Постанова № 65436723, 20.03.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 березня 2017 року письмове провадження № 826/4019/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Арсірія Р.О., суддів Огурцова О.П., Кузьменка В.А. вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу

За позовомОСОБА_1 до третя особаКабінету Міністрів України Державної служби інтелектуальної власності України Національне агентство України з питань державної служби пропоновлення на роботі

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі також - позивач або ОСОБА_1.) з позовом до Кабінету Міністрів України (далі також - відповідач 1 або КМУ), Державної служби інтелектуальної власності України (далі також - відповідач 2 або Державна служба), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Національного агентства України з питань державної служби, в якому просила:

1. Визнати протиправним та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України №79-р від 18.02.2016 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державної служби інтелектуальної власності України».

2. Поновити ОСОБА_1 на посаді Голови Державної служби інтелектуальної власності України з 20 лютого 2016 року.

3. Стягнути з відповідача 2 на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 20.02.2016 до моменту винесення рішення у справі.

Обґрунтовуючи заявлений адміністративний позов позивач зазначила, що спірне розпорядження є протиправним, оскільки прийняте всупереч передбаченої законом процедури, без наявних на те правових підстав, отже підлягає скасуванню за для відновлення прав та законних інтересів позивача.

Відповідач 1 подав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, просив суд відмовити в їх задоволенні, наголошуючи на законності спірного розпорядження.

Відповідач 2 та третя особа письмових заперечень та/або пояснень по суті спору суду не подали.

Керуючись частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з неприбуттями у судове засідання третьої особи, належним чином повідомленої про дату, час та місце судового розгляду, суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 1074-р ОСОБА_1 призначено Головою Державної служби інтелектуальної власності України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 79-р ОСОБА_1 звільнено з посади Голови Державної служби інтелектуальної власності України за недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16-1 Закону України «Про державну службу» (пункт 2 частини першої статті 30 цього Закону).

Зазначене спірне розпорядження було прийняте на засіданні Кабінету Міністрів України 18.02.2016 за поданням Прем'єр-міністра України ОСОБА_3, враховуючи клопотання Мінекономрозвитку України про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови ДСІВ відповідно до пункту 2 статті 30 Закону України «Про державну службу».

З матеріалів справи судом встановлено, що передумовою прийняття спірного розпорядження було проведення відносно позивача службового розслідування, за результатами якого складений акт від 02.12.2015, яким зафіксовано ряд порушень, у тому числі щодо питань дотримання законодавства у сфері запобігання корупції, а саме встановлено, що з листопада 2014 року по 01 грудня 205 року ДСІВ видано (і підписано Головою ДСІВ) 22 свідоцтва на знаки для товарів і послуг за заявками осіб, представником яких був патентний повірений ОСОБА_4, який є сином Голови ДСІВ. Зважаючи на наявність родинних відносин між Головою ДСІВ ОСОБА_1 та патентним повіреним ОСОБА_4, здійснення останнім у відносинах з ДСІВ дій за дорученням осіб, комісія з проведення службового розслідування дійшла висновку про те, що вказані обставини можуть свідчити про ознаки наявності у ОСОБА_1 конфлікту інтересів.

У пропозиціях за результатами зазначеного службового розслідування, зокрема: запропоновано Кабінету Міністрів України розглянути питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності Голови ДСІВ ОСОБА_1 у зв'язку з виявленими недоліками у діяльності ДСІВ; матеріали службового розслідування в частині питань дотримання законодавства у сфері запобігання корупції направити до спеціально уповноважених суб'єктів в сфері протидії корупції для розгляду та вирішення у встановленому порядку питання щодо наявності в діях або бездіяльності посадових осіб ДСІВ та ДП «Український інститут інтелектуальної власності» ознак порушення законодавства у сфері запобігання корупції.

Не погоджуючись з висновками службового розслідування, позивач надавала свої пояснення та зауваження, в яких, окрім іншого, зазначала, що її син припинив свої повноваження після того, як позивач дізналась про можливий конфлікт інтересів, а також зауважила, що ОСОБА_4 є патентним повіреним з 15.12.2006.

Вважаючи розпорядження Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 79-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державної служби інтелектуальної власності України» протиправним, позивач звернулась до суду з даним позовом про його скасування.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII (в редакції, що діяла на момент прийняття спірного розпорядження) державні службовці зобов'язані дотримуватися правил запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, передбачених Законом України «Про запобігання корупції».

Пунктом 2 частини 1 статті 30 вказаного Закону, на підставі якого звільнено позивача, передбачено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтями 16 і 16-1 цього Закону.

Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначає Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII (далі також - Закон).

Відповідно частини 1 статті 1 Закону, у ньому наведені нижче терміни вживаються в такому значенні, зокрема:

близькі особи - особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки із суб'єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких із суб'єктом не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі, а також - незалежно від зазначених умов - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням згаданого суб'єкта;

потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;

приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв'язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Суб'єктами, на яких поширюються дія цього Закону, є особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема, інші керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України (пункт а) підпункту 1 частин 1 статті 3 Закону).

Згідно Положення про Державну службу інтелектуальної власності України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 № 436/2011 Державна служба інтелектуальної власності України (далі - Державна служба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі України (далі - Міністр). Державна служба входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері інтелектуальної власності (пункт 1).

Державна служба відповідно до покладених на неї завдань, зокрема:

організовує в установленому порядку експертизу об'єктів права інтелектуальної власності, видає патенти/свідоцтва на об'єкти права інтелектуальної власності;

здійснює державну реєстрацію та ведення обліку об'єктів права інтелектуальної власності, проводить реєстрацію договорів про передачу прав на об'єкти права інтелектуальної власності, що охороняються на території України, ліцензійних договорів;

здійснює атестацію представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених).

Державну службу очолює Голова, якого призначає на посаду за поданням Прем'єр-міністра України, внесеним на підставі пропозицій Міністра, та звільняє з посади Президент України (пункт 9).

Голова Державної служби, окрім іншого, очолює Державну службу, здійснює керівництво її діяльністю, представляє Державну службу у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами, організаціями (підпункт 1 пункту 10 Положення).

Згідно частини 3 статті 91 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» керівник центрального органу виконавчої влади та його заступники є державними службовцями.

Таким чином, на позивача поширюється дія Законів України «Про запобігання корупції» та «Про державну службу».

Відповідно до частини 1 статті 28 Законів України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані:

1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;

2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;

3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;

4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Безпосередній керівник особи або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади протягом двох робочих днів після отримання повідомлення про наявність у підлеглої йому особи реального чи потенційного конфлікту інтересів приймає рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів, про що повідомляє відповідну особу.

Національне агентство у випадку одержання від особи повідомлення про наявність у неї реального, потенційного конфлікту інтересів упродовж семи робочих днів роз'яснює такій особі порядок її дій щодо врегулювання конфлікту інтересів (частина 3 статті 28 Закону).

Безпосередній керівник або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади, якому стало відомо про конфлікт інтересів підлеглої йому особи, зобов'язаний вжити передбачені цим Законом заходи для запобігання та врегулювання конфлікту інтересів такої особи (частина 4 статті 28 Закону).

У разі існування в особи сумнівів щодо наявності в неї конфлікту інтересів вона зобов'язана звернутися за роз'ясненнями до територіального органу Національного агентства. У разі якщо особа не отримала підтвердження про відсутність конфлікту інтересів, вона діє відповідно до вимог, передбачених у цьому розділі Закону (частина 5 статті 28 Закону).

Враховуючи, що позивач згідно діючого законодавства не має безпосереднього керівника, проте має орган призначення на посаду (звільнення з посади) - Кабінет Міністрів України та орган ініціювання призначення на посаду (звільнення з посади) - Міністра економічного розвитку і торгівлі України, мала повідомити вказані органи про сумніви щодо наявності в неї конфлікту інтересів, з огляду на те, що протягом її роботи на посаді Голови Державної служби інтелектуальної власності України за її підписом видавалися свідоцтва на знаки для товарів і послуг за заявками осіб, представником яких був патентний повірений ОСОБА_4 (син позивача), який у розумінні Закону України «Про запобігання корупції» є близькою особою позивача. Проте зазначені дії позивачем вчинені не були, що вказує на порушення нею закріпленого частиною 1 статті 28 Закону обов'язку.

Доводи позивача, що Закон України «Про запобігання корупції» введений в дію лише 26.04.2015, тобто після початку її роботи, судом до уваги не приймається, оскільки починаючи з 26.04.2015 відповідний обов'язок також виконаний не був.

Також, суд вважає, що позивач на момент призначення її на відповідну посаду мала знати про можливий конфлікт інтересів, оскільки її син ОСОБА_4 отримав свідоцтво патентного повіреного 15.12.2006.

При цьому, відповідно до Положення про представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1994 № 545 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.1997 № 938) патентний повірений надає фізичним та юридичним особам (далі - особи, які він представляє) допомогу і послуги, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності, представляє інтереси зазначених осіб у Державній службі інтелектуальної власності, а також судових органах, кредитних установах, у відносинах з іншими фізичними та юридичними особами.

Патентний повірений має право згідно із законодавством, у межах доручення особи, яку він представляє, виконувати всі пов'язані з цим дії у відносинах з Державною службою інтелектуальної власності, а також судовими органами, кредитними установами, іншими фізичними та юридичними особами.

Таким чином, патентний повірений постійно безпосередньо вступає у відносини з Державною службою інтелектуальної власності України, про що позивач також мала знати на момент призначення її на відповідну посаду.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про запобігання корупції» зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів здійснюється, зокрема, шляхом звільнення особи.

Суд зазначає, що послання позивача на порушення відповідачем 1 строків звільнення її з посади та порушення регламенту Кабінетом Міністрів України, не можуть бути самостійними підставами для визнання протиправним та скасування рішення про звільнення.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що спірне розпорядження прийняте відповідачем 1 на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, отже відсутні підстави для його скасування.

Доводи позивача про самостійне усунення можливого конфлікту інтересів шляхом прийняття рішення про внесення доповнень в дані про патентного повіреного (про призупинення дії свідоцтва) від 02.12.2015 № 208-Н, судом сприймаються критично, оскільки, по-перше, відповідні заходи вживалися після проведення відносно позивача службового розслідування та встановлення відповідних фактів; по-друге, після спливу тривалого часу після того, як позивач мала зрозуміти про наявність можливого конфлікту інтересів; по-трете, у спосіб, не передбачений діючим законодавством.

Крім того, згідно даних офіційного веб-порталу Державної служби інтелектуальної власності України розділу «Відомості з Державного реєстру представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених)» ОСОБА_4 зареєстрований патентним повіреним за реєстраційним номером 303, відомості про призупинення свідоцтва відсутні.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Приймаючий до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий Суддя Р.О. Арсірій

Судді О.П. Огурцов

В.А. Кузьменко