Постанова № 65438598, 16.03.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2017 р. Справа№ 910/4266/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Власова Ю.Л.

Чорної Л.В.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Лесько Г.Є. - прокурор відділу представництва інтересів громадян і держави і суді та при виконанні судових рішень військової прокуратури Центрального регіону України, посвідчення № 034692 від 05.08.2015;

від позивача-1: Мехреньгіна А.Б., довіреність № 303/25-640 від 03.02.2017;

від позивача-2: Мехреньгіна А.Б., довіреність № 220/482/д від 26.12.2016;

від відповідача: повідомлений, але не з'явився;

від третьої особи : повідомлений, але не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління на рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2017 у справі № 910/4266/16 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом першого заступника військового прокурора Центрального регіону України, м. Київ, в інтересах держави в особі:

1) Міністерства оборони України, м. Київ

2) Київського квартирно-експлуатаційного управління міністерства оборони України, м. Київ

до Київської міської ради, м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - державне підприємство «Управління капітального будівництва та інвестицій», м. Київ

про визнання незаконним рішення № 134/1968 від 26.07.2007

З результатами розгляду апеляційної скарги Київський апеляційний господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

11.03.2016 перший заступник військового прокурора Центрального регіону України в особі Міністерства оборони України ( надалі- позивач-1/ МО України) та Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (надалі- позивач-2/ Київський КЕУ МО України) звернулось до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Київської міської ради (надалі- відповідач/КМР), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - державне підприємство «Управління капітального будівництва та інвестицій» (надалі- третя особа) про визнання незаконним рішення відповідача № 134/1968 від 26.07.2007 ( т.1, а.с. 7-13).

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду, перший заступник військового прокурора Центрального регіону України посилається на порушення інтересів держави, у зв'язку з прийняттям відповідачем рішення №134/1968 від 26.07.2007, за наслідками якого, як стверджує прокурор у Київського КЕУ вилучено земельну ділянку площею 2,85 га, за адресою: м. Київ, проспект Відрадний, 42, з порушення приписів Земельного кодексу України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.06.2016 у справі № 910/4566/16 залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.12.2016 постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 17.06.2016 у справі № 910/4266/16 скасовано, а матеріали справи скеровано на новий розгляд до господарського суду міста Києва ( т. 1, а.с. 232-235).

Направляючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України вказав, що судам при новому розгляді справи необхідно встановити чи порушені права позивачів за захистом яких звернувся прокурор, чи є доведеними його вимоги, та чи підлягає застосуванню, виходячи з установленого, строк позовної давності.

За результатами нового розгляду рішенням господарського суду міста Києва від 31.01.2017 у справі № 910/4266/16 у задоволенні позову відмовлено повністю ( т. 2, а. с. 49-50).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський виходи з того, що права позивача-2, як землекористувача не порушено.

При цьому суд першої інстанції керувався приписами ст.ст. 9, 77, 84, 116, 124, 125, 126, 141, 142 Земельного кодексу України, ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст.ст. 49, 80, 52-85 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з вказаним рішенням господарського суду міста Києва, Київське квартирно-експлуатаційне управління звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням норм процесуального права, що виражено у неповному дослідженні доказів наданих позивачами; неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи; не вжиттям всіх необхідних заходів для повного та всебічного розгляду справи, а також порушення норм матеріального права, зокрема, ст. 92 Цивільного кодексу України, ст.ст.16, 84, 142, 149, 155 Земельного кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2017 (колегія суддів: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Чорна Л.В., Яковлєв М.Л.) прийнято до провадження апеляційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління на рішення господарського суду міста Києва; розгляд апеляційної скарги призначено на 16.03.2017.

Розпорядженням начальника відділу забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду № 09-53/991/17 від 15.03.2017 у зв'язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/4266/16.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 15.03.2017 для розгляду справи № 910/4266/16 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Разіна Т.І., судді Чорна Л.В., Власов Ю.Л.

Представник апелянта (позивача-2) в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги з викладених в ній підстав.

Представник позивача -1 в судовому засіданні просив апеляційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2017 скасувати, та постановити нове-про задоволення позовних вимог.

Прокурор в судовому засіданні просив апеляційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2017 скасувати, та постановити нове-про задоволення позовних вимог.

Встановлено, що в судове засідання 16.03.2017 представник відповідача та третя особа не з'явилися, причини неявки суд апеляційної інстанції не повідомили.

Клопотань від відповідача та третьої особи про відкладення розгляду справи до суду апеляційної інстанції не надходило.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що в матеріалах справи є докази (поштові повідомлення) належного повідомлення сторін про час та місце розгляду апеляційної скарги колегія суддів, порадившись, ухвалила розглянути апеляційну скаргу у відсутності відповідача та третьої особи.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача-1 та представника прокуратури, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, що 17.07.1978 виконавчим комітетом Київської міської ради народних депутатів було прийнято рішення № 1028/2 «Про надання в користування земельних ділянок квартирно-експлуатаційної частини Київського військового округу в Жовтневому районі», відповідно до п. 1 якого надано в користування квартирно-експлуатаційній частині Київського військового округу земельні ділянки площею близько 70 га на яких розміщені військові частини та організації Київського військового округу в Жовтневому районі, в тому числі:

Київське вище військове училище ім. Фрунзе площею біля 17 га по Брест-Литовському проспекту, 71/2;

в/ч 63630 площею біля 14 га по вул. Трудових резервів;

військове містечко 165 площею біля 39 га по вул. Качалова, 3.

Крім того, п. п. 2.1.- 2.2. вказаного рішення зобов'язано квартирно- експлуатаційну частину виконати генеральні плани забудови територій, що їй відносяться, та погодити їх в голов АПУ виконкому міськради; виконати благоустрій вулиці Качалова прилеглої до містечка 165.

Як вказують сторони та вбачається з матеріалів справи, що 26.07.2007 Київською міською радою було прийнято рішення № 134/1968 «Про передачу земельної ділянки державному підприємству «Управління капітального будівництва та інвестицій» для будівництва житлового комплексу з обкатами соціальної інфраструктури на просп. Відрадному, 42 у Солом'янському районі м. Києва» ( надалі- рішення № 134/1968).

Згідно з п. 1. рішення № 134/1968 вирішено припинити Київському квартирно-експлуатаційному управлінню Міністерства оборони України як правонаступнику квартирно-експлуатаційної частини Київського військового округу право користування земельною ділянкою площею 2,85 га, відведеною відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 1028/2 від 17.07.1978 «Про надання в користування земельних ділянок квартирно-експлуатаційної частини Київського військового округу в Жовтневому районі» (лист-клопотання Київського КЕУ МО України від 21.02.2006 №303/25/3-210), та віднесено її до земель запасу житлової та громадської забудови.

Пунктом 2 рішення 134/1968 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки державному підприємству «Управління капітального будівництва та інвестицій» для будівництва житлового комплексу з об'єктами соціальної інфраструктури на просп. Відрадному, 42 у Солом'янському районі м. Києва.

Передати державному підприємству «Управління капітального будівництва та інвестицій», за умови виконання пункту 4 цього рішення, в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 2,85 га для будівництва житлового комплексу з об'єктами соціальної інфраструктури на просп. Відрадному, 42 у Солом'янському районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови ( п. 3. рішення № 134/1968).

Предметом дано спору є вимога першого заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України та Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України про визнання незаконним рішення № 134/1968, прийнято відповідачем 26.07.2007.

Звертаючись до суду, прокурор посилається на порушення інтересів держави, у зв'язку з прийняттям відповідачем рішення, за наслідками якого, як стверджує позивач, у Київського КЕУ вилучено земельну ділянку за адресою: м. Київ, проспект Відрадний, 42, з порушення приписів Земельного кодексу України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходи з того, що позивачами не доведено факту набуття та наявності права користування спірною земельною ділянкою в установленому законодавством порядку, а тому Київською міською радою прийнято рішення в межах своєї компетенції за отримання всіх необхідних погоджень, а також враховуючи те, що до відповідача звертався позивач-1 листом № 303/25/3-210 від 21.06.2006 щодо припинення права користування вказаною земельною ділянкою та передачі її ( земельної ділянки) в користування третій особі, що не суперечить чинному законодавству та не порушує права землекористувача; поряд з цим, місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог з підстав їх недоведеності відзначив, що питання строку позовної давності не підлягає вирішенню, оскільки не впливає на результат вирішення спору.

Київський апеляційний господарський суд погоджується із таким висновком місцевого господарського суду з огляду на таке.

Статтею ст. 123 Земельного кодексу України визначено, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Відповідно до ч. 4 ст. 123 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Так, в матеріалах проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по проспекту Відрадному, 42 у Солом'янському районі міста Києва містяться позитивні висновки Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища № 19-03 від 10.01.2006, Головного державного санітарного лікаря м. Києва № 5067 від 09.07.2004, Управління охорони навколишнього природного середовища № 071/04-4-19/1045 від 23.03.2006, Головного управління охорони культурної спадщини № 001-09/1045 від 19.05.2005, Дочірнього підприємства "Інститут генерального плану міста Києва" № 2877 від 05.12.2005, Головного управління земельних ресурсів КМДА № ОЗ-0587 від 31.05.2007, Державної служби охорони культурної спадщини № 22-1610/35 від 21.04.2005.

Статтею 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Навколо військових та інших оборонних об'єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".

За приписами ст. 1 Закону України "Про використання земель оборони" землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 2 Закону України "Про використання земель оборони" військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Статтею 9 Земельного кодексу України (в редакції на час прийняття спірного рішення) визначено, що до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить: розпорядження землями територіальної громади міста; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності в порядку, передбаченому цим Кодексом; припинення права користування земельними ділянками у випадках, передбачених цим Кодексом.

В силу ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частиною 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій відповідно до закону ( ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України).

Згідно з п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції на момент винесення рішення Київською міською радою) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів відповідні органи виконавчої влади.

У частині 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що акти органів і посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Так, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів.

Підстави припинення користування земельними ділянками унормовані статтею 141 Земельного кодексу України, зокрема такими підставами є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Разом з тим, у ч.ч. 3, 4 ст. 142 Земельного кодексу України визначено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Як вже зазначалось вище, прокуратура та позивачі, обґрунтовуючи незаконність прийняття Київською міською радою, посилаються на відсутність згоди землекористувача на припинення право користування земельною ділянкою.

У п. п. 4,5 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України № 7-рп/2009 від 16.04.2009 зазначено, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

В силу ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 Земельного кодексу України унормовано, що право власності користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з п. 1 розд. Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу.

Місцевим господарським судом встановлено, що з моменту прийняття рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 1028/2 від 17.07.1978 до моменту його скасування 26.07.2007, документи, що підтверджували б оформлення права користування спірною земельною ділянкою у відповідності до законодавства, яке діяло в період дії рішення від 17.07.1978 до 26.07.2007 позивачами не надано.

До того ж, судом першої інстанції встановлено, що згідно інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (станом на 13.05.2016) з кадастровим номером 80000000000:69:254:0100, площею 2,8388 га, місце розташування: м. Київ, Солом'янський район, проспект Відрадний, 42, за територіальною громадою в особі Київської міської ради 01.04.2015 зареєстровано право власності. Вказано, що за ДП «Управління капітального будівництва та інвестицій» зареєстрована вказана земельна ділянка на праві оренди.

Державне підприємство «Управління капітального будівництва та інвестицій» створено на державній власності та підпорядковане Міністерству оборони України відповідно до наказу Державного секретаря Міністерства оборони України № 2 від 04.12.2002 ( а.с. 44-45 додаток №1 до матеріалів справи).

Як вбачається з листа Начальника розквартирування військ і капітального будівництва Збройних Сил - Начальника Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України генерал-лейтенанта Мещерякова О.М. № 163/2588 від 09.06.2003, з метою забезпечення житлом безквартирних військовослужбовців Київського гарнізону, де на квартирному обліку перебуває 7,3 тис. чоловік, в найбільш стислі строки, активізації будівництва житлових будинків з залученням додаткових коштів інвесторів з різною формою власності, в Міністерстві оборони України було створено державне підприємство «Управління капітального будівництва та інвестицій».

Крім того, у вказаному листі, функції замовника на весь період проектування, будівництва та ведення в експлуатацію житлового комплексу, зокрема, по проспекту Відрадний, 42 на землях військового містечка № 165 орієнтовною площею 2,93 га, просили покласти на державне підприємство Міністерства оборони України "Управління капітального будівництва та інвестицій".

Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України 06.06.2006 звернулось до Головного управління земельних ресурсів та Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації з листом № 134/1698, в якому зазначило про те, що останній не заперечує проти списання основних фондів розташованих на земельній ділянці військового містечка № 165 по проспекту Відрадному, 42 у Солом'янському районі міста Києва.

Місцевим господарським судом встановлено, що 21.06.2006 Київським квартирно-експлуатаційним управлінням спрямовано на адресу Київської міської ради та ДП «Управління капітального будівництва та інвестицій» лист № 303/25/3-210, відповідно до якого Київське квартирно-експлуатаційне управління, як правонаступник квартирно-експлуатаційної частини Київського військового округу, просило припинити право користування земельною ділянкою площею 2,93 га на користь ДП «Управління капітального будівництва та інвестицій».

Таким чином, вищенаведене спростовує доводи прокуратури та позивачів, що вилучення земельної ділянки було здійснено без згоди землекористувача.

Крім того, як вірно було встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, що 30.11.2007 в газеті «Хрещатик» було опубліковано рішення Київської міської ради від 26.07.2007 № 134/1968.

Стосовно поданого відповідачем клопотання про застування наслідків спливу позовної давності, слід зазначити наступне.

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Пунктом 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно не взято до уваги заяву Київської міської ради про застосування строків позовної давності, оскільки право позивачів не є порушеним з боку відповідача, а тому підстави для застосування позовної давності відсутні.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з нормами ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України, що судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-7, 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2017 у справі № 910/4266/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді Ю.Л. Власов

Л.В. Чорна