Постанова № 65438684, 20.03.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2017 р. Справа№ 910/1023/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Куксова В.В.

Гаврилюка О.М.

за участю секретаря судового засідання - Куценко К.Л.;

за участю представників сторін:

від позивача: Волтер О.В. - представник за довіреністю б/н від 11.01.2016,

від відповідача 1: не з'явились;

від відповідача 2: Прокоф`єв С.А. - представник за довіреністю б/н від 03.01.2017,

розглянувши апеляційну скаргу Запорізької митниці Державної фіскальної служби

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2016

у справі № 910/1023/16 (суддя - Курдельчук І.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТ-ХІМ"

до 1. Державної казначейської служби України,

2. Запорізької митниці Державної фіскальної служби

про стягнення 29 294,16 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТ-ХІМ" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної казначейської служби України (надалі - відповідач 1) про стягнення 29 294,16 грн матеріальної шкоди, завданої Запорізькою митницею Державної фіскальної служби (надалі - відповідач 2).

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що 19.09.2014 ним було заявлено до Запорізької митниці для митного оформлення товар за митною декларацією № 112050000/2014/021110 за кодом згідно УКТЗЕД 3808941000 (ставка мита 0%). За вказаною ВМД підлягали сплаті наступні платежі: мито (020) - 0 грн; ПДВ (028) - 75 113,47 грн. Карткою відмови № 112050000/2014/00671 відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за вказаною ВМД. Випуск товарів здійснено у вільний обіг за відповідною тимчасовою митною декларацією ТН від 23.09.2014 №112050000/2014/021300, за якою сплачено наступні платежі: мито (020) - 0 грн; ПДВ (028)- 75 113,47 грн. 02.10.2014 службовцем Запорізької митниці прийнято кваліфікаційне рішення про визначення коду товару № КТ-112000003-0037-2014, яким товар визначено кодом 3402901000, ставка мита 6,5%. На виконання цього рішення була оформлена додаткова декларація МД2 від 29.10.2014 №112050000/2014/023845, за якою додатково сплачено: мито (020) - 24 411,88 грн; ПДВ (028) - 4 882,28 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року у справі № 808/7227/14 визнано протиправним та скасовано рішення Запорізької митниці про визначення коду товару від 02.10.2014 № КТ- 112000003-0037-2014. Отже, внаслідок прийняття службовцями Запорізької митниці протиправного рішення № КТ-112000003-0037-2014, позивачем за МД2 №112050000/2014/023845 надмірно сплачено наступні платежі: мито (020) - 24 411,88 грн; ПДВ (028) - 4 882,28 грн.

За доводами позивача сплата різниці в розмірі 29 294,16 грн обумовлена саме протиправними діями і рішеннями Запорізької митниці, а тому він просив суд в порядку ст. 1166 ЦК України стягнути на його користь з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України 29 294, 16 грн матеріальної шкоди, завданої протиправним рішенням та діями Запорізької митниці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2016 було залучено до участі у справі як іншого відповідача Запорізьку митницю Державної фіскальної служби.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2016 було припинено провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 апеляційну скаргу Товариства залишено без задоволення; ухвалу суду від 15.04.2016 зі справи № 910/1023/16 - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.07.2016 касаційну скаргу Товариства задоволено; постанову від 07.06.2016 та ухвалу від 15.04.2016 скасовано; справу направлено до Господарського суду міста Києва для розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.11.2016 (дата підписання рішення - 28.11.2016) припинено провадження у справі в частині стягнення 24 411,88 грн основного боргу. Позов задоволено, стягнуто із Державного бюджету України із Запорізької митниці Державної фіскальної служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТ-ХІМ" 4 882, 28 грн. матеріальної шкоди.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Запорізька митниця Державної фіскальної служби 07.12.2016 звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2016 у даній справі та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач 2 посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскільки позивачем не доведено, що надмірно сплачений податок на додану вартість є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України. Також апелянт стверджує про відсутність факту протиправної поведінки, отже й деліктної відповідальності.

Крім цього, апелянт, посилаючись на рішення Конституційного суду України від 03.10.2001 № 12-рп/2011, стверджує, що судом першої інстанції не враховано, що заявлена до стягнення шкода підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2017 апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження.

Розгляд справи відкладався.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2017 задоволено клопотання Запорізької митниці Державної фіскальної служби про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 20.03.2017 (яке відбулось в режимі відеоконференції) представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 в частині задоволення позовних вимог скасувати з прийняттям нового про відмову в позові.

20.03.2017 на електронну адресу Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, які останній підтримав у судовому засіданні 20.03.2017 та просив приєднати до матеріалів справи. В запереченнях позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача 1 в судове засідання 20.03.2017 не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення 23.02.2017 ухвали суду від 20.02.217. Про причини неявки суд не повідомив, жодних заяв, клопотань від останнього не надходило.

