Постанова № 65435712, 20.02.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2017 року 16 год. 13 хв.Справа № 808/3999/16 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лазаренка М.С.,

при секретарі судового засідання: Мєдніковій Р.О.

за участю:

представника позивача: Гордєєв М.С. довіреність № 12/25/17-93

представника відповідача: Ковальчук О.С. довіреність № 1 від 03.01.2017

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області до Державного підприємства "Підприємства Біленьківської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№99)" про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду (далі іменується - суд) надійшов адміністративний позов Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області (далі іменується - позивач) до Державного підприємства "Підприємства Біленьківської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№99)" (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України 220 730,98 грн.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що Державною фінансовою інспекцією в Запорізькій області проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Підприємство Біленьківської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№99)» за період з 01.01.2014 по 01.07.2016 року. В результаті перевірки позивачем виявлено порушення з боку відповідача п. І рішення Біленківської сільської ради від 27.12.2012 №27 в частині відпуску послуг водопостачання за тарифом вищим, ніж затверджений вказаним рішенням. Внаслідок встановленого порушення протягом 2014 - 2015 років та І півріччя 2016 року Відповідачем з порушенням законодавства отримано доходу в сумі 220730,98 гривень. Відповідачу направлялась вимога від 17.10.2016 № 08-08-14-14/5496 «Щодо усунення порушень законодавства» якою Відповідача зобов'язано усунути І виявлені порушення законодавства в установленому законодавством порядку та вичерпну інформацію про вжиті заходи з усунення порушень та недоліків разом із завіреними копіями підтверджуючих первинних документів, розпорядчих та інших документів надати до 18.11.2016 року. Проте, на теперішній час зазначене вище порушення Відповідачем не усунуто. Вважає, що в даному випадку інтереси держави полягають саме у захисті економічних інтересів держави, оскільки отримані Відповідачем з порушенням законодавства кошти в сумі 220730,98 гривень підлягають стягненню у дохід Державного бюджету України

У судове засідання, призначене на 20.02.2017 прибув представник Гордєєв М.С., який позовні вимоги підтримав, з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

У судове засідання прибув представник відповідача Ковальчук О.С., який проти позовних вимог заперечив, з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов від 18.01.2017. Зокрема, вказує, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки. Посилається також на те, що неможливо стверджувати про порушення Відповідачем законодавства, щодо завищення ціни виключно на підставі рішень сесії Біленьківської сільської ради яка, як орган місцевого самоврядування, не бажає брати на себе відповідальність за прийняті рішення щодо підвищення ціни, а також перевірити її обґрунтованість. Наголошує, що ціна, яка встановлена в договорах, згідно проведеній калькуляції навіть не покриває собівартості, постачання води - є збитковим. Однак, у випадку припинення постачання води, споживачі, з якими укладені договори залишаться взагалі без води, оскільки іншої альтернативи окрім водопроводу, який є власністю та перебуває на балансі Відповідача в селі не має. Враховуючи викладене, просить у задоволенні позову відмовити.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі іменується - КАС України), вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 20.02.2017.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

На виконання п. 2.16 Плану контрольно-ревізійної роботи відповідача на ІІ квартал 2016 року та на підставі направлень на проведення ревізії позивачем проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2014 по 01.07.2016, за результатами якої складено акт від 16.05.2013 № 08-21/8.

На підставі Акту ревізії відповідачу була пред'явлена Вимога щодо усунення порушень фінансової дисципліни від 17.10.2016 №08-08-14-14/65496, якою відповідача зобов'язано усунути виявлені порушення законодавства в установленому законом порядку та вичерпну інформацію про вжиті заходи з усунення порушень та недоліків із завіреними копіями та підтверджуючих первинних документів, розпорядчих та ынщших документыв надати до 18.11.2016.

У зв'язку з тим, що п. 4 Вимоги відповідачем не виконано, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача в дохід Державного бюджету України 220 730,00 грн.

Надаючи оцінку позовним вимогам суд зазначає таке.

Закон України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26.01.1993 №2939-XII (далі - Закон № 2939-XII) визначає правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні.

Відповідно до ст. 2 Закону № 2939-XII головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону № 2939-XII інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Згідно з пунктом 7 статті 10 Закону № 2939-XII органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Пунктом 46 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 (далі - Порядок №550), визначено, що якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Отже, позивачу надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Виходячи з наведеного, у органу державного фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

На підставі наведеного колегія суддів судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України при розгляді справи №21-40а14 у постанові від 15.04.2014 (ЄДРСР №38655037) дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Крім того, Верховним Судом України наголошено, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов.

Так, за результатами проведеної Державною фінансовою інспекцією у Запорізькій області іркою було складено Акт № 08-21/8 від 12.09.2016 року. Згідно даного акту відповідач вказує, що підприємство провадило діяльність у сфері водопостачання та отримувало за це доходи без наявності відповідної ліцензії. При цьому, внаслідок неперерахування в дохід бюджету отриманого підприємством доходу призвело до недоотримання державним бюджетом коштів в сумі 814 459,81 грн.

У судовому засіданні відповідач не заперечив проти тверджень позивача, що на час проведення ревізії підприємство не мало ліцензії на водопостачання.

Разом з тим пояснила, що Державним підприємством "Підприємство Біленьківської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№99)" укладено договір від 27.05.2015 № 45-15-02 на суму 26,0 тис грн. з ТОВ «Дніпроенергосталь» - (Про розрахунок - обґрунтування потреби у воді для ДП «Підприємство Біленьківської виправної колонії УДПтС України в Запорізькій області (№99)» з виведення індивідуальних балансових норм водопостачання та водовідведення. Погодження розроблених індивідуальних балансових норм водопостачання та водовідведення з Запорізьким регіональним управлінням водних ресурсів). Підприємством було частково сплачено за даним договором 16 800,00 грн.

В акті перевірки позивач також зазначає, що з боку підприємства має місце порушення п. 1 рішення Біленьківської сільської ради від 27.12.2012 № 27 в частині відпуску послуг водопостачання за тарифом вищим, ніж затверджений вказаним рішенням. Внаслідок встановленого порушення протягом 2014-2015 років та І півріччя 2016 року підприємством незаконно отримано доходу в сумі 220 730,98 грн.

Так, з матеріалів справи встановлено, що рішенням сесії Біленьківської сільської ради від 27.12.2012 № 27 погоджено тариф на водопостачання у розмірі 3,84 грн за 1 м3.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року №1875-ІV, державне регулювання цін/тарифів базується на таких основних принципах, зокрема, відповідності рівня цін/тарифів розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Разом з тим, відповідно до ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року №1875-ІV виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів. Згідно ч.3 ст. 31 вказаного закону органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Позивач в акті перевірки вказує, що в ході ревізії було досліджено питання щодо правильності та законності встановлення тарифів на послугу водопостачання.

Разом з тим, з пояснень відповідача та доданих ним документів судом встановлено, що ціна, що встановлена в договорах, згідно проведеній калькуляції навіть не покриває собівартості та постачання для підприємства є збитковим. Відповідачем до матеріалів справи надано копію калькуляції вартості 1 куб.м води, здійсненої відповідно до постанови КМУ від 01.06.2011 року №869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги». Відповідно до наданої представником відповідача калькуляції ціна з ПДВ за 1 куб.м води складає 5,15 грн.

В матеріалах справи наявні копії договорів з надання послуг з водопостачання, укладені Державним підприємством "Підприємства Біленьківської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№99)", а також листи відповідача до підприємств-споживачів. З наданих документів вбачається, що підвищення відповідачем тарифів на послуги водопостачання було погоджено з підприємствами-споживачами послуг з водопостачання.

Судом також встановлено, що Державне підприємство "Підприємства Біленьківської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№99)" неодноразово зверталось до Біленьківської сільської ради з метою погодження підвищення тарифу на послуги водопостачання.

Проте, з 2012 року рішень про затвердження нових тарифів, з урахуванням підвищення вартості електричної енергії, та мінімальної заробітної плати, які є складовими витратної частини при плануванні тарифів з водопостачання, Біленківською сільською радою не приймалося.

Таким чином висновок Державної фінансової інспекції в Запорізькій області щодо незаконного отримання доходу в сумі 220730,98 грн. є безпідставним.

Посилання відповідача на порушення позивачем вимог п. 1 рішення Біленьківської сільської радив частині відпуску послуг водопостачання за тарифом вищим, ніж затверджений, оскільки тарифи формувались відповідачем з урахуванням підвищення собівартості вказаних послуг, що була наслідком підвищення вартості електричної енергії, та мінімальної заробітної плати.

Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як зазначено у частині першій статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області .

Керуючись статтями 2, 11, 17, 71, 160, 163, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.С. Лазаренко