Рішення № 65437658, 16.03.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2017Справа №910/12447/15За позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області

про стягнення 255647,84 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Дзюбайло О.О. (за дов.)

Від відповідача: ОСОБА_1

ОСОБА_3 (за дов.).

Від третьої особи: Колода С.Г. (за дов.)

На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 16.03.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 910/12447/15 за позовом державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області про стягнення 255647,84 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 21.07.2015 року у справі № 910/12447/15 позов задоволено частково: стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (01032, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль"; ідентифікаційний код 20572069) 189572 (сто вісімдесят дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят дві) грн. 85 коп. - основного боргу, 1 (одну) грн. 00 коп. - пені, 1195 (одну тисячу сто дев'яносто п'ять) грн. 53 коп. - 3% річних, 42136 (сорок дві тисячі сто тридцять шість) грн. 22 коп. - збитків від інфляції, 5112 (п'ять тисяч сто дванадцять) 96 коп. - витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 № 910/12447/15 рішення Господарського суду м. Києва від 21.07.2015 залишено без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.03.2016 року касаційну скаргу задоволено частково. Рішення Господарського суду м. Києва від 21.07.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 у справі № 910/12447/15 - скасовано, а справу передано до суду першої інстанції на новий розгляд.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду м. Києва №04-23/525 від 16.03.2016, відповідно до п. 2.3.52 Положення про автоматизовану систему документообігу суду було призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/12447/15. В результаті зазначеного автоматичного розподілу справу № 910/12447/15 передано на новий розгляд судді Усатенко І.В.

Ухвалою суду від 18.03.2016 справу прийнято до свого провадження та призначено розгляд на 06.04.2016.

В зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, суд відклав розгляд справи на 25.04.2016.

Ухвалою суду від 25.04.2016 зупинено провадження у справі № 910/12447/15 за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області про стягнення 255647,84 грн. до набрання рішеннями у справі № 910/4557/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", про визнання договору оренди нерухомого майна від 26.11.2014 № 1640 недійсним, законної сили. Зобов'язано сторони негайно повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі та надати належним чином засвідчені копії процесуальних документів на підтвердження.

15.07.2016 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшли докази набрання рішенням у справі № 910/4557/16 законної сили.

Ухвалою суду від 18.07.2015 поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 29.08.2016.

В судовому засіданні 29.08.2016 оголошено перерву до 09.09.2016, ухвалою суду від 29.08.2016 за спільним клопотанням сторін продовжено строк розгляду спору.

В судовому засіданні 09.09.2016 оголошено перерву до 28.09.2016.

В судовому засіданні 28.09.2016 представник відповідача подав клопотання про зупинення провадження у справі до завершення розгляду справи № 910/4557/16, в зв'язку з тим, що 27.09.2016 постановою Вищого господарського суду України рішення судів першої та апеляційної інстанції у справі № 910/4557/16 скасовані, а справу направлено на новий розгляд.

Ухвалою суду від 28.09.2016 зупинено провадження у справі № 910/12447/15 за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області про стягнення 255647,84 грн. до набрання рішеннями у справі № 910/4557/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", про визнання договору оренди нерухомого майна від 26.11.2014 № 1640 недійсним, законної сили.

24.02.2017 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про поновлення провадження у справі з доказами набрання рішенням у справі № 910/4557/16 від 24.11.2016 законної сили.

Ухвалою суду від 28.02.2017 поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 16.03.2017.

13.03.2017 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення, в яких він зазначає, що зобов'язання за договорами оренди при визнанні їх недійсними припиняються тільки на майбутнє, а тому є підстави для стягнення орендної плати за період до ухвалення рішення суду про визнання договору оренди недійсним.

В судовому засіданні 16.03.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив у його задоволенні відмовити, оскільки він не користувався орендованим майном.

Представник третьої особи позові підтримав у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна", об'єктом оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) (п. 1 ст. 4 Закону), орендодавцями є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо нерухомого майна, що є державною власністю (ст. 5 Закону).

26.11.2014 між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Київській області (далі - Орендодавець) та відповідачем (далі - Орендар) було укладено Договір оренди № 1640 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1.) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - частину приміщення № 1.1.4 на першому поверсі терміналу "D" площею 4 кв.м, та частину приміщення № 2.1.1 на другому поверсі терміналу "D" площею 4 кв.м (далі - Майно), яке розміщене за адресою: Київська область, м. Бориспіль, ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", та обліковується на балансі позивача (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 31.01.14. і становить за незалежною оцінкою 443710,00 грн. без ПДВ.

Майно передається в оренду для розміщення торговельних автоматів, що відпускають гарячі напої (п. 1.2 Договору).

Згідно п. 6.1 договору орендар має право використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами Договору та акта приймання-передавання Майна.

Орендодавець зобов'язується передати Орендарю в оренду Майно згідно з Договором за актом приймання-передавання майна, який підписується одночасно з Договором (п. 7.1 Договору).

