Вирок № 65430126, 20.03.2017, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Дзержинський міський суд Донецької області

Вирок

іменем України

20 березня 2017 року місто Торецьк Провадження №1-кп/225/53/2017

Єдиний унікальний номер 225/3172/16-к

Дзержинський міський суд Донецької області в складі колегія суддів:

головуючого - судді Геря О.Г.,

суддів - Челюбєєва Є.В., Качаленка Є.В.,

за участі:

секретаря судового засідання - Савченко О.О.,

прокурорів, що входять до групи прокурорів - Заскалкіна А.С., Говорущака О.М.,

Мілевського А.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

захисника - адвоката Логвиненка С.О.,

свідків - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015051110000068 від 19.11.2015 року, відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Сніжне Донецької області, який зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1, із неповною середньою освітою, неодруженого, який перебуває в фактичних шлюбних відносинах, маючого двох малолітніх дітей: ІНФОРМАЦІЯ_6 й ІНФОРМАЦІЯ_4, працюючого забійником на шахті «Торецька», судимого вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 08.12.2014 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.260 КК України до 5 років позбавлення волі, в силу ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки, -

який обвинувачується в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених статтями 2583 частина перша, 263 частина перша КК (Кримінального кодексу) України,

в с т а н о в и в:

На початку жовтня 2015 року (точні дата й час під час досудового розслідування не встановлені) ОСОБА_2, перебуваючи в м. Дзержинську (зараз - м. Торецьку) Донецької області, діючи з особистих політичних міркувань, за допомогою мобільного терміналу з абонентським номером НОМЕР_1 зателефонував учасниці злочинної організації «ДНР», відносно якої здійснюється окреме кримінальне провадження, на її мобільний термінал з абонентським номером НОМЕР_2, і запропонував передавати їй дані щодо місцезнаходження, переміщення, чисельності військової техніки та особового складу Збройних Сил України, інших військових формувань України в зоні проведення антитерористичної операції, і в такий спосіб сприяти злочинній організації «ДНР».

При цьому, ОСОБА_2, розуміючи, що особа, відносно якої здійснюється окреме кримінальне провадження, є учасницею злочинної організації «ДНР», усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, достовірно знаючи, що сили та засоби АТО використовуються для захисту суверенітету та територіальної цілісності України, розуміючи, що інформація про їх дислокацію й переміщення має суттєве значення для успішного проведення АТО, та, в разі отримання її учасниками злочинної організації «ДНР», може призвести до загибелі військовослужбовців і пошкодження військової техніки, перебуваючи в зоні проведення антитерористичної операції в Донецькій області, діючи з особистих політичних міркувань, вирішив сприяти злочинній організації «ДНР» шляхом систематичної передачі достовірної інформації про дислокацію та переміщення сил і засобів АТО учасниці злочинної організації «ДНР», відносно якої здійснюється окреме кримінальне провадження.

У подальшому, ОСОБА_2, реалізуючи свій протиправний умисел, перебуваючи в м. Дзержинську (зараз - м. Торецьку) Донецької області, використовуючи свій особистий мобільний телефон з абонентським номером НОМЕР_1, діючи за попередньою змовою з особою, відносно якої здійснюється окреме кримінальне провадження, протягом жовтня 2015 року неодноразово, умисно передавав останній на її мобільний телефон з абонентським номером НОМЕР_2 інформацію про відомі йому дислокацію та переміщення сил і засобів АТО.

Так, 5 жовтня 2015 року ОСОБА_2 особисто побачив здійснення підрозділами Збройних Сил України укріплення бойових позицій поблизу с. Новгородське Донецької області. Цього ж дня о 17 годині 32 хвилини ОСОБА_2, реалізуючи свій протиправний умисел, перебуваючи в м. Дзержинську (зараз - м. Торецьку), використовуючи власний мобільний телефон з абонентським номером НОМЕР_1, зателефонував учасниці злочинної організації «ДНР», відносно якої здійснюється окреме кримінальне провадження, на її абонентський номер НОМЕР_2. При цьому, ця особа на момент розмови знаходилась на тимчасово непідконтрольній українській владі території в м. Горлівці Донецької області. ОСОБА_2 умисно повідомив останню особу про наведені достовірні факти переміщення військової техніки Збройних Сил України. Також ОСОБА_2 під час цієї телефонної розмови, продовжуючи свою протиправну діяльність, діючи з єдиним протиправним наміром на сприяння злочинній організації «ДНР», перебуваючи в м. Дзержинську (зараз - м. Торецьку), передав учасниці цієї організації, відносно якої здійснюється окреме кримінальне провадження, достовірну інформацію про розміщення на перехресті доріг між с. Новгородське, с. Павлівка, с. Артемове та м. Дзержинська (зараз - м. Торецька) Донецької області військової техніки 57 окремої мотопіхотної бригади, а саме: двох колісних БРДМ (броньованих розвідувально-дозорних машин) та перебування приблизно двадцяти військовослужбовців Збройних сил України, яку він особисто спостерігав.

Він же, 08 жовтня 2015 року о 14 годині 30 хвилин, продовжуючи свою протиправну діяльність, діючи з єдиним протиправним наміром, з метою сприяння злочинній організації «ДНР», перебуваючи в м. Дзержинську (зараз - м. Торецьку) Донецької області, зателефонував з власного мобільного телефону з абонентським номером НОМЕР_1 на абонентський номер НОМЕР_2, який належить знайомій йому учасниці цієї організації, відносно якої здійснюється інше кримінальне провадження, яка знаходилась на тимчасово непідконтрольній Україні території у м. Горлівці Донецької області, умисно повідомив останній достовірну інформацію про прибуття до м. Дзержинська (зараз - м. Торецька) Донецької області військової техніки 57 окремої мотопіхотної бригади, зокрема: двох БТР (броньованих транспортно-бойових машин), однієї гаубиці та одного вантажного автомобіля марки «ЗІЛ», які він особисто спостерігав.

