Ухвала суду № 65427411, 17.03.2017, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/1030/17

н.п. 1-кп/415/294/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2017 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючої судді Старікової М.М.

за участю: секретаря Демченко Е.Є.,

прокурора Лагунова Д.М.

потерпілого ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016130240002457 від 01.10.2016 року у відношенні

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Лисичанськ Луганської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, раніше не судимого, не інваліда, який займає посаду старшого пожежного-рятувальника 53 державного пожежно-рятувального загону з охорони об'єктів Головного управління ДСНС України у Луганській області та має спеціальне звання сержанта служби цивільного захисту, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.286 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

01.10.2016 року, близько 05 години ранку, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_2 керуючи технічно справним автомобілем марки ВАЗ-2108 зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2, 1985 року випуску, разом із пасажирами автомобілю: ОСОБА_1 та ОСОБА_4, їхав по вул. Красній м. Лисичанська в напрямку автозаправної станції «Паралель» зі швидкістю близько 80-100 км/год.

Під час руху, ОСОБА_2 в порушення вимог пунктів 12.1 та 10.1, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001 року за №1306, відповідно до яких водій автомобілю під час руху повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди. У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.

Однак, водій ОСОБА_2 в порушення вказаних вимог Правил дорожнього руху України, маючи всі можливості забезпечити безпечний рух автомобілю, не створюючи загрози життю та здоров'ю як власного так і пасажирів, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням автомобілю марки ВАЗ-2108 зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 1985 року випуску та допустив наїзд на металеву опору ліній електропостачання, що розташована на узбіччі автошляху по вул. Красна м. Лисичанська в районі автозаправної станції «Паралель».

Внаслідок зіткнення автомобілю з металевою опорою лінії електропостачання травмовано пасажирів автомобілю: ОСОБА_1 та ОСОБА_4

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи ОСОБА_1 №319 від 08.12.2016 встановлено: при доставленні 01.10.2016 до травпункту ЦМЛ ім.Титова м. Лисичанська у ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку, множинні забої, садна м'яких тканин обличчя, голови, параорбітальна гематома зліва, закритий, косий, осколковий перелам середньої і нижньої треті правої голені.

Вказані тілесні ушкодження утворилися внаслідок дії тупого предмету, предметів, можливо при ударах об виступаючи частини салону автомобіля в момент дорожньо-транспортної пригоди, та відповідно до давнини та медичної документації можуть відповідати 01.10.2016 та відносяться до категорій: перелам костей правого стегна - до категорії середнього ступеня тяжкості, як такі що спричинили тривалий розлад здоров'я; забій головного мозку, забій грудної клітини, рана правої голені - до категорії легких тілесних ушкоджень.

Вказані тілесні ушкодження виявлені у ОСОБА_1 могли утворитися при обставинах вказаних останнім, тобто в результаті дорожньо-транспортної пригоди за його участі 01.10.2016.

Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи №615 від 27.01.2016, встановлено, що для виконання водієм вимог п.п. 12.1, 10.1, 12.3, 12.4 не було перешкод технічного характеру, а також те, що дії водія ОСОБА_2 знаходились з технічної точки зору в причинному зв'язку з виникненням аварійної ситуації та вчиненням наїзду на опору ліній електропостачання.

Швидкість руху автомобіля, становила приблизно 80-100 км/год.

В даній дорожньо-транспортній ситуації технічна можливість запобігти зіткненню, визначалася шляхом виконанням ним вимог п.п. п.п. 12.1, 10.1, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було жодних перешкод технічного характеру.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України визнав повністю та пояснив, 01.10.2016 року, близько 05 години ранку він керуючи технічно справним легковим автомобілем ВАЗ-2108 зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 1985 року випуску, разом із пасажирами автомобілю: ОСОБА_1 та ОСОБА_4, яка є його дружиною, їхав по вул. Красній м. Лисичанська в напрямку автозаправної станції «Паралель» зі швидкістю близько 80-100 км/год. Рухаючись по вказаній дорозі, він не вибрав безпечної скорості руху, не впорався з керуванням автомобілю марки ВАЗ-2108 зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 1985 року випуску та допустив наїзд на металеву опору ліній електропостачання, що розташована на узбіччі автошляху по вул. Красна м. Лисичанська в районі автозаправної станції «Паралель». Внаслідок зіткнення автомобілю з металевою опорою лінії електропостачання травмовано пасажирів автомобілю. На питання суду відповів, що після вчиненого, він просив вибачення у потерпілого ОСОБА_1, відвідував його у лікувальному закладі, відшкодував в повному обсязі йому всі витрати понесені ним на лікування і на даний час вони примирилися.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 пояснив, що 01.10.2016 року, близько 05 години ранку він знаходився в якості пасажиру в автомобілі водія ОСОБА_2 марки ВАЗ-2108 зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 рухаючись по вул. Красній м. Лисичанська в напрямку автозаправної станції «Паралель», в цей момент водій не впорався з керуванням автомобілю та допустив наїзд на металеву опору ліній електропостачання, внаслідок чого він отримав тілесні ушкодження. Обвинувачений після вчиненого просив у нього вибачення, постійно відвідував його у лікувальному закладі, відшкодував в повному обсязі йому всі витрати понесені ним на лікування і на даний час вони примирилися.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі обвинувачений та потерпілий, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши учасникам процесу положення ст.349 ч.3 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст.349 ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_1 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винність ОСОБА_2 в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, доведена, а його дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 286 КК України.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_3 заявив клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_2 та закриття кримінального провадження за ч.1 ст.286 КК України відносно нього, у зв'язку з примиренням обвинуваченого ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_1 та повним відшкодуванням обвинуваченим завданих матеріальних збитків потерпілому, на підставі ст.46 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав клопотання захисника ОСОБА_3 та просив суд закрити кримінальне провадження, за ч.1 ст.286 КК України у зв'язку з примиренням його та потерпілого ОСОБА_1

Потерпілий ОСОБА_1 просив суд звільнити ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності та закрити кримінальне провадження, за ч.1 ст.286 КК України у зв'язку з примиренням його та обвинуваченого, а також повним відшкодуванням ОСОБА_2 завданих йому матеріальних збитків, на підставі ст.46 КК України.

