Ухвала суду № 65438527, 20.03.2017, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

"20" березня 2017 р. Справа № 926/582/17 За позовом Приватного підприємця ОСОБА_1

до Чернівецької міської ради

про визнання незаконним, скасування рішення органу місцевого самоврядування та поновлення договору оренди.

Суддя О. Г. Проскурняк

Представники:

Від позивача - ОСОБА_1

ОСОБА_2, договір від 09 лютого 2017 року.

ОСОБА_3, довіреність від 03 березня 2017 року.

Від відповідача - Єркіна А.І., довіреність №01/02-05/1777 від 02 липня 2016 року.

СУТЬ СПОРУ: Приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до Чернівецької міської ради про визнання незаконним, скасування рішення органу місцевого самоврядування та поновлення договору оренди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що пунктом 9 рішення 30 сесії Чернівецької міської ради V скликання від 17 липня 2008 року № 639 про надання юридичним особам та приватним підприємцям земельних ділянок в оренду та внесення змін в раніше прийняті рішення, вирішено надати підприємцю ОСОБА_1, земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0028 га в оренду до 01.08.2013 року для обслуговування торгового павільйону.

На виконання вищевказаного рішення Чернівецької міської ради, 22 серпня 2008 року укладено договір № 5173 оренди землі. Укладений договір оренди двічі продовжувався на підставі прийнятих відповідачем рішень. Востаннє укладено додатковий договір 4/5173 від 20 січня 2016 року до договору оренди землі від 22 серпня 2008 року №5173, яким строк договору оренди землі продовжили до 31 грудня 2016 року.

Далі позивач стверджує, що пунктом 32 рішення 20 сесії Чернівецької міської ради VII скликання від 24 січня 2017 року № 545 про розгляд звернень юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців щодо надання земельних ділянок в оренду, поновлення договорів оренди землі, визнання такими, що втратили чинність, та внесення змін до окремих пунктів рішень з цих питань вирішено відмовити підприємцю ОСОБА_1 у поновленні договору оренди землі від 22 серпня 2008 року №5173 за адресою АДРЕСА_1 площею 0,0028 га (кадастровий номер: НОМЕР_1) для обслуговування торгового павільйону.

Так, позивач просить визнати вищевказане рішення незаконним та скасувати, оскільки, воно порушує норми чинного законодавства, а саме: статтей 12, 123, 124 Земельного кодексу України.

Крім того, разом із позовною заявою позивач звернувся до суду із письмовою заявою про забезпечення позову, шляхом заборони Чернівецькій міській раді вчиняти будь-які дії, спрямовані на передачу земельної ділянки в оренду, відчуження та заборони знесення торгового павільйону, який розташований на земельній ділянці за адресою: м. Чернівці, АДРЕСА_1 до вирішення даної справи по-суті.

Клопотання мотивоване тим, що на данний момент існує реальна загроза передачі земельної ділянки іншому користувачу та знесення торгового павільйону, що розташований за адресою: м. Чернівці, АДРЕСА_1, площею 0,0028 га, яке потягне за собою нанесення позивачу великих матеріальних збитків.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 21 лютого 2017 року порушено провадження у справі № 926/582/17 та призначено до розгляду в засіданні на 06 березня 2017 року. Ухвалою суду 06 березня 2017 року відкладено розгляд справи на 20 березня 2017 року; зобов'язано позивача надати суду докази стосовно наявності намірів Чернівецької міської ради передати земельну ділянку іншій особі, докази про попередження щодо знесення торгового павільйону.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд встановив:

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як зазначено в пункті 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Вибір способу захисту забезпечення залежить від суті позовних вимог. Так, у позові про стягнення грошей слід застосовувати накладення арешту на кошти. Арешт на майно треба застосовувати тоді, коли кошти в боржника відсутні, а тому виконання рішення про стягнення коштів неможливо. Не допускається застосування заходів забезпечення позову, які не пов'язані із заявленими вимогами.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України(конституційності) окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, законів України "Про Вищу раду юстиції", "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення зловживань правом на оскарження" від 16 червня 2011 року N5-рп/2011 зазначено, що регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише позивача, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв домірності (пропорційності).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, метою застосування заходів до забезпечення позову є запобігання утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Так, позивач, в порушення вимог статтей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України не виконав вимог ухвали суду від 06 березня 2017 року та не надав доказів наявності фактичних обставин, необхідних для забезпечення позову, а саме стосовно наявності намірів Чернівецької міської ради передати земельну ділянку іншій особі чи доказів про попередження щодо знесення торгового павільйону, а лише посилається на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення, у зв'язку з чим у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Позивач у судовому засіданні 20 березня 2017 року звернувся до суду із усним клопотанням про відкладення розгляду справи, у зв'язку із необхідністю подання додаткових доказів та пояснень.

Керуючись статтями 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

2. Розгляд справи відкласти на 11:00 "27" березня 2017 року.

3. Явка представників сторін в судовому засіданні обов'язкова.

Суддя О.Г. Проскурняк