Єдиний державний реєстр судових рішень ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
____________________
ПОСТАНОВА
11.08.09 Справа № 1/55-53
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Галушко Н.А.
суддів Краєвської М.В.
Орищин Г.В.
розглянув апеляційне подання Волинського міжрайонного природоохоронного прокурора, м. Луцьк № 368 від 14.05.2009 р.
на рішення господарського суду Волинської області від 22.04.2009 р.
у справі № 1/55-53
за позовом: Волинського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Волинській області, м. Луцьк
до відповідача: Луківської селищної ради Турійського району Волинської області
про стягнення 35811,94 грн. збитків
Сторони та прокурор в судове засідання не з»явились.
Рішенням господарського суду Волинської області від 22.04.2009р. у справі №1/55-53 (суддя Гончар М.М.) відмовлено у задоволенні позовних вимог Волинського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Волинській області до Луківської селищної ради Турійського району про стягнення 35811,94грн.
Рішення суду мотивоване тим, що з акту дотримання вимог природоохоронного законодавства від 4.02.2009р. не вбачається, що звалище тирси є дією селищної ради або її виною.
Волинським міжрайонним природоохоронним прокурором подано апеляційне подання №368вих.09 від 14.05.2009р., в якому просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким позов прокурора задоволити. Зокрема прокурор зазначає, що судом при винесенні рішення допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, висновки, викладені у рішенні не відповідають фактичним обставинам справи; судом не дано правової оцінки доказам наявності вини відповідача як факт притягнення Луківського селищного голови Тимощук Л.П. до адміністративної відповідальності за незабезпечення належного контролю за операціями поводження з відходами деревини (тирси) на території ради, що призвело до утворення несанкціонованого звалища тирси; оскільки власник несанкціонованого звалища відходів не встановлений, у відповідності до ст..6 Закону України „Про відходи” його власником є територіальна громада с.Луків в особі Луківської селищної ради, яка і повинна його ліквідувати. Наводить скаржник і інші підстави для скасування рішення суду.
Луківська селищна рада у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, а апеляційне подання без задоволення..
Розглянувши матеріали справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що рішення суду слід скасувати з наступних підстав:
Державною екологічною інспекцією у Волинській області проведено перевірку Луківської селищної ради на предмет дотримання вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої складено акт б/н від 04.02.2009р., яким встановлено, що засмічення тирсою не ліквідовано …, селищною радою не приймались рішення про погодження складування тирси на території селища.
Постановою про накладення адміністративного стягнення від 15.02.2009р. Луківського селищного голову Тимощук Л.П. притягнено до адміністративної відповідальності за незабезпечення належного контролю за операціями поводження з відходами деревини (тирси) на території ради, що призвело до утворення несанкціонованого звалища тирси за виробничою базою ТзОВ СП „Ліспром”, яка розташована за адресою вул.. Смідинська, 78 у селищі Луків.
Управлінням з контролю за використанням і охороною земель у Волинській області проведено перевірку Луківської селищної ради на предмет дотримання вимог земельного законодавства, за результатами якої складено акт б/н від 22.01.2009р., яким встановлено, що за межами земельної ділянки СП „Ліспром” знаходяться відходи виробництва тирса… на час перевірки свіжих відходів не виявлено, самовільного зайняття земельної ділянки СП „Ліспром” не виявлено.
Відповідно до п.”з” ч.1 ст.17 Закону України „Про відходи” суб’єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов’язані не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об’єктах.
Згідно із ч.ч.2, 4 ст.33 Закону зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення). Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені обсяги відходів відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання.
Відповідно до п.1 3 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затв. наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №149 від 04.04.2007р., зареєстр. Мінюстом України за №422/13869 від 27.04.2007р., Методика застосовується при встановленні розмірів шкоди від забруднення земель будь-якого цільового призначення (всі землі України), що сталося внаслідок неорганізованих (непередбачених проектами, дозволами і та ін.) скидів (викидів) речовин, сполук і матеріалів, а також в аварійних ситуаціях (прорив очисних споруд, транспортних трубопроводів, ємкостей різного призначення та ін.); внаслідок порушення норм екологічної безпеки при зберіганні, транспортуванні, використанні пестицидів і агрохімікатів, токсичних речовин, виробничих і побутових відходів; самовільного захоронення (складування) промислових, побутових та інших відходів.
Згідно із ст.43 Закону України „Про відходи” підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов’язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.
Відповідно до ч.1 ст.69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Згідно із ст.9 Закону України «Про відходи»суб'єктами права власності на відходи є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи та організації усіх форм власності, територіальні громади, Автономна Республіка Крим і держава. Територіальні громади є власниками відходів, що утворюються на об'єктах комунальної власності чи знаходяться на їх території і не мають власника або власник яких невідомий (безхазяйні відходи). Держава є власником відходів, що утворюються на об'єктах державної власності чи знаходяться на території України і не мають власника або власник яких невідомий (крім відходів, зазначених у частині другій цієї статті), а також в інших випадках, передбачених законом. Від імені держави управління відходами, що є державною власністю, здійснюється Кабінетом Міністрів України відповідно до закону. Суб'єкти права власності володіють, користуються і розпоряджаються відходами в межах, визначених законом.
Оскільки, як вбачається із матеріалів перевірки, власник звалища не встановлений, таким власником вважається територіальна громада с. Луків в особі Луківської селищної ради.
З огляду на викладене позивачем правомірно на підставі вищезазначеної Методики визначено розмір шкоди, зумовленої забрудненням та засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства Луківською селищною радою, яка згідно розрахунку становить 35811, 94грн.
Відповідно до ст..33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідачем документально не обґрунтовано безпідставності вимог позивача, викладених у позовній заяві та апеляційній скарзі.
За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення господарського суду Чернівецької області слід скасувати.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, -
Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційне подання Волинського міжрайонного природоохоронного прокурора задоволити.
2. Рішення господарського суду Волинської області від 22.04.2009р. у справі №1/55-53 скасувати.
3. Позов задоволити.
Стягнути з Луківської селищної ради 35811,94грн. заподіяних державі збитків на розподільчий рахунок №31514921700399, код платежу 24062100, код одержувача коштів 21740505, МФО 803014 в ГУДКУ у Волинській області. Судові витрати покласти на відповідача.
Місцевому господарському суду видати накази.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
5. Справу направити у господарський суд Волинської області.
Головуючий-суддя Галушко Н.А.
Суддя Краєвська М.В.
Суддя Орищин Г.В.
Судове рішення № 6542907, Львівський апеляційний господарський суд було прийнято 11.08.2009. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 1/55-53. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: