Постанова № 65435600, 02.03.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2017 року м.Житомир справа № 806/234/17

категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Романченка Є.Ю.,

секретар судового засідання Степанчук С.В.,

за участю: позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про стягнення 18379,62 грн,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14.09.2016 по 17.01.2017 в сумі 18379,62 грн. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 указував, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 13.09.2016 у справі № 806/934/16, яка набрала законної сили 30.11.2016, стягнуто з ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на його користь 14124,72 грн заробітної плати утриманої на виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 27.05.2015 по справі №806/1682/15 та середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 14.01.2016 по 13.09.2016 в сумі 35280.42 грн. Незаконно утримана заробітна плата в сумі 14124,72 грн перерахована відповідачем на його рахунок 17.01.2017. Не проведення з вини податкової інспекції повного розрахунку з ним у день звільнення, на думку позивача, є підставою для відповідальності відповідача, передбаченої статтею 117 КЗпП України. У зв'язку з цим ОСОБА_1 вважає, що має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, на підставі доводів наведених у позовній заяві. Також подав заяву про компенсацію витрат, пов'язаних з розглядом адміністративної справи, в якій просив стягнути з відповідача 267,18 грн, понесених витрат, що пов'язаних із прибуттям 02.03.2017 до суду у судове засідання по даній справі, з яких: 145,45 грн - компенсація за відрив від звичайних занять та 121,73 грн - компенсація витрат, пов'язаних з переїздом до іншого населеного пункту.

Представник відповідача в засіданні суду позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з підстав викладених у письмових запереченнях на позовну заяву.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з таких підстав.

ОСОБА_1 у період з 21 червня 2005 року до 27 березня 2014 року працював на різних посадах в ОСОБА_3 ОДПІ.

27 березня 2014 року позивач звільнився із посади завідувача юридичним сектором за власним бажанням на пільгових умовах, у зв'язку із виходом на пенсію по інвалідності згідно статті 38 Кодексу законів про працю України та статті 23 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

У відповідності до абзацу 1 частини 1 статті 47 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній на час звільнення позивача, далі - КЗпП України), власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У рішенні Конституційного Суду України від 22.02.2012 № 4-рп/2012 в справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу, установлено, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Також у вказаному рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Верховний Суд України в постанові від 15 вересня 2015 року (справа № 21-1765а15) вказав, що не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Судовим рішенням у справі № 806/4789/14, яке набрало законної сили, встановлено, що в день звільнення з роботи ОСОБА_1 не було виплачено усі суми, що належать йому до сплати від ОСОБА_3 ОДПІ.

В подальшому постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року в справі № 806/1682/15, яку ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2015 року залишено без змін, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області щодо нездійснення ОСОБА_1, за період роботи в податковій інспекції з 21.06.2005 року по 27.03.2014 року, донарахування та виплати сум індексації заробітної плати, преміальних виплат, матеріальних допомог, відпускних, виплат за період перебування на лікарняному або у відрядженні та інших виплат, які обчислюються від середньої заробітної плати. Зобовязано ОСОБА_3 об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Житомирській області здійснити донарахування та виплату ОСОБА_1 сум індексації заробітної плати, преміальних виплат, матеріальних допомог, відпускних, виплат за період перебування на лікарняному або у відрядженні та інших виплат, які обчислюються від середньої заробітної плати, за період його роботи в податковій інспекції з 21.06.2005 року по 27.03.2014 року. Стягнуто з ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 13.01.2015 року по 27.05.2015 року в сумі 19435 грн 92 коп.

13 вересня 2016 року Житомирським окружним адміністративним судом у справі № 806/934/16 постановлено постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено та стягнуто з ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на його користь 14124,72 грн заробітної плати утриманої на виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 27.05.2015 року по справі №806/1682/15, а також середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 14.01.2016 року по 13.09.2016 року в сумі 35280.42 грн.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року в справі № 806/934/16 апеляційну скаргу ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області залишено без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "13" вересня 2016 р. без змін.

Судовим рішенням у справі № 806/934/16 установлено, що в ОСОБА_3 ОДПІ відсутні підстави щодо невиплати та утримання з ОСОБА_1 14124, 72 грн нарахованої у 2012 році матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань. Поряд з цим, суд дійшов висновку, що позивач має право на компенсацію за затримку роботодавцем виплати належних йому коштів, у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та, з метою повного виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 27.05.2015 по справі 806/1682/15, суд стягнув на користь позивача середній заробітку за час затримки розрахунку з 14 січня 2016 року по день постановлення рішення, тобто 13 вересня 2016 р.

В силу приписів ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення в справах № 806/4789/14, № 806/1682/15 та № 806/934/16 набрали законної сили.

Частиною 5 статті 124 Конституції України проголошено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що обставини щодо належності позивачу на день звільнення заробітної плати в сумі 14124,72 грн і допущення відповідачем порушення строку розрахунку з позивачем при звільненні доведенню під час розгляду даної справи не підлягають.

Судом установлено, що заробітна плата в розмірі 14124,72 грн перерахована відповідачем на рахунок ОСОБА_1 17 січня 2017 року.

Таким чином, остаточний розрахунок з позивачем ОСОБА_3 об'єднаною державною податковою інспекцію Головного управління ДФС у Житомирській області щодо виплати заробітної плати в сумі 14124,72 грн проведено 17.01.2017.

В контексті наведеного суд дійшов висновку, що позивач має право на компенсацію за затримку роботодавцем виплати належних йому коштів у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку.

Беручи до уваги викладене, а також те, що судовим рішенням у справі № 806/934/16 на користь позивача стягнуто з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 14 січня 2016 року по 13 вересня 2016 року, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 має право на виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а саме за період з 14 вересня 2016 року до 17 січня 2017 року.

Такий висновок відповідає змісту постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", зокрема п. 20 цієї постанови, яким визначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Обчислення середнього заробітку у даному випадку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (зі змінами та доповненнями).

Судом установлено, що період затримки з 14 вересня 2016 року до 17 січня 2017 року складає 87 робочих днів.

Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 на день звільнення становила 211,26 грн, про що свідчить довідка ОСОБА_3 ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області від 16.06.2014 № 2569/10-05.

Таким чином, середній заробіток за час затримки виплати позивачу належних коштів у сумі 14124,72 грн за період з 14.09.2016 до 17.01.2017, який необхідно стягнути на його користь, становить 18379,62 грн (87 робочих днів * 211,26 грн).

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 14.09.2016 до 17.01.2017 в сумі 18379,62 грн.

Отож, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, а позов таким, що належить до задоволення.

Щодо розподілу судових витрат.

У своїй заяві від 02.02.17 позивач просив стягнути з ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на його користь 267,18 грн, понесених витрат, що пов'язані із прибуттям 02.03.2017 до суду у судове засідання по даній справі, з яких: 145,45 грн - компенсація за відрив від звичайних занять та 121,73 грн - компенсація витрат, пов'язаних з переїздом до іншого населеного пункту.

Згідно зі ч.ч. 2, 3 ст. 91 Кодексу адміністративного судочинства України, стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 додатку "Граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ" до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. N 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" визначено, що граничний розмір компенсації в адміністративних справах за відрив від звичайних занять стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, її представникові у зв'язку з явкою до суду обчислюється пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати особи і не може перевищувати її розмір, обчислений за фактичні години відриву від звичайних занять.

У відповідності до пункту 5 вказаного додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. N 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави", витрати пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представникові, а також свідкам, спеціалістам, перекладачам та експертам не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.

За змістом додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" суми витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів в Україні становлять 30 гривень.

Підпунктом 1 пункту 7 згаданої Постанови установлено, що державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, за наявності підтвердних документів відшкодовуються витрати на проїзд (у тому числі на перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад, а також за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті).

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", у 2017 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня установлено на рівні 3200 гривень.

У відповідності до листа Міністерства соціальної політики України від 05.08.2016 № 11535/0/14-16/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік" (додаток "Розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік, розрахованої за календарем п'ятиденного робочого тижня з двома вихідними днями в суботу та неділю при однаковій тривалості часу роботи за день впродовж робочого тижня та зменшенням тривалості роботи напередодні святкових та неробочих днів - від журналу "Кадровик-01"), березень 2017 року має 22 робочі дні.

Позивач приймав участь у судовому засіданні 02 березня 2017 р.. При цьому судом з'ясовано, що через віддаленість свого місця проживання від м.Житомира (140 км) позивач для прибуття до суду, на розгляд справи та повернення додому, втрачає 3 години, в кожному напрямку.

Факт сплати ОСОБА_1 вартості проїзду з м.Овруча (місця проживання позивача) до м.Житомира (місцезнаходження суду) рейсовим автобусом "Овруч - Житомир" у сумі 91,73 грн підтверджується оригіналом квитка, який приєднано до матеріалів справи.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивач має право на компенсацію за відрив від звичайних занять, яка становить 145, 45 грн (3200 грн (мінімальна заробітна плата) : 22 (робочі дні у березні) х 1 (кількість днів явки у судові засідання в березні)), і компенсацію витрат, повязаних з переїздом до іншого населеного пункту в розмірі вартості квитка разом із виплатою добових за 1 день у розмірі 30 грн.

У відповідності до частини 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

За наведених обставин, судові витрати ОСОБА_1 пов'язані із розглядом даної справи в загальній сумі 267,18 грн, у тому числі: 145,45 грн компенсації за відрив від звичайних занять; 121,73 грн компенсації витрат, повязаних з переїздом до іншого населеного пункту (30 грн (добові) + 91,73 грн (вартість квитка)), слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області.

Керуючись статтями 86 - 87, 91, 94, 158 - 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 14.09.2016 до 17.01.2017 в сумі 18379,62 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на користь ОСОБА_1 267,18 грн судових витрат.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Є.Ю. Романченко

Повний текст постанови виготовлено: 10 березня 2017 р.