Постанова № 65436081, 20.03.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/964/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2017 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Танцюра К.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Одеської філії державного підприємства Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень ОСОБА_2, третя особа ТОВ КЕЙ-КОЛЕКТ, про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державного реєстратора Одеської філії державного підприємства Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень ОСОБА_2, третя особа ТОВ КЕЙ-КОЛЕКТ, про визнання протиправним та скасування рішення №33732541 від 06.02.2017р. про державну реєстрацію права власності на квартиру №51, що знаходиться за адресою м.Одеса, вул. Новосельського 69/71 загальною площею 128 кв.м., житловою площею 54,6 кв.м. за ТОВ КЕЙ-КОЛЕКТ.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 30.10.2006р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та громадянином ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту №11065274000 та додаткова угода до цього договору, предметом якого було надання позивачу кредиту в іноземній валюті у розмірі 160000 долларів США, разом з цим, 30.10.2006р., між АКІБ «УкрСиббанк» та позивачем, був укладений договір іпотеки №11065274000, відповідно до якого позивач для забезпечення виконання грошових зобов'язань за кредитним договором №11065274000 від 30.10.2006р. передав в іпотеку нерухоме майно - квартиру №51 загальною площею 128 кв. м., житловою площею 54,6 кв.м., що розташована за адресою: місто Одеса, вул. Новосельського, будинок 69/71, яка є його власністю на підставі договору купівлі-продажу. На думку позивача, відповідач прийняв рішення №33732541 від 06.02.2017р. про державну реєстрацію права власності на квартиру №51, що знаходиться за адресою м.Одеса, вул. Новосельського 69/71 загальною площею 128 кв.м., житловою площею 54,6кв.м. за ТОВ КЕЙ-КОЛЕКТ неправомірно, оскільки ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» не є стороною зазначеного договору іпотеки від 30.10.2006р., а тому не може бути іпотекодержателем, а також, на момент прийняття зазначеного рішення вказана квартира перебувала в арешті та під заборонами. Крім того, позивач зазначав, що предметом іпотеки є нерухоме майно - квартира загальною площею 128 кв. м., житловою площею 54,6кв.м., яка підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті та використовується як місце постійного проживання позичальника, та її загальна площа не перевищує 140 кв. метрів.

Від представника позивачад до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Відповідач повідомлявся про день та час слухання справи, однак його представник у судове засідання не зявився.

Представник ТОВ КЕЙ-КОЛЕКТ повідомлявся про день та час слухання справи, однак його представник у судове засідання не зявився

Від відповідача до суду надійшли заперечення на адміністративний позов, згідно яких відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначивши, що для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору Іпотеки заявником було надано повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки від 15.04.2014р. №732123, відповідно до якого відповідачем було встановлено, що ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» придбало право вимоги заборгованості по Кредитному договору №11065274000 від 30.10.2006р., на підставі договору факторингу №1 від 12.12.2011р., укладеного з ПАТ «УкрСиббанк», а також на підставі договору про відступлення прав за іпотечними договорами від 12.12.2011р., посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_3, та стало іпотекодержателем нерухомого майна, що є предметом договору Іпотеки від 30.10.2006р. Відповідачем зазначено, що ним було встановлено відповідність заявлених прав і поданих (отриманих) документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а також перевірено документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав. Також, відповідачем зазначено, що ТОВ «Кей-Колект», як обтяжувач з вищим пріоритетом, встановленим Законом України «Про іпотеку», володіє переважним та першочерговим правом на отримання задоволення своїх вимог щодо одного й того ж нерухомого майна, а тому накладений арешт на спірне нерухоме майно, що перебуває в іпотеці, порушує та обмежує забезпечене іпотекою право ТОВ «Кей-Колект» на першочергове право задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки, отже на думку відповідача, наявність арешту не було та не могло бути перешкодою для проведення державної реєстрації права власності на квартиру №51 в м. Одеса, вул. Новосельського, буд. 69/71, за ТОВ«Кей-Колект». Також, відповідач зазначив, що ні державний реєстратор, ні іпотекодержатель не є органом або посадовою особою, що здійснює примусове стягнення, в розумінні Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та, укладаючи іпотечний договір, позивач надав згоду на перехід права власності (відчуження) до іпотекодержателя в майбутньому у разі настання чітко визначених обставин, у звязку з чим, на думку відповідача, посилання позивача на норми Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», як на підставу протиправності спірного рішення є недоречним.

Згідно ч.6 ст.128 КАС України справа розглянута у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

30.10.2006р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком Укрсиббанк та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11065274000.(а.с.16-23)

П.п.1.1. договору про надання споживчого кредиту від 30.10.2006р. №11065274000 передбачено, що банк зобовязується надати позичальнику (ОСОБА_1), а позичальник зобовязується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит в іноземній валюті у сумі 160000,00 дол. США та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених цим договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 808000,00 грн. за курсом Національного банку України на день укладення цього Договору. Згідно п.п.1.2 цього договору позичальник зобовязаний повернути банку кредит у терміни встановлені графіком погашення кредиту та не пізніше 30.10.2027р.

30.10.2006р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір (а.с.14-15) Згідно п.1.1 зазначеного іпотечного договору іпотекодавець (ОСОБА_1) передає в іпотеку нерухоме майно - квартиру площею 128 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Згідно п.1.6 вказаного іпотечного договору від 30.10.2006р., зазначений обєкт нерухомості є приватною власністю Іпотекодавця на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 21.09.2005р. за реєстром №4686.

Як свідчать матеріали справи, 06.02.2017р. державним реєстратором Одеської філії державного підприємства Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень ОСОБА_2 прийнято рішення №33732541 від 06.02.2017р. про державну реєстрацію права власності на квартиру №51, що знаходиться за адресою м.Одеса, вул. Новосельського 69/71 загальною площею 128 кв.м., житловою площею 54,6 кв.м. за ТОВ КЕЙ-КОЛЕКТ.(а.с.13)

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004р. №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень загальними засадами державної реєстрації прав є: гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; публічність державної реєстрації прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Відповідно до ч.1 ст.6 зазначеного Закону організаційну систему державної реєстрації прав становлять:1)Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб'єкти державної реєстрації прав:виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб'єкти; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно.

Частиною 3 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, зокрема, що державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями у тому числі і наявність обтяжень прав на нерухоме майно; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником; під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень.

При цьому, відповідно до п.6 ч.1 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі якщо наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно. Згідно з ч.2 цієї статті встановлено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна станом на 07.02.2017р., дату прийняття оскаржуваного рішення, на все нерухоме майно позивача, у тому числі і квартиру №51, що знаходиться за адресою м.Одеса, вул. Новосельського 69/71 загальною площею 128 кв.м., житловою площею 54,6 кв.м., були зареєстровані обтяження речових прав (а.с.36-43)

Так, на нерухоме майно ОСОБА_1 було накладено: арешт від 22.06.2011р., на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, ВП№27149684 від 21.06.2011р., прийнятої Першим Малиновським ВДВС Одеського міського управління юстиції; арешт на невизначене та нерухоме майно ОСОБА_1 від 31.01.2012р. на підставі постанови про арешт майна боржника ВП №30961545 від 31.01.2012р., прийнятої Другим Малиновським ВДВС Одеського МУЮ; арешт нерухомого майна позивача від 07.12.2012р. на підставі постанови про арешт майна боржника №3558476 від 07.12.2012р., прийнятої Другим Малиновським ВДВС Одеського МУЮ; арешт нерухомого майна позивача від 06.10.2014р. на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №В-11/69/39121929 від 18.08.2014р., прийнятої Другим Приморським ВДВС Одеського МУЮ; арешт нерухомого майна позивача від 23.04.2015р. на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №47231392 від 10.03.2015р., прийнятої Другим Приморським ВДВС Одеського МУЮ; арешт нерухомого майна позивача від 26.06.2015р. на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП№47670827 від 28.05.2015р., виданої відділом примусового виконання рішень УДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

Крім того, відповідно до ст.1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» №1304-VII від 03.06.2014р. протягом дії цього Закону:1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку; 2) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки); 3) кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача у підтвердження правомірності прийняття оскаржуваного рішення на те, що накладений арешт на спірне майно, що перебуває в іпотеці, порушує права ТОВ «Кей-Колект» на першочергове право задоволення своїх вимог, оскільки надання державним реєстратором правової оцінки правомірності чи неправомірності зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно, не передбачено положеннями чинного законодавства України.

Враховуючи викладене та те, що оскаржуване рішення №33732541 від 06.02.2017р. про державну реєстрацію права власності за ТОВ КЕЙ-КОЛЕКТ було прийнято стосовно майна, щодо якого були наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно та не враховано положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», чим відповідачем порушено приписи ч.3 ст.10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, суд вважає, що зазначене рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.158-163,167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 -задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора Одеської філії державного підприємства Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень ОСОБА_2 №33732541 від 06.02.2017р. про державну реєстрацію права власності.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.О. Танцюра