Рішення № 65437431, 15.03.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2017

Справа №910/24048/16

За позовом Підприємства з 100% іноземними інвестиціями "БІЛЛА - Україна"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ-УКРАЇНА"

Про стягнення 830 283,00 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники :

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

В судовому засіданні 15.03.2017 відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27.12.2017 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Підприємства з 100% іноземними інвестиціями "БІЛЛА - Україна" (надалі – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ-УКРАЇНА" (надалі – відповідач) про стягнення 830 283,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2016 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/24048/16, розгляд справи призначено на 25.01.2017.

25.01.2017 в судовому засіданні оголошено перерву до 08.02.2017.

08.02.2017 ухвалою суду розгляд справи відкладено на 09.03.2017.

03.03.2017 через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення додаткових документів та відкладення розгляду справи.

09.03.2017 ухвалою суду розгляд справи відкладено на 15.03.2017.

14.03.2017 через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про призначення судової експертизи

В судове засідання, призначене на 15.03.2017, представник позивача не з’явився, однак через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи без участі його представника, заперечення на клопотання про призначення судової експертизи та заяву про зменшення позовних вимог.

14.03.2017 від відповідача надійшло клопотання про проведення експертизи для встановлення чи підписувалася Додаткова угода до Договору Генеральним директором відповідача, в задоволенні якого судом відмовлено, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012р. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Суд, враховуючи дійсні обставини справи, характер спірних правовідносин, дійшов висновку, що для вирішення спору у даній справі у суду відсутня потреба у проведенні експертизи у даній справі, а питання які просить поставити позивач на вирішення експертизи не відносяться до предмету спору у даній справі.

З огляду на зазначене, суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про призначення у справі експертизи.

В судове засідання, призначене на 15.03.2017, представник відповідача не з’явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 “Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)” передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об’єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, –

ВСТАНОВИВ:

01.11.2015 між Підприємством з 100% іноземними інвестиціями "БІЛЛА - Україна" (далі – Позивач, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СВІТ-УКРАЇНА" (далі – Відповідач, Постачальник) був укладений Договір поставки № 303409 (надалі – Договір).

Відповідно до п. 1.2 Договору Постачальник зобов’язується відповідно до замовлень Покупця передавати у власність (постачати) Покупцю, а Покупець – приймати та оплачувати Товар на умовах, передбачених цим Договором.

За своєю правовою природою правовідносини, що виникли між сторонами є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 названого кодексу).

На виконання умов Договору, Відповідач поставив Продукцію Позивачеві на загальну суму 2 218 231, 20 грн., що підтверджується видатковими накладними (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи). Позивач в свою чергу сплатив поставлений товар в повному обсязі , що підтверджується платіжними дорученнями № 15496 від 10.12.2015, № 377 від 12.01.2015.

Позивачем відповідно до накладної № 803 від 22.06.2016 здійснено повернення сплаченого та поставленого товару на суму 1 122 961, 62 грн.

30.06.2016 між сторонами було укладено Додаткову угоду до Договору, відповідно до п.2 якої, погоджено строки сплати Відповідачем грошових коштів за повернутий товар, а саме у строк до 10.07.2016 – 224 592, 33 грн.; у строк до 10.08.2016 – 224 592, 33 грн.; у строк до 10.09.2016 – 224 592, 33 грн.; у строк до 10.10.2016 – 224 592, 33 грн.; у строк до 10.11.2016 – 224 592, 33 грн.

Відповідач належним чином свої зобов’язання не виконав внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 830 283 грн.

Позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 1064 від 19.09.2016, відповіддю на претензію вих. №38 від 23.09.2016 було визнано наявність заборгованості перед позивачем.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, свого обов’язку щодо повернення грошових коштів відповідачем не виконано, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість у розмірі 830 283 грн.

Відповідачем під час розгляду справи частково було сплачено грошові кошти, в наслідок чого позивач продав заяву про зменшення позовних вимог, яка прийнята судом, а отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в сумі 553 121 грн. 10 коп.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 42 109,63 грн. інфляційних втрат та 6 598,97 грн. 3 відсотків річних нарахованих у період з 10.07.2016 по 14.12.2016.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов’язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов’язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ-УКРАЇНА" (03057, м. Київ, вулиця Софії Перовської, будинок 10Б; ідентифікаційний код: 38727498) на користь Підприємства з 100% іноземними інвестиціями "БІЛЛА - Україна" (02140, м. Київ, вулиця Гришка, будинок 3; ідентифікаційний код 25288083) 553 121 грн. 10 коп. – основного боргу, 42 109 грн. 63 коп. – інфляційні втрати, 6 598 грн. 97 коп. – 3 відсотки річних та 13 184 грн. 74 коп. – судового збору за подання позовної заяви.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 21.03.2017

Суддя М.О. Лиськов