Ухвала суду № 65435907, 02.03.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

02 березня 2017 року м. Житомир Справа № 806/234/17

Категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Романченка Є.Ю.,

секретар судового засідання Степанчук С.В.,

за участю: позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про стягнення 18379,62 грн,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14.09.2016 по 17.01.2017 в сумі 18379,62 грн. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 указував, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 13.09.2016 у справі № 806/934/16, яка набрала законної сили 30.11.2016, стягнуто з ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на його користь 14124,72 грн заробітної плати утриманої на виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 27.05.2015 по справі №806/1682/15 та середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 14.01.2016 по 13.09.2016 в сумі 35280.42 грн. Незаконно утримана заробітна плата в сумі 14124,72 грн перерахована відповідачем на його рахунок 17.01.2017. Не проведення з вини податкової інспекції повного розрахунку з ним у день звільнення, на думку позивача, є підставою для відповідальності відповідача, передбаченої статтею 117 КЗпП України. У зв'язку з цим ОСОБА_1 вважає, що має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

До початку судового засідання від представника ОСОБА_3 ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області надійшло клопотання про закриття провадження у справі, оскільки спірні правовідносини підлягають розгляду в рамках адміністративної справи № 806/934/16. Мотивуючи подане клопотання відповідач указував, що позивач фактично звертається до суду з позовними вимогами про стягнення середнього заробітку за час виконання рішення суду у справі № 806/934/16 за період з 14.09.2016 по 17.01.2017, оскільки зазначені позивачем вимоги є продовженням того ж самого публічно - правового спору, що вже був предметом судового розгляду в справі № 806/934/16. На думку представника відповідача, стягнення середнього заробітку за час виконання рішення суду у вказаній справі підлягає розгляду саме в межах цієї є адміністративній справі та не може бути предметом судового розгляду в іншій справі.

В судового засіданні представник відповідача подане клопотання підтримав і просив задовольнити.

Позивач у судовому засіданні щодо закриття провадження в даній справі та задоволення заявленого клопотання заперечував.

Заслухавши думку позивача, представника відповідача, дослідивши клопотання та матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання, виходячи з наступного.

Підстави для закриття провадження в адміністративній справі визначені статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

У відповідності до приписів частини першої вказаної статті КАС України, суд закриває провадження у справі:

1) якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства;

2) якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом;

3) якщо сторони досягли примирення;

4) якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами;

5) у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Водночас суд ураховує, що наведений перелік підстав є вичерпним. Однак клопотання відповідача жодної із указаних підстав не містить.

Суд критично оцінює твердження представника відповідача про те, що позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за весь час подальшої затримки розрахунку, а саме за період з 14.09.2016 по 17.01.2017 є продовженням публічно-правового спору у справі №806/934/16, а тому подальше несвоєчасне проведення розрахунку з позивачем, що зумовлено тим самим звільненням, не можна вважати новим публічно-правовим спором, зважаючи на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною першою статті 6 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Як видно зі змісту позову та обсягу пред'явлених у ньому позовних вимог, предметом спору в даній справі є стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, а саме стягнення середнього заробітку за час затримки належної позивачу на день звільнення заробітної плати в сумі 14124,72 грн за період з 14.09.2016 по 17.01.2017.

При цьому суд ураховує, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року в справі № 806/934/16, яка ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року залишена без змін, позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено та стягнуто з ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на його користь 14124,72 грн заробітної плати утриманої на виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 27.05.2015 року по справі №806/1682/15, а також середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 14.01.2016 року по 13.09.2016 року в сумі 35280, 42 грн.

У свою чергу, матеріалами справи підтверджено, що остаточний розрахунок з позивачем ОСОБА_3 об'єднаною державною податковою інспекцію Головного управління ДФС у Житомирській області щодо виплати заробітної плати в сумі 14124,72 грн проведено 17.01.2017.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено ст. 117 Кодексу законів про працю України.

За змістом приписів указаної правової норми підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, є не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки.

Верховний Суд України в постанові від 15 вересня 2015 року (справа № 21-1765а15), поміж іншого, вказав, що після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

У пункті 20 постанови Пленум Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" визначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У разі непроведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи. Не можна вважати спором про розмір сум, належних до виплати при звільненні, спір про відрахування із заробітної плати (на відшкодування матеріальної шкоди, на повернення авансу тощо), оскільки він вирішується в іншому встановленому для нього порядку.

Зважаючи на наведене, а також ураховуючи, що судовим рішенням у справі № 806/934/16 стягнуто на користь позивача середній заробітку за час затримки розрахунку з 14 січня 2016 року по день постановлення рішення, тобто 13 вересня 2016 р., суд дійшов переконання, що вимоги цього адміністративного позову є самостійними та не пов'язані з предметом спору, вирішеного по суті постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року в справі № 806/934/16. У даному випадку позивач просить стягнути з відповідача остаточний обсяг грошової компенсації, на яку він має право внаслідок невиплати йому роботодавцем частини заробітної плати, після припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Разом з цим, суд відмічає, що звертаючись до суду з даною позовною заявою ОСОБА_1 ні дії, ні бездіяльність відповідача щодо виконання вищевказаної постанови суду чи порушення його прав, підтверджених цим судовим рішенням, не оскаржує.

Таким чином, даний спір є новим спором між сторонами, який належить вирішувати за правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України для розгляду позовних заяв.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч. 1 ст. 157 КАС України немає, а тому клопотання ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про закриття провадження в справі є безпідставним і задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 133, 157, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про закриття провадження в справі відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та, відповідно до ч. 6 ст. 254 КАС України, набирає законної сили з моменту постановлення.

СуддяЄ.Ю. Романченко

Повний текст ухвали виготовлено: 10 березня 2017 р.

інше відмовлено в закритті провадження у справі