Ухвала суду № 65439062, 20.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2354/16 Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук Ю.А. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

20 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В.,

Желтобрюх І.Л.

за участю секретаря судового засідання: Панчук А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу відповідача - Головного управління Національної поліції в Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року у справі за адміністративним ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Київській області, Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року позивач, ОСОБА_3, звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просив:

- визнати незаконним та скасувати Наказ № 54 о/с від 09 лютого 2016 року «По особовому складу» Головного управління Національної поліції в Київській області у частині звільнення ОСОБА_3;

- визнати незаконним та скасувати Наказ № 338 від 06 липня 2016 року о/с «По особовому складу» Головного управління Національної поліції в Київській області у частині звільнення ОСОБА_3;

- поновити ОСОБА_3 на займаній посаді начальника ізолятора тимчасового тримання Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області;

- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Київській області виплатити ОСОБА_3 грошову компенсацію у розмірі середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено та постановлено:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 09 лютого 2016 року № 54 о/с у частині звільнення майора поліції ОСОБА_3 (М-118703) з посади начальника ізолятора тимчасового тримання Броварського відділу поліції зі служби в поліції у запас (з постановкою на військовий облік) за статтею 77 п. 1 пп.5 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність) з 10 лютого 2016 року.

- визнати протиправним та скасувати Наказ № 338 від 06 липня 2016 року о/с «По особовому складу» Головного управління Національної поліції в Київській області про внесення часткової зміни до пункту наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 09 лютого 2016 року № 54 о/с у частині звільнення майора поліції ОСОБА_3 (М-118703) з посади начальника ізолятора тимчасового тримання Броварського відділу поліції зі служби в поліції у запас (з постановкою на військовий облік) за статтею 77 п. 1 пп.5 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність).

- поновити ОСОБА_3 (М-118703) на посаді начальника ізолятора тимчасового тримання Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_3 (М-118703) суму середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 13 червня 2016 року по 07 жовтня 2016 року у розмірі 24857 (двадцять чотири тисячі вісімсот п'ятдесят сім) грн. 82 коп.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову - відмовити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 проходив службу в органах внутрішніх справ України з серпня 1997 року. (а.с. 91-92)

07 листопада 2015 року наказом Головного управління Національної поліції у Київській області № 1 о/с «По особовому складу» позивач прийнятий на службу у Національну поліцію України на посаду старшого інспектора з присвоєнням у порядку переатестування спеціального звання старшого лейтенанта поліції. (а.с. 10)

23 листопада 2015 року Головним управлінням Національної поліції в Київській області прийнято наказ № 16 про проведення атестування поліцейських Головного управління Національної поліції в Київській області та створення атестаційних комісій згідно з додатками 1-6 до наказу. (а.с. 119-129)

Цим же наказом управлінню кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Київській області доручено скласти списки поліцейських, які підлягають атестуванню; скласти атестаційні листи на поліцейських.

17 грудня 2015 року Атестаційною комісією №1 позивача включено до переліку осіб, які проходять співбесіду 21 грудня 2015 року. (а.с.108)

21 грудня 2015 року атестаційна комісія за результатами розгляду матеріалів та проведеної співбесіди та обговорення більшістю голосів прийняла рішення, оформлене протоколом, про невідповідність ОСОБА_3 займаній посаді та його звільнення зі служби у поліції через службову невідповідність. (а.с. 109-110)

Не погоджуючись такими висновками атестаційної комісії, позивач звернувся зі скаргою до Апеляційної комісії північного регіону. (а.с.113-115)

Відповідно до протоколу ОП № 18/01/16-04 апеляційною атестаційною комісією північного регіону 18 січня 2016 року за результатом розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення прийнято рішення, що скарга розгляду не підлягає, оскільки скаржником не набрано 60 і більше балів за професійний тест та тест на загальні здібності та навички. (а.с.116)

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 09 лютого 2016 року № 54 о/с ОСОБА_3 відповідно до пункту 5 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції (через службову невідповідність). (а.с. 11)

Підставою для звільнення позивача є атестаційний лист ОСОБА_3 від 21 грудня 2015 року з висновками атестаційної комісії.

Наказом № 338 о/с від 06 липня 2016 року, на підставі заяви ОСОБА_3 від 17 червня 2016 року, довідки № 51, виданої Київською міською клінічною лікарнею швидкою медичної допомоги 17 травня 2016 року, листків непрацездатності, виданих Комунальним некомерційним підприємством «Консультаційно-діагностичний центр» Деснянського району міста Києва, внесено часткову зміну до пункту Наказу Головного управління від 09 лютого 2016 року № 54 о/с у частині звільнення майора поліції ОСОБА_3, а саме: вважати його звільненим з 13 червня 2016 року. (а.с.12)

Вважаючи, що його права, свободи та законні інтереси порушено, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.

Даючи правову оцінку вищевикладеним фактичним обставинам справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 47 Закону України «Про Національну поліцію» призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України. У разі проведення конкурсу для визначення кандидата для призначення на відповідну посаду призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції згідно з номенклатурою посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України, та відповідно до результатів конкурсу.

Відповідно до п. 9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Відповідно до п. 12 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону працівникам міліції, які у визначеному цим Законом порядку прийняті на службу до поліції, наказами про призначення на відповідні посади одночасно присвоюються відповідні спеціальні звання поліції відповідно до наведеної у цьому пункті схеми співвідношення спеціальних звань.

07 листопада 2015 року наказом Головного управління Національної поліції у Київській області № 1 о/с «По особовому складу» позивач прийнятий на службу у Національну поліцію України на посаду старшого інспектора з присвоєнням у порядку переатестування спеціального звання старшого лейтенанта поліції.

Наказ Головного управління Національної поліції у Київській області № 1 о/с не містить будь-яких застережень про тимчасовість призначення позивача на посаду в поліції, тому доводи скаржника з приводу того, що позивача було призначено виключно до тимчасового штату, колегія суддів відхиляє.

Аналіз п. 9 Розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» дає підстави для висновку про те, що видання наказу про призначення є самостійною і достатньою підставою для призначення колишніх працівників міліції на посади, створені в структурі Національної поліції.

Натомість, згідно з ч.1, 2 ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію» атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Атестування поліцейських проводиться:

1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу;

2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність;

3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Так, у ч. 1 ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію» закріплено мету проведення атестування поліцейських, а у ч. 2 ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено вичерпний перелік підстав для проведення атестування - проведення атестування поліцейських з інших підстав, ніж зазначені у частині 2 ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію» чинним законодавством України не передбачено.

Кожна з підстав, закріплених у ч. 2 ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію» повинна бути пов'язана з певними передумовами, зокрема, атестування, яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби у поліції через службову невідповідність - обумовлюється існуванням реальних підстав до звільнення (неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо).

Отже, атестація працівника одразу ж після прийняття його на роботу (у тому числі на службу до поліції), безвідносно до вирішення питань проходження служби (призначення поліцейського на вищу посаду або переведення на нижчу посаду) або дисциплінарного провадження (вирішення питання про звільнення зі служби через службову невідповідність) не відповідає вимогам Закону України «Про Національну поліцію».

Наказ відповідача щодо проведення атестування та створення атестаційний комісій не містить посилань на конкретні підстави для атестування поліцейських, визначені ч. 2 ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію».

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивача було включено до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, за відсутності для цього визначених законом підстав.

Крім зазначеного, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом даного спору є правомірність дій відповідача щодо звільнення позивача. Так, підставою для звільнення позивача є атестаційний лист, а тому суд апеляційної інстанції не бере до уваги доводи відповідача про те, що наказ про включення ОСОБА_3 останнім у судовому порядку не оскаржувався.

Згідно з п. 16 Розділу IV Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 листопада 2015 року № 1465 (далі - Інструкція) атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Відповідно до п.20 Інструкції усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення.

Згідно з п. 15 розділу IV Інструкції атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Натомість, рішення (висновок) атестаційної комісії № 1 Головного управління Національної поліції у Київській області, оформлене протоколом від 21 грудня 2015 року, щодо невідповідності позивача займаній посаді та звільнення його зі служби у поліції через службову невідповідність, прийняте без врахування професійних якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки та не підтверджується належними доказами.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції підмінив уповноважений орган Національної поліції та провів повторну атестацію позивача, втрутившись у дискреційні повноваження відповідача.

Колегія суддів апеляційної інстанції не бере до увагу зазначені доводи Національної поліції з огляду на таке.

Відповідно до абз. 3 п. 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №7 від 20 травня 2013 року суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Тобто втручання у дискреційні повноваження може мати місце лише тоді, коли суд ухвалив постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту.

У резолютивній частині постанови Київського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року відсутні вимоги до відповідача щодо зобов'язання прийняти рішення певного змісту.

Крім того, таке рішення суду першої інстанції відповідає передбаченим пунктом 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із «повною юрисдикцією», тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо: повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів; встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення; належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 28 червня 1990 року у справі «Обермейєр проти Австрії» (CASE OF OBERMEIER v. AUSTRIA); п. 155 рішення Європейського суду з прав людини від 4 березня 2014 року у справі «Гранд Стівенс проти Італії» (CASE OF GRANDE STEVENS v. ITALY)).

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Київській області, Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, зобов'язання вчинити дії.

Приписами ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

На підставі викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено 20.03.2017

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Н.В. Безименна,

І.Л. Желтобрюх

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Безименна Н.В.

Желтобрюх І.Л.