби, наказом СБ України від 04.08.2014р. №1498-ос ОСОБА_4 був звільнений з військової служби за підпунктом «в» пункту 63 (за віком) Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого указом Президента України від 27.12.2007р. №1262/2007, в запас Служби безпеки України з наданням права носіння військової форми одягу. Наказом т.в.о. начальника Управління СБ України в Донецькій області від 10.10.2014р. №369-ос ОСОБА_4 виключений зі списків особового складу Управління з 14.10.2014р. (довідка відділу кадрового забезпечення додається).

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2.

У період з 07.08.2014р. по 30.12.2014р. ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні в гематологічному відділенні КРУ «ОКД імені В.М.Сфєтова» в м. Сімферополь, де у грудні 2014 року його стан здоров'я різко погіршився та 02 січня 2015 року він помер.

З 01 грудня 1979р. позивач перебувала у шлюбі із ОСОБА_4 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3) і проживала з ним однією сім'єю до його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1

У листопаді 2015 р. позивач звернулась до Управління Служби безпеки України у Донецькій області (місце проходження його служби) з відповідною заявою та документами щодо призначення та виплати їй одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975 (далі за текстом - Порядок № 975).

16 березня 2016 р. позивач отримала під розписку лист Управління СБУ у Донецькій області № 56/15-312нт від 25.01.2016p., у якому повідомлено що підстав для виплати їй відповідної одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю ОСОБА_4 - не вбачається.

Вважаючи відмову відповідача неправомірною, позивач звернулася до суду з вказаним позовом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі відповідно до Конституції України визначено Законом України від 20.12.1991 р. №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до ст. 1 Закону №2011-XII соціальним захистом військовослужбовців є діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

У відповідності до ст. 12 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти (п.п. 2 п. 1 ст. 3 Закону №2011-XII).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно до п.п. 1 ч. 2 ст. 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.

Частиною 1 ст. 16-1 Закону №2011-XII передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.

Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (ч. 2 ст. 16-1 Закону №2011-XII).

Згідно визначення Сімейного кодексу до членів сім'ї відносяться подружжя, батьки та діти, інші члени сім'ї.

Між тим, відповідно до п.п. а) ч. 1 ст. 16-2 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону.

В той же час постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 затверджено новий Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).

Відповідно до п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Підпунктом 1 ч. 4 Порядку № 975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.

Відповідно до п. 5 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату загибелі (смерті), рівними частками членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста.

Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.

Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку.

Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до п. 10 Порядку №975 члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), заяви та встановлені у даному пункті документи.

Закон України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» з 1 січня 2015 року встановлював прожитковий мінімум для працездатної особи у розмірі - 1218 грн., у зв'язку з чим, одноразова грошова допомога відповідно до п.п.2 п. 2 ст. 16 Закону № 2011 складає - 609 000 грн.

Як вбачається із наданих разом з позовною заявою медичних документів, покійний ОСОБА_4, дружиною якого була позивач, зокрема, з постанови Військово-медичного управління СБ України ЦВЛК СБУ №166 від 28 січня 2015 року, захворювання ОСОБА_4, 1958 р.н. «Мієлопластичний синдром, неуточнений», що не увійшло у Свідоцтво про хворобу №71 від 02.07.2014 ВЛК ВМС УСБУ в Донецькій області та призвело до смерті хворого 02.02.2015 року, так, пов'язане з проходженням військової служби.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність достатніх підстав для призначення та виплати згідно до п.п. 1 ч. 2 ст. 16 Закону №2011-XII одноразової грошової допомоги, беручи до уваги, що смерть наступила внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ОСОБА_4 обов'язків військової служби.

З аналізу наведених вище положень законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Служби безпеки України у вигляді листа Управління Служби безпеки України в Донецькій області №56/15-312нт від 25.01.2016р. про відмову ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) у виплаті одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та зобов'язання Управління Служби безпеки України в Донецькій області призначити і виплатити ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), одноразову грошову допомогу, відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у розмірі 609 000 (шістсот дев'ять тисяч) гривень 00 копійок.

Згідно з п. 3 ч.1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідним апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з постановленням нового рішення, про задоволення адміністративного позову.

Водночас, відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 94 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі на користь ОСОБА_3 у розмірі 13 946, 44 грн. (тринадцять тисяч дев'ятсот сорок шість гривень 44 копійки).

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 12 жовтня 2016 року - скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_3 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Служби безпеки України у вигляді листа Управління Служби безпеки України в Донецькій області №56/15-312нт від 25.01.2016р. про відмову ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) у виплаті одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

Зобов'язати Управління Служби безпеки України в Донецькій області призначити і виплатити ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), одноразову грошову допомогу, відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у розмірі 609 000 (шістсот дев'ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Служби Безпеки України в Донецькій області на користь ОСОБА_3 сплачений нею судовий збір у розмірі 13 946, 44 грн. (тринадцять тисяч дев'ятсот сорок шість гривень 44 копійки).

Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Є.І. Мєзєнцев

суддя В.А. Твердохліб

суддя С.Б. Шелест

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Шелест С.Б.

Твердохліб В.А.