Постанова № 65435829, 13.03.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2017 р. Справа №805/4307/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:14 година 50 хвилин 14 година 50 хвилин 14 година 50 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І. за участю секретаря судового засідання Мангуш З.В. та представників сторін:

позивача - Лисаченка Д.М.;

відповідача - Вовченка С.П.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі структурного підрозділу «Краснолиманський центр з вантажної та комерційної роботи» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення - рішення № 0004981305 від 14.06.2016 року та визнання недійсним акту № 1610/13-05-01075046 про результати документальної позапланової виїзної перевірки,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Укрзалізниця» в особі структурного підрозділу «Краснолиманський центр з вантажної та комерційної роботи» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» звернулось до суду з позовом до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення - рішення № 0004981305 від 14.06.2016 року та визнання недійсним акту № 1610/13-05-01075046 про результати документальної позапланової виїзної перевірки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що акт перевірки було запропоновано підписати посадовим особам структурного підрозділу «Краснолиманський центр з вантажної та комерційної роботи» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», які в акті були зазначені як посадові особи Краснолиманського центру з вантажної та комерційної роботи» ДП «Донецька залізниця» та не мали відповідних повноважень допускати відповідача до перевірки.

Посилається на ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон 1669) та вважає, що на час проведення АТО забороняється нарахування пені та/або штрафів.

Враховуючи наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про засвідчення настання обставин непереборної сили, вважає, що в силу вказаних норм закону звільнений від відповідальності за несвоєчасну сплату військового збору.

Зазначає про те, що несвоєчасне нарахування та сплата військового збору Краснолиманським центром з вантажної та комерційної роботи» ДП «Донецька залізниця» за серпень 2014 року - серпень 2015 року сталося через вказівку управління Донецької залізниці щодо заборони на проведення по управлінню залізниці та всіх її підрозділах утримання з доходів працівників та перерахування до бюджету військового збору відповідно до листа генерального директора Укрзалізниці № Ц-1/800 від 21.08.14 р.

Відповідач надав заперечення на позов, відповідно до якого, зазначив про те, що штраф та пеня, нараховані позивачу у спірному податковому повідомленні - рішення виключно в межах норм Конституції України та Податкового кодексу України.

Дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та встановив такі обставини.

Відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Краснолиманський центр з вантажної та комерційної роботи» ДП «Донецька залізниця» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДФС, за період з 01.01.13 р. по 31.12.15 р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.13 р. по 31.12.15 р.

За результатами вказаної перевірки було складено акт № 1610/13-05-01075046 від 27.05.16 р. за висновками якого, серед іншого, було встановлено, що підприємством не нараховувався, не утримувався та не перерахований військовий збір з виплаченого доходу у серпні 2014 - серпні 2015 року.

Відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0004981305 від 14.06.16 р., яким Краснолиманському центру з вантажної та комерційної роботи» ДП «Донецька залізниця» було визначено суму грошового зобов'язання з військового збору в сумі 112 351,10 грн. та нараховано пеню в сумі 21 016,54 грн.

Щодо посилання позивача на те, що відповідача до перевірки було допущено особами без відповідних повноважень та про складання акту про відмову від підписання, суд зазначає про таке.

Як сам зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи «Краснолиманський центр з вантажної та комерційної роботи» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», станом на момент проведення перевірки, був реорганізований та включений до складу регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», як структурний підрозділ, положення про який було затверджено наказом № 2 від 03.12.15 р. з ідентифікаційним номером 401250216.

Як підтверджено матеріалами справи (витяги з ЄДРПОУ, наказ про затвердження положення) Краснолиманський центр з вантажної та комерційної роботи» ДП «Донецька залізниця» не був юридичною особою та був структурним підрозділом ДП «Донецька залізниця».

Відповідно до Законів України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», постанови КМУ «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»» та статуту ПАТ «Укрзалізниця», ПАТ «Укрзалізниця» є правонаступником усіх прав та обов'язків ДП «Укрзалізниця» у тому числі і обов'язків зі сплати військового збору.

Суд зазначає, що формальні недоліки акту перевірки (невірне зазначення посад, помилки у прізвищі, тощо) за наявності факту порушення не можуть бути підставою для скасування податкового повідомлення - рішення, прийнятого за результатами відповідної перевірки.

Щодо вимог позивача про визнання недійсним акту перевірки № 1610/13-05-01075046 від 27.05.16 р. суд зазначає про таке.

Згідно чинного законодавства, акт перевірки податкового органу є лише документом, у якому зафіксовані певні обставини, є одним із видів доказів, належність, допустимість та достовірність, яких оцінюється судом при розгляді відповідних категорій справ.

Акт є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом під час проведення перевірки порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Відповідний акт перевірки органу державної податкової служби не є рішенням (актом індивідуальної дії) у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, він не є обов'язковим до виконання та сам по собі не тягне для позивача ніяких правових наслідків.

Дії податкового органу по проведенню перевірки та складанню актів перевірки є способом реалізації наданих суб'єкту владних повноважень.

При цьому, слід зазначити, що оцінка акту перевірки, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору, наприклад, щодо оскарження податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Враховуючи викладене суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним акту № 1610/13-05-01075046 про результати документальної позапланової виїзної перевірки.

Суд застосовує норми матеріального права у редакції, що була чинною станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Суд зазначає, що військовий збір було встановлено Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів» та відповідні норми щодо справляння військового збору включені до ПК України.

Так, відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі - ПК України)тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Пунктом 176.2 ст. 176 ПК України встановлено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до контролюючого органу за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку;

в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку;

г) подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу;

ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з п. 171.1 ст. 171 ПК України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Відповідно до пп. 168.1.2 п. 168.2 ст. 168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відповідачем у спірному податковому повідомленні - рішенні нараховано позивачу штраф у сумі 112 351,10 грн. та пеню в сумі 21 016,54 грн. за несвоєчасне виконання зобов'язання зі сплати військового збору у період серпень 2014 року - серпень 2015 року, тобто у період, коли проводилась АТО.

Згідно з п. 127.1 ст. 127, п.п. 129.1 та 129.4 ст. 129 ПК України у редакції, що була чинною станом на момент прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення - рішення, не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, -

тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, -

тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

Після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;

б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом;

у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

у день настання строку погашення податкового зобов'язання, визначеного податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків - фізичних осіб, та/або контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента.

Пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Пеня, визначена підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження.

Пеня, визначена підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виплати (нарахування) доходів на користь платників податків - фізичних осіб.

Проте, суд зазначає, що для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення було прийнято Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Відповідно до ст.1 Закону № 1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Норми Закону № 1669 визначають у якості підстави застосування та розповсюджують свою дію на територію, на якій проводилась антитерористична операція та не пов'язують дію норм з тим, що така операцій повинна проводитись на певній території саме зараз чи зі стабільністю ситуації.

Так, згідно з абз.2 ст. 1 Закону № 1669, територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

На виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1668 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275- р від 02 грудня 2015 року про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 р. № 1275-р, до зазначених населених пунктів, зокрема, належало і м. Лиман (Красний Лиман) Донецької області.

Позивач, станом на момент спірних правовідносин та розгляду справи перебував на обліку та здійснював діяльність на території проведення антитерористичної операції, що відповідачем не заперечується.

Відповідно до ст. 10 Закону № 1669 протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Позивачем надано суду сертифікат (висновок) Торгово - промислової палати України № 3765/05-4/62 від 14.10.14 р. (а.с. 46), відповідно до якого засвідчено ДП «Укрзалізниця» (правонаступником якого є позивач) настання з 01.08.14 р. обставин непереборної сили щодо, зокрема, дотримання законодавчих актів, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів. Зазначено про те, що станом на момент видачі сертифікату вказані обставини тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо.

Частина 3 ст. 11 Закону 1669 встановлює, що закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

У той же час стаття 1 ПК України визначає, що податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Стаття 2 ПК України встановлює, що зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Таким чином, Податковий кодекс України та Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" по різному регулюють питання щодо наявності чи відсутності повноважень податкового органу нараховувати пеню та штрафи платнику податку, який зареєстрований та здійснює діяльність на території, на якій проводилась АТО, за несвоєчасне виконання ним податкових зобов'язань у період починаючи з 14.04.14 р. (початок проведення АТО).

Вирішуючи питання щодо вказаної колізії правових норм суд виходить з того, що з двох нормативно - правових актів однакової юридичної сили (ПК України та Закон № 1669), прийнятих одним і тим самим органом (Верховна рада України) застосуванню підлягають норми Закону № 1669, як такого, що був прийнятий пізніше у часі.

Зважаючи на мету прийняття Закону № 1669 та на те, що норми Податкового кодексу України регулюють, зокрема, загальні питання застосування штрафів та пені до платників податків, а норми Закону № 1669 регулюють вказані питання з визначенням певної території, на яку розповсюджується дія норм цього закону (населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція), а також часу такого розповсюдження (між 14.04.14 р. та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України), норми Закону № 1669 щодо звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань є спеціальними відносно відповідних норм Податкового кодексу України.

Крім цього, відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, приймаючи до уваги положення ст. 10 Закону 1669, наявність вищевказаного сертифікату звільняє позивача від відповідальності у вигляді штрафу в сумі 112 351,10 та пені в сумі 21 016,54 грн., нарахованих відповідачем за невиконання (несвоєчасне виконання) зобов'язання зі сплати військового збору у період серпень 2014 - серпень 2015 року.

Враховуючи вищевикладене податкове повідомлення - рішення № 0004981305 від 14.06.2016 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України у зв'язку частковим задоволенням позовних вимог, судові витрати, понесені позивачем в сумі 3 378,51 грн., підлягають частковому відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в сумі 2001,51 грн., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (заявлено немайнову позовну вимогу (оплачену збором на суму 1 378,00 грн.), у задоволенні якої відмовлено; задоволено майнову вимогу на суму 133 367,64 грн. (оплачену збором на суму 2001,51 грн.).

Керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", Кодексом адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі структурного підрозділу "Краснолиманський центр з вантажної та комерційної роботи" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення - рішення № 0004981305 від 14.06.2016 року та визнання недійсним акт № 1610/13-05-01075046 про результати документальної позапланової виїзної перевірки - задовольнити частково.

Податкове повідомлення - рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області № 0004981305 від 14.06.2016 року, скасувати.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі структурного підрозділу "Краснолиманський центр з вантажної та комерційної роботи" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" (код за ЄДРПОУ 40150216) судовий збір в сумі 2001 (дві тисячі одна) гривня 51 (п'ятдесят одна) копійка за рахунок бюджетних асигнувань Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (код за ЄДРПОУ 39883094).

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні 13 березня 2017 року.

Постанову складено у повному обсязі 20 березня 2017 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (проголошення вступної та резолютивної частин постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бабіч С.І.