Постанова № 65435612, 13.03.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2017 року м.Житомир справа № 806/127/17

категорія 8.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шуляк Л.А.,

секретар судового засідання Алексюк Т.В.,

за участю: представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, третя особа: Філія "Андрушівський райавтодор" Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.11.2016р. №0005041302, №0005051302 і рішень від 11.11.2016 р. №0011821700, №0011801700,

встановив:

Дочірнє підприємство "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулося до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0005041302 від 11.11.2016 на суму 6288,33 грн.;

- визнати протиправним та скасувати рішення №0011821700 від 11.11.2016 на суму 19791,31 грн.;

- визнати протиправним та скасувати рішення №0011801700 від 11.11.2016 на суму 891,72 грн. (а.с.114).

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що контролюючим органом була проведена планова виїзна документальна перевірка філії "Андрушівський райавтодор" ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016, за результатами якої Головним управлінням Державної фіскальної служби у Житомирській області складено акт №52/06-30-14-01/26193108 від 28.10.2016. На підставі зазначеного акту контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення та рішення, які позивач вважає необґрунтованими. Зазначає, що перерахування сум податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску під час виплати заробітної плати проводилися своєчасно. Вказує, що податковим органом було неправомірно застосовані санкції відповідно до п.127.1 ст. 127 Податкового кодексу України.

Представники позивача позовні вимоги підтримали у обсязі, відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача заперечувала щодо задоволення позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Встановлено, що на підставі наказів Головного управління ДФС у Житомирській області №864 від 16.09.2016 та №941 від 11.10.2016, направлень, виданих Головним управлінням ДФС у Житомирській області від 28.09.2016 №1351, №1353, №1352 відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку філії "Андрушівський райавтодор" ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016.

За результатами перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у Житомирській області складено акт №52/06-30-14-01/26193108 від 28.10.2016 (а.с.17-29).

Згідно розділу 4 акту, серед іншого, перевіркою були встановлені порушення:

- пп.164.6 ст.164, п.126.1 ст.126, п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого не сплачено (не перераховано) податковим агентом податок на доходи фізичних осіб під час виплати на користь фізичної особи;

- пп.168.1.2, пп.168.1.4, п.168.1 ст. 168, пп.129.1.3 ст.129, ст.127 Податкового кодексу України, під час виплати оподатковуваного доходу встановлено несвоєчасне перерахування ПДФО до бюджету;

- п.1 ч.2 ст.6, ч.8 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-IV, при виплаті заробітної плати не перераховувався єдиний внесок в результаті чого недоотримано авансових платежів на суму 282396,87 грн. (додаток 5а).

- п.6 ст.8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" підприємством не проводилась доплата до мінімального єдиного внеску;

- п.1 ч.2 ст.6, п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у звіті про суми нарахованої заробітної плати за травень 2015 року платником самостійно донараховано ЄСВ у зв'язку із виправленням помилки, допущеної у попередніх звітних періодах та не відображено у звіті нарахування у розмірі 37,19% на суму 1317,66 грн.

За результатами проведеної перевірки та на підставі вказаного акту Головним управлінням Державної фіскальної служби у Житомирській області винесено:

- податкове повідомлення-рішення №00005041302 від 11.11.2016, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 17760,54 грн., в тому числі за податковим зобовязанням 338,06 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 13151,07 грн. та нараховано пеню у розмірі 4271,41 грн. (а.с.30);

- податкове повідомлення-рішення №00005051302 від 11.11.2016, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з військового збору на суму 3957,49 грн., в тому числі за податковим зобовязанням 30,53 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 3261,67 грн. та нараховано пеню у розмірі 665,29 грн. (а.с.31);

- рішення №0011801700 від 11.11.2016 про донарахування 1783,44 грн. єдиного внеску та застосування 891,72 грн. штрафних санкцій на підставі п.3 ч.11 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (а.с.32);

- рішення №0011821700 від 11.11.2016 про застосування 19791,31 грн. штрафних санкцій на підставі п.6 ч.11 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (а.с.33).

Не погоджуючись частково із винесеними контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням №00005041302 від 11.11.2016 та рішеннями №0011801700 від 11.11.2016 та №0011821700 від 11.11.2016, вважаючи їх необґрунтованими позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним рішенням, суд зазначає наступне.

Статтею 67 Конституції України проголошено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи

Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI визначено, що плата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Згідно зі пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу;

У відповідності до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно зі пп. 168.1.1, 168.1.2, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Підпунктом 168.4.4 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України передбачено, юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.

Відповідно до підпункту 168.4.7 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності. При нарахуванні доходів у вигляді винагороди за цивільно-правовими договорами за виконання робіт (надання послуг) база оподаткування визначається як нарахована сума такої винагороди, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (пп.164.6 ст.164).

Згідно п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Пунктом 176.2 статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається. У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до контролюючого органу за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку; в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку; г) подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу; ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до відомостей про повноту та своєчасність перерахування до бюджету утриманих сум податку на доходи фізичних осіб (а.с.92-97) заробітна плата працівникам та податок на доходи фізичних осіб не сплачувалися вчасно.

Так, в ході перевірки наявності заборгованості по виплаті заробітної плати найманим працівникам встановлено, що на ДП "Житомиравтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" філії "Андрушівський райавтодор" станом на 01.01.2013 на підприємстві рахувалася кредиторська заборгованість по бухгалтерському рахунку 661 в сумі 122445,45 грн., що не заперечується позивачем. За період з 01.01.2013 по 30.06.2016 нараховано заробітної плати (яка підлягає виплаті після утримання обов'язкових платежів) в сумі 1801903,82 грн. За перевіряємий період виплачено заробітної плати (яка підлягає виплаті після утримання обов'язкових платежів) в сумі 1819411,60 грн. Тобто, Кт.сальдо станом на 30.06.2016 по заробітній платі (яка підлягає виплаті після утримання обов'язкових платежів) становить 66041,14 грн. нараховану заробітну плату за перевіряємий період сплачували найманим працівникам в наступному місяці, що чередує за місяцем в якому дана заробітна плата нарахована.

Перевіркою питань щодо повноти сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб встановлено:

- станом на 01.01.2013 сальдо по податку на доходи фізичних осіб складало 18096,54 грн.;

- за період з 01.01.2013 по 30.06.2016 нараховано податку на доходи фізичних осіб у розмірі 283064,76 грн.;

за період з 01.01.2013 по 30.06.2016 перераховано податку на доходи фізичних осіб у розмірі 285599,52 грн.;

- станом на 30.06.2016 сальдо по податку на доходи фізичних осіб Кт складає 16057,86 грн., нарахування ПДФО за червень 2016 року складає 9157,51грн. (а.с. 22).

Суд зазначає, що відповідно до позовної заяви, заяви про зменшення розміру позовних вимог та наданих представниками позивача пояснень, позивач визнає виявлені контролюючим органом порушення ст. 126 Податкового кодексу України та погоджується із нарахуванням штрафу згідно вимог ст.126 Податкового кодексу України, проте не погоджується із застосуванням штрафної санкції відповідно до ст. 127 Податкового кодексу України.

Позивач зазначає, що під час виплати кожної суми доходів працівникам, підприємством обов'язково перераховувались суми ПДФО, військовий збір та єдиний внесок, на підтвердження чого надав звіти про дебетові та кредитові операції по рахунку 26007055802447 (а.с.124-137).

Водночас, представником відповідача наголошено, що враховуючи, що у позивача була наявна заборгованість по вказаним податкам за минулий період, перераховані суми зараховувались податковим органом в рахунок погашення податкового боргу згідно із черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків як того вимагає п.87.9 ст.87 ПК України.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Водночас, пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України передбачено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

Положення ст. 126 Податкового кодексу України щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

У разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених Податковим кодексом України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до ст.126 Податкового кодексу України.

Положення статті 127 Податкового кодексу України встановлюються як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено ст. 126 Податкового кодексу України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Таким чином, склад правопорушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства, суд погоджується із доводами відповідача та зазначає, що якщо до моменту виплати доходу на користь громадян податковий агент хоч і з порушенням передбаченого статтею 168 Податкового кодексу України строку сплачує суму податку, застосуванню підлягає стаття 126 Податкового кодексу України. Аналогічні наслідки мають місце у разі їх одночасної сплати. Водночас, якщо виплата доходу передувала сплаті податку, податковий агент має нести відповідальність на підставі статті 127 Податкового кодексу України.

Дана правова позиція викладена у листі Державної фіскальної служби України №47546/7/99-99-17-01-02-17 від 28.12.2015, постанові Верховного Суду України від 10.11.2015 по справі №21-2919а15, постанові Верховного Суду України від 22.03.2016 по справі №813/6774/13-а.

За результатами проведеної контролюючим органом перевірки встановлено, що у філії "Андрушівський райавтодор" наявна заборгованість по ПДФО за попередні звітні періоди.

Також встановлено, що нарахований ПДФО на заробітну плату за травень 2015 мав бути сплачений до 01.07.2015 погашався позивачем частинами (14.07.2015, 14.08.2015, 05.10.2015, 10.11.2015) і повністю був сплачений лише 10.11.2015; нарахований ПДФО на заробітну плату за вересень 2015 мав бути сплачений до 31.10.2015 погашався позивачем частинами (02.12.2015, 07.12.2015) і повністю був сплачений лише 07.12.2015; нарахований ПДФО на заробітну плату за лютий 2016 мав бути сплачений до 31.03.2016 повністю був сплачений лише 10.05.2016 (а.с.95 на звороті). Зазначене представниками позивача не заперечується.

За вказані порушення і застосовано штрафні санкції на підставі статті 127 Податкового кодексу України у загальному розмірі 6288,33 грн., які позивач оспорює.

Як вбачається з матеріалів справи, несплата вказаного податку разом із виплатою заробітної плати мала місце у зв'язку із існуванням заборгованості за попередні податкові періоди, куди відповідачем зараховувались сплачені позивачем кошти.

Зазначені дії податкового органу узгоджуються із приписами п.87.9 ст.87 ПК України, якою передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Таким чином, суд погоджується із доводами відповідача та зазначає, що виплата заробітної плати по філії "Андрушівський райавтодор" проводилася несвоєчасно, сплата позивачем податку на доходи фізичних осіб відбувалася після виплати заробітної плати, а зазначені платежі зараховувалася в рахунок погашення вже існуючої, попередньої заборгованості по несплаченому податку на доходи з фізичних осіб.

За таких обставин, оскільки позивачем не сплачено податок до або під час виплати доходів, податковим органом правомірно нараховано штрафну санкцію на підставі ст.127 Податкового кодексу України.

Щодо вимог про визнання протиправним та скасування рішення №0011801700 від 11.11.2016 на суму 891,72 грн. слід зазначити наступне.

В ході перевірки було встановлено, що підприємством не проводилась доплата до мінімального єдиного внеску, чим порушено п.6 ст.8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", сума доплати -465,78 грн.; у звіті про суми нарахованої заробітної плати за травень 2015 року платником самостійно донараховано ЄСВ у зв'язку із виправленням помилки, допущеної у попередніх звітних періодах та не відображено у звіті нарахування у розмірі 37,19% на суму 1317,66 грн.

Рішенням №0011801700 від 11.11.2016 позивачу за вказані порушення донараховано 1783,44 грн. єдиного внеску та застосовано 891,72 грн. штрафних санкцій на підставі п.3 ч.11 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до п.3 ч.11 ст.25 Закону орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Слід зазначити, що позивачем не зазначено з яких підстав, він вважає дане рішення протиправним.

Судом під час розгляду справи встановлено, що відповідач діяв правомірно, у межах, в спосіб та на підставах, визначених чинним законодавством при винесенні оскаржуваного рішення.

Щодо вимог про визнання протиправним та скасування рішення №0011821700 від 11.11.2016 про застосування 19791,31 грн. штрафних санкцій на підставі п.6 ч.11 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" слід зазначити наступне.

Як встановлено під час перевірки, при виплаті заробітної плати не перераховувався єдиний внесок в результаті чого недоотримано авансових платежів (додаток 5а, а.с.36).

Згідно із абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Частиною 8 ст.9 Закону передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).

Відповідно до п.11 ч.11 ст.25 Закону орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум.

Як вбачається із додатку 5а, при виплаті заробітної плати з 18.12.2014 по 21.06.2016 позивачем нараховувались авансові платежі, проте повністю їх сплата не відбувалась, в результаті чого було недоотримано 197913,61 грн. авансових платежів.

Доказів відсутності заборгованості по сплаті авансових платежів у вказаному розмірі позивачем суду не надано.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем правомірно застосовано до позивача штраф в розмірі 10% - 19791,31 грн. згідно оспорюваного рішення.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що відповідач діяв правомірно, у межах, в спосіб та на підставах, визначених чинним законодавством при винесенні оскаржуваних рішень.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" не підлягають задоволенню.

Підстав для повернення судового збору у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог немає, оскільки позивачем при поданні адміністративного позову сплачено мінімальний розмір судового збору (1378 грн.).

Керуючись статтями 158-163,167,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Л.А.Шуляк

Повний текст постанови виготовлено: 20 березня 2017 р.