10 жовтня 2015 року о 14 годині 29 хвилин ОСОБА_2, продовжуючи свою протиправну діяльність, діючи з єдиним протиправним умислом на сприяння злочинній організації «ДНР», знаходячись у м. Дзержинську (зараз - м. Торецьку) Донецької області, використовуючи власний мобільний телефон з абонентським номером

НОМЕР_1, в ході телефонної розмови з учасницею цієї організації, відносно якої здійснюється окреме кримінальне провадження, яка використовувала мобільний телефон з абонентським номером НОМЕР_2 та знаходилась на тимчасово непідконтрольній українській владі території в м. Горлівці Донецької області, умисно повідомив останній достовірну інформацію про дислокацію на перехресті доріг між с. Новгородське, с. Павлівка, с. Артемове та м. Дзержинська (зараз - м. Торецька) Донецької області військової техніки та військовослужбовців 57 окремої мотопіхотної бригади, а саме: трьох БТР, трьох БМП (бойових машин піхоти) та вантажного автомобіля марки «ЗІЛ», а також про дислокацію приблизно сорока військовослужбовців Збройних Сил України, яку цього ж дня спостерігав особисто.

Він же, 22 жовтня 2015 року о 13 годині 21 хвилину, діючи з єдиним протиправним умислом, з метою сприяння злочинній організації «ДНР», перебуваючи в м. Дзержинську (зараз - м. Торецьку) Донецької області, з власного мобільного телефону з абонентським номером НОМЕР_1 на абонентський номер НОМЕР_2, який належить знайомій йому учасниці цієї організації, відносно якої здійснюється окреме кримінальне провадження, яка знаходилась на тимчасово непідконтрольній Україні території в м. Горлівці Донецької області, умисно повідомив останній достовірну, заздалегідь особисто перевірену інформацію про прибуття до м. Дзержинська (зараз - м. Торецька) Донецької області військової техніки 57 окремої мотопіхотної бригади, зокрема, п'яти танків Т-64.

25 листопада 2015 року ОСОБА_2 був затриманий працівниками правоохоронних органів, і його протиправну діяльність, спрямовану на сприяння злочинній організації «ДНР», було припинено.

Крім викладеного вище, органами досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, що виразилося в зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу за таких обставин.

ОСОБА_2, будучи обізнаним з діючим законодавством, яке регламентує порядок носіння, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт, передачу чи збут вогнепальної зброї, бойових припасів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вирішив незаконно, без передбаченого законом дозволу, зберігати бойові припаси, які мав намір у подальшому використати на власний розсуд. Так, відповідно до положень додатку №1, затвердженого п.1 постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 07.06.1992 року за №2471-XII, пунктів 1-4, 9, 15 Положення по дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 року за №576, пунктів 2.8., 8.1., 8.2., 8.9 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 року за № 22, зброя, боєприпаси (крім мисливської й пневматичної зброї та боєприпасів до неї, а також спортивної зброї й боєприпасів до неї, що придбаються громадськими об'єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ) не можуть перебувати в власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій і юридичних осіб інших держав на території України; право носіння, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт, передача чи збут вогнепальної зброї, бойових припасів здійснюється на підставі передбачених законом дозволів. Проте, ОСОБА_2 за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, всупереч передбаченому законом порядку зберігав 29 патронів калібру 5,45 мм за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1. У подальшому останній, продовжуючи свою протиправну діяльність, усвідомлюючи, що вказані предмети є бойовими припасами, незаконно, без передбаченого дозволу, зберігав їх за місцем свого проживання за вказаною вище адресою. 25 листопада 2015 під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_2 за цією же адресою працівниками правоохоронних органів були вилучені 29 патронів калібру 5,45, а його протиправну діяльність було припинено. Згідно з експертним дослідженням предмети, вилучені в ОСОБА_2, є проміжними патронами калібру 5,45 мм х 39 мм, й боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї калібру 5,45 мм (автомати та кулеметам конструкції Калашникова: АК-74, АК-105, АКС-74У, РПК-74 та інші). Ці боєприпаси придатні до стрільби.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 своєї винуватості в інкримінованих правопорушеннях не визнав, пояснивши, що 09.12.2014 року він звільнився з Харківського СІ №27. Ближче до нового року він зустрівся зі своєю знайомою ОСОБА_6, яка є колишньою дружиною ОСОБА_7. З ОСОБА_6 та ОСОБА_7 він знайомий з 2004 чи 2005 року. За час знайомства між ними склалися дружні стосунки. При зустрічі з ОСОБА_6 він дав їй свій номер мобільного телефону для дружнього спілкування. При цьому, від неї же він дізнався, що її колишній чоловік ОСОБА_7 на той час перебував в м. Горлівці, де начебто приймав участь у збройних формуваннях самопроголошеної «ДНР». В середині січня чи на початку лютого 2015 року, точно він не пам'ятає, йому подзвонив ОСОБА_7 і почав погрожувати йому в зв'язку з тим, що він, перебуваючи під вартою в слідчому ізоляторі, начебто підставив людей для того, щоб отримати «умовний термін» покарання. Після цього ОСОБА_7 запропонував йому співпрацювати. В разі відмови, останній погрожував фізичною розправою з його рідними, дружиною та дітьми. Після цієї розмови, в подальшому, він на дзвінки ОСОБА_7 не відповідав. Боячись за життя рідних, він звернувся до співробітників СБУ, на що йому відповіли, що він буде з ними співпрацювати для розкриття агентурних мереж «ДНР». Після цього, він дійсно по телефону передавав ОСОБА_7 декілька разів інформацію щодо розміщення військової техніки та підрозділів ЗСУ, яку він чув від різних людей на ринку міста. Це він робив, щоб мати довіру та завірити абонента, що він з ним співпрацює. Після цих розмов він неодноразово спілкувався телефоном зі співробітником СБУ на ім'я «ОСОБА_8». Цей «ОСОБА_8» в ході однієї з телефонних розмов повідомив, що йому необхідно вийти на зв'язок з учасниками «ДНР» та дізнатись, хто з їх агентів працює в місті, а також повідомити, що на нього начебто чинять тиск правоохоронні органи, у зв'язку з чим в подальшому він буде виходить на зв'язок через іншу людину. Але цього він не встиг зробити, оскільки був затриманий правоохоронними органами по дійсному провадженню. Що стосується його телефонного спілкування з жінкою на ім'я ОСОБА_9, то обвинувачений пояснив, що з нею він познайомився в 2014 році під чергування на блокпосту біля шахти імені Святої Матрони в м. Торецьку. Він дійсно телефоном розказував їй про переміщення військової техніки та особового складу ЗСУ, але точно не знав, що ця ОСОБА_9 перебуває в лавах збройних формувань самопроголошеної ДНР. Крім цього, зазначив, що, як йому відомо, в тому числі з офіційних джерел державних органів України, з 2014 року й до теперішнього часу самопроголошена «ДНР» ні на державному рівні, ні на міжнародному як терористична організація ніким не визнана. У зв'язку з цим наполягав на неправильній правовій кваліфікації органами досудового розслідування його дій за ч.1 ст.2583 КК України. З приводу патронів, які були виявлені під час обшуку його місця проживання, ОСОБА_2 зазначив, що це не його патрони, як і чому вони опинились в будинку, де він проживав з сім'єю, йому невідомо. Перший раз ці патрони він побачив в залі суду при їх огляді. Перекладина над дверима, за якою в ході обшуку начебто знайшли ці патрони, не могла сама по собі впасти або триматися неміцно, оскільки невдовзі до затримання він підготовлював увесь будинок до опалювального сезону. В зв'язку з цим він перевіряв усі місця, звідки може бути протяг. Усі дверні лудки були прикріплені міцно. Також зазначив, що під час цього обшуку він особисто не був присутнім. Цей будинок йому не належить, він лише там проживав з родиною. Крім нього, в цей будинок приходили та періодично могли жити інші люди, зокрема, і його рідний брат, який неодноразово був судимий. Вважає, що ці патрони незаконно були підкладені працівниками поліції, щоб додатково висунути йому обвинувачення ще й за зберігання боєприпасів. Крім протоколу обшуку, доказів про належність саме йому цих патронів органами досудового розслідування не надано. На патронах не виявлені його відбитки пальців, навіть дактилоскопічну експертизу по справі не проведено. Також, при огляді цих патронів під час судового розгляду він помітив, що вони нові та частково в заводському маслі. Щодо обшуку, в ході якого були виявлені ці патрони, він також зауважив, що працівники поліції обшукали лише частину приміщень в будинку. Коли знайшли мобільні телефони й ці патрони, відразу припинили обшук і покинули домоволодіння. Усі ці обставини підтверджують його непричетність до виявлених патронів і його невинуватість у вчинені інкримінованого правопорушення за ч.1 ст.263 КК України.

Крім обвинуваченого під час судового розгляду дійсного провадження також були допитані свідки.

Так, свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що вона з ОСОБА_2 перебуває в фактичних шлюбних відносинах, мають двох малолітніх дітей, 2011 і 2013 років народження. З 2009 року вони з ОСОБА_2 проживають разом у АДРЕСА_1. Її чоловік раніше притягувався до кримінальної відповідальності за те, що в 2014 році він чергував на блокпосту біля шахти імені Святої Матрони. За це ОСОБА_2 був засуджений до покарання з умовним терміном. Їй невідомо, що робив ОСОБА_2 на зазначеному блокпосту та який період часу він співпрацював з учасниками «ДНР». З жінкою на ім'я ОСОБА_9 вона не знайома. Також пояснила, що її та ОСОБА_6 познайомив ОСОБА_2, раніше вони спілкувались, але на теперішній час місце перебування останньої їй невідомо. Також підтвердила, що номер мобільного телефону НОМЕР_3 належить її чоловіку, ОСОБА_2 Крім цього, свідок ОСОБА_4 зазначила, що наприкінці листопада 2015 року в будинку, де вони проживали разом з чоловіком і дітьми працівники поліції проводили обшук. За день до цього обшуку вона підготувала приміщення коридору їх будинку для прибирання. Під час цього прибирання сторонніх речей в коридорі чи інших кімнатах будинку не було. В день обшуку, перед тим, як він розпочався, якійсь чоловіки в камуфляжі та масках вивели ОСОБА_2 з будинку та посадили до своєї машини. При проведенні обшуку вона перебувала в будинку зі своїми малолітніми дітьми, заходила разом зі слідчим до кімнат, де проводився обшук, однак в коридор, де начебто були знайдені патрони, її не пустили. Коли начебто знайшли ці патрони вона побачила, що вони були упаковані в поліетиленовий пакет з надписом «АТБ». Від підпису в протоколі обшуку вона відмовилась і виклала там свої зауваження, оскільки з результатом обшуку та його процедурою вона не була згодна. Раніше в їхньому будинку ані зброї, ані патронів вона ніколи не бачила. Вважає, що виявлені патрони підкинули працівники поліції. Також вона зазначила, що в жовтні 2015 року її чоловік ОСОБА_2 постійно знаходився дома, на тривалий час ніколи не відлучався, крім виходів на роботу. Вона не помічала, щоб ОСОБА_2 часто розмовляв по телефону, при цьому свій номер мобільного телефону він не змінював, мав одну сім-картку. Зі слів ОСОБА_2 їй відомо, що співробітники поліції йому погрожували. Крім того, йому погрожував по телефону колишній чоловік ОСОБА_6 ОСОБА_7. В чому полягали ці погрози вона не знає.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що приблизно в листопаді 2015 року, точної дати він не пам'ятає, його запросили співробітники поліції бути присутнім при проведенні обшуку. Вони приїхали до будинку обвинуваченого, точної адреси він не пам'ятає. Перед початком обшуку чоловік в камуфляжній формі вивів ОСОБА_2 з будинку. Під час обшуку в будинку перебувало приблизно 7-8 чоловік, з яких: 2 були слідчими, 2 - понятих, 3 або 4 чоловіка в камуфляжній формі. Крім цього, в будинку була молода жінка з двома малими дітьми. Як він пам'ятає, в будинку було чотири кімнати, а саме: коридор, кухня, зал та ліворуч від кухні спальня. Перед початком обшуку жінці слідчий показав ухвалу суду про дозвіл на проведення обшуку та своє посвідчення. Обшук безпосередньо проводив слідчий, інші люди в камуфляжній формі стояли по периметру кімнати. Він, інший понятий і люди в камуфляжній формі перебували в кімнатах, де проводився обшук. Спочатку обшук проводився в зальній кімнаті, де знайшли коробку від сім-картки та мобільні телефони. В коридорі над дверми була закріплена цвяхами перекладина лудки. Коли слідчий доторкнувся до дверної лудки, то ця перекладина поворушилась. Після цього, слідчий її зняв, і за нею, в отворі від надламаної частини цеглини, вони побачили якийсь пакет з надписом «АТБ». В момент, коли слідчий знімав дошку з дверної лудки, всі присутні звернули на це увагу, оскільки почули скрегіт. У знайденому пакеті з надписом «АТБ» знаходились патрони до автоматичної зброї в кількості 29 штук. До коридору, де був знайдений зазначений пакет з патронами, всі інші кімнати будинку були оглянуті. Після проведення обшуку слідчий запитав у присутніх, чи є у них будь-які запитання або зауваження, на що жінка сказала, що знайдені патрони не їй, ні її чоловіку не належать, звідки ці патрони взялися їй нічого невідомо.

