Ухвала суду № 65434473, 20.03.2017, Підволочиський районний суд Тернопільської області

Справа № 604/440/16-ц

Провадження № 4-с/604/1/17

У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2017 року

Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Сидорак Г.Б.,

за участю секретаря судового засідання Гамана В.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Підволочиськ скаргу ОСОБА_1 на дії начальника відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (представник Скаржника) звернувся із скаргою в інтересах ОСОБА_1 (Скаржник), покликаючись на неправомірне, всупереч нормам чинного законодавства, повернення без прийняття до виконання виконавчого листа №2/604/215/16-ц, виданого Підволочиським районним судом Тернопільської області, про стягнення з ОСОБА_3 обєднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області в користь ОСОБА_1 недоотриманої суми пенсії в розмірі 95 354,07 грн та 62 456,19 грн компенсації втрати частини доходів позивача у звязку із порушенням строків їх виплати, а всього 157 810,26 грн. Скаржник просить визнати дії начальника відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області незаконними та зобовязати відкрити вказане виконавче провадження та прийняти до примусового виконання виконавчий документ.

В судовому засіданні представник Скаржника підтримав скаргу та зазначив, що дії начальника відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області незаконні, а тому просив зобовязати відкрити вказане виконавче провадження та прийняти до примусового виконання виконавчий документ.

Начальник відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області в судовому засіданні повністю заперечив проти задоволення скарги, покликаючись на правомірність дій, оскільки вони повністю відповідають нормам Закону.

Вислухавши пояснення представників Скаржника та відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, проаналізувавши скаргу та підстави, наведені у ній, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку що скарга не підлягає до задоволення, виходячи з таких міркувань.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу порушено їх права чи свободи.

Згідно з ч. 1 ст. 385 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Судом встановлено, що 13 лютого 2017 року начальником відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області повернуто виконавчий документ №2/604/215/16, виданий Підволочиським районним судом 20 грудня 2016 року про стягнення з відповідача ОСОБА_3 обєднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області місцезнаходження: 47402 Тернопільська обл., Лановецький район, м. Ланівці, вул. Грушевського, 13, ідентифікаційний код 21680000 код ЄДРПОУ: 40376704 в користь ОСОБА_1 недоотриманої суми пенсії в розмірі 95354,07 грн. та 62 456,19 грн. компенсації втрати частини доходів позивача у звязку із порушенням строків їх виплати, а всього 157 810,26 грн. Підставою повернення зазначено, що положеннями абз. 2 пп.1 п.9 розд. VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу, ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про виконавче провадження», Порядком виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, передбачено, що виконання виконавчого документа повинно здійснюватися Державною казначейською службою. Копія даного повідомлення надіслано на адресу скаржника 13.02.2017 року і одержана ним 22.02.2017 року.

Указом Президента України від 09.12.2010 № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади, з метою оптимізації системи центральних органів виконавчої влади, усунення дублювання їх повноважень, забезпечення чисельності управлінського апарату та витрат на його утримання, підвищення ефективності державного управління», створено Державну казначейську службу України, поклавши на цю Службу функції у сфері казначейського обслуговування державного бюджету.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 затверджений Порядок виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ (далі Порядок). Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 41 Порядку, Казначейство здійснює безспірне списання коштів місцевих бюджетів для відшкодування шкоди, заподіяної: фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування; органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування у сфері нормотворчої діяльності.

Згідно з абзацом 1 пункту 42 Порядку у разі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету стягувачі подають документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцезнаходженням органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду.

Орган Казначейства повідомляє зазначеному органу протягом пяти робочих днів після надходження документів про їх надходження.

Відповідно до положень статті 326 Цивільного кодексу України, державними органами здійснюється управління майном, що знаходиться у державній власності. Державний орган не може відповідати майном, яке знаходиться в державній власності, крім грошових коштів, якщо інакше не встановлено законодавством.

Пунктом 9 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України встановлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету: 1) рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Державною казначейською службою України. Зазначені рішення передаються до Державної казначейської служби України для виконання.

Пунктами 7, 41, 42 Порядку визначено механізм стягнення присуджених коштів з державного бюджету (місцевих бюджетів) без участі органів Державної виконавчої служби.

Пунктом 24 Порядку встановлено, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у п. 6 цього Порядку.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Враховуючи викладене, державні виконавці не мають законних підстав проводити будь-яке списання коштів за виконавчими документами в справах, де боржниками є державні органи. Стягувачам необхідно подавати такі документи безпосередньо до органів Казначейства.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що дії начальника відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області не суперечать нормам чинного законодавства, крім того повернення виконавчого документа стягувачу від не порушило його права та законні інтереси, оскільки отримавши оригінал виконавчого документа, ОСОБА_1 отримав можливість якнайшвидше звернутися до органів Державної казначейської служби України, з відповідною заявою та виконавчим документом та в безспірному порядку безперешкодно отримати присуджені грошові кошти.

Керуючись ст.ст. 208-210, 223, 293, 294, 383, 385 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», Порядком виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, пунктом 9 розділу IV «Прикінцевих та перехіднних положень» Бюджетного кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії начальника відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до апеляційного суду Тернопільської області через Підволочиський районний суд протягом пяти днів з дня її проголошення, а особами, без участі яких постановлено дану ухвалу, протягом пяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Суддя Г.Б. Сидорак