Враховуючи те, що явка представників учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності відповідача 1, який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечень на неї, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 2, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 19.09.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛОГ1СТ-ХІМ" було заявлено до митного оформлення товар - DIDECYL DIMETHYL AMMONIUM CHLORIDE (дідецил демитил амонію хлорид) 50%, за митною декларацією №112050000/2014/021110 за кодом згідно УКТЗЕД 3808941000 ставка мита 0%. Товар надійшов в 56-ти поліетиленових ємкостях по 180 кг кожна.

Для підтвердження коду товару позивачем до митного органу було надано сертифікат аналізу ПОАС 50% від 20.07.2014, технічна довідка від 18.09.2014 №21/09-14, лист безпеки на продукт, інструкція по використанню препарату дідецил демитил амонію хлорид.

Для остаточного вирішення питання правильності класифікації товару 22.09.2014 Запорізькою митницею Державної фіскальної служби України зразки товару були направлені на дослідження до Дніпропетровського управління з питань експертизи та досліджень СЛЕД Мін доходів.

За результатами досліджень (висновок від 25.09.2014 №142001600-0712) товар - DIDECYL DIMETHYL AMMONIUM CHLORIDE (дідецил демитил амонію хлорид) 50%, партія №20140720" ідентифікований як рідина, яка складається із водно-спиртового розчину неразголудженої вуглеводневої сполуки з вмістом четвертинної амонієвої групи - речовина визначеного хімічного складу. Продукт має катіонні поверхнево-активні властивості. Відповідно дидецилдиметиламоній хлорид використовується в якості катіонного сурфактанту (ПАР) та має антибактеріальні властивості. Вміст нелеткої складової становить 61,6±0,1мас.%.

На підставі інформації, яка наведена у висновку, Запорізькою митницею Державної фіскальної служби України було прийнято рішення від 02.10.2014 №КТ- 112000003-0037-2014 про визначення коду товару, яким товар - DIDECYL DIMETHYL AMMONIUM CHLORIDE (дідецил демитил амонію хлорид) 50%, партія №20140720" за кодом 3402901000, ставка мита 6,5%.

На виконання вказаного рішення було оформлено додаткову декларацію МД2 від 29.10.2014 № 112050000/2014/023845, за якою було додатково сплачено мито у сумі: (020) - 24 411,88 грн; ПДВ (028) - 4 882,28 грн, що підтверджується банківськими виписками наявними в матеріалах справи.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, не погодившись з обґрунтованістю прийняття Запорізькою митницею Державної фіскальної служби України зазначеного рішення, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТ- ХІМ" звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення від 02.10.2014 №КТ-112000003-0037-2014 про визначення коду товару; зобов'язання відповідача оформити товар DIMETHYL AMMONIUM CHLORIDE 50%, за кодом УКТЗЕД №38089400, що вказаний у сертифікаті походження від постачальника №14-С3201С0531/00005 від 14.08.2014.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду у позові було відмовлено. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2015 у справі № 808/7227/14 було задоволено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТ-ХІМ"; постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.09.2015 у справі № 808/7227/14 скасовано та прийнято нову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТ-ХІМ" задоволено частково, а саме визнано протиправним та скасовано рішення Митниці від 02.10.2014 №КТ-1120000003- 0037-2014 про визначення коду товару.

Як встановлено Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом у вказаній вище постанові, що водно-спиртовий розчин DIDECYL DIMETHUL AMMONIUM CHLORIDE 50% у зв'язку зі своїми хімічними властивостями не може кваліфікуватися за товарною позицією 3402901000, тому визначення митним органом для речовини DIDECYL DIMETHUL AMMONIUM CHLORIDE 50% товарної позиції №3402901000 є таким, що не ґрунтується на приписах чинного законодавства, у зв'язку з чим рішення про визначення коду товару від 02.10.2014 №КТ-1120000003-0037-2014 є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

За приписами ч. з ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи зазначені вище обставини, позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом про стягнення 29 294,16 грн майнової шкоди, заподіяної неправомірними діями Запорізької митниці Державної фіскальної служби, що полягали у прийнятті рішення про визначення коду товару, яке не ґрунтувалося на приписах чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо застосування до даних правовідносин ст. 1173 ЦК України, з огляду на наступне.

Відповідно ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі. Згідно з ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 56 Конституція України проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Враховуючи те, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення майнової шкоди, заподіяної йому незаконним рішенням саме органу державної влади - Запорізькою митницею Державної фіскальної служби, той застосовувати потрібно саме ст. 1173 ЦК України.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та не заперечується сторонами, після порушення позовного провадження у даній справі Запорізькою митницею Державної фіскальної служби повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТ-ХІМ" грошові кошти у сумі 24 411,88 грн.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність припинення провадження у даній справі в частині позовних вимог про стягнення 24 411,88 грн на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК, оскільки подане позивачем шляхом надсилання електронного листа клопотання про зменшення позовних вимог до 4 882,28 грн не може прийматися судом, як належне, що обґрунтовується наступним.

Так, відповідно до п. 1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, яким передбачено, що документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.

Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими посилання апелянта на недоведеність позивачем того, що надмірно сплачений податок на додану вартість є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України та на відсутність факту протиправної поведінки, отже й деліктної відповідальності, з огляду на наступне.

