Рішення № 65436904, 14.03.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.03.2017 Справа № 904/73/17

За позовом державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг

до фізичної особи-підприємець ОСОБА_1, м. Кривий Ріг

про стягнення 23 753,94 грн. заборгованості за теплову енергію, 3 812,24 грн. інфляційних втрат, 756,21 грн. 3% річних, 2 114,69 грн. пені, 827,03 грн. 7% штрафу

Суддя Бондарєв Е.М.

Представники:

Від позивача: Кожемятов К.М., довіреність від 292/01 від 24.01.2017 року, представник

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Криворізька теплоцентраль" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості на загальну суму 31 264,11 грн., з яких:

- 23 753,94 грн. заборгованість за теплову енергію за період з грудня 2014 року по листопад 2016 року;

- 3 812,24 грн. інфляційні втрати за загальний період з лютого 2015 року по листопад 2016 року;

- 756,21 грн. 3% річних за загальний період з 21.01.2015 року по 27.12.2016 року;

- 2 114,69 грн. пеня за загальний період з 21.01.2016 року по 27.12.2016 року;

- 827,03 грн. 7% штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 1191 купівлі-продажу теплової енергії від 06.12.2013 року в частині своєчасної та повної оплати за теплову енергію поставлену за період з 01.12.2014 року по 30.11.2016 року за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг):

- № 7931 від 31.12.2014 року за грудень 2014 року на суму 2 505,76 грн.;

- № 227 від 31.01.2015 року за січень 2015 року на суму 2 747,80 грн.;

- № 1930 від 28.02.2015 року за лютий 2015 року на суму 2 463,05 грн.;

- № 2552 від 31.03.2015 року за березень 2015 року на суму 2 612,41 грн.;

- № 5268 від 31.10.2015 року за жовтень 2015 року на суму 488,04 грн.;

- № 6081 від 30.11.2015 року за листопад 2015 року на суму 1 865,10 грн.;

- № 7445 від 31.12.2015 року за грудень 2015 року на суму 2 627,35 грн.;

- № 637 від 31.01.2016 року за січень 2016 року на суму 3 600,44 грн.;

- № 1551 від 29.02.2016 року за лютий 2016 року на суму 2 621,36 грн.;

- № 2815 від 31.03.2016 року за березень 2016 року на суму 2 012,83 грн.;

- № 4068 від 28.04.2016 року за квітень 2016 року на суму 561,72 грн.;

- № 4902 від 31.10.2016 року за жовтень 2016 року на суму 391,32 грн.;

- № 6286 від 30.11.2016 року за листопад 2016 року на суму 2 043,58 грн.

Відповідач явку свого повноважених представника у судове засідання не забезпечив, хоча про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином відповідно до вимог статті 4 Господарського процесуального кодексу України за адресою, зазначеною у позові, яка збігається з адресою місцезнаходження відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 14.03.2017року.

Направлена господарським судом кореспонденція на адресу відповідача повернулася до сулу з відміткою "закінчення строку зберігання" (а. с. 52-55, том 1).

Слід зазначити, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).

Письмовий відзив на позов відповідач суду не надав. За таких обставин, а також беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Провадження у справі було порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2017 року з призначенням її до розгляду на 26.01.2017 року, після чого розгляд справи відкладався до 21.01.2017 року.

У зв'язку з перебуванням судді Бондарєва Е.М. на лікарняному, судове засідання призначене на 21.02.2017 року не відбулося, про що сторін було повідомлено листом суду від 21.02.2017 року про неможливість проведення судового засідання, відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 25 від 02.04.2015 року.

21.02.2017 року до господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання представника позивача про продовження строку розгляду справи № 904/73/17 на 15 днів.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2017 року продовжено строк розгляду спору до 21.03.2017 року включно та справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 14.03.2017 року.

У судовому засіданні 14.03.2017 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

06.12.2013 року між державним підприємством "Криворізька теплоцентраль" (далі - теплопостачальна організація, позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - споживач, відповідач) укладено договір №1191 купівлі-продажу теплової енергії (далі - договір) відповідно до п. 1.1 якого теплопостачальна організація-продавець бере на себе зобов'язання постачати споживачеві-покупцю теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач-покупець зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими згідно чинного законодавства тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Теплова енергія постачається споживачу в обсягах, визначених в Додатку № 1 до договору, що є його невід'ємною частиною, на такі потреби:

- опалення та вентиляцію - в період опалювального періоду;

- гаряче водопостачання - протягом року (за наявності виділеного об'єму природного газу) (п.2.1. договору).

Облік споживання споживачем теплової енергії проводиться за приладами комерційного обліку, у разі їх відсутності - розрахунковим способом (п.5.1. договору).

Облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія проводиться за комерційними приладами обліку на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної орагінації-продавця та споживача-покупця або за домовленістю сторін в іншому місці (п.5.2 договору).

Межа балансової належності (експлуатаційної відповідальності) сторін оформлюється у вигляді Акта зі схемами теплових мереж, підписаного сторонами у двосторонньому порядку, який є невід'ємною частиною договору та не може бути змінено в односторонньому порядку (п.5.3 договору).

Відповідно до п.5.8. договору у разі відсутності, пошкодженні та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата за спожиту теплову енергію здійснюється споживачем-покупцем відповідно до визначених у договорі навантажень по опалюванню та гарячому водопостачанню з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин роботи тепловикористального обладнання споживача-покупця в розрахунковому періоді.

Згідно Дислокації об'єктів до договору №1191 від 06.12.2013 року постачальник проводить відпуск теплової енергії для потреб опалення по об'єктам споживача - громадська вбиральня, зал для йоги, які розташовані за адресами: пр-т. Південний, буд. 23, прим. 53, та пр-т. Південний, буд. 19.

Порядок проведення розрахунків за теплову енергію визначено розділом 6 договору.

Відповідно до п.6.1. договору розрахунки за теплову енергію, що споживається споживачем-покупцем проводяться в грошовій формі за розрахунковий період, відповідно до встановлених тарифів, встановлених згідно чинного законодавства України.

Розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата за теплову енергію здійснюється споживачем-покупцем виключно грошовими коштами відповідно до встановлених тарифів, встановлених згідно чинного законодавства України, шляхом 30 відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів споживання теплової енергії за 5 днів до початку здійснення споживання. Решта 70 відсотків вартості планових обсягів споживання теплової енергії сплачується споживачем-покупне протягом місяця споживання теплової енергії. Кошти, які надійшли при цьому від споживача-покупця, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості споживача-покупця за цим договором. Остаточний розрахунок за фактичну спожиту споживачем-по купцем теплову енергію здійснюється до 20 числа місяця наступного за місяцем споживання теплової енергії. (п.п.6.2.- 6.3. договору).

Відповідно до п.6.5 договору у випадку, якщо у споживача-покупця, не має приладів комерційного обліку обсяги фактично спожитої теплової енергії визначаються згідно з договірним тепловим навантаженням з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання споживача-покупця у розрахунковому періоді. Розрахунки при цьому здійснюються згідно з п.6.3 договору.

Відповідно до п.10.1. договору цей договір набуває чинності з моменту фактичного надання послуг з теплопостачання до31.12.2014 року, з урахуванням частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення дії договору не буде письмово заявлено однієї із сторін (п.10.3. договору).

Державним підприємством "Криворізька теплоцентраль" здійснено поставку відповідачу теплової енергії на загальну суму 26 540,76 грн., про що складені акти здачі-прийняття робіт (послуг):

- № 7931 від 31.12.2014 року за грудень 2014 року на суму 2 505,76 грн.;

- № 227 від 31.01.2015 року за січень 2015 року на суму 2 747,80 грн.;

- № 1930 від 28.02.2015 року за лютий 2015 року на суму 2 463,05 грн.;

- № 2552 від 31.03.2015 року за березень 2015 року на суму 2 612,41 грн.;

- № 5268 від 31.10.2015 року за жовтень 2015 року на суму 488,04 грн.;

- № 6081 від 30.11.2015 року за листопад 2015 року на суму 1 865,10 грн.;

- № 7445 від 31.12.2015 року за грудень 2015 року на суму 2 627,35 грн.;

- № 637 від 31.01.2016 року за січень 2016 року на суму 3 600,44 грн.;

- № 1551 від 29.02.2016 року за лютий 2016 року на суму 2 621,36 грн.;

- № 2815 від 31.03.2016 року за березень 2016 року на суму 2 012,83 грн.;

- № 4068 від 28.04.2016 року за квітень 2016 року на суму 561,72 грн.;

- № 4902 від 31.10.2016 року за жовтень 2016 року на суму 391,32 грн.;

- № 6286 від 30.11.2016 року за листопад 2016 року на суму 2 043,58 грн.

Наведені вище акти про постачання теплової енергії складені та підписані як позивачем так і відповідачем.

Відповідач здійснив оплату частково у сумі 2 786,82 грн. до звернення позивача з позовом до суду. Отже, сума боргу складає 23 753,94 грн., що є причиною виникнення спору.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (пункт 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

З огляду на положення п.п.6.3. договору строк оплати теплової енергії за спірний період є таким, що настав.

Згідно з частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Станом на час вирішення спору жодних доказів щодо сплати відповідачем 23 753,94 грн. залишку грошових коштів за отриману теплову енергію відповідач суду не надав.

За вказаних обставин позовні вимоги підлягають задоволенню у сумі 23 753,94 грн. основного боргу.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних за загальний період з 21.01.2015 року по 27.12.2016 року у сумі 756,21 грн. та збитки від інфляції за загальний період з лютий 2015 року по листопад 2016 року у сумі 3 812,24 грн.

Оскільки прострочення виконання зобов'язань за договором має місце вимога позивача про стягнення 3% річних у сумі 756,21 грн. та втрат від інфляції у сумі 3 812,24 грн. підлягає задоволенню.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

За прострочення оплати теплової енергії позивач просить стягнути пеню у сумі 2 114,69 грн. за несвоєчасну оплату спожитої відповідачем теплової енергії за загальний період з 21.01.2016 року по 27.12.2016 року та 7% штрафу у сумі 827,03 грн.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.ч. 4, 6 ст.231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 7.3 договору, за порушення строків оплати споживачем-покупцем за отриману теплову енергію стягується пеня у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, за які допущено прострочення за кожний день прострочення, за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми.

Тобто, умовами вищеозначеного пункту договору сторони не визначили розмір пені у відсотках, як це передбачено вимогами законів, а лише обмежили її розмір подвійною обліковою ставкою НБУ.

Натомість ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Таким чином, оскільки сторони не узгодили в договорі конкретний розмір пені, то нарахування позивачем пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ є неправомірним.

Отже, вимога позивача про стягнення пені є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

За прострочення оплати теплової енергії понад 30 днів позивач також просить стягнути штраф у розмірі 7% у сумі 827,03 грн.

Перевіркою правильності розрахунку штрафу у розмірі 7% встановлено, що розрахунок є вірним.

За наведеного, вимога позивача про стягнення штрафу у розмірі 7% у сумі 827,03 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 1 091,89 грн.

Керуючись ст.ст. 1, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1, ідентифікаційний код 00130850) 23 753,94 грн. основного боргу, 3% річних у сумі 756,21 грн., втрати від інфляції у сумі 3 812,24 грн., штраф у розмірі 7% у сумі 827,03 грн., витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 1 284,79 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.03.2017.

Суддя Е.М. Бондарєв