Крім допитів обвинуваченого та зазначених вище свідків колегією суддів також були дослідженні письмові матеріали дійсного кримінального провадження, а саме:

- рапорт від 11.11.2015 року та повідомлення №5/2/4-37196 від 18.11.2015 року про виявлене кримінальне правопорушення, згідно з якими Управлінням контррозвідувальних заходів по боротьбі з тероризмом Департаменту ЗНД СБУ отримано інформацію, яка свідчить про причетність ОСОБА_2 до діяльності незаконних воєнізованих формувань т.з. «ДНР», які діють на тимчасово непідконтрольній українській владі території Донецької області, шляхом систематичного збору інформації та передачі її в телефонному режимі особі на ім'я ОСОБА_9, відносно якої здійснюється окреме кримінальне провадження;

- протокол затримання ОСОБА_2 від 25.11.2015 року, згідно з яким останній був затриманий за підозрою в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.2583 КК України;

- протокол обшуку від 25.11.2015 року, відповідно до якого в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1, в присутності ОСОБА_4 і двох понятих, в житловій кімнаті були виявлені та вилучені: мобільний телефон «Bravis LEO», сім-картки з абонентськими номерами ТОВ «Астеліт» НОМЕР_4 та НОМЕР_5; в коридорі цього ж будинку, що знаходиться на виході, в верхній частині дверної коробки, за перекладиною лудки,були виявлені та вилучені 29 патронів калібру 5,45 мм, які знаходилися в поліетиленовому пакеті з логотипом «АТБ»;

- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 02.02.2016 року, згідно з яким ОСОБА_2 упізнав особу на ім'я ОСОБА_9, відносно якої здійснюється окреме кримінальне провадження за ч.5 ст.260 КК України, та повідомив, що бачив її на початку лютого 2014 року під час початку діяльності «ДНР» в якості вербувальника;

- протоколом про результати проведення негласного розшукового заходу від 09.11.2015 року, згідно з яким були оглянуті оптичні носії інформації, на яких зафіксовані дані, зібрані в ході оперативно-технічних пошукових заходів, санкціонованих ухвалою слідчого судді Апеляційного суду м. Києва від 18.09.2015 року №01-7469цт. У відповідності до цих даних були проведені оперативно-технічні пошукові заходи у системах та каналах телекомунікації стосовно абонентів, які використовували мобільні телефонні номери НОМЕР_3 та НОМЕР_6. Пізніше було встановлено, що номер НОМЕР_3 належить ОСОБА_2, а номер НОМЕР_6 - особі жіночої статі на ім'я ОСОБА_9, відносно якої здійснюється окреме кримінальне провадження. При прослуховуванні аудіо-файлу від 05.10.2015 року, розмова відбувалася в 17-32 між ОСОБА_2 та «ОСОБА_9», встановлено, що ОСОБА_2 повідомив останній про розміщення в с. Новгородському двох БРДМ та приблизно двадцятих військовослужбовців ЗСУ. При прослуховуванні аудіо-файлу від 08.10.2015 року, розмова відбувалася в 14-30 між тими самими абонентами, встановлено, що ОСОБА_2 повідомив про переміщення з боку м. Костянтинівки до м. Дзержинська (зараз - м. Торецька) двох БТР та військового автомобіля «ЗІЛ». При прослуховуванні аудіо-файлу від 10.10.2015 року, розмова відбувалася в 14-29 між тими самими абонентами, встановлено, що ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_9 про рух і розміщення на перехрещенні доріг між с. Артемове та с. Новгородським трьох БТР, військового «ЗІЛ» та приблизно сорока військовослужбовця ЗСУ;

- повідомлення об'єднаного штабу ЦУ СБУ в районі проведення АТО від 22.10.2015 року про підтвердження інформації про перебування 05.10.2015 року на перехресті доріг між с. Новгородським, с. Павлівка, с. Артемове та м. Дзержинськом (зараз - м. Торецьком) військової техніки та особового складу ЗСУ (2 колісних БРДМ, приблизно 20 військовослужбовців), про дислокацію 10.10.2015 року на перехресті доріг між с. Новгородським, с. Павлівка, с. Артемове та м. Дзержинськом (зараз - м. Торецьком) військової техніки й особового складу ЗСУ (3 БТР, 3 БМП, вантажного автомобіля «ЗІЛ» та приблизно сорока військовослужбовців), про прибуття в жовтні 2015 року до м. Дзержинська (зараз - м. Торецька) військової техніки ЗСУ (2 БТР, 1 гаубиці, вантажного автомобіля «ЗІЛ»), а також про рух двох військових вантажних автомобілів марки «ГАЗ-64» по м. Дзержинську в бік с. Шультино;

