Ухвала суду № 65429756, 16.03.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження:№ 22ц/790/2452/17 Головуючий 1 інст. - Грищенко І.О.

Справа № 638/637/17 Доповідач - Карімова Л.В.

Категорія: стягнення суми боргу

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Карімової Л.В.,

суддів колегії: Бурлака І.В.,

Яцина В.Б.,

за участю секретаря Баранкова В.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 02 лютого 2017 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення суми боргу,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2017 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення суми боргу в розмірі 900 000,00 доларів США (що складає 23 786 429,40 грн. за офіційним курсом Національного банку України станом на 22.12.2016р.). Посилався на те, що згідно із розпискою від 12.09.2011 року ОСОБА_5 взяв у нього в борг вказані грошові кошти для будівництва житла для сім"ї, і зобовязався повернути кошти до 12 вересня 2016 року. На зазначені кошти відповідачі під час шлюбу побудували для своєї родини житловий будинок літ. «А-2», загальною площею 349, 40 кв. м, житловою площею 104, 70 кв. м з господарськими будівлями та спорудами: літня кухня літ. «Б», більярдна літ. «Г», літня кухня літ. «В», сауна літ. «Д», альтанка літ. «Е», погріб літ. «Ж», басейн літ. «З», місцеві очисні споруди літ. «И», «Л», «М», свердловина літ. «К», свердловина літ. «К1», огорожа №1-4, що розташований за адресою: АДРЕСА_3. Право власності на цей будинок зареєстровано за ОСОБА_3 Вважає, що боргове зобовязання в сумі 900 000 доларів США має бути визнано спільним боргом подружжя. Також зазначав, що між відповідачами існує процес розірвання їх шлюбу.

У звязку із зазначеними обставинами ОСОБА_6 до позовної заяви подав заяву про забезпечення його позову. Також посилаючись на те, що вартості вказаного житлового будинку може бути недостатньо для погашення існуючої заборгованості, та зважаючи на те, що у власності відповідача ОСОБА_3 є квартира за адресою: АДРЕСА_1, якою остання може на власний розсуд розпорядитися майном з метою уникнення повернення значної суми боргу, що у випадку задоволення позовних вимог може зробити неможливим виконання рішення суду або для цього доведеться докласти значних зусиль, внаслідок чого його законні права не будуть захищені, просив накласти арешт на вказане нерухоме майно.

При цьому посилався на те, що вказаний житловий будинок та чотири земельні ділянки були ОСОБА_5 подаровані 07.07.2015р. спільній з ОСОБА_3 повнолітній дочці ОСОБА_7, а вже 19.02.2016р. остання передарувала вказане майно (житловий будинок та чотири земельні ділянки) своїй матері ОСОБА_3 (відповідачу у справі), що свідчить про те, що відповідачі намагаються приховати майно. У звязку із чим позивач ОСОБА_6 вважає, що забезпечення його позову дійсно пов'язано з предметом спору і не виходить за його межі, а вказаний вид забезпечення позову не є суттєвим обмеженням для відповідача, оскільки не заважає йому користуватися майном та майновими правами.

Ухвалою судді Дзержинського районного суду міста Харкова від 02 лютого 2017 року відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом ОСОБА_6

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 02 лютого 2017 року забезпечено позов шляхом накладення арешту на:

- житловий будинок літ. «А-2», загальною площею 349, 40 кв. м., житловою площею 104, 70 кв. м. з господарськими будівлями та спорудами: літня кухня літ. «Б», більярдна літ. «Г», літня кухня літ. «В», сауна літ. «Д», альтанка літ. «Е», погріб літ. «Ж», басейн літ. «З», місцеві очисні споруди літ. «И», «Л», «М», свердловина літ. «К», свердловина літ. «К1», огорожа №1-4, розташований за адресою: АДРЕСА_3, що належить ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1);

- на квартиру загальною площею 116,5 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати цю ухвалу та відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про забезпечення позову.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_4, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги, просить відхилити її. Крім того, зазначає, що в мережі інтернет регулярно зявляються оголошення про продаж належної ОСОБА_3 квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, на підтвердження чого надав до заперечень копії (скрін-шоту) сторінки з сайту агенства нерухомості "Lux-Estate" http// luxestate. kіev.ua/ про те, що квартира через це агенство виставлена на продаж за ціною 565000 доларів США.

Вислухавши пояснення учасників процесу, що зявилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши відповідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України виділені матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції - зміні, виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову ОСОБА_4 шляхом накладення арешту на вищевказане нерухоме майно, суд першої інстанції виходив з того, що є підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Колегія суддів не може у повному обсязі погодитися з такими висновками районного суду, оскільки вони не повністю враховують вимоги ст.ст.151-152 ЦПК України.

Згідно ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову, передбачені цим Кодексом(ч.1). Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду( ч.3 ).

При цьому припущення суду щодо зазначених обставин повинно бути достатньо обґрунтованим з урахуванням забезпечення збалансованості інтересів сторін.

Надані до апеляційного суду виділені матеріали справи свідчать про те, що

між сторонами виник спір щодо повернення суми боргу за розпискою від 12.09.2011 року в сумі 900 000 дол. США, які були отримані для будівництва житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_3, і які ОСОБА_5 зобов»язався повернути до 12 вересня 2016 року, однак до наступного часу не повернув.

Між тим районний суд, враховуючи вищевказані обставини, не надав належної оцінки обґрунтованості доводів відповідача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно з урахуванням того, що за своїм змістом забезпечення позову як заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі їх задоволення, не порушуючи при цьому збалансованості інтересів сторін.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто бути безпосередньо зв'язаними з предметом спору, бути співмірними заявленим вимогам, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. Оскільки позовні вимоги ОСОБА_4 стосуються не передачі йому вищевказаного нерухомого майна, а стягнення (повернення) грошових коштів, колегія суддів, враховуючи вимоги процесуального закону щодо адекватності вимог позову заходам забезпечення позову майнового характеру, вважає за необхідне змінити оскаржувану ухвалу районного суду та вжити заходи забезпечення позову ОСОБА_6шляхом заборони відповідачу ОСОБА_3 або уповноваженим нею особам відчуження будь-яким способом спірного майна, на яке районним судом накладений арешт, задовольнивши заяву позивача ОСОБА_6частково.

При цьому судова колегія вважає, що заборона на відчуження спірного майна до розгляду справи по суті відповідно до ч.3 ст. 152 ЦПК України щодо принципу співмірності заходів забезпечення позову, не порушуватиме прав сторін і не призведе до будь-яких незворотних негативних наслідків для них.

Доводи апеляційної скарги на те, що судом при застосуванні заходів забезпечення позову не враховано, що у відповідача ОСОБА_5 також у власності перебуває нерухоме майно, щодо якого не вжиті заходи забезпечення позову, не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, який обгрунтовано розглянув заяву позивача ОСОБА_4 щодо заходів забезпечення позову відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України.

Крім того, сторони не позбавлені можливості звернутися до суду в порядку вимог ст. 154 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.3. ч.2 ст. 307, ч. 2 ст. 312, ст. ст. 313 - 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 02 лютого 2017 року про забезпечення позову змінити.

Заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову задовольнити частково: накласти заборону на відчуження наступного майна:

житловий будинок літ. «А-2», загальною площею 349, 40 кв. м., житловою площею 104, 70 кв. м. з господарськими будівлями та спорудами: літня кухня літ. «Б», більярдна літ. «Г», літня кухня літ. «В», сауна літ. «Д», альтанка літ. «Е», погріб літ. «Ж», басейн літ. «З», місцеві очисні споруди літ. «И», «Л», «М», свердловина літ. «К», свердловина літ. «К1», огорожа №1-4, розташований за адресою: АДРЕСА_3, що належить ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1),

квартиру загальною площею 116,5 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і касаційному оскарженню не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий:

Судді: