Рішення № 65437703, 13.03.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2017Справа №910/23798/16

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інкомрайс" доУправління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністраціїпростягнення 185 623 грн 19 коп.Представники: від позивача:не з'явивсявід відповідача:Шуман С.І. - представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26.12.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомрайс" з вимогами до Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення 185 623 грн 19 коп. заборгованості за договором про закупівлю товарів за державні кошти код 28.29.5 за ДКПП ДК 016-2010 "Машини посудомийні не побутові" (посудомийна машина купольна) № 131 від 24.12.2013, в тому числі: 99 978 грн 00 коп. основного боргу, 76 984 грн 09 коп. інфляційних втрат та 8 661 грн 10 коп. 3 % річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору про закупівлю товарів за державні кошти код 28.29.5 за ДКПП ДК 016-2010 "Машини посудомийні не побутові" (посудомийна машина купольна) № 131 від 24.12.2013 не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати поставленого товару, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 99 978 грн 00 коп., крім того у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором позивачем нараховано 76 984 грн 09 коп. інфляційних втрат та 8 661 грн 10 коп. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2016 порушено провадження у справі № 910/23798/16, розгляд справи призначений на 06.02.2017.

06.02.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла довідка про відсутність аналогічного спору та про залишкову суму боргу.

06.02.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 розгляд справи відкладено на 13.03.2017, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та невиконанням сторонами вимог ухвали суду.

17.02.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

10.03.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли пояснення з приводу відзиву.

13.03.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про залучення до справи третьої особи.

Представник позивача у судове засідання 13.03.2017 не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У судове засідання 13.03.2017 з'явився представник відповідача та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Також представник відповідача в повному обсязі підтримав подане до відділу канцелярії суду клопотання про залучення до участі у справі Дніпровську районну в місті Києві державну адміністрацію в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, вирішив відмовити в задоволенні клопотання відповідача про залучення третьої особи з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

Згідно із частиною 2 статті 27 Господарського процесуального кодексу України, у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

У пункті 1.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 господарським судам України роз'яснено, що питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, з огляду на обставини справи та характер спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що прийняття рішення в даній справі не впливає на права та обов'язки Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації щодо однієї з сторін, а тому, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про залучення вказаної особи до участі у даній справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог.

У судовому засіданні 13.03.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

27.12.2013 між Управлінням освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкомрайс" (постачальник за договором) укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти код 28.29.5 за ДКПП ДК 016-2010 "Машини посудомийні не побутові" (посудомийна машина купольна) № 131, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався у 2013 році поставити замовнику товар: " Машини посудомийні не побутові" (посудомийна машина купольна), код 28.29.5 за ДКПП ДК 016-2010, а замовник зобов'язався прийняти і оплатити товар.

Згідно з пунктом 10.1. договору строк дії даного договору: з дня укладання і діє до 31.12.2013.

Відповідно до пункту 1.4 договору найменування, номенклатура, асортимент товару визначається в специфікації (додаток 1), що є невід'ємною частиною договору.

У відповідності до пункту 4.2 договору оплата здійснюється на умовах відтермінування платежу за поставлений товар на два тижні (14 календарних днів), після пред'явлення постачальником рахунку на оплату товару та видаткової накладної, підписаної уповноваженою особою замовника.

Відповідно до додатку № 1, підписаному сторонами до договору постачальник зобов'язався поставити замовнику посудомийна машина купольна Silanos E-1000 (тар./год 720-1000). 380 В - 3 штуки загальною вартістю 99 978 грн 00 коп.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Нормами частини 1 статті 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору про закупівлю товарів за державні кошти код 28.29.5 за ДКПП ДК 016-2010 "Машини посудомийні не побутові" (посудомийна машина купольна) № 131 від 24.12.2013 позивач поставив, а відповідачем прийняв товар на загальну суму 99 978 грн 00 коп., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією підписаної представниками сторін та скріпленими відтисками печаток сторін видатковою накладною № 51 від 27.12.2013.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо не поставлення товару з огляду на те, що відповідачем не видавалася довіреність на отримання вказаних у видатковій накладеній товарно-матеріальних цінностей, з огляду на наступне.

За приписами частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Крім того, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити як назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що видаткова накладна № 52 від 27.12.2013, за якою поставлялася спірна продукція, підписана обома сторонами та скріплена їх печатками, вона містить усі необхідні реквізити та відповідає вимогам закону до неї.

Отже, вказана накладна є документом, що засвідчує встановлений факт здійснення господарської операції та договірних відносин, а тому у відповідача виник обов'язок з проведення розрахунку за відпущений позивачем товар.

Відповідно до пункту 8 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99, довіреність на отримання цінностей видається на строк не більше 10 днів і є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначений перелік та кількість цінностей.

Отже, відсутність довіреності за наявності інших первинних документів, котрі підтверджують факт здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію.

Проте, як вбачається з Акту позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності в Управлінні освіти Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації за період з 01.03.2014 по 01.04.2015 Державної фінансової інспекції в місті Києві проведеною ревізією встановлено, що товарно-матеріальні цінності, які поставлені Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкомрайс" Управлінню освіти відповідно до видаткових накладних від 14.11.2013 № 39, від 27.12.2013 № 50, від 27.12.2013 № 51, від 27.12.2013 № 57, від 27.12.2013 № 54, від 27.12.2013 № 56, від 27.12.2013 № 53, від 27.12.2013 № 52 та від 27.12.2013 № 55 на загальну суму 2 200 236 грн 00 коп., Управлінням освіти на підставі договорів відповідального зберігання товару від 27.12.2013 № 12-2013 на суму 199 399 грн 00 коп., від 27.12.2013 № 13-2013 на суму 199 800 грн 00 коп.; від 27.12.2013 № 14-2013 на суму 199 230 грн 00 коп.; від 27.12.2013 № 5-2013 на суму 82 680 грн 00 коп.; від 27.12.2013 № 6-2013 на суму 99 978 грн 00 коп.; від 27.12.2013 № 7-2013 на суму 99 743 грн 00 коп.; від 14.11.2013 № 8-2013 на суму 920 632, грн 00 коп.; від 27.12.2013 № 10-2013 на суму 199 158 грн 00 коп.; від 27.12.2013 № 11-2013 на суму 199 616 грн 00 коп. були передані Товариству з обмеженою відповідальністю "Інкомрайс" на зберігання.

Відповідно до умов вищевказаних договорів, Управління освіти передає, а Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомрайс" (зберігач) приймає на відповідальне зберігання товар, у кількості, асортименті, на термін зберігання та інших обов'язкових умов договору, що визначаються договором, специфікацією та актом приймання-передачі, що є невід'ємними частинами договору. Зберігач зобов'язується повернути товар Управлінню освіти у схоронності. Договір є безоплатним. Строк зберігання товарів відповідно умов вищевказаних договорів - до 31.04.2014.

З огляду на те, що позивачем не надано суду доказів повернення відповідачу товару, прийнятого на відповідальне зберігання на підставі договору відповідального зберігання товару від 27.12.2013 № 6-2013 на суму 99 978 грн 00 коп. одразу ж після підписання відповідачем товаророзпорядчих документів на нього, суд прийшов до висновку про відсутність у відповідача обов'язку щодо оплати товару який ним не використовується та насправді знаходиться у позивачу, у зв'язку з чим вимоги позивача визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 21.03.2017

Суддя Н.Б. Плотницька