Згідно акту № 1 приймання-передачі державного майна від 26.11.2014., що підписаний Регіональним відділенням ФДМУ по Київській області та відповідачем і скріплений їх печатками, Орендодавець передав, а Орендар прийняв в користування Майно.

Рішенням від 24.11.2016 у справі № 910/4557/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про визнання договору оренди від 26.11.2014 № 1640 недійсним з моменту укладання, яке набрало законної сили постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2017, визнано недійсним договір від 26.11.2014 № 1640 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, укладений Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1.

Відповідно до частини третьої статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4-5 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Суд наголошує, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Судом у справі № 910/4557/16 встановлено, що зміст Договору по суті суперечив Закону України "Про оренду державного і комунального майна", Методиці № 786 та Методиці № 629, оскільки був укладений без наявності чинної на момент укладення незалежної оцінки вартості майна, в Договір були вказані результати оцінки від 31.01.2014, яка була нечинною з 31.07.2014. Наявність оцінки від 31.01.2014, в силу втрати нею чинності, не забезпечує реалізацію вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна" щодо обов'язкової оцінки орендованого майна (ст. 11), порядку визначення орендної плати (ст. 19), ефективного використання майна і вірного визначення такої істотної умови як орендна плата. В свою чергу, дане свідчить про недодержання в момент вчинення Договору вимог законодавства.

Отже договір оренди визнаний недійсним з моменту укладення, в зв'язку з невірним визначенням такої істотної умови договору оренди, як орендна плата.

Оскільки, при укладенні недійсного правочину для визначення бази розрахунку орендної плати за формулою згідно методики була взята не актуальна (не чинна) оцінка об'єкту оренди, суд у даній справі не може визнавати суму орендної плати, яку просить стягнути позивач обґрунтованою, оскільки вона була визначена з порушенням законодавства. Отже сума щомісячної орендної плати за об'єкт оренди, яку позивач просить стягнути саме на підставі умов договору, який визнаний судом недійсним з моменту укладання, розрахована з порушенням законодавства і є необґрунтованою, а тому відсутні підстави для її стягнення у визначеному позивачем розмірі та на умовах договору оренди від 26.11.2014 № 1640.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Спір у справі виник в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх обов'язків за Договором оренди від 26.11.2014 № 1640 (який визнаний судом недійсним з моменту укладання) по сплаті орендної плати за період з листопада 2014 року по лютий 2015 року включно.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Щодо заперечень відповідача, що зобов'язання за недійсним договором оренди припиняються лише на майбутнє, а тому є підстави для стягнення плати за користування майном за визначений позивачем період, суд не вважає їх обґрунтованими та такими, що впливають на вирішення спору по суті.

Відповідно до ч. 3 ст. 207 ГК України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Правові наслідки недійсності правочину врегульовані ст. 216 ЦК України, якими є настання для кожної сторони зобов'язання повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину. Водночас, закон розмежовує момент недійсності правочину, яким є момент його вчинення (ч. 1 ст. 236 ЦК України), від моменту припинення прав і обов'язків, які передбачались лише на майбутнє (ч. 2 ст. 236 ЦК України). Таким чином, спір щодо стану виконання обов'язків до визнання недійсним правочину (спір щодо обсягу зобов'язань) перебуває тільки у правовому зв'язку з моментом припиненням цих правовідносин, однак жодним чином не спростовує факту порушень закону при укладені договору і, відповідно, не свідчить про відсутність спору між сторонами про його дійсність.

Договір оренди (орендні відносини у даному випадку) є двостороннім, тобто правам однієї сторони кореспондуються обов'язки іншої сторони і навпаки. Отже для виникнення у орендодавця права на отримання орендної плати він має виконати своє зобов'язання по передачі орендованого майна орендарю.

Судом встановлено, що факт передачі орендованого майна відбувся, дана обставина підтверджується актом приймання-передачі від 26.11.2014.

Однак, обставина, що орендар не приступив до фактичного користування орендованим майном підтверджується матеріалами справи та не спростований позивачем.

Майно передавалось в оренду відповідачу для розміщення автоматів з продажу гарячих напоїв, для функціонування яких необхідна електроенергія.

26.11.2014 відповідач звернувся до позивача з листом, в якому повідомляв про укладення договору оренди від 26.11.2014 № 1640 та просив надати технічні умови для підключення до електромережі.

26.12.2014 позивач надав відповідь відповідача за № 01-22-4333, в якій повідомив про неотримання інформації від РВ ФДМУ по Київській області інформації про укладення договору оренди з ФОП ОСОБА_1

17.01.2015 позивач направив відповідачу лист № 01-22-123, до якого додав опитувальний лист, на підставі даних якого орендарю будуть видані технічні умови для підключення до мереж аеропорту.

19.01.2015 відповідач направив позивачу заповнений опитувальний лист.

29.01.2015 представником ДП МА "Бориспіль" та ФОП ОСОБА_1 підписано акт № 63-26-370 прийому-передачі робіт з видачі технічних умов, відповідно до якого відповідачу були видані одні технічні умови в повному обсязі № 63-29/1-1 від 28.01.2015.

