Постанова № 65436096, 13.03.2017, Луганський окружний адміністративний суд

8.3.5

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/81/17

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чиркіна С.М.,

за участю

секретаря судового засідання Ларіної П.Є.,

та

представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - Якутко Л.О,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 812/81/17 за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення від 21.12.2016 №120021/1226 про застосування фінансових санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

16 січня 2017 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - Позивач) до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 21.12.2016 № 120021/1226 про застосування фінансових санкцій.

В обґрунтування позову зазначила, що зареєстрована фізичною особою-підприємцем та основним видом діяльності за КВЕДом є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. Позивач не згоден з рішенням Відповідача про застосування фінансових санкцій у розмірі 6800,00 грн за порушення статті 15-3 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», оскільки вимоги законодавства не порушувала та лише реалізувала продаж алкогольного напою (пива) на розлив. Щодо поживання алкогольного напою (пива) на розлив на місці Позивач вважає, що зазначений факт жодним чином не встановлено та зазначена інформація відсутня в акті перевірки. На підставі викладеного, просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, надав заперечення (а.с. 36-40), в якому наполягав на правомірності прийнятих рішень оскільки під час перевірки був виявлений факт реалізації алкогольного напою на розлив для споживання на місці, а саме 0,5 літру пива на розлив в пластиковому одноразовому стакані за ціною 10,50 грн.

У судовому засіданні Позивача позовні вимоги підтримала, суду пояснила, що здійснює підприємницьку діяльність у належному на праві власності кіоску розташованому на орендованій земельній ділянці, площа якої складає по 51 м кв, тобто орендується лише земельна ділянка під кіоском. Для здійснення підприємницької діяльності наявні дозвільні документи у тому числі ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, в магазині працює продавець ОСОБА_3, з якою укладена трудова угода. У зазначеному кіоску здійснюється торгівля продовольчими товарами та алкогольними напоями у тому числі пивом. В кіоску розміщено оголошення, що пиво продається лише на виніс, вживання пива в кіоску заборонено. Інколи покупцям за їх бажанням продається пиво на розлив в стакани, але враховуючи заборону, останні не вживають пиво в кіоску, тобто на місці, а носять його в бокалі додому. 08.12.2016 продавець ОСОБА_3 повідомила, що до магазину завітали з перевіркою працівники фіскальної служби, одному з яких був проданий бокал пива. За її вказівкою продавець надала працівникам фіскальної служби всі документи, які вимагали останні. У подальшому від продавця стало відомо, що оглянувши документи, працівники фіскальної служби склали акт перевірки, в якому вказали про порушення правил торгівлі алкогольними напоями, а саме здійснено продаж пива на розлив для споживання на місці. Всі доводи і аргументи продавця, що пиво на розлив для споживання на місці не продається не приймались працівниками фіскальної служби, оскільки за їх твердженням саме продаж пива на розлив у пластиковий стакан є підтвердженням того, що продаж був здійснений для вживання пива на місці. При цьому працівники фіскальної служби говорили продавцю ОСОБА_3, що нічого особливого у цьому немає, і що за це всього лише невеликий штраф, у зв'язку з чим продавець і підписала акт перевірки.

Однак, коли отримала рішення про застосування фінансових санкцій то зрозуміла, що працівники фіскальної служби обдурили продавця.

Із застосованим штрафом не згодна, оскільки вимог законодавства не порушувала, пиво для вживання на місце не продавалось та не вживалось, в магазині відсутнє будь-яке облаштування для вживання пива. Додатково зазначила, що особа, яка придбала пиво не мала наміру його вживати оскільки відразу після придбання пива пред'явила направлення та наказ на проведення перевірки та навіть «не доторкнулась» до пива.

Представник відповідача у судовому засідання стверджувала, що фактична перевірка була проведена у відповідності до вимог чинного законодавства, суб'єкту перевірки були надані наказ та направлення на перевірку, був виявлений факт продажу пива на розлив у пластиковий стакан для вживання на місці працівнику фіскальної служби, що в свою чергу зафіксовано в акті перевірки та підтверджується поясненнями продавця, фіскальним чеком тощо.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), зареєстрована як фізична особа - підприємець 18.11.1998 за № 23880170000000418 (а.с. 14-15).

Позивач є платником єдиного податку, 2-ої групи, 20%, КВЕД - 47.11- роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями (а.с. 16).

У встановленому порядку Позивач отримала ліцензію від 17.12.2015 Серії НОМЕР_2 на право здійснювати роздрібну торгівлю алкогольним напоями (пивом) з терміном дії з 22.12.2015 до 22.12.2016, місце торгівлі: АДРЕСА_1 (а.с. 18).

Для здійснення підприємницької діяльності Позивач орендує земельну ділянку площею 0,0051 га (а.с. 19-23).

Позивач в процесі своєї господарської діяльності використовує РРО, а саме за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 9).

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Повноваження Відповідача визначені у тому числі статтею 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

У відповідності до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України, контролюючими органами України є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2. цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

З урахуванням викладеного та вимог статей 17, 18 КАС України, зазначена справа відносяться до юрисдикції адміністративних судів, оскільки учасником спору є суб'єкт владних повноважень (орган державної податкової служби, наділений публічно-владними повноваженнями).

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Межі перевірки дій суб'єкта владних повноважень визначені частиною третьою статті 2 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини другої статті 71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Порядок проведення перевірок органами державної податкової служби визначений ПК України. Так, відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпунктів 19-1.1.14, 19-1.1.16, 19-1.1.17, 19-1.1.18, 19-1.1.19, 19-1.1.20 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері; здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту , алкогольних напоїв і тютюнових виробів; проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів: організовують роботу, пов'язану із замовленням марок акцизного податку, їх зберіганням, продажем, відбором зразків, з метою проведення експертизи щодо їх автентичності та здійснюють контроль за наявністю таких марок на пляшках (упаковках) з алкогольними напоями і пачках (упаковках і тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації: забезпечують контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, які провалять роздрібну торгівлю тютюновими виробами, вимог законодавства щодо максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких виробів: забезпечують контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, які проводять оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями, вимог законодавства щодо мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін на такі напої.

На підставі наказу Головного управління ДФС у Луганській області від 07.12.2016 №418 уповноваженими особами Відповідача проведена фактична перевірка Позивача з метою дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтва про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів (а.с. 8).

За наслідками перевірки уповноваженими особами Відповідача складений Акт від 08.12.2016 № 148/12-32/40-02/НОМЕР_1, у якому зазначено про порушення Позивачем статті 15-3 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» - продаж алкогольними напоями на розлив для споживання на місці суб'єкта господарювання, який не має статусу суб'єкта господарювання громадського харчування (а.с. 9-11, далі - Акт № 148).

В Акті № 148 зазначено, що продавець ОСОБА_3 здійснила продаж алкогольного напою, а саме пива, на розлив для споживання на місці в пластиковому одноразовому стакані об'ємом 0,5 л, вміст спирту 4,6%, виробник ПАТ «САНіБЕВ Україна», ДСТУ 3888, м. Київ, вул. Фізкультури, 30-В, дата виробництва вказана на кегі 24.09.2016, у кількості одного пластикового стакану за ціною 10,50 грн та видала розрахунковий документ від 08.12.2016.

На підставі Акту № 148 з посиланням на вимоги статті 15-3 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» Відповідачем було винесено рішення про застосування фінансових санкцій від 21.12.2016 № 120021/1226 в сумі 6800,00 грн (а.с. 13, далі - Рішення).

Не погоджуючись із Рішенням Відповідача Позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам між сторонами, суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закону № 481/95).

Так, згідно з частино шостою статті 15-3 Закону № 481/95 продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.

Таким чином, продаж алкогольних напоїв на розлив законодавець дозволив виключно суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів за умови такого продажу кінцевому споживачу для споживання на місці, що є кваліфікуючою ознакою.

Позивач має необхідні документи для здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, зокрема ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями (пиво) у тому числі відповідну ліцензію від 17.12.2015 Серії НОМЕР_2 (а.с. 18).

Згідно з інформацією, наявною в акті № 148, продавцем ОСОБА_3 працівнику фіскальної служби ОСОБА_4 був здійснений продаж алкогольного напою, а саме пива, на розлив в пластиковому одноразовому стакані об'ємом 0,5 л, вміст спирту 4,6%, виробник ПАТ «САНіБЕВ Україна», ДСТУ 3888, м. Київ, вул. Фізкультури, 30-В, дата виробництва вказана на кегі 24.09.2016 за ціною 10,50 грн та виданий розрахунковий документ від 08.12.2016. Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

Між сторонами існує спір стосовно продажу пива для вживання саме на місці. При вирішенні зазначеного питання суд виходить з наступного.

Частиною дванадцятою статті 15 Закону № 481/95 визначено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Відповідно до абзацу 13 статті 1 Закону № 481/95 роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування. Ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку (абзац 25 статті 1 Закону № 481/95).

Згідно із статтею 15-3 Закону України № 481/95 продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів. За порушення норм Закону № 481/95 посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Відповідно до абзацу 9 частини другої статті 17 Закону № 481/95 до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 6800,00 грн за порушення вимог статті 15-3 цього Закону.

З системного аналізу статей 15-3 та 17 Закону № 481/95 слідує, що до суб'єкта господарювання, що не має статусу суб'єкта господарювання громадського харчування, підприємства з універсальним асортиментом товарів, можуть застосовуватися фінансові санкції за порушення статті 15-3 Закону № 481/95 тільки у разі продажу алкогольних напоїв на розлив саме з метою споживання на місці.

Згідно з пунктом 22 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 1996 року № 854 (далі - Правила № 854) продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки закладам ресторанного господарства та спеціальним відділам підприємств, що мають статус закладів ресторанного господарства, підприємств з універсальним асортиментом товарів.

Також, згідно Правил № 854, заклад ресторанного господарства - це організаційно-структурна одиниця у сфері ресторанного господарства, яка здійснює виробничо-торгівельну діяльність: виробляє і (або) доготовляє, продає і організовує споживання продукції власного виробництва і закупних товарів, може організовувати дозвілля споживачів.

Відповідно до Інструкції щодо заповнення форм державних статистичних спостережень стосовно торгової мережі та мережі ресторанного господарства, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 24.10.2005 № 327, ресторанне господарство - це вид економічної діяльності суб'єктів господарювання щодо надання послуг із задоволення потреб споживачів у харчуванні з організацією дозвілля або без нього в закладах (об'єктах) ресторанного господарства, а об'єкт (заклад) ресторанного господарства - місцева одиниця (структурний підрозділ) суб'єкта господарювання, яка розміщується в окремій будівлі або приміщенні, має, як правило, обладнаний столами та стільцями для споживання їжі зал і необхідні виробничі та побудові приміщення та в якій здійснюється продаж продукції власного виготовлення і купованих товарів, переважно для споживання на місці.

З урахуванням наявних дозвільних та реєстраційних документів Позивач як суб'єкт підприємницької діяльності не відноситься до суб'єктів господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів та мають право реалізовувати алкогольні напої на розлив для споживання на місці. Зазначений факт визнається учасниками. Сторонами визнається факт реалізації саме алкогольного напою.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила, що працює в магазині, «ІНФОРМАЦІЯ_1», який належить ОСОБА_1 в с. Гірське де продає продукти харчування. 08.12.2016 в магазин зайшов, як в подальшому з'ясувалось ОСОБА_4, попросив продати в пластиковий стакан пиво на розлив «Традиція Рогань». Продане пиво поставила на прилавок та отримала від ОСОБА_4 кошти за пиво в сумі 10,50 грн зазначену операцію оформила за допомогою розрахункового апарату, видала покупцю фіскальний чек. В той час, коли пиво знаходилось на прилавку в магазин зайшов, як в подальшому з'ясувалось працівник фіскальної служби ОСОБА_5 та повідомив про перевірку. З дозволу Позивача, отриманого телефоном, видала працівникам фіскальної служби документи, які регламентують підприємницьку діяльність. ОСОБА_5 разом із ОСОБА_4 складали акт нерозбірливим почерком, тому не мала можливості його прочитати повністю. Пиво для вживання на місці не продавала, в магазині ОСОБА_4 пиво не вживав, в приміщені відсутні умови для вживання пива. Місцеві жителі купують пиво на розлив, але в магазині його не вживають.

Допитаний як свідок працівник державної фіскальної служби ОСОБА_5 пояснив, що 08.12.2016 на підставі наказу проводив фактичну перевірку магазину Позивача, в результаті якої була встановлена реалізація пива на розлив, яке придбав інший працівник ОСОБА_4 за ціною 10,50 грн. Продавець ОСОБА_3 налила пиво за допомогою спеціального пристрою. Після придбання ОСОБА_4 пива представились, надали на наказ та направлення на перевірку, отримали від продавця необхідні документи та склали акт про порушення. Зазначений акт був підписаний продавцем. Метою перевірки було у тому числі дотримання вимог законодавства з продажу алкогольних напоїв та дотримання правил розрахункових операцій із застосуванням касових апаратів.

Допитаний як свідок працівник державної фіскальної служби ОСОБА_4 пояснив, що 08.12.2016 при проведені фактичної перевірки на підставі наказів та направлень зайшов до магазину, який належить Позивачу, де купив пиво на розлив в пластиковий стакан. Після отримання чеку надали наказ на перевірку та направлення, отримали пояснення від продавця та склали акт про порушення. Пиво придбав з метою встановлення факту продажу та не мав наміру його вживати взагалі бо знаходився при виконанні службових обов'язків.

Зазначені факти визнаються сторонами, також сторонами визнається, що перелічені нормативні акти не містять визначення «споживання на місці».

Позивач стверджує, що продаж пива в стакан не свідчить про мету його вживання на місці оскільки стакан коштує менші ніж порожня пляшка місцеві жителі з метою економії просять налити пиво саме в стакан. При цьому в магазині наявне оголошення про заборону вживати пиво на місці.

Представники відповідача стверджують, що продаж пива на розлив саме в пластиковий стакан свідчить, що метою є вживання на місці оскільки пиво в стакані не можливо транспортувати. Відповідач додатково послався на пункт 7.4 Правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами, який за його твердженням має визначення «споживання на місці».

Наказом Міністерства економіки України від 11.07.2003 № 185 затверджені Правила роздрібної торгівлі продовольчими товарами, які регламентують порядок приймання, зберігання, підготовки до продажу і продаж продовольчих товарів через роздрібну торговельну мережу, а також визначають вимоги в дотриманні прав споживачів щодо якості й безпеки товару та рівня торговельного обслуговування (далі - Наказ № 185).

Згідно із пунктом 7.4 Наказу № 185 продаж безалкогольних та слабоалкогольних напоїв здійснюють на винос, на розлив у посуд споживачів, а також для споживання на місці.

Продають напої на розлив з резервуарів спеціальних дозувальних автоматів, заводських бочок, ізотермічних ємкостей.

Газована вода на бажання споживачів відпускається із сиропом і без нього. Температура води не повинна перевищувати +12 град. Газована вода може продаватися в сифонах, які наповнюються в спеціальних пунктах заправлення.

Забороняється перекачувати пиво з бочок в інші ємкості, крім резервуарів спеціально дозувальних апаратів.

Продаж напоїв на розлив дозволяється тільки в чистий посуд.

Забороняється під час продажу напоїв для споживання на місці миття посуду в посудинах. Перед використанням посуд необхідно промивати чистою проточною водою чи за допомогою механічних пристроїв.

Таким чином, пункт 7.4 Наказу № 185 не регламентує порядок продажу пива на розлив та не має визначення «споживання на місці».

Системний аналіз зазначених норм свідчить про відсутність законодавчо закріпленого визначення «споживання на місці».

Згідно із вимогами статей 69, 70 КАС України доказами продажу алкогольних напоїв на розлив саме з метою споживання на місці повинні бути фактичні дані які-б свідчили про намір споживання на місці.

Порядок проведення фактичних перевірок регламентується статтею 80 ПК України, яка визначає об'єкти та спосіб контролю. До об'єкту контролю зокрема відноситься виробництво та обіг підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій.

Питання щодо наявності підстав проведення перевірки не вирішується, оскільки працівники ДФС були допущені до перевірки.

Згідно із пунктом 80.4 статті 80 ПК України перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Таким чином законодавець передбачив можливість здійснення контрольної розрахункової операції при здійснення контролю за дотриманням законодавства з питань розрахункових операцій та ведення касових операцій.

Виходячи з правової конструкції пункту 80.4 статті 80 ПК України суд не ототожнює об'єкти контролю «виробництво та обіг підакцизних товарів» до яких відноситься торгівля алкогольними напоями та «здійснення платником податків розрахункових операцій». Відповідно і не ототожнюються і заходи контролю, оскільки законодавець не передбачив проведення контрольної операції при здійснені контролю за виробництвом та обіг підакцизних товарів. Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України посадові особи повинні діяти в порядку та спосіб визначений законом.

Зазначене має суттєве значення для визначення об'єктивної сторони правопорушення.

За відсутності нормативно закріпленого визначення «споживання на місці» та відсутності у посадових осіб права здійснювати контрольну операції при контролі за обігом алкогольних напоїв, визначальними для встановлення об'єктивної сторони складу правопорушення є умови здійснення операції та наміри учасників угоди купівлі-продажу.

Суд критично оцінює твердження Відповідача, що продаж пива на розлив саме в стакан свідчить про намір його вжити на місці з наступних підстав. Закон не містить визначення «вживання на місці».

На виконання вимог статті 72 КАС України Відповідачем не доведено власне твердження про неможливість транспортування пива в стакані на певну відстань, зокрема за межі приміщення магазину.

Згідно із пунктом 4.1.4 статті 4 ПК України в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. Таким чином спірне трактування Закону суд трактує на користь Позивача при цьому враховує суб'єктивну складову учасників угоди - відсутність наміру вживати пиво в приміщені магазину.

Статтею 11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги відсутність облаштування в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» місць для вживання у тому числі пива, відсутність наміру у покупця ОСОБА_4 вживати пиво безпосередньо в магазині, суд дійшов висновку про відсутність порушень з боку Позивача вимог статті 15-3 Закону № 481/95 та відповідно відсутність підстав для застосування санкцій передбачених абзацом 9 частини другої статті 17 Закону № 481/95.

Відповідно до статті 94 КАС України у зв'язку із задоволенням позову судові витрати підлягають стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі частини третьої статті 160 КАС України у судовому засіданні 13 березня 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини другої статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення від 21.12.2016 №120021/1226 про застосування фінансових санкцій задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області від 21.12.2016 №120021/1226 про застосування фінансових санкцій в розмірі 6800,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області (код ЄДРПОУ 38817895) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 20 березня 2017 року.

Суддя С.М. Чиркін