Враховуючи конструкцію ст. 1173 ЦК України, суд апеляційної інстанції зазначає, що передумовою відшкодування шкоди в порядку ст. 1173 ЦК України, є визнання рішення органу державної влади або органів місцевого самоврядування незаконним та його скасування, наявність шкоди в особи, для якої таке рішення є обов'язковим, та причинний зв'язок між неправомірним рішенням органу та заподіяною шкодою.

Таким чином, предметом доказування у даній справі є факти неправомірних дій (бездіяльності) відповідача 2, виникнення шкоди та причинний зв'язок між її неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіяння шкоди позивачу. Неправомірність дій (бездіяльності) відповідача 2 має підтверджуватись належними доказами.

Як було встановлено вище, зокрема вказано у постанові Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2015 у справі № 808/7227/14, Запорізькою митницею Державної фіскальної служби України було прийнято протиправне, необґрунтоване та таке, що не ґрунтується на приписах чинного законодавства України рішення про визначення коду товару від 02.10.2014 №КТ- 1120000003-0037-2014, яке підлягає скасуванню.

При цьому під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) збитків;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками;

4) вини та ступеня вини.

Отже, заявником позову має бути доведено наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення. (Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Вищого господарського суду України від 19.10.2016 у справі № 904/5500/14).

Разом з цим, матеріалами справи підтверджується наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення.

При цьому, факт неправомірних дій Запорізької митниці Державної фіскальної служби, став підставою для сплати позивачем необґрунтованого та незаконного мита у сумі: (020) - 24 411,88 грн.; ПДВ (028) - 4 882,28 грн. - тобто завдання шкоди, що підтверджується матеріалами справи та не спростовано на стадії апеляційного перегляду. Тобто фактично відповідачем 2 було визнано протиправність своєї поведінки. І в цій частині суд апеляційної інстанції приймає доводи позивача, викладені у запереченні на апеляційну скаргу.

Таким чином, вбачається причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою Запорізької митниці Державної фіскальної служби України та заподіяною нею шкодою у вигляді сплати позивачем необґрунтованого та незаконного мита у сумі 24 411,88 грн. та ПДВ 4 882,28 грн.

Враховуючи встановлені вище обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги про стягнення 4 882,28 грн шкоди, заподіяної внаслідок прийняття незаконного рішення Запорізькою митницею Державної фіскальної служби.

Однак, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відмови у позові до Державної казначейської служби України та стягнув суму безпосередньо з відповідача 2, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.ст. 99, 101 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

За приписами ст. 25 Бюджетного кодексу України, державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до Закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Відповідно до пп. 2 п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету, відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, вищенаведені приписи Конституції України, Бюджетного кодексу України, Цивільного кодексу України свідчать про те, що фізичним та юридичним особам гарантується відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання цих органів (зазначена правова позиція викладена у рішенні Конституційного Суду України №12-рп/2001 від 03.10.2001 року).

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Аналогічна норма передбачена у Положенні про Державну казначейську службу України, затвердженому Указом Президента України від 13.04.2011 № 460/2011. Відповідно до пункту 7 зазначеного Положення Казначейство України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (у разі їх утворення).

А тому доводи апелянта про те, що для повернення таких коштів передбачено спеціальний порядок (митне законодавство, податкове законодавство та ін.) є помилковим.

З огляду на викладене вище, обов'язок обслуговування бюджетних коштів та списання цих коштів, у тому числі на відшкодування шкоди, завданої фізичним та юридичним особам незаконними діями та рішеннями органів державної влади покладено на Державну казначейську службу України та її територіальні органи, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення коштів Державного бюджету України із Запорізької митниці Державної фіскальної служби України з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду.

Отже, доводи апелянта про неврахування судом першої інстанції того, що заявлена до стягнення шкода підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України підтверджуються матеріалами справи та нормами чинного законодавства, а тому в цій частині апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2016 у справі № 910/1023/16 - частковій зміні на підставі п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України з використанням повноважень, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 103 ГПК України.

Керуючись статтями 32-36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Запорізької митниці Державної фіскальної служби на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2016 у справі задовольнити частково.

2. Пункт 3 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2016 у справі № 910/1023/16 змінити, виклавши в наступній редакції: «Стягнути з Державного бюджету України (через Головне управління Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна 6, код ЄДРПОУ 37567646)) шкоду завдану незаконним рішення Запорізької митниці Державної фіскальної служби (69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, 12; ідентифікаційний код: 39477764) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТ-ХІМ» (69034, м. Запоріжжя, вул. Цимлянська, 29; ідентифікаційний код: 39071718): 4 882 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят дві) грн. 28 коп. матеріальної шкоди.

3. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2016 у справі № 910/1023/16 в частині припинення провадження у справі про стягнення 24 411,88 грн. боргу та задоволення позову (п. 1, 2 резолютивної частини рішення ) - залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

4. Матеріали справи № 910/1023/16 повернути до місцевого господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у встановленому чинним законодавством порядку.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Куксов

О.М. Гаврилюк