Прокурор Лагунов Д.М. не заперечував проти задоволення клопотання сторони захисту про закриття кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_2 на підставі ст.46 КК України у зв'язку з примиренням обвинуваченого ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_1 та повним відшкодуванням завданих матеріальних збитків.

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, роз'яснивши обвинуваченому, відповідно до ч.3 ст. 285 КПК України суть обвинувачення, підстави звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно ч. 1 ст. 286 КПК України, звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.

В силу вимог ст. 46 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», за наявності передбачених ст. 46 КК України підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язковим.

На підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2, а саме - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто злочину, передбаченого ч. 1 ст.286 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості. При цьому встановлено, що ОСОБА_2 вперше притягується до кримінальної відповідальності, вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.286 КК України визнав повністю, згідно заяв сторін кримінального провадження, потерпілий та обвинувачений примирилися, шкода заподіяна вчиненням злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України потерпілому відшкодована в повному обсязі.

За вказаних вище обставин, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_2 вперше притягується до кримінальної відповідальності, примирився з потерпілим ОСОБА_1 та повністю відшкодував завдані злочином збитки, просив звільнити його від кримінальної відповідальності та закрити кримінальне провадження, при цьому потерпілий ОСОБА_1 немає жодних претензій матеріального характеру до останнього, не заперечує проти звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, суд прийшов до висновку про можливість звільнення обвинуваченого ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України з підстав, передбачених ст. 46 КК України - у зв'язку з примиренням ОСОБА_2 з потерпілим ОСОБА_1 та повним відшкодуванням останньому завданих матеріальних збитків, а кримінальне провадження відносно нього необхідно закрити.

Вирішуючи питання про заявлений прокурором в інтересах Лисичанської комунальної лікувально-профілактичної установа ЦМЛ імені Титова цивільний позов про стягнення коштів, витрачених на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_1, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 128 КПК України цивільний позов в інтересах держави пред'являється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через фізичний чи матеріальний стан, неповноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Як вбачається з цивільного позову, прокурор в інтересах Лисичанської комунальної лікувально-профілактичної установи ЦМЛ імені Титова просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 матеріальну шкоду, понесену закладом охорони здоров'я на лікування потерпілого у сумі 10841 гривні 70 копійок.

Обвинувачений ОСОБА_2 у судовому засіданні заявлений цивільний позов прокурора визнав повністю.

Виходячи з вимог п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України, згідно з яким у кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, суд вважає вимоги прокурора в інтересах Лисичанської комунальної лікувально-профілактичної установи ЦМЛ імені Титова про стягнення матеріальної шкоди, викладені у позовній заяві, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки винність обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, повністю доведена в судовому засіданні, а сума коштів, витрачених на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_1 за період його перебування на стаціонарному лікуванні у ЦМЛ ім. Титова міста Лисичанська підтверджена довідкою з розрахунком вартості лікування, наявною в матеріалах кримінального провадження (а.с.131,132).

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався, заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Відповідно до ст.122, ч. 2 ст. 124 КПК України у зв'язку з проведенням під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження стосовно ОСОБА_2 судової автотехнічної експертизи № 1786 від 14.12.2016 року (а.с.81-88), витрати у сумі 1762 грн 00 коп (а.с.79), судової автотехнічної експертизи № 615 від 27.01.2017 року (а.с.147-152), витрати у сумі 1762 грн 00 коп (а.с.146), - підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден. код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Згідно ст.100 КПК України речові докази:

-автомобіль ВАЗ-2108 зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 який поміщений на відповідальне зберігання на територію Лисичанського ВП ГУНП в Луганської області (а.с.154, 155) - підлягає поверненню власнику ОСОБА_2

На підставі викладеного, керуючись ст.46 КК України, ст.ст. 286, 288, 349 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання захисника ОСОБА_3 про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження за ч.1 ст.286 КК України у відношенні ОСОБА_2 - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України у зв"язку з примиренням останнього з потерпілим ОСОБА_1

Кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016130240002457 від 01.10.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України - закрити.

Цивільний позов прокурора задовольнити - стягнути з ОСОБА_2 на користь Лисичанської комунальної лікувально-профілактичної установи ЦМЛ імені Титова (Банк ГУДКСУ у Луганській області, МФО 804013, розрахунковий рахунок 31410544700051, Ід.код 37800278, код ЗКП 24060300), суму витрат на стаціонарне лікування потерпілого від правопорушення ОСОБА_1 в сумі 10 841 (десять тисяч вісімсот сорок одна) гривня 70 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати за проведення:

-судової автотехнічної експертизи, витрати № 1786 від 14.12.2016 року у сумі 1762 грн 00 коп;

- судової автотехнічної експертизи, витрати № 615 від 27.01.2017 року у сумі 1762 грн 00 коп;

(одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден. код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Речові докази:

-автомобіль ВАЗ-2108 зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 який поміщений на відповідальне зберігання на територію Лисичанського ВП ГУНП в Луганської області - повернути власнику ОСОБА_2

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області протягом 7 днів з дня її оголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя М.М.Старікова