Рішення № 65432803, 20.03.2017, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/7791/16-ц

Провадження №2/461/404/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2017 року Галицький районний суд м.Львова

в складі: головуючого судді Государського А.В.

при секретарі Скаб В.О.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом, та зняття з реєстраційного обліку,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом, та зняття з реєстраційного обліку, мотивуючи позовні вимоги тим, що йому на праві власності належить квартира №16 у будинку №35 на вул.Шептицьких у м.Львові. Крім того, у даній квартирі зареєстрований відповідач ОСОБА_3, проте він більше шести років не користується вказаною вище квартирою, місце його перебування не відоме. Просить суд визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою №16 у житловому будинку №35, на вул.Шептицьких та зняти з реєстрації.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, надавши пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Крім того, представник позивача заперечив проти винесення заочного рішення по справі.

Відповідач в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

У відповідності до ст.169 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів, які вважає достатніми.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить квартира №16 у будинку №35 на вул.Шептицьких у м.Львові, що підтверджується копією договору дарування квартири від 5.09.2016 року посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4, який зареєстровано в реєстрі за №2328 (а.с.7) та копією інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна (а.с.8).

Крім того, у вказаній вище квартирі зареєстрований відповідач ОСОБА_3, про що свідчить довідка з місяця проживання про склад сімї і прописки ЛКП «Цитадель-Центр» №3742 від 12.09.2016 року (а.с.6).

Згідно з Актом ЛКП «Цитадель-Центр» від 10.10.2016 року (а.с.5) зі слів сусідів, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований, але фактично не проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За правилами ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 1 статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому, згідно з вимогами ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст.379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сімї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законодавством.

Як розяснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.34 постанови «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 7 лютого 2014 року №5, під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сімї, попередніми членами його сімї, а також членами сімї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на нежитлове приміщення (п.3 ч.1 ст.346 ЦК України) із зняттям останнього з реєстрації.

Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст.ст. 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; ст.405 ЦК України), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на житлове приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Згідно ч.2 ст.382 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У матеріалах справи відсутні будь-які дані, які би свідчили про наявність правових підстав для проживання відповідача у спірній квартирі. ОСОБА_3 був зареєстрований у спірній квартирі 15.02.1994 року як член сім'ї ОСОБА_5, який у 2016 році подарував її позивачу ОСОБА_1.

Відповідно до ч. 1 ст.156 ЖК УРСР з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Аналіз змісту вказаних правових норм свідчить про те, що право члена сім'ї власника будинку (квартири) користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно.

Із зазначеного слід дійти висновку, що виникнення права членів сім'ї власника будинку (квартири) на користування цим будинком та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку права власності на цей будинок, а відтак припинення права власності особи на будинок припиняє право членів її сім'ї на користування цим будинком.

Разом з тим, позовна вимога про зняття відповідача з реєстрації у спірній квартирі, не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Згідно зіст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» від 11.12.2003 року зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, судового рішення, яке набрало законної сили, про виселення.

Отже, судове рішення про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом, яке набрало законної сили, на вимогу позивача може бути підставою для зняття відповідача з реєстрації місця проживання у спірному приміщенні.

Таким чином, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 слід задовольнити частково, зокрема визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою №16 у житловому будинку №35, на вул.Шептицьких у м.Львові. В решті задоволення позовних вимог відмовити.

Ураховуючи часткове задоволення позову, на підставі ч. 1ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачену суму судового збору за одну позовну вимогу, в сумі 551,20 грн., тобто пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 16, 319, 321, 391, 379 ЦК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом, та зняття з реєстраційного обліку, задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою №16 у житловому будинку №35, на вул.Шептицьких у м.Львові.

В задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зняття з реєстраційного обліку, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 551 (пятсот пятдесят одну) грн., 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий А.В.Государський