Ухвала суду № 65429307, 14.03.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа №634/867/15-ц Головуючий І інстанції - Зимовський О.С.

Провадження №22ц/790/1386/17 Суддя-доповідач - Кіпенко І.С.

Категорія: договірні

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2017 р. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Кіпенка І.С.,

суддів - Кокоші В.В., Хорошевського О.М.,

за участі секретаря - Брулевича В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 13 грудня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення суми боргу за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним,

в с т а н о в и л а :

19 серпня 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з уточненим в подальшому позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики від 19.12.2013 року та судових витрат.

В обґрунтування позову позивачка посилалася на те, що 19.12.2013 року відповідач ОСОБА_2 взяв у неї в борг гроші в сумі 43 000 доларів США (на час виникнення боргового зобов'язання це складало еквівалент 356 500 гривень) та дав розписку, в якій зазначено, що поверне борг частинами, а саме: 170 000 грн., тобто 20 500 доларів США - до 31 грудня 2014 року; 186500 грн., тобто 22 500 доларів США - до 31 грудня 2015 року. Крім того, в своїй розписці ОСОБА_2 вказав, що в разі несплати запозичених коштів в строк, він повинен сплатити пеню в розмірі 0,5 % від суми несплаченого боргу.

В зазначений строк відповідач кошти не повернув та ухиляється від виконання свого грошового зобов'язання.

Просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість в сумі, еквівалентній 43 000 доларів США за курсом Національного банку України на день ухвалення рішення, що станом на 22.01.2016 року становить 1148100 гривень, три проценти річних в сумі 36519,11 гривень, пеню в розмірі 1578,60 гривень, а також, судовий збір в розмірі 1548 грн.

В судовому засіданні першої інстанції позивачка та її представник позов підтримали посилаючись на обставини зазначені в позові.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив визнати недійсним договір позики від 19.12.2013 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що у грудні 2013 року між ним та ОСОБА_3 була усна домовленість про купівлю - продаж будинку по АДРЕСА_1.

На вимогу ОСОБА_5, вони вирішили укласти попередній договір купівлі - продажу будинку, забезпечити сплату вартості будинку та скласти розписку - борговий документ. 19 грудня 2013 року під диктовку ОСОБА_3 була складена розписка, згідно якої ОСОБА_2 нібито позичив у неї гроші у сумі 356500 грн. (еквівалент 43000 доларів США).

28 грудня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у приватного нотаріуса Сахновщинського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_6 був укладений договір купівлі-продажу будинку по АДРЕСА_1. За домовленістю сторін продаж житлового будинку з надвірними будівлями вчинено за 260000грн., які продавець особисто отримала від покупця повністю, ще до підписання та нотаріального посвідчення договору.

Договір позики був укладений в результаті помилки, цей договір був безгрошовий, боргову розписку на вимогу та під диктовку ОСОБА_3 писала дружина ОСОБА_4

Рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області від 13 грудня 2016 року позовні вимоги задоволено частково.

Суд стягнув з солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики від 19 грудня 2013 року, яка станом на 21 січня 2016 року, складається із: заборгованості за позикою у розмірі 1112812 (один мільйон сто дванадцять тисяч вісімсот дванадцять) гривень, трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 17836 (сімнадцять тисяч вісімсот тридцять шість) гривень, пені за прострочення зобов'язання у розмірі 2820 (дві тисячі вісімсот двадцять) гривень 13 копійок, а всього - 1133468 (один мільйон сто тридцять три тисячі чотириста шістдесят вісім) гривень 13 копійок.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 та в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 суд відмовив.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити та задовольнити вимоги зустрічного позову.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України, в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судовим рішенням та підтверджується матеріалами справи, 19 грудня 2013 року між ОСОБА_3, з однієї сторони, та ОСОБА_2, з іншої сторони, укладено договір позики, згідно умов якого ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 356 500 грн. (еквівалент 43000 доларів США) та за домовленістю сторін зобов'язався повернути гроші в сумі 356 500 грн. частинами до 31 грудня 2014 року - 170000 грн.( 20500 доларів США), до 31 грудня 2015 року - 186500 грн. (22500 доларів США). У разі несплати коштів до 31 грудня 2015 року сплатити пеню 0,5 відсотків від суми боргу за кожний день прострочи, про що була складена розписка.

Згідно із ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Наслідки порушення договору позичальником передбачені ст.1050 ЦК України.

Згідно вказаної правової норми у разі, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконання ним грошового зобов'язання.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (частина перша стаття 1050 ЦК України). За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до змісту ст.65 СК України при укладенні договору одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним із подружжя договорів стосовно цінного майна згода другого з подружжя має бути подана письмово. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Як вбачається з апеляційної скарги, відповідач заперечує факт отримання ним суми позики.

Зазначені доводи апеляційної скарги є безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Статтею 212 ЦПК визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно із ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику (Постанова Верховного Суду України від 18.09.2013 року №6-63цс13).

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду є обґрунтованим, оскільки суд дійшов його на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи та наявних в ній доказів, яким дана відповідна оцінка.

Правильно встановивши юридичну природу виниклих правовідносин, суд застосував закон, який їх регулює.

Доводи викладені в апеляційній скарзі були предметом судової перевірки і не дістали об'єктивного підтвердження.

Оскільки судове рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення відносно скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення і висновків суду першої інстанції не спростовують, в її задоволенні належить відмовити на підставі ст.308 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 322, 324, 325 ЦПК України, судова колегія,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 13 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий - І.С. Кіпенко

Судді - В.В.Кокоша

О.М. Хорошевський