Рішення № 65426513, 15.03.2017, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/5535/16-ц

Номер провадження 2/404/1013/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2017 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

в складі: головуючого судді - Бершадської О.В.

за участі секретаря - Чайка О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач у липні 2016 року звернувся до суду з позовом, яким просив стягнути із відповідача на його користь - 42 515,46 грн. Вимоги мотивує тим, що в липні 2011 року позичив відповідачу 5000 доларів США строком на 6 місяців. В обумовлений строк відповідач позику не повернув, в результаті чого змушений звернутися був до суду із позовом про стягнення боргу з відповідача. Вказані обставини встановлені рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19.08.2013 року та не потребують доказування у відповідності до ч. 3 ст. 61 ЦПК України. Зазначеним рішенням стягнуто з відповідача на його користь 43 719,85 грн. Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 09.04.2014 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.06.2014 року касаційну скаргу відповідача відхилено, а рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін. 22.05.2014 року видано виконавчий лист, який він пред'явив до виконання до Ленінського відділу державної виконавчої служби. На даний час рішення суду не виконане, що підтверджується довідкою державного виконавця. Сплату відсотків в розписці не відображали. Статтею 625 ЦК передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом. Посилаючись на зазначене, просить суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь відсотки за користування за період з 20.08.2013 року по 19.07.2016 року та інфляційні нарахування за період з 20.08.2013 року по 19.07.2016 року (1064 дня). Сума боргу -43 719,85 грн. 1064 днів 43719,85 грн./ 365 (кількість днів у році) х 3 % х 1064 (фактична кількість прострочення повернення боргу)= 3 823,39 грн. За період з серпня 2013 року по грудень 2013 року інфляція складає: 99.3/100х100/100х100.4/100х100.2/100х100.5/100= 100.4 %. За період серпень 2013 року- червень 2016 року інфляція склала:100.4/100х124.9/100х143.3/100х104.9/100= 188.5 %. Сума боргу 43719.85 х 188.5 /100 43 719.85= 38 692,07 грн. Загальна сума відсотків 3 823,39 грн. + загальна сума індексу інфляції 38 692,07 грн. = 42 515,46 грн. В судове засідання позивач надав заяву про розгляд справи у його відсутності, вимоги підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала, у його задоволенні просила відмовити. Посилається на те, що згідно розписки від 11.07.2011 року ОСОБА_2 взяв позику у ОСОБА_1 в сумі 5 000,00 доларів США на строк півроку, тобто до 11 січня 2012 року. В зв'язку з тим, що ніби-то ОСОБА_2 не повернув позику ОСОБА_1 звернувся до Кіровського районного суду м.Кіровограда та рішенням суду №404/6299/13-ц від 19 серпня 2013 року було стягнуто з відповідача на користь позивача 43 719,85 грн., з яких 40 300,00 грн. боргу, 2249,00 проценти за користування позикою та сума інфляційних нарахувань в розмірі 1168,70 грн. Вважають, що позовні вимоги є безпідставними та необгрунтованими. Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки , індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті гривні, то норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням установленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, яке визначене договором у гривні. В зв'язку з тим, що між сторонами було укладено договір позики в іноземній валюті, до спірних правовідносин не застосовується положення закону, який регулює порядок сплати боргу, визначеного договором у гривні,а тому в частині задоволення позовної вимоги про стягнення суми індексу інфляції слід відмовити. Аналогічна правова позиція викладена в Рішенні Верховного Суду України №6-4599св07 від 24.03.2010 року. Рішення Верховного Суду є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень та судів, які застосовують у своїй діяльності витлумачену Верховним Судом України правову норму.

Щодо нарахування позивачем відсотків за період з 20.08.2013 року по 19.07.2016 року, тобто 35 місяців зазначила, що відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Так, як в розписці ОСОБА_2 не зазначено під які відсотки ним було отримано позику, то в даному випадку до уваги береться вимога ст.625 цього ж кодексу. Нарахування відсотків за 35 місяців по тілу позики в сумі 40 300,00 грн., яке зазначено в рішенні суду від 19.08.2013 року становить 3526,25 грн. (три тисячі п'ятсот двадцять шість гривень 25 копійок). Представник також подала заяву , якою просила застосувати позовну давність до заявлених позовних вимог і відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, у зв'язку зі спливом позовної давності . Вважає, що строк позовної давності почався 12 січня 2012 року та закінчився 12 січня 2015 року.

Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд позов задовольняє частково, із наступних підстав. Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Частиною 3 ст. 10 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір ( ч. 3 ст. 60 ЦПК України).

Судом встановлено, що в липні 2011 року ОСОБА_1 дав у борг ОСОБА_2 5000 доларів США, що підтверджується розпискою від 11 липня 2011 року, складеною відповідачем. Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 серпня 2013 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 09 квітня 2014 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг в розмірі -43 719 грн. 85 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати в розмірі 437 грн. 19 коп. Зазначеним рішенням встановлено, що відповідач отримав позику, в строк, обумовлений договором та не повернув її, тому позов підлягає задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 40300 грн. боргу, 2249 грн. процентів за користування позикою та сума інфляційних нарахувань в розмірі 1168,7 гривень, а всього - 43719, 85 гривень (а.с. 3-5, 128-130). Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 червня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 серпня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 9 квітня 2014 року залишено без змін (а.с. 6-7).

22 травня 2014 року видано виконавчий лист за рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19.08.2013 року по цивільній справі №404/6299/13-ц (2/404/2571/13) про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу в розмірі- 43 719 грн. 85 коп. (а.с. 9). Постановою державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції ОСОБА_3 від 27.05.2014 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №404/6299/13-ц, 2/404/2571/13, виданого 22.05.2014 року Кіровським районним судом м. Кіровограда про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу в розмірі 43719 грн. 85 коп. (а.с. 10).

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні(позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до ч. 1 та 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Ухвалення рішення суду про стягнення грошової суми за договором позики за змістом ч. 3 ст. 1049 ЦК України не припиняє обов'язку позичальника сплати суми передбаченоїст. 625 цього Кодексу. Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договоромабо законом.

Частиною першоїстатті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625цьогоКодексу. Отже, у разі неповернення позичальником суми позики своєчасно його борг складатиме: суму позики з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання; проценти за позикою, якщо інше не встановлено договором або законом, нараховані відповідно до договору позики або облікової ставки НБУ за весь строк користування позиченими коштами; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.

При цьому, індекс інфляції, 3% річних від простроченої суми (стаття 625 ЦК України) підлягають сплаті до моменту фактичного повернення боргу. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 вересня 2015 року в справі №6-369цс15.

Під час розгляду справи, зясовано, що згідно постанови старшого державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби міста Кропивницький ГТУЮ у Кіровоградській області ОСОБА_4 від 02 грудня 2016 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №404/6299/13-ц , виданого 22.05.2014 року Кіровським районним судом м. Кіровограда про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу в розмірі 43719 грн. 85 коп. закінчено, в звязку з повним та фактичним виконанням згідно платіжного доручення №3661 від 01.12.2016 року (а.с. 131).

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобовязання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобовязання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. Такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 30 березня 2016 року (справа №6-2168цс15).

Як вже зазначалось, рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 серпня 2013 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг в розмірі 43719 грн. 85 коп. При цьому, 40300 грн. боргу, 2249 грн. процентів за користування позикою та сума інфляційних нарахувань в розмірі 1168,7 грн., а всього - 43719, 85 грн. Таким чином, розмір простроченої суми боргу становить 40 300 грн.

Разом з тим, моментом фактичного повернення боргу є 01 грудня 2016 року, як про це вказано в постанові старшого державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби міста Кропивницький ГТУЮ у Кіровоградській області ОСОБА_4

Проте, позивач просить стягнути 3 % річних за період з 20.08.2013 року по 19.07.2016 року. При цьому, суд не може виходити за межі позовних вимог. Тому, приходить до висновку щодо часткового задоволення даної вимоги та стягує з відповідача 3 % річних саме за період з 20.08.2013 року по 19.07.2016 року, як і просить позивач, в розмірі - 3 524,32 грн. (40 300 х 3 / 100 / 365 х 1064 = 3 524,32 грн.).

Разом з цим, погодитися з вимогою позивача щодо стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції не можна, так як офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Визначення в договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, однак унеможливлює урахування розрахованого Держкомстатом індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов'язаних зі знеціненням боргу, визначеного в іноземній валюті. Як убачається з матеріалів справи, позика надавалася у доларах США,про що свідчить оглянутий судом оригінал розписки, а не в національній валюті, і при перерахунку суми боргу з іноземної валюти на національну судом урахований офіційний курс гривні до долара США. У зв'язку з викладеним, вимоги щодо стягнення індексу інфляції у сумі 38 692,07 грн. є безпідставними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства. Така правова позиція була висловлена Верховним Судом України в постанові від 24 березня 2010 року (справа № 6-4599св07).

Відповідно до ч.2 ст.214 ЦПК України, при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 355 цього Кодексу.

Щодо пропуску позивачем строку позовної давності, про застосування якого заявила представник відповідача, то необхідно зазначити наступне. Позовна давність - цестрок, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу ( ст. 251 ЦК України). Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність становить три роки.

Згідно з ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Перебігпозовноїдавностіпереривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовноїдавності, до новогостроку не зараховується (ст. 264 ЦК України).

У позовній заяві позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на його користь коштів за період з 20.08.2013 року по 19.07.2016 рік, тобто з дотриманням строків позовної давності, так як даний позов предявлено позивачем до суду у липні 2016 року, тобто в межах строків позовної давності, відтак дана заява судом не враховується.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, суд стягує з відповідача 551,20 грн. судового збору на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 10,11, 60, 61, 88, 212- 215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 3 % річних за період з 20.08.2013 року по 19.07.2016 року в розмірі - 3 524,32 грн.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 551,20 грн.

У задоволенні решти вимог -відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Кіровоградської області, через суд першої інстанції.

Суддя Кіровського О. В. Бершадська

районного суду

м.Кіровограда