Рішення № 65437246, 14.03.2017, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "14" березня 2017 р. Справа № 906/1319/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Давидюка В.К.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - приватний підприємець

від відповідача: Стеценко Л.В. - дов. №74 від 26.12.16р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (м. Житомир)

до Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (м. Житомир)

про стягнення 42000,00 грн. за надані послуги та 6000,00 грн. моральної шкоди

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 42000,00 грн. заборгованості за надані юридичні послуги згідно договору від 19.05.16р., а також 6000,00 грн. моральної шкоди.

Ухвалою суду від 17.01.17р. замінено первісного відповідача у справі - Виконавчу дирекцію Житомирського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на належного - Житомирське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві. Разом з тим, зазначив, що з 06.07.2016 послуги Житомирському обласному відділенню фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності не надавалися.

Представник відповідача в засіданні суду проти позову заперечувала з мотивів, зазначених у відзиві на позовну заяву. Пояснила, що з 01.07.2016р. ФОП ОСОБА_3 відповідачеві не надавалися послуги, передбачені п.2.1 договору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

19.05.16р. між сторонами був укладений договір про надання юридичних послуг (а.с.10-12), відповідно до умов якого відповідач (замовник) доручає, а позивач бере на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (п.1 договору).

Згідно з п. 8.1 зазначеного договору, за роботу, виконану позивачем, замовник щомісячно перераховує 7000,00 грн.

Розрахунки за виконану роботу здійснюються замовником не пізніше 5 числа кожного місяця (п. 8.2 договору).

Даний договір укладений на строк до 31.12.16р. та набирає чинності з моменту його підписання (п. 9.1 договору).

В обгрунтування заявленого позову позивач зазначає, що за період з липня 2016р. по 31.12.16р. (за 6 місяців) відповідач не розрахувався за надані послуги, тому був змушений звернутись з даним позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача 42000,00 грн. (7000,00 х 6 місяців) заборгованості.

При цьому, позивач стверджує, що договір в односторонньому порядку розірваний не був та припинив свою дію 31.12.16р.

Крім того, позивач також просить суд стягнути з відповідача на свою користь 6000,00 грн. моральної шкоди, нарахованої по 1000,00 грн. за кожен місяць прострочки платежу. В письмових поясненнях (а.с.60) позивач зазначає, що моральна шкода заявлена з метою доведення до керівництва відповідача, що порушення закону несе за собою відповідальність, в даному випадку моральну.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору про надання юридичних послуг від 19.05.16р.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Частиною 1 ст.193 ГК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Такі ж положення містить ст.526 ЦК України.

Згідно ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачено частиною 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору (ст. 902 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як доказ надання юридичних послуг за договором від 19.05.16р. позивач надав копію ухвали господарського суду Житомирської області від 05.07.16р. у справі №906/173/14, з якої вбачається що ОСОБА_3 був присутній в судовому засіданні 05.07.16р. по справі №906/173/16 як представник Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Як повідомив позивач в судовому засіданні, вартість наданої представницької послуги становить 1000,00 грн.

Судом також враховуються за аналогією закону приписи Закону України від 20.12.2011 № 4191-VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" в частині розміру компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, яка не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу.

Враховуючи участь ОСОБА_3 в судовому засіданні 05.07.16р. по справі №906/173/14, а також вчинення позивачем окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, зокрема, ознайомлення з матеріалами справи, суд приходить до висновку, що вартість наданих позивачем відповідачеві послуг складає 1000,00 грн.

Разом з тим, доказів надання відповідачеві юридичних послуг згідно договору від 19.05.16р. протягом періоду з 06.07.16р. по 31.12.16р. позивачем не надано.

Крім того, позивач в засіданні суду зазначив, що починаючи з 06.07.16р. юридичні послуги відповідачеві не надавались.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Разом з тим, позивачем не надано належних доказів в підтвердження надання відповідачеві юридичних послуг на суму 41000,00 грн. (42000,00 грн. - 1000,00 грн.) у період з 06.07.16р. по 31.12.16р.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково в сумі 1000,00 грн. за надання представницьких послуг (в судовому засіданні 05.07.16р. по справі №906/173/14), а в решті позову відмовляє.

Крім того, суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення 6000,00 моральної шкоди, з огляду на наступне.

Позивач вказує, що така сума визначена в розмірі 1000,00 грн. за кожен місяць прострочення платежу, починаючи з липня 2016.

Відшкодування моральної шкоди - є одним із способів захисту особистих прав.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31.05.1995р. під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК моральна шкода полягає для фізичних осіб у фізичному болю, душевних стражданнях, у приниженні честі, гідності, ділової репутації.

Щодо фізичних осіб моральна шкода означає насамперед наявність негативного емоційного сприйняття людиною вчинених стосовно неї діянь, що досягло певного психологічного стану - фізичних (відчуття фізичного болю) чи душевних (відчуття неспокою, хвилювання, образи, дискомфорту тощо) страждань. Це поняття пов'язане з емоційно-розумовою діяльністю людини, є категорією психологічного плану й характеризується, зокрема, наявністю психотравмуючих факторів, позбавленням відчуття життєвої захищеності, зміною життєвого укладу, відчуттями приниження, пригнічення неврівноваженості, імпульсивності, зневаги, образи тощо.

Приниження ділової репутації є проявом моральної шкоди для фізичних осіб, діяльність яких спрямована на отримання прибутку. Як вказано в постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи" № 1 від 27.02.2009 під діловою репутацією юридичної особи, в тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Ділова репутація - це погляд, який склався стосовно особи, її діяльності та продукції, що базується на оцінці її як учасника суспільного життя, контрагента, суб'єкта на ринку товарів та послуг. Це категорія економічного плану, що супроводжується стабільністю для отримання матеріальних благ, від якого залежить конкурентоспроможність суб'єкта господарювання.

Однак, позивач не надав обґрунтування та доказів щодо підтвердження факту спричинення моральних та фізичних страждань або у приниженні честі, гідності, ділової репутації.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, 10014, м. Житомир, Бульвар Новий, 5, код ЄДРПОУ 13548797

на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

- 1000,00 грн. - заборгованості за надані послуги;

- 28,71 грн. - витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено: 21.03.17

Суддя Давидюк В.К.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам