Постанова № 65436694, 16.03.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

16 березня 2017 року 09:06 № 826/14918/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Коваленко О.В., за участю осіб, які беруть участь у справі, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомгромадської організації «Стоп нелегал» до треті особиКиївського міського голови Кличка В.В. заступник голови Київської міської державної адміністрації з питань здійснення самоврядних повноважень ОСОБА_2 (третя особа-1) директор Департаменту транспортної інфраструктури виконавчої органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ОСОБА_3 (третя особа-2)провизнання протиправними та нечинними розпоряджень, визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити дії,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 16 березня 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Громадська організація «Стоп нелегал» звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київського міського голови Кличка В.В., треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача заступник голови Київської міської державної адміністрації з питань здійснення самоврядних повноважень ОСОБА_2, директор Департаменту транспортної інфраструктури виконавчої органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ОСОБА_3, в якому просить (з урахуванням уточненого адміністративного позову від 17.02.2016):

- визнати розпорядження Київського міського голови від 18.03.2016 №218 «Про призначення ОСОБА_2.» протиправним та нечинним;

- визнати розпорядження Київського міського голови від 25.04.2016 №359 «Про призначення ОСОБА_3.» протиправним та нечинним;

- визнати дії Київського міського голови Кличка В.В. по призначенню ОСОБА_2 на посаду заступника голови Київської міської державної адміністрації з питань здійснення самоврядних повноважень неправомірними;

- визнати дії Київського міського голови Кличка В.В. по призначенню ОСОБА_3 на посаду директора Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) неправомірними;

- визнати протиправну бездіяльність Київського міського голови Кличка В.В. щодо невжиття передбачених Законом України «Про запобігання корупції» заходів для запобігання та врегулювання конфлікту інтересів заступника голови Київської міської державної адміністрації з питань здійснення самоврядних повноважень ОСОБА_2;

- визнати протиправну бездіяльність Київського міського голови Кличка В.В. щодо невжиття передбачених Законом України «Про запобігання корупції» заходів для запобігання та врегулювання конфлікту інтересів директора Департаменту транспортної інфраструктури виконавчої органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ОСОБА_3;

- зобов'язати Київського міського голову Кличка В.В. вжити передбачених Законом України «Про запобігання корупції» заходів для запобігання та врегулювання конфлікту інтересів заступника голови Київської міської державної адміністрації з питань здійснення самоврядних повноважень ОСОБА_2;

- зобов'язати Київського міського голову Кличка В.В. вжити передбачених Законом України «Про запобігання корупції» заходів для запобігання та врегулювання конфлікту інтересів директора Департаменту транспортної інфраструктури виконавчої органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ОСОБА_3;

- зобов'язати Київського міського голову Кличка В.В. звільнити ОСОБА_2 з посади заступника голови Київської міської державної адміністрації з питань здійснення самоврядних повноважень;

- зобов'язати Київського міського голову Кличка В.В. звільнити ОСОБА_3 з посади директора Департаменту транспортної інфраструктури виконавчої органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3, будучи депутатами Київської міської ради та членами постійної комісії Київської міської ради з питань транспорту, зв'язку та реклами, які зобов'язані контролювати виконання рішень Київської міської ради, одночасно являються посадовими особами виконавчого органу Київської міської ради, які забезпечують реалізацію державної політики в галузі дорожньо-транспортного комплексу, телекомунікацій, інформатизації та виконання рішень Київської міської ради у вказаних сферах, у зв'язку з чим, за твердженнями позивача, виникає реальний конфлікт інтересів, порушуються права територіальної громади міста Києва на ефективне управління у вказаних сферах.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про те, що позивач не є суб'єктом правовідносин, які виникли в результаті призначення на відповідні посади третіх осіб, а тому, за твердженням відповідача, у громадської організації «Стоп нелегал» відсутні підстави для звернення з даним позовом до суду. Крім того, відповідачем під час судового розгляду справи повідомлено, що порушень у призначенні третіх осіб на посади заступника голови Київської міської державної адміністрації з питань здійснення самоврядних повноважень та директора Департаменту транспортної інфраструктури виконавчої органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в частині порушень правил сумісництва не було.

Третя особа-1 також заперечувала проти задоволення позовних вимог, вказавши, що перебування ОСОБА_2 на посаді заступника голови Київської міської державної адміністрації з питань здійснення самоврядних повноважень не є порушенням правил несумісництва, що відповідає положенням Закону України «Про місцеве самоврядування» та Закону України «Про статус депутатів місцевих рад».

Третя особа-2 під час судового розгляду справи проти позову заперечувала з підстав його необґрунтованості.

Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі, документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Київського міського голови від 18.03.2016 №218 «Про призначення ОСОБА_2.» ОСОБА_2 призначено заступником голови Київської міської державної адміністрації з питань здійснення самоврядних повноважень з 21.03.2016 з посадовим окладом згідно зі штатним розписом.

Розпорядженням Київського міського голови від 25.04.2016 №359 «Про ОСОБА_3.» ОСОБА_3 призначено на посаду директора Департаменту транспортної інфраструктури виконавчої органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з 25.04.2016 з посадовим окладом згідно зі штатним розписом, як такого, що успішно пройшов стажування на цій посаді, у порядку переведення з апарату виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Вважаючи вказані розпорядження такими, що підлягають визнанню нечинними, з огляду на порушення внаслідок їх прийняття правил несумісництва третіми особами, позивач звернувся з позовом до суду.

При цьому, суд одразу вказує про необґрунтованість заявленого відповідачем та третьою особою-1 клопотань про залишення позовної заяви без розгляду, з огляду на таке.

Приписами частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається зі змісту прохальної частини позовної заяви, предметом оскарження виступають розпорядження Київського міського голови від 18.03.2016 №218 «Про призначення ОСОБА_2.» та від 25.04.2016 №359 «Про ОСОБА_3.», решта заявлених позовних вимог мають похідний характер від даної позовної вимоги, відтак, у даній адміністративній справі оскаржуються дані розпорядження як акти індивідуальної дії.

Таким чином, строк звернення до суду зі заявленими позовними вимогами складає шість місяців, який визначений положеннями частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

У той же час, твердження відповідача та третьої особи-1 про застосування у межах спірних правовідносин строків звернення до суду, встановлених частиною третьою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, суд вважає необґрунтованими, оскільки останні встановлюють строк звернення до суду для громадян, права яких безпосередньо порушено у процесі прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення, а отже на позивача не розповсюджуються.

Разом з тим, у відповідності до частини одинадцятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Згідно зі статтею 22 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації», Закони України, постанови Верховної Ради України, укази та розпорядження Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, постанови Верховного Суду України та Конституційного Суду України, рішення органів місцевого самоврядування, інші нормативно-правові акти публікуються в офіційних виданнях (відомостях, бюлетенях, збірниках, інформаційних листках тощо) та друкованих засобах масової інформації відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Недержавні друковані засоби масової інформації мають право оприлюднювати офіційні документи органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до законодавства України і на засадах, передбачених укладеною угодою між цими органами та редакціями друкованих засобів масової інформації.

У розумінні статті 1 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації», засіб масової інформації органу державної влади чи органу місцевого самоврядування - засіб масової інформації, засновником (співзасновником) якого є орган державної влади або орган місцевого самоврядування і який повністю або частково утримується за рахунок державного чи місцевих бюджетів; офіційні друковані видання органів державної влади та органів місцевого самоврядування - видання, які спеціально видаються органами державної влади та органами місцевого самоврядування (відомості, бюлетені, збірники, інформаційні листки тощо) для інформування про свою діяльність.

Таким чином, оприлюднення актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування, у тому числі оскаржуваних розпоряджень, відбувається в офіційному виданні, яким у даному випадку є газета «Хрещатик», а публікація актів на веб-сайті носить лише інформаційний характер.

Відтак, обрахунок строку звернення з даним позовом до суду розпочинається з моменту офіційного оприлюднення оскаржуваних розпоряджень у відповідному виданні.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.11.2015 у справі №2а-7498/12/2670 (ЄДРСР №54688726), ухвалах Вищого адміністративного суду України від 30.09.2014 у справі №К/9991/18146/12 (ЄДРСР №40870763) та від 13.12.2012 у справі №К/9991/1177/12 (ЄДРСР 28248617).

За наданою відповідачем інформацією, розпорядження Київського міського голови від 18.03.2016 №218 «Про призначення ОСОБА_2.» надруковано та оприлюднено на офіційному сайті газети «Хрещатик» від 19.05.2016. Щодо оприлюднення розпорядження Київського міського голови від 25.04.2016 №359 «Про ОСОБА_3.» в офіційних друкованих засобах масової інформації відповідачем пояснень суду не надано.

З огляду на викладене, враховуючи звернення позивача до суду зі заявленими вимогами 04.10.2016 (у відповідності до поштового штемпелю на конверті, в якому до суду надійшла позовна заява разом з доданими до неї матеріалами), суд вказує, що позивачем не пропущено строк звернення до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Нормативно-правовим актом, який визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, є Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до частини восьмої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної, обласної ради в межах своїх повноважень видає розпорядження.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина десята статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування»).

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем є, зокрема, особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.

Завданням адміністративного судочинства, згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З наведених норм права вбачається, що фізична та юридична особа може звернутися до адміністративного суду з позовом про визнання неправомірними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, зокрема, у тому випадку, якщо такі дії безпосередньо впливають на її права, свободи та інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Тобто, фізична та юридична особа наділена правом оскаржити до суду не будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, які, на її думку, були вчинені з порушенням вимог закону, а лише ті, що мають безпосереднє відношення до особи, яка подала адміністративний позов.

Таким чином, звертаючись до суду з даним позовом громадська організація «Стоп нелегал» зобов'язана була зазначити не лише в чому полягала протиправність розпоряджень Київського міського голови від 18.03.2016 №218 «Про призначення ОСОБА_2.» та від 25.04.2016 №359 «Про ОСОБА_3.», а й чим такі акти порушують її права та інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Звертаючись до суду з даним позовом, як і під час судового розгляду справи, громадська організація «Стоп нелегал» не зазначила яким чином оскаржувані розпорядження впливають на права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, вказавши лише, що внаслідок прийняття таких розпоряджень порушуються права територіальної громади міста Києва на ефективне управління у вказаних сферах.

Згідно з положеннями пункту 2.2 Статуту громадської організації «Стоп нелегал», ціллю функціонування організації є забезпечення відкритості та прозорості у діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування України, посадових осіб держави, викорінення в зазначених структурах корупційних проявів.

Відповідно до пункту 2.3 Статуту громадської організації «Стоп нелегал», основні завдання організації передбачають: сприяння захисту конституційних прав громадян України; пропаганда серед громадськості та державних службовців демократичних цінностей, поваги до закону, нетерпимості до корупції у суспільстві; сприяння вихованню національної свідомої, патріотичної, професійної, наукової підготовленості управлінської еліти; участь у розробленні й впровадженні загальнодержавних, регіональних, місцевих та міжнародних програм, спрямованих на запобігання корупції.

З наведеного вбачає, що даний позов був поданий позивачем на захист не власних інтересів, а інтересів інших осіб - територіальної громади міста Києва.

Кодексом адміністративного судочинства України передбачена можливість звернення до суду з адміністративним позовом в інтересах інших осіб, проте виключно у випадках, передбачених законом.

Так, у відповідності до частини першої статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах. При цьому органи державної влади, органи місцевого самоврядування повинні надати адміністративному суду докази, які підтверджують наявність поважних причин, що унеможливлюють самостійне звернення цих осіб до адміністративного суду для захисту своїх прав, свобод та інтересів.

З метою захисту прав і свобод людини і громадянина у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини може особисто або через свого представника звертатися до адміністративного суду з адміністративним позовом (заявою), брати участь у розгляді справ за його адміністративним позовом (заявою), а також на будь-якій стадії розгляду вступати у справу, провадження в якій відкрито за адміністративними позовами (заявами) інших осіб, подавати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, у тому числі у справі, провадження в якій відкрито за адміністративним позовом (заявою) іншої особи. При цьому Уповноважений Верховної Ради України з прав людини повинен обґрунтувати адміністративному суду неможливість особи самостійно здійснювати захист своїх інтересів. Невиконання Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини вимог щодо надання зазначеного обґрунтування має наслідком застосування положень, передбачених статтею 108 цього Кодексу.

Порядок утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об'єднань визначені Законом України «Про громадські об'єднання». Права громадських об'єднань, які надані їм для здійснення своєї мети (цілей), визначені у статті 21 вказаного Закону.

Разом з тим, вказаною нормою права не передбачено наявність у громадських об'єднань права звернення до суду з позовом в інтересах інших осіб, якщо відповідні особи у встановленому законом порядку їх на це не уповноважували.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що громадська організація «Стоп нелегал» є неналежним позивачем за даними позовними вимогами, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Враховуючи, що громадська організація «Стоп нелегал» є неналежним позивачем у даній адміністративній справі, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.

Повний текст постанови складено 20.03.2017