Згідно акту від 24.02.2015 № 63-28/1-23-4 про включення електроустановки до діючої електромережі аеропорту, складеного за участю представників позивача та відповідача, підключення до електричної енергії здійснювати після отримання споживачем технічних умов, підписання договору на комунальні послуги та погодження з ДП МА "Бориспіль" умов експлуатації кількості та дизайну обладнання.

Відповідач звернувся до позивача з листом від 07.04.2015 № 16/04, в якому просив надати можливість використовувати орендовані приміщення за цільовим призначенням, визначеним договором оренди. В даному листі відповідач наголошував, що станом на квітень місяць йому не надали для підписання проект договору на відшкодування витрат балансоутримувача, підписання якого згідно вимог позивача є обов'язковим умовою для підключення орендаря до електроенергії.

Крім того листом від 07.04.2015 відповідач відмовився від підписання актів приймання-передачі послуг за договором оренди, оскільки, жодні послуги за договором оренди йому не надавались.

Супровідним листом від 15.04.2015 позивач направив відповідачу проект договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Листом від 05.05.2015 відповідач повідомив, що проект договору на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг ним розглянутий та на думку відповідача містить пункти, що суперечать чинному законодавству та один одному та не мають економічних обґрунтувань. В зв'язку з цим ФОП ОСОБА_1 відмовився від подальшої співпраці з ДП МА "Бориспіль".

05.05.2015 відповідач надав відповідь на претензію позивача щодо сплати орендної плати, в якій повідомляв про її безпідставність та не обґрунтованість, оскільки він був позбавлений можливості користуватись орендованим майном.

До матеріалів відповідачем подано листи до Регіонального відділення Фонду державного майна України у Київській області (від 14.01.2015, від 12.02.2015, від 16.03.2015), в яких він повідомляв орендодавця, що балансоутримувач - ДП МА "Бориспіль" навмисно затягує процес підключення відповідача до електромережі, що унеможливлює використання орендованого майна за цільовим призначенням. Просив сприяти відповідачу у реалізації його прав як орендаря.

05.05.2015 орендар повідомив орендодавця листом про відмову від договору оренди державного майна № 1640 від 26.11.2014, оскільки, він позбавлений можливості використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням та просив повернути кошти, сплачені як завдаток.

28.05.2015 орендар направив орендодавцю для підписання акт приймання передачі орендованого майна.

Міністерство інфраструктури України надало Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській області відповідь від 16.06.2015 № 6487/16/10-15, в якій зазначило, що на запит органу управління балансоутримувач повідомив, що на сьогоднішній день не здійснює жодних перешкод у користуванні орендованим майном на підставі підписаних договорів оренди та актів приймання-передачі майна.

З зазначених вище документів суд встановив, що відповідач не користувався за цільовим призначенням майном, переданим йому за договором № 1640 від 26.11.2014, в зв'язку з відсутністю підключення до електромережі.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності. Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно до ст. 768 ЦК України, наймодавець може гарантувати якість речі протягом всього строку найму. Якщо у речі, яка була передана наймачеві з гарантією якості, виявляться недоліки, що перешкоджають її використанню відповідно до договору, наймач має право за своїм вибором вимагати: заміни речі, якщо це можливо; відповідного зменшення розміру плати за користування річчю; безоплатного усунення недоліків речі або відшкодування витрат на їх усунення; розірвання договору і відшкодування збитків, які були йому завдані.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", орендодавець зобов'язаний передати орендарю об'єкт оренди в комплекті та у стані, що відповідають істотним умовам договору оренди та призначенню майна і повідомити орендаря про особливі властивості та недоліки майна, які йому відомі.

Положенню ст. 767 ЦК України, яка покладає на наймодавця обов'язок передати річ у користування у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню. Якщо під час користування річчю наймачем буде виявлено наявність недоліків речі, про які наймодавець його не попередив, що суперечить умовам договору та унеможливлює використання речі за призначенням, наймач вправі вимагати розірвання договору найму.

За таких умов, оскільки, відповідач не мав можливості користуватись орендованим майном та не користувався ним, у суду відсутні підстави задовольняти позов та стягувати з нього плату за користування майном та штрафні санкції за порушення строків оплати.

Доводи позивача про неможливість застосування односторонньої реституції не приймаються судом до уваги, оскільки, дані обставини не є предметом розгляду у даній справі.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Позивач не надав належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх позовних вимог, а його доводи спростовані матеріалами справи, а тому суд відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат.

Судом встановлено, що згідно платіжного доручення № 10 від 28.07.2015 відповідач сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2566,47 грн. також згідно квитанції № ПН3172 від 21.01.2016 відповідач сплатив судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 6136,00 грн.

Пунктом 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 р. №7 у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. У позові відмовити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль"; ідентифікаційний код 20572069) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (01032, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 2556 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят шість) грн. 47 коп. - судового збору за подання апеляційної скарги, 6136 (шість тисяч сто тридцять шість) грн. 00 коп. - судового збору за подання касаційної скарги.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.03.2017

Суддя І.В. Усатенко