Ухвала суду № 65425893, 16.03.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 214/9405/14-к Суддя 1 інстанції Прасолов В. М.

Номер провадження 11-кп/774/140/К/17 Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2017 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Судді - доповідача - Коваленко Н.В.

суддів - Пістун А.О., Русакової І.Ю.

за участю секретаря судового засідання - Євтодій К.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12014040750001335 від 01 квітня 2014 року, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_2, прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та представника цивільного відповідача ПАТ «Страхова Група «ТАС» ОСОБА_3 на вирок Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 грудня 2016 року за обвинуваченням

ОСОБА_2, який народився 25 травня 1952 року в с. Радушне Криворізького району Дніпропетровської області, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю: прокурора - Буйленкової І.М.

обвинуваченого - ОСОБА_2

захисника - адвоката ОСОБА_4

потерпілої - ОСОБА_5

представника цивільного відповідача

ПАТ «Страхова Група «ТАС» - ОСОБА_6

представника потерпілої ОСОБА_7- адвоката ОСОБА_8

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 вважає вирок незаконним й просить його скасувати через неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження, ухвалити новий вирок, яким визнати його невинуватим.

В змінах до апеляційної скарги від 02 березня 2017 року обвинувачений просить вирок скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

В обґрунтування доводів скарги обвинувачений зазначає, що викладені у вироку висновки про доведеність його вини у вчиненні злочину не відповідають фактичним обставинам провадження, оскільки не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, а саме: показаннями свідка ОСОБА_9, зміст яких викладено судом не у відповідності до наданих ним в судовому засіданні пояснень, висновком судової автотехнічної експертизи від 12 серпня 2014 року, зміст якого викладено судом не у точній відповідності до його письмової форми, й за наявності в ньому суперечностей, та не обґрунтовано визнано вказаний висновок належним доказом. При цьому, судом не взято до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки й які, підтверджують відсутність його вини у вчиненні злочину, зокрема: показання потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 щодо червоного сигналу світлофору в момент ДТП, показання свідка ОСОБА_12, відомості оглянутого в судовому засіданні диску з відео про порядок роботи світлофорів на перехресті вул. Єсеніна та пр. Гагаріна у м. Кривому Розі. Також зазначає, що оцінюючи суперечливі докази, суд не зазначив підстав врахування одних доказів та не врахування інших, визнання їх неналежними та не допустимими за відсутності відповідних клопотань учасників судового провадження про це. Окрім того, на думку обвинуваченого, залишилося не виконаною постанова суду про повернення справи на додаткове слідство від 16.10.2013 в частині проведення відтворення обстановки та обставин події з участю обвинуваченого, потерпілих, свідків, та обовязковою участю свідка ОСОБА_12, проведення автотехнічної експертизи. Вважає, що суд провів розгляд провадження упереджено й не обєктивно, надавши перевагу доказам сторони обвинувачення та обмеживши сторону захисту в можливості реалізувати свої права, й за відсутності доказів, що підтверджують вину, безпідставно ухвалив обвинувальний вирок.

У апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини провадження, доведеність винуватості обвинуваченого та правильність кваліфікації його дій, ставить питання про скасування вироку в частині призначення обвинуваченому покарання та ухвалення нового вироку з призначенням ОСОБА_2 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки, із звільненням, на підставі ст. 75 КК України, від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком на 2 роки з покладенням на нього обовязків, передбачених ч.1 ст. 76 КК України, в решті вирок залишити без змін.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор посилається на невідповідність призначеного обвинуваченому додаткового покарання ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та особі обвинуваченого через його мякість, оскільки судом не в повній мірі враховано обставини злочину - факт травмування внаслідок ДТП 4 пішоходів, яким завдано тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості, вік обвинуваченого. У звязку з чим, вважає призначене покарання недостатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення нових злочинів.

В апеляційній скарзі представник цивільного відповідача ПАТ «Страхова Група «ТАС» ОСОБА_3, просить вирок скасувати в частині задоволення цивільного позову ОСОБА_13 та ОСОБА_5 про стягнення з товариства матеріальної та моральної шкоди, ухваливши новий вирок про стягнення з ПАТ «Страхова Група «ТАС» на користь ОСОБА_13 матеріальної шкоди в розмірі 3163,14 грн. та моральної шкоди - 1275,00 грн., а на користь ОСОБА_5 - моральної шкоди в розмірі 1275,00 грн.

В обґрунтування доводів скарги представник цивільного відповідача зазначає, що суд, вирішуючи цивільний позов, порушив вимоги Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди на користь потерпілих не повинен перевищувати 2550 грн., а у звязку з лікуванням потерпілого відшкодовуються тільки обґрунтовані витрати, а також ст. 1188 ЦК України, й за наявності завдання шкоди внаслідок зіткнення двох автомобілів, дійшов помилкового висновку про її повне відшкодування тільки ПАТ «Страхова Група «ТАС». Також вважає, що судом безпідставно не враховано обґрунтованість витрат на лікування потерпілої ОСОБА_13 тільки в розмірі 6326,28 грн.

Вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 грудня 2016 року ОСОБА_2 визнано винуватим за ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь: ОСОБА_7 матеріальну шкоду в розмірі 112968 грн. 17 коп. та моральну шкоду в розмірі 20000 грн. 00 коп., ОСОБА_5 -моральну шкоду в розмірі 12450 грн. 00 коп., ОСОБА_13 - моральну шкоду в розмірі 12450 грн. 00 коп.; ОСОБА_13 - витрати на правову допомогу у сумі 1250 грн. 00 коп., ОСОБА_5 - витрати на правову допомогу у сумі 1250 грн. 00 коп.; на користь держави - процесуальні витрати на залучення експерта - у сумі 1717 грн. 20 коп.

Стягнуто з ПАТ «Страхова група «ТАС» на користь: ОСОБА_13 матеріальну шкоду в розмірі 9631 грн. 00 коп. та моральну шкоду в розмірі 2550 грн. 00 коп., ОСОБА_5 - моральну шкоду в розмірі 2550 грн. 00 коп.

Вирішено долю речових доказів.

За обставин викладених у вироку, 27 квітня 2012 приблизно в 17 годин 33 хвилини по сухому асфальтному покриттю проїзної частини дороги пр. Гагаріна з боку пл. Горького у напрямку пл. Маяковського м. Кривого Рогу в правій смузі рухався автомобіль «Фіат», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_12

У цей час, при відсутності перешкод для видимості, тобто в умовах необмеженої для нього видимості, по проїжджій частині дороги пр. Гагаріна в зустрічному напрямку рухався автомобіль «Mіцубісі», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2

Керуючи автомобілем «Mіцубісі», ОСОБА_2 вирішив проїхати на вул. Єсеніна, для чого йому необхідно було пересікти ліву, зустрічну для нього, смугу пр. Гагаріна під деяким кутом назустріч автомобілям, які рухались по цій смузі. При виконанні цього маневру, ОСОБА_2 повинен був керуватися вимогами п.п. 10.1, 16.6. Правил дорожнього руху України й зобовязаний був залишитися на своїй смузі руху, тобто на правій по ходу руху в напрямку пл. Горького половині пр. Гагаріна, пропустити транспорті засоби, які рухалися в зустрічному напрямку і лише після цього здійснювати виїзд на ліву, зустрічну для нього, смугу цього проспекту. Однак, ОСОБА_2, порушив вищевказані вимоги ПДР, не зупинився на своїй смузі руху, не пропустив транспортні засоби, які рухалися по зустрічній для нього смузі, у тому числі автомобіль «Фіат», під керуванням водія ОСОБА_12, який бачив, але розраховував на те, що ОСОБА_12В зупиниться, та заливши смугу свого руху, на зелений сигнал світлофору став виїжджати на зустрічну смугу руху. Частково виїхавши на зустрічну смугу, ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Mіцубісі», зупинився на регульованому перехресті пр. Гагаріна та вул. Єсеніна, та в подальшому, легковажно розраховуючи на те, що ОСОБА_12 зупиниться, ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Mіцубісі», продовжуючи порушувати вимоги вказаних пунктів «Правил дорожнього руху», поновив рух і став рухатися під деяким кутом назустріч руху автомобілю «Фіат», під керуванням водія ОСОБА_12

Цими діями, які порушували вимоги безпеки для дорожнього руху, ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Mіцубісі», створив перешкоду для руху ОСОБА_12, який в момент виникнення небезпеки для свого руху не мав технічної можливості запобігти зіткненню автомобілів. Внаслідок зазначених дій ОСОБА_2 по керуванню автомобілем «Mіцубісі», відбулось зіткнення автомобіля «Фіат», яким керував ОСОБА_12 та автомобіля «Mіцубісі», яким керував ОСОБА_2

В результаті зіткнення автомобіль «Фіат», в некерованому стані виїхав за межі проїжджої частини дороги та на тротуарі скоїв наїзд на пішоходів ОСОБА_13, ОСОБА_5, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_11 отримала легкі тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, садна обличчя, обох кистей, лівої сідниці, синців обличчя, обох кистей, ОСОБА_5 - тілесні ушкодження середньої тяжкості у вигляді закритого скалкового перелому обох кісток лівої гомілки зі зміщенням кісних уламків, підшкірної гематоми лівої гомілки, саден обох верхніх та обох нижніх кінцівок, ОСОБА_13 тілесні ушкодження середньої тяжкості у вигляді забійної рани в області першого пальцю лівої стопи, крайовий перелом бугорку нігтьової фаланги першого пальця лівої стопи, ОСОБА_10 - тяжкі тілесні ушкодження у вигляді хибного суглобу, вальгусної деформації лівої гомілки та скорочення лівої нижньої кінцівки, які виникли в місті перелому великогомілкової кістки.

Між порушенням водієм ОСОБА_2 правил безпеки дорожнього руху в частині виконання вимог п. 10.1. та 16.6. ПДР України і наслідками заподіянням потерпілій ОСОБА_10 тяжких тілесних ушкоджень вбачається прямий причинний зв'язок.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_4, кожний окремо, заперечували проти апеляційної скарги прокурора, представника цивільного відповідача й наполягали на задоволенні поданої обвинуваченим скарги, просили вирок скасувати, а матеріали провадження направити на новий розгляд в суд першої інстанції.

Прокурор, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та представника цивільного відповідача, підтримав скаргу, подану прокурором, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції.

Представник цивільного відповідача підтримала апеляційну скаргу подану ОСОБА_3 в інтересах ПАТ «Страхова Група «ТАС», поклавши на розсуд суду, вирішення апеляційних скарг прокурора та обвинуваченого.

Потерпіла ОСОБА_5 підтримала апеляційну скаргу прокурора й заперечувала проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та представника цивільного відповідача.

Представник потерпілої ОСОБА_7 ОСОБА_8, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та підтримуючи скаргу прокурора, вважав, що підстави для направлення провадження на новий розгляд відсутні; щодо скарги представника цивільного відповідача, при її вирішенні, покладався на розсуд суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників судового провадження, проаналізувавши доводи, викладені в апеляційних скаргах та в судовому засіданні, перевіривши матеріали провадження в межах скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла такого висновку.

Згідно ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Однак, суд першої інстанції при ухваленні вироку у цьому провадженні вказаних вимог закону не дотримався.

Так, згідно з ч. 6 ст. 371 КПК України, усі судові рішення викладаються письмово у паперовій та електронній формах.

За приписами ч. 7 ст. 27, ч. 1 ст. 376 КПК України судове рішення проголошується прилюдно негайно після виходу з нарадчої кімнати.

Відповідно до правових розяснень, наведених у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і Постанов Пленуму Верховного Суду України з питання судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» з відповідними змінами, вирок, постановлений іменем України, є найважливішим актом правосуддя і до його постановлення належить підходити з винятковою відповідальністю, суворо додержуватись вимог закону.

Колегією суддів встановлено, що текст мотивувальної частини вироку, зафіксованого на технічному носії інформації та проголошеного після виходу суду з нарадчої кімнати, суттєво відрізняється від тексту мотивувальної його частини, викладеної в письмовій та електронній формах.

Так, при прослуховуванні технічного запису перебігу судового засідання від 26 грудня 2016 року встановлено, що суд не оголосив, наявні в письмовій та електронних формах мотивувальної частини вироку - абзац 11 а.п. 190 т.7, абзац 1 а.п. 191 т.7, абзац 6 а.п. 192 т.7, а.п. 193-194 т.7 , які відповідно, стосуються обґрунтування мотивів заявленого цивільного позову потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_13 і ОСОБА_5 та абзац 4 а.п. 194 т.7, абзац 1 а.п. 195 т. 7, що стосується доводів заперечень цивільного відповідача ПАТ «Страхова Група «ТАС».

Також, письмова форма мотивувальної частини вироку не містить висновків суду щодо оцінки доказів - показань свідків ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, потерпілої ОСОБА_10, а також обвинуваченого, які були проголошені в судовому засіданні й є наявними в електронній формі вироку.

При цьому, зазначені недоліки судового рішення, стосується обставин провадження, які безпосередньо впливають на оцінку доказів, їх обсяг, належність, достовірність і допустимість, а також висновків суду щодо винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину, тому виправленню в порядку ст. 379 КПК України не підлягають.

Отже, на думку колегії суддів, вищенаведене є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що перешкоджало суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, та потягло за собою порушення права обвинуваченого на захист, і, з огляду на положення ст. 412 КПК України, є безумовною підставою для скасування вироку.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду на вирок суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок або ухвалуі призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 415 КПК України призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.

Скасовуючи вирок через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, суд апеляційної інстанції не входить в обговорення всіх доводів поданих апеляційних скарг.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що при новому судовому розгляді підлягають ретельній перевірці доводи апеляційних скарг, а обставини вчинення злочину дослідженню з урахуванням розяснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» та правових висновків Верховного Суду України, викладених в постановах від 20 листопада 2014 року (у справі № 5-18кс14 щодо ОСОБА_14В.) та від 05 листопада 2015 року (у справі № 5-218кс15 щодо ОСОБА_15В.)

Отже, при новому судовому розгляді необхідно усунути порушення, зазначені у цій ухвалі, повно та всебічно дослідити обставини, які мають істотне значення для кримінального провадження, створити сторонам необхідні умови для забезпечення рівних прав у наданні доказів на підтвердження своїх позицій і доведенні перед судом їх переