Постанова № 65435587, 15.03.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2017 р. Справа №805/190/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:14год.17хв.

ухвалено у нарадчій кімнаті

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Троянової О.В.

секретарі Кудрі В.Г.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Тернинко С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Головного управління ДФС у Донецькій області

про зобов'язання Головне управління ДФС у Донецькій вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про зобов'язання Головне управління ДФС у Донецькій області встановити строк дії ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями від 04.10.2016 реєстраційний номер 05/15/16/0/07884 з 04.10.2016 по 04.10.2017/а.с.4-5/.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що ним, як фізичною-особою підприємцем здійснюється діяльність із роздрібної торгівлі алкогольних напоїв. Головним управлінням ДФС у Донецькій області була видана ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями НОМЕР_2 з терміном дії з 24.09.2015 до 24.09.2016.

22 вересня 2016 року ОСОБА_3 здійснено плату у розмірі 2000грн. за перший квартал дії нової ліцензії. При видачі нової ліцензії (реєстраційний номер №05/15/16/0/07884) відповідачем було зазначено початковий строк дії ліцензії з 06.10.2016, в супереч тому, що ліцензія була зареєстрована 04.10.2016. Вважає, що Головним управлінням ДФС у Донецькій області порушено його права, оскільки створювали штучні умови для проведення перевірки та накладення штрафних санкцій.

Просить суд зобов'язати Головне управління ДФС у Донецькій області встановити строк дії ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями від 04.10.2016 реєстраційний номер 05/15/16/0/07884 з 04.10.2016 по 04.10.2017/а.с.18/.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав пояснення аналогічні викладеним у письмових запереченнях, у яких зазначив, що ОСОБА_3 було подано до ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області заяву на одержання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами. У цій заяві ОСОБА_3 просив видати йому ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями терміном дії з 06.10.2016 по 05.10.2017. На підставі поданої заяви позивачу 04.10.2016 було видано ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями з терміном дії з 06.10.2016 до 06.10.2017 реєстраційний № 05/15/16/0/07884. За наведених обставин у ГУ ДФС у Донецькій області підстави для видачі ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями з іншим терміном дії ніж зазначено у заяві ОСОБА_3 були відсутні. У зв'язку із чим просив суд відмовити фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 у задоволенні позову у повному обсязі/а.с.32/.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач - ОСОБА_3 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця за реєстраційним номером облікової картки платника податків НОМЕР_1, перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області про що зазначено у відомостях з Єдиного державного реєстру, безоплатний доступ до яких забезпечується на підставі «Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України «Про деякі питання надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» № 466/5 від 31.03.2015р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 березня 2015р. за № 349/26794. Здійснює торгівлю алкогольними напоями.

Відповідач - Головне управління ДФС у Донецькій області діє на підставі положення про Державну фіскальну службу та керуючись Податковим кодексом України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Так, судом встановлено.

Головним управлінням ДФС у Донецькій області фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 видана ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями НОМЕР_2 з терміном дії з 24.09.2015 року до 24.09.2016 року /а.с.8/.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 подано до ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області заяву на одержання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами. Відповідно до заяви, позивач, ОСОБА_3, особисто зазначив термін дії ліцензії з 06.10.2016 по 05.10.2017р.р.

22 вересня 2016 року ОСОБА_3 здійснено плату у розмірі 2000грн. за перший квартал дії нової ліцензії/а.с.9/.

04 жовтня 2016 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області була видана ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями реєстраційний номер №05/15/16/0/07884 з терміном дії з 06.10.2016 до 06.10.2017 /а.с.10/

Вважає, що Головним управлінням ДФС у Донецькій області порушено його права, оскільки створені штучні умови для проведення перевірки та накладення штрафних санкцій.

Не погоджуючись із початком терміну дії виданої ліцензії, позивач звернувся до суду із даним позовом.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо;7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність своїх дій виходячи з наступного.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпунктів 19-1.1.14, 19-1.1.16, 19-1.1.17, 19-1.1.18, 19-1.1.19, 19-.1.1.20 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують такі функції: здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері; здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів; проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів; організовують роботу, пов'язану із замовленням марок акцизного податку, їх зберіганням, продажем, відбором зразків, з метою проведення експертизи щодо їх автентичності та здійснюють контроль за наявністю таких марок на пляшках (упаковках) з алкогольними напоями і пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації; забезпечують контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, які провадять роздрібну торгівлю тютюновими виробами, вимог законодавства щодо максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких виробів; забезпечують контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, які провадять оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями, вимог законодавства щодо мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін на такі напої.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 року №481-95-ВР.

Ліцензування господарської діяльності, пов'язаної з виробництвом та обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів, здійснюється у відповідності до вимог Закону України від 19 грудня 1995 року N 481/95 "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (із змінами та доповненнями), який визначає основні засади державної політики в сфері ліцензування виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

За приписами ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій. Ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання.

Діяльність, пов'язану з оформленням та видачею ліцензій на право імпорту, експорту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами також врегульовано Тимчасовим Порядком видачі ліцензій на право імпорту, експорту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 13.05.1996 №493(далі - Порядок).

Відповідно до пункту 25 Порядку форма ліцензії затверджується Мінекономрозвитку. Бланки ліцензій виготовляються друкарським способом, повинні мати номер і бути захищені від підробки та несанкціонованого тиражування.

У ліцензії зазначається у т.ч. термін її дії та дата видачі.

Згідно пункту 26 Порядку - ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами видаються уповноваженими на те Мінекономрозвитку органами у районах, районах у містах Києві та Севастополі, а у містах обласного підпорядкування - виконкомами міських Рад за місцем торгівлі суб'єкта підприємницької діяльності за погодженням з територіальними управліннями Міністерства фінансів терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації у відповідній державній податковій інспекції, а в сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта підприємницької діяльності.

Пунктом 28 Порядку передбачено, що для одержання ліцензії суб'єкт підприємницької діяльності подає до органів, визначених у пункті 26 цього Порядку у т.ч. відповідну заяву.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 подано до ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області заяву на одержання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами. Відповідно до заяви, позивач, ОСОБА_3, особисто зазначив термін дії ліцензії з 06.10.2016 по 05.10.2017р.р. /а.с.33-34/.

На підставі поданої заяви позивачу 04.10.2016 року видано ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями з терміном дії з 06.10.2016 року до 06.10.2017 року за реєстраційним № 05/15/16/0/07884/а.с.10/.

За наведених обставин у ГУ ДФС у Донецькій області підстави для видачі ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями з іншим терміном дії ніж зазначено у заяві ОСОБА_3 були відсутні.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч.1 ст.79 Кодексу адміністративного судочинства України письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні доведено правомірність своїх дій, тобто з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Донецькій області про зобов'язання Головного управління ДФС у Донецькій області про встановлення строку дії ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями від 04.10.2016 реєстраційний номер 05/15/16/0/07884 з 04.10.2016 по 04.10.2017 - відмовити.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резулятивну частини 15 березня 2017 року.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 20 березня 2017 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвали оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Троянова О.В.