Постанова № 65436770, 21.03.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

21 березня 2017 року №826/18401/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до за участіДніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України у місті Києві в особі начальника, підполковника міліції Чайки Н.В. Прокурату міста Києва провизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовної заявою до Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України у місті Києві, в якій просить суд (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, а.с. 44-49 Т.I):

1) визнати протиправними дії Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві щодо фактично позбавлення ОСОБА_1 громадянства України, протиправності вилучення у нього паспорта серії НОМЕР_2, оформленого 24.03.2010 Дніпровським районним відділом Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві та знищення даного документа;

2) зобов'язати Дніпровський районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві вчинити певні дії шляхом документування ОСОБА_1 паспортом громадянина України, тобто видати йому паспорт громадянина України.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішення про припинення громадянства України приймає лише Президент України, паспорт вилучається тільки у осіб, громадянство яких припинено або стосовно яких скасовано рішення про оформлення набуття громадянства, в той час як паспорт ОСОБА_1 не погашався та не визнавався недійсним, жодного рішення про зняття з реєстраційного обліку за територіальною підсудністю уповноваженим органом не прийнято, а сам вихід з громадянства України не допускається якщо особу, яка клопоче про вихід, притягнуто як обвинувачену в кримінальній справі, а тому оскаржувані дії відповідача є протиправними.

Відповідач проти позову заперечував мотивуючи тим, що ОСОБА_1 є особою без громадянства, оскільки рішенням про набуття громадянства України від 04.12.2009 скасоване 27.09.2010, інших рішень про набуття позивачем громадянства України не приймалось, а тому у посадових осіб Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України у місті Києві були відсутні законні підстави для оформлення та видачі позивачеві паспорта громадянина України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду міста Києва від 24.02.2016 касаційну скаргу заступника Прокурора міста Києва задоволено, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2015 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. У мотивувальній частині вказаної ухвали зазначено, що судами не прийнято до уваги того факту, що рішенням Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 27.09.2010 скасовано рішення цього ж територіального органу від 04.12.2009 про набуття ОСОБА_1 громадянства України за територіальним походженням, а також, судами не встановлено, чи було вказане рішення суб'єкта владних повноважень оскаржено у встановленому законом порядку і чи є це рішення чинним на час прийняття рішення по даній справі.

На підставі викладеного, розгляд справи здійснено з врахуванням частини п'ятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розгляд справи №826/18401/14 здійснено у порядку письмового провадження на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 19.10.2009 №2-0-418/09, яке набрало законної сили, встановлено факт постійного проживання позивача на території України до 24.09.1991 (а.с. 109 Т.I).

Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області 04.12.2009 прийнято рішення про набуття ОСОБА_1 громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» (а.с. 127 Т.I).

Після проведення перевірки факту набуття громадянства відповідачем 24.03.2010 ОСОБА_1 оформлено паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 з реєстрацією місця проживання.

Ухвалою Московського районного суду міста Харкова від 22.09.2010 №8-38/10 рішення цього ж суду від 19.10.2009 про встановлено факт постійного проживання позивача на території України до 24.08.1991 скасовано за нововиявленими обставинами, а розгляд справи продовжено (а.с. 110 Т.I).

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 27.09.2010 №2-0-365/10 заява ОСОБА_1 про встановлення факту залишена без розгляду (а.с. 111 Т.I).

Головним управлінням Міністерства внутрішніх справу України в Харківській області 27.09.2010, на підставі подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України, та доданих до нього ухвали Московського районного суду міста Харкова від 22.09.2010 №8-38/10, пояснень начальника сектору громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Нововодолазького районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справу України в Харківській області Чухлатого О.І., прийнято рішення про скасування рішення Головного управління Міністерства внутрішніх справу України в Харківській області від 04.12.2009 про набуття ОСОБА_1 громадянства України (а.с. 100-101 Т.I).

Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства внутрішніх справу України в Харківській області листом від 28.07.2011 №17/8115 повідомило Відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справу України в місті Києві про скасування рішення від 04.12.2009 (а.с. 99 Т.I).

Відділом у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справу України в місті Києві складено висновок від 03.08.2011 про доцільність направити до управління інформаційних технологій Головного управління Міністерства внутрішніх справ України та до Адресно-довідкового бюро Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві повідомлення про визнання паспорту громадянина України серії НОМЕР_1, виданого ОСОБА_1 недійсним (а.с. 102 Т.I).

Паспорт громадянина ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 01.03.2011 вилучено, відповідно до висновку Відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справу України в місті Києві від 03.08.2011, а згідно акту комісії відповідача від 05.05.2014 списано та знищено шляхом спалення (а.с. 103-105 Т.I).

В подальшому ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 08.08.2012 №2-418/209 (провадження №22-ц-2090/5170/2012) скасовано ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 27.09.2010 №2-0-365/10, а справу повернуто до того ж суду для продовження розгляду (а.с. 112-113 Т.I).

Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 22.05.2013 №2-о/643/15/13 (2027/13028/12) задоволено заяву ОСОБА_1 та встановлено факт його постійного проживання на території України до 24.08.1991 (а.с. 114-115 Т.I).

Не погоджуючись з діями відповідача щодо вилучення паспорта громадянина України та відмови у видачі нового, позивач оскаржив висновок Відділу справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві до суду.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013 по справі №826/14679/13-а скасовано висновок Відділу справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справу України в м. Києві від 03.08.2011, відповідно до якого паспортом громадянина ОСОБА_1 вилучено (а.с. 39-40 Т.I).

Крім того, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2014 по справі №826/14679/13-а роз'яснено, що із скасуванням висновку перестали існувати підстави для вилучення паспорта (а.с. 36-38 Т.I).

Вказані рішення Київського апеляційного адміністративного суду набрали законної сили та оскаржені не були.

Згідно тверджень позивача, останній протягом 2014 року неодноразово звертався до відповідача з проханням виконати рішення суду та видати йому паспорт, на що отримував відмову.

Вважаючи, що 24.03.2010 йому правомірно видано паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 та протиправно його вилучено 01.03.2014, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати протиправними дії Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві щодо вилучення паспорта та відмови у видачі нового паспорта.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Спеціальним Законом України «Про громадянство України» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення.

Статтею 6 Закону України «Про громадянство України» визначено підстави набуття громадянства України, зокрема, за територіальним походженням.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.

Частинами п'ятою, сьомою, восьмою статті 8 Закону України «Про громадянство України» встановлено, що іноземці, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства України.

Особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов'язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави. Вимога про взяття зобов'язання повернути паспорт іноземної держави не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 24 Закону України «Про громадянство України» Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, здійснює повноваження щодо: прийняття рішень про оформлення набуття громадянства України особами з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 - 10 статті 6 цього Закону; скасування в межах повноважень прийнятих рішень про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 цього Закону.

Статтею 21 Закону України «Про громадянство України» встановлено, що рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.

Відповідно до пункту 1 Положення про паспорт громадянина України та Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України.

Пунктом 3 Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 15.06.2006 №600, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.07.2006 за №804/12678, чинного на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що для оформлення паспорта особа подає, зокрема, довідку про реєстрацію особи громадянином України або свідоцтво про належність до громадянства України (у разі необхідності).

Пунктом 1.3 Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 13.04.2012 №320, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.07.2012 за №089/21401, чинного на даний час, встановлено, що для оформлення паспорта особа подає, зокрема, довідку про реєстрацію особи громадянином України або свідоцтво про належність до громадянства України, а в необхідних випадках - інші документи, визначені статтею 5 Закону України «Про громадянство України» (за необхідності).

Пунктом 5.1 названого Порядку визначено, що іноземці та особи без громадянства, які набули громадянства України відповідно до законодавства України, отримують паспорти на підставі довідки про реєстрацію громадянином України, виданої територіальним органом.

З аналізу наведених норм вбачається, що для отримання паспорта громадянина України, іноземцю, який набув громадянства України, слід в обов'язковому порядку подати довідку про реєстрацію громадянином України, видану відповідним територіальним органом. Довідка оформляється і видається заявникові після прийняття рішення про оформлення набуття громадянства України.

З матеріалів справи вбачається, що 16.05.2015 Дніпровським районним відділом Головного управління Міністерства внутрішніх справ в місті Києві ОСОБА_1 оформлено та видано паспорт громадянина України серії ТТ 298183.

Згідно листа Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України від 08.08.2016 №6.1/8725-16 паспорт громадянина України серії ТТ 298183, оформлений 16.05.2015 Дніпровським районним відділом Головного управління Міністерства внутрішніх справ в місті Києві на ім'я ОСОБА_1 визнано недійсним, оскільки постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2015 №826/18401/14 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2015, на підставі яких був виданий паспорт, - скасовані.

Так, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24.02.2016 зазначено, що рішенням Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 27.09.2010 скасовано рішення цього ж територіального органу від 04.12.2009 про набуття ОСОБА_1 громадянства України за територіальним походженням, а тому необхідно встановити чи було вказане рішення суб'єкта владних повноважень оскаржено у встановленому законом порядку і чи є це рішення чинним.

На виконання вказаної вимоги Вищого адміністративного суду України, ухвалою Окружного адміністративного суду від 21.07.2016 зупинялось провадження в даній адміністративній справі до набрання законної сили рішенням у справі №820/3650/16 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання дій протиправними, скасування рішення від 27.09.2010 та зобов'язати вчинити певні дії.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016 №820/3650/16 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2016 скасовано, та прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 27.09.2010 про скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 04.12.2009 про набуття громадянства України ОСОБА_1, постанова набрала законної сили і є обов'язковою до виконання.

Зворотного відповідачем під час судового розгляду справи не доведено.

Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідним наголосити, що станом на момент винесення рішення по даній справі, рішення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 04.12.2009 про набуття ОСОБА_1 громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» є чинним (а.с. 127 Т.I).

Що стосується вимоги позивача про визнання протиправними дій Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві щодо фактично позбавлення ОСОБА_1 громадянства України, протиправності вилучення у нього паспорта серії НОМЕР_2, оформленого 24.03.2010 Дніпровським районним відділом Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві та знищення даного документа, суд вважає за необхідним зазначити наступне.

Згідно пункту 2 частини першої статті 19 Закону України «Про громадянство України» підставами для втрати громадянства України є набуття особою громадянства України на підставі статті 9 цього Закону внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів.

Згідно частини третьої статті 19 Закону України «Про громадянство України» датою припинення громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата видання відповідного указу Президента України.

Положеннями частини першої статті 25 Конституції України визначено, що громадянин України не може бути позбавлений громадянства. Пунктом 3 частини першої статті 2 Закону України «Про громадянство України» визначений принцип неможливості позбавлення громадянина України громадянства України.

Суд наголошує, що матеріали справи не містять доказів існування указу Президента України про припинення громадянства України ОСОБА_1, що зазначено позивачем в своїх додаткових поясненнях від 17.05.2016 та не спростовано відповідачем.

В пункті 2 частини першої статті 2 Закону України «Про громадянство України» закладений такий принцип законодавства України про громадянство, як запобігання виникненню випадків безгромадянства. Конвенція про скорочення безгромадянства від 30.081961, Україна до якої приєдналася 11.01.2013, Європейська конвенція про громадянство від 06.11.1997, ратифікована Законом України від 20.06.2006 №163-V до основних принципів внутрішнього регулювання відносять необхідність уникнення безгромадянства. У матеріалах справи наявна довідка Посольства Грузії в місті Києві від 31.01.2013 №60/3915, відповідно до якої позивачу за наказом Президента Грузії від 23.12.2011 №853 припинено громадянство цієї країни.

Отже, у суду відсутні підстави для визнання протиправними дій Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві щодо фактично позбавлення ОСОБА_1 громадянства України, оскільки в силу приписів частини третьої статті 19 Закону України «Про громадянство України», останній не наділений такими функціями та, відповідно, не вчиняв таких дій, а зворотного позивачем не доведено.

Окрім того, ОСОБА_1, як станом на час прийняття Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області рішення про набуття ним громадянства за територіальним походженням у 2009 році, так і в подальшому продовжував бути громадянином України, що підтверджено рішенням Московського районного суду міста Харкова від 22.05.2013 (а.с. 114-115 Т.I).

Відповідно до пункту 21 Положення про паспорт громадянина України, затверджений постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII, паспорт особи, яка припинила громадянство України відповідно до статті 19 Закону України «Про громадянство України», підлягає поверненню до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства.

Згідно пункту 10.4 розділу X Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказ Міністерства внутрішніх справ України від 13.04.2012 №320 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.07.2012 за №1089/21401, погашаються, уважаються недійсними та знищуються паспорти, у тому числі й осіб, громадянство України яких припинено.

Враховуючи, те що ОСОБА_1 не позбавлявся громадянства, то дії відповідача із вилучення паспорту з подальшим його знищенням є протиправними.

Отже, вилучивши у позивача паспорт громадянина України, відповідач незаконно позбавив його права володіння цим документом, оскільки паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника, підтверджує громадянство України та є власністю громадянина України. Як оформлення, так і вилучення документу здійснено відповідачем у справі, тому суд вважає, що позовні вимоги про зобов'язання саме Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України у місті Києві видати новий паспорт, який діє у спірних відносинах як окремий уповноважений суб'єкт владних повноважень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, керуючись статтями 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві щодо вилучення у ОСОБА_1 паспорта серії НОМЕР_2, оформленого 24.03.2010 Дніпровським районним відділом Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві та знищення даного документа.

Зобов'язати Дніпровський районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві вчинити певні дії шляхом документування ОСОБА_1 паспортом громадянина України, тобто видати йому паспорт громадянина України.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.