- протоколом про результати проведення негласного розшукового заходу від 18.12.2015 року, згідно з яким був оглянутий оптичний носій інформації - диск, на якому зафіксовані дані, зібрані в ході оперативно-технічних пошукових заходів, санкціонованих ухвалою слідчого судді Апеляційного суду м. Києва від 18.09.2015 року №01-7469цт. У відповідності до цих даних були проведені оперативно-технічні пошукові заходи в системах та каналах телекомунікації стосовно абонентів, які використовували мобільні телефонні номери НОМЕР_3 та НОМЕР_6. Пізніше було встановлено, що номер НОМЕР_3 належить ОСОБА_2, а номер НОМЕР_6 - особі жіночої статі на ім'я ОСОБА_9, відносно якої здійснюється окреме кримінальне провадження. При прослуховуванні аудіо-файлу від 22.10.2015 року, розмова відбувалася в 13-21 між ОСОБА_2 та «ОСОБА_9», встановлено, що ОСОБА_2 повідомив останній про розміщення в м. Дзержинську приблизно п'ятьох танків;

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016051110000016 від 06.02.2016 року за ознаками правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України;

- постанова про об'єднання матеріалів досудового розслідування від 08.02.2016 року, згідно з якою матеріали провадження за №42015051110000068 від 19.11.2015 року за ознаками правопорушення, передбаченого ч.1 ст.2583 КК України об'єднанні з матеріали провадження за №42016051110000016 від 06.02.2016 року за ознаками правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України;

- протоколом огляду документів від 27.04.2016 року, згідно з яким був оглянутий СД-диск з інформацією про з'єднання ОСОБА_2 та особою на ім'я ОСОБА_9, відносно якої здійснюється інше кримінальне провадження, отриманої в порядку тимчасового доступу до речей та документів, що підтверджує наявність телефонних розмов ОСОБА_2 з вказаною особою 5, 8, 10 та 22 жовтня 2015 року;

- копія повідомлення про підозру від 06.10.2014 року, з якої вбачається, що відносно особи, з якою телефоном спілкувався ОСОБА_2, здійснюється кримінальне провадження за ч.5 ст.260 КК України;

- висновок експерта №2370 від 27.11.2015 року за результатами судово-балістичної експертизи, відповідно до якого 29 патронів вилучених під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, є боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї калібру 5,45 мм (автоматам і кулеметам конструкції Калашникова АК-74, АК-105, АКС-74У, РПК-74 та інші), є проміжними патронами калібру 5,45х39 мм, які придатні для стрільби;

- висновок експерта №34 від 28.04.2016 року за результатами фоноскопічної експертизи, відповідно до якого підтверджується участь ОСОБА_2 у телефонних розмовах, що зафіксовані в протоколах за результатами проведення негласного розшукового заходу та доданих до них дисках, зазначених вище;

- інформаційна довідка Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 17.11.2016 року про те, що зразки голосу та мовлення людини не відносяться до біологічних зразків людини, наданні для експертного дослідження зразки відносяться до умовно-вільних зразків голосу та мовлення людини. Таких зразків достатньо для проведення ідентифікаційних досліджень, потреб в додаткових відібраннях голосу та мовлення немає;

- копію інформаційного повідомлення Комітету з питань національної безпеки і оборони Верховної Ради України від 18.05.2016 року №04-24/16-472 (120049) про те, що на сьогодні ні Законом України «Про боротьбу з тероризмом», ні будь-яким іншим законодавчим актом не визначено порядок визнання організації терористичною. Зокрема, не визначено орган державної влади, до повноважень якого відноситься право звернення до суду, підсудність таких справ, можливу доказову базу, процедуру розгляду судами, тощо. На даний час готується для розгляду в першому читанні проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізму боротьби з тероризмом» (реєстраційний №2139). Як зазначено в пояснювальній записці до цього законопроекту, Закон розроблений у зв'язку з необхідністю запровадження судової процедури визнання організацій терористичними, що відповідає європейським підходам до такого визнання. З ухваленням вказаного закону в Україні буде запроваджено механізм, який дозволить органу, уповноваженому здійснювати повноваження щодо боротьби з тероризмом, звертатись до Верховного Суду з метою отримання рішення, яким буде визнано організацію терористичною;

- копію інформаційного повідомлення Верховного Суду України від 06.06.2016 року про те, що ВСУ не приймалися рішення щодо визнання самопроголошених «ЛДНР» терористичними організаціями, а також про відсутність інформації щодо нормативно-правових актів, якими визначено список організацій Донецької та Луганської областей, що визнані терористичними хоча б однією державою чи міжнародною організацією, або рішень міжнародної судової установи, якими б встановлювався юридичний факт визнання самопроголошених республік терористичними організаціями;

- копію інформації Місії України при НАТО від 14.06.2016 року №4121/36-185/15-613, згідно з якою в Місії України при НАТО відсутні відомості щодо прийняття в НАТО рішень про визнання «ЛДНР» терористичними організаціями станом на 01.06.2016 року;

- копію роз'яснення Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 19.08.2016 року №Х-349-1946, згідно з яким станом на 16.08.2016 року «ЛДНР» не визнано терористичними організаціями. До парламенту внесено проект постанови «Про визнання Луганської та Донецької народних республік терористичними організаціями», зареєстрований 08.12.2014 року за №1286, який очікує розгляду. Крім цього, Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області додатково повідомило, що жодним нормативно-правовим актом не визначений перелік організацій у Донецькій або Луганській областях, які визнанні терористичними. Також відсутні рішення міжнародної судової інстанції або рішення Верховного Суду України про визнання «ЛДНР» терористичними організаціями із встановленими певними фактами, які б мали преюдиційне значення, тобто фактами, що при новому розгляді справи вважалися встановленими, істинними, такими, що не потребують нового доведення;

- копію повідомлення Вищого адміністративного суду України від 26.08.2016 року про те, що судове рішення про визнання «ЛДНР» терористичними організаціями адміністративним судом касаційної інстанції не ухвалювалися.

Оцінивши зазначені вище показання, письмові докази в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_2 винуватий у вчиненні кримінального правопорушення й його дії необхідно кваліфікувати за ч.1 ст.256 КК України, як заздалегідь не обіцяне сприяння учасникам злочинної організації шляхом надання інформації.

При цьому, органами досудового розслідування дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч.1 ст.2583 КК України, як інше сприяння діяльності терористичної організації.

Але з такою правовою кваліфікацією цих дій колегія суддів не погоджується в зв'язку з наступним.

Конвенцією Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності від 15 листопада 2000 року зобов'язано держави-учасниці криміналізувати участь в організованій злочинній групі. При цьому, відповідно до пункту «а» ст.2 цієї Конвенції організована злочинна група означає структурно оформлену групу в складі трьох або більше осіб, що існує протягом визначеного періоду часу й діє узгоджено з метою здійснення одного або декількох серйозних злочинів або злочинів, визнаних такими відповідно до цієї Конвенції, для того, щоб одержати, прямо або посередньо, фінансову або іншу матеріальну вигоду.

Поняття терористичної організації визначено відповідно до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» від 20 березня 2003 року, як стійке об'єднання трьох і більше осіб, яке створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов'язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів. Визначальним для визнання організації терористичною є те, що хоч один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації.

Аналіз кримінального законодавства, а також відповідних положень Закону України «Про боротьбу з тероризмом» дозволяють дійти висновку, що терористична організація виділена як вид злочинної організації за спеціальною метою - здійснення терористичної діяльності.

Так, відповідно до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» терористична діяльність це діяльність, яка охоплює: планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів; підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об'єктів у терористичних цілях; організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах; вербування, озброєння, підготовку та використання терористів; пропаганду і поширення ідеології тероризму; фінансування та інше сприяння тероризму.

Терористичні організації створюються для вчинення діянь, передбачених частинами 1-3 ст.258 КК України, а також інших злочинів терористичної спрямованості, тобто діянь, спрямованих на залякування населення з метою спонукання держави, міжнародної організації, фізичної чи юридичної особи до прийняття чи відмови від прийняття будь-якого рішення. При цьому, саме фактором цілеспрямованого залякування населення, як засобу досягнення поставленої мети злочини терористичної спрямованості відрізняються від інших споріднених злочинів.

Колегія суддів також бере до уваги звернення Верховної Ради України до ООН, Європейського Парламенту, Парламентської асамблеї Ради Європи, НАТО, ОБСЄ, ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, затверджене постановою №129-VIII від 27 січня 2015 року, в якому держава Україна закликає міжнародних партнерів визнати: «Російську Федерацію державою-агресором, що всебічно підтримує тероризм та блокує діяльність Ради Безпеки ООН, чим ставить під загрозу міжнародний мир і безпеку, а так звані «ДНР» і «ЛНР» визнати терористичними організаціями».

Чинним законодавством України, зокрема статтею 24 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», передбачені відповідні наслідки щодо організації, яка відповідальна за вчинення терористичного акту та визнана за рішенням суду терористичною, а статтею 2583 КК України передбачена кримінальна відповідальність за створення терористичної групи чи терористичної організації.

Згідно з чинною редакцією частини першої статті 24 цього Закону організація, відповідальна за вчинення терористичного акту й визнана за рішенням суду терористичною, підлягає ліквідації, а належне їй майно, конфіскується.

За частиною третьою цієї ж статті заява про притягнення організації до відповідальності за терористичну діяльність подається до суду відповідно Генеральним прокурором України, прокурорами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя у встановленому законом порядку.

Отже, відсутність чіткого порядку визнання організації терористичною не дає можливості реалізувати положення ст.24 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» яка, як слідує з її змісту, потребує рішення суду щодо визнання організації терористичною, та статті 2583 Кримінального кодексу України щодо притягнення до відповідальності за створення терористичної групи чи терористичної організації.

На сьогодні ані Законом України «Про боротьбу з тероризмом», ані будь-яким іншим законодавчим актом не визначено порядок визнання організації терористичною. Зокрема, не визначено орган державної влади, до повноважень якого відноситиметься право звернення до суду, підсудність таких справ, можливу доказову базу, процедуру розгляду судами, тощо. Звернення Верховної Ради України, що затверджене постановою від 27 січня 2015 року №129-VIII, лише закликає міжнародних партнерів України визнати певні організації терористичними, а не визнають їх такими.

При розгляді дійсного провадження суд констатує, що ОСОБА_2 обрана захисна позиція, яка полягає в частковому визнанні своєї винуватості, оскільки він підтвердив під час судового провадження фактичні обставини вчинених ним дій щодо передачі своїй знайомій на ім'я ОСОБА_9, відносно якої здійснюється окреме кримінальне провадження за ч.5 ст.260 КК України, інформації щодо пересування та дислокації військової техніки та військовослужбовців Збройних Сил України в м. Торецьку (в минулому - м. Дзержинську) та його околицях в певний період часу. При цьому, ОСОБА_2 заперечував, що йому було відомо про причетність цієї особи до діяльності саме терористичної організації «ДНР».

При цьому, обвинувачений неодноразово наполягав і надавав документи щодо неврегульованості процедурного питання визнання «ДНР» терористичною організацією. Також ОСОБА_2 наголошував, що в Україні жодним офіційним рішенням самопроголошена «ДНР» не визнана терористичною організацією.

Погоджуючись з обвинуваченим, колегія суддів вважає, що прокурором не надано доказів про визнання «ДНР», якій сприяв обвинувачений, терористичною. Також прокурором не надано доказів вчинення цією організацією терористичного акту, яким би міг бути, зокрема, судовий вирок за предикатним злочином про вчинення терористичного акту, зокрема, артилерійського обстрілу м. Торецька та/або його околиць саме самопроголошеною «ДНР», якій сприяв ОСОБА_2, а в даному кримінальному провадженні скоєння терористичного акту за ст.258 КК України взагалі не розглядається.

Той факт, що з 2014 року на території Донецької області на підставі Указу Президента України проводиться антитерористична операція, хід якої висвітлюється в засобах масової інформації, не може слугувати безумовним доказом на підтвердження причетності ОСОБА_2 до терористичної діяльності.

З об'єктивної сторони діяльність злочинної організації (у тому числі її різновиду - терористичної організації) може виразитися також у формі керівництва та координації злочинних дій інших організованих груп, незаконних збройних формувань. Кваліфікація дій учасників таких злочинних груп нижчого рівня буде залежати від фактично скоєних ними злочинних діянь, та наявності в них умислу й обізнаності із загальним планом. Не виключається, що, вчиняючи певні злочини, вони не розуміли своєї причетності саме до терористичної діяльності.

Також колегія суддів вважає, що стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом, що ОСОБА_2 усвідомлював, що організація «ДНР», діяльності якої він сприяв, є терористичною та має завданням неконституційну зміну меж території, державного кордону України, захоплення державної влади шляхом вчинення терористичних актів.

ОСОБА_2 і його співрозмовниця на ім'я «ОСОБА_9» в своїх розмовах не використовували назву «ДНР», не згадували її лідерів, документів, місць дислокації чи інших відомостей, що надало б суду змогу встановити, що мова йде саме про самопроголошену «Донецьку народну республіку».

За змістом статей 91, 92 КПК (Кримінального процесуального кодексу) України, обов'язок доказування події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення) та винуватості обвинуваченого, форми вини, мотиву й мети покладається на слідчого та прокурора.

Відповідно до принципу «презумпції невинуватості», що знайшов своє відображення у статті 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини також закріплена в статті 17 КПК України, де зазначено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення й має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Підсумовуючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_2 в цій частині пред'явленого йому обвинувачення саме за ч.1 ст.2583 КК України.

Що стосується перекваліфікації судом дій обвинуваченого за ч.1 ст.256 КК України, колегія суддів зазначає таке.

Як вбачається з пункту четвертого постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями» від 23 грудня 2005 року №13, утворення (створення) організованої групи чи злочинної організації слід розуміти як сукупність дій з організації (формування, заснування) стійкого злочинного об'єднання для заняття злочинною діяльністю.

Сприяння учасникам злочинних організацій є небезпечним самостійним злочинним видом причетності до злочину, передбаченого статтею 255 КК України, але не є співучастю в ньому. Винна особа сприяє учасникам злочинних організацій вчиненню не конкретного злочину, а взагалі злочинів, точно не визначених, не конкретизованих.

Небезпечність сприяння учасникам злочинних організацій полягає в тому, що створюються сприятливі умови для існування злочинних організацій і вчинення ними тяжких злочинів, ускладнюється своєчасне розкриття і припинення функціонування, викриття, затримання та покарання учасників злочинної діяльності, тощо.

Сприяння учасникам злочинних організацій означає надання їм допомоги, підтримки, створення відповідних умов для подальшого здійснення їх злочинної діяльності. Серед способів цієї форми скоєння злочину є, в тому числі, й надання учасникам злочинних організацій інформації.

Оскільки склад цього злочину є формальним, то він вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї з указаних в статті дій. Для кваліфікації цього злочину як закінченого не має значення, чи вдалося винному сприяти учасникам злочинної організації, а досить встановити, що дія була спрямована на здійснення такого сприяння.

Щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, інкримінованого ОСОБА_2, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до ч.1 ст.94 КПК України в кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Як зазначалось судом вище, стаття 62 Конституції України передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Суд, оцінивши надані стороною обвинувачення докази, вважає їх такими, що не підтверджують винуватість ОСОБА_2 в зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу, виходячи з наступного.

Так, свідок ОСОБА_4 повністю підтвердила показання обвинуваченого в частині його непричетності до виявлених працівниками поліції під час обшуку боєприпасів.

Аналізуючи показання свідка ОСОБА_4, обвинуваченого та наданні прокурором докази в їх сукупності, суд допускає, що виявлені за місцем проживання ОСОБА_2 боєприпаси є результатом можливої провокації правоохоронних органів, оскільки суду не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що обвинуваченим було б вчинено цей злочин без втручання з боку правоохоронних органів.

Показання свідка ОСОБА_5, який був присутній при цьому обшукі в якості понятого, також не спростували показання ОСОБА_2 і ОСОБА_4

Стороною обвинувачення, окрім протоколу обшуку від 25.11.2015 року, відповідно до якого в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1, в коридорі, на виході з будинку, в верхній частині дверної коробки, за перекладиною лудки, були виявлені та вилучені 29 патронів калібру 5,45 мм, а також висновку експерта №2370 від 27.11.2015 року, за яким ці патрони є боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї калібру 5,45 мм, які придатні для стрільби, інших належних і допустимих доказів на підтвердження вчинення обвинуваченим злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, суду не надано.

Із зазначеного протоколу обшуку лише вбачається, що патрони виявлені за місцем проживання обвинуваченого, де, окрім нього, проживають інші особи, які мали доступ до усіх приміщень цього будинку. Але органами досудового розслідування інші члени родини не перевірялися на причетність до інкримінованого ОСОБА_2 злочину.

Крім цього, з вказаного ж протоколу вбачається, що обшук проводився без участі обвинуваченого, в зв'язку з чим він був позбавлений права робити заяви або заперечення щодо процедури проведення цього обшуку, а також його результатів.

В свою чергу, висновок експерта за балістичною експертизою лише підтверджує, що виявлені під час обшуку патрони є боєприпасами, придатними для стрільби.

Таким чином, на думку колегії суддів, стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом, що виявлені під час обшуку боєприпаси зберігав саме обвинувачений.

Відповідно до ч.1 ст.373 КПК України, у разі недоведеності, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим, суд ухвалює виправдувальний вирок.

Частина третя цієї же статті КПК України передбачає, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Висновки суду узгоджуються з позиціями Європейський суд з прав людини. Загальний зміст цих позицій зводиться до того, що суспільні інтереси не можуть виправдовувати використання доказів, що отримані внаслідок провокації правоохоронних органів (рішення Європейського Суду з прав людини по справі «Веселов та інші проти Росії» від 2 жовтня 2012 року; рішення Європейського Суду з прав людини по справі «Баннікова проти Росії» від 4 листопада 2010 року; рішення Європейського Суду з прав людини по справі «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року).

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, усі докази, отримані внаслідок провокації правоохоронних органів, слід визнавати недопустимими, оскільки вони отримані внаслідок істотного порушення права людини на справедливий судовий розгляд, що закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції. Це повністю відповідає вимогам частини 1 статті 87 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи в сукупності досліджені під час судового розгляду докази з точки зору достатності та взаємозв'язку для ухвалення вироку, суд вважає, що пред'явлене ОСОБА_2 обвинувачення за ч.1 ст.263 КК України не доведено в судовому засіданні, що є підставою для його виправдання в цій частині обвинувачення.

При призначенні покарання обвинуваченому за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.256 КК України, колегія суддів враховує ступінь його тяжкості, матеріали, які характеризують особу ОСОБА_2, обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання.

Відповідно до ст.12 КК України вказане кримінальне правопорушення вважається злочином середньої тяжкості.

Досліджуючи дані про особу обвинуваченого колегія суддів враховує, що він хоча й офіційно неодружений, але тривалий час перебуває в фактичних шлюбних відносинах, має на утриманні двох малолітніх дітей, працює, за місцем роботи та проживання характеризується задовільно, у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра на обліках не перебуває. Крім цього, колегія враховує, що кримінальне правопорушення за цим вироком обвинувачений вчинив під час іспитового строку, призначеного йому попереднім судовим вироком.

Обставин, які б пом'якшували покарання обвинуваченому судом не встановлено.

Оскільки обвинувачений, який має судимість за умисний злочин, за скоєння якого він був засуджений вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 08.12.2014 року, вчинив новий умисний злочин, обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_2, судом визнається рецидив злочинів.

При обранні ОСОБА_2 строку покарання відповідно до санкції ч.1 ст.256 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, зазначені вище дані, що характеризують його особу, та вважає, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого є призначення йому покарання в виді позбавлення волі в межах санкції вказаної вище норми Кримінального кодексу України. При цьому, остаточне покарання обвинуваченому належить призначити на підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком до покарання, призначеного за цим вироком.

Цивільний позов по дійсному кримінальному провадженню не пред'явлений; питання про речові доказі необхідно вирішити відповідно до ст.100 КПК України; процесуальні витрати за проведену по провадженню судово-фоноскопічну експертизу належить стягнути з обвинуваченого на користь держави, витрати за проведену по справі судово-балістичну експертизу належить віднести на рахунок держави.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, до обвинуваченого ОСОБА_2 під час досудового розслідування дійсного провадження був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, у зв'язку з чим він з 25 листопада 2015 року й до теперішнього часу перебуває в місцях попереднього ув'язнення.

24 грудня 2015 року набрала чинності нова редакція ч.5 ст.72 КК України, викладена в Законі України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26.11.2015 року за №842-VІІІ. Зазначеною нормою передбачено зарахування судом строку попереднього ув'язнення в разі засудження особи до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

За таких обставин колегія суддів вважає, що обвинуваченому необхідно вказаний строк попереднього ув'язнення зарахувати відповідно до ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону України від 26.11.2015 року за №842-VІІІ) з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. При цьому, на час набрання дійсним вироком законної сили, раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, належить залишити без змін.

Керуючись статтями 368-371, 373, 374, 395 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_2 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, та виправдати його в зв'язку з недоведеністю вчинення ним цього кримінального правопорушення.

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.256 КК України, та призначити йому покарання в виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України частково приєднавши невідбуту частину покарання за вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 08.12.2014 року, визначити ОСОБА_2 остаточне покарання в виді 6 (шести) років позбавлення волі.

Початок відбування ОСОБА_2 строку покарання рахувати з 25 листопада 2015 року, тобто з дня його фактичного затримання.

Зарахувати ОСОБА_2 в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 25 листопада 2015 року до 20 березня 2017 року включно відповідно до ч.5 ст.72 КК України з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою на час набрання дійсним вироком законної сили - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати за проведену по дійсному кримінальному провадженню судово-фоноскопічну експертизу в розмірі 4402,00 (чотири тисячі чотириста дві) грн.

Процесуальні витрати в розмірі 368 (триста шістдесят вісім) грн. 28 (двадцять вісім) коп. за проведену по дійсному кримінальному провадженню судово-балістичну експертизу - віднести на рахунок держави.

Речові докази: мобільний телефон марки «Bravis LEO», з двома сім-картами оператора мобільного зв'язку ТОВ «Астеліт» з номерами: НОМЕР_7 і НОМЕР_9, мобільний телефон марки «Samsung GT-E1080W» з сім-картками мобільних операторів ПрАТ «МТС» та ТОВ «Астеліт» з номерами: НОМЕР_10 і НОМЕР_9, пластикові картки ТОВ «Астеліт» з номерами: НОМЕР_7 та НОМЕР_8 без сім-карток, флеш-носій, 26 патронів калібру 5,45х39 мм, що приєднанні й зберігаються при матеріалах дійсного кримінального провадження - знищити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Дзержинський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копій судового рішення.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору та обвинуваченому.

Головуючий - суддя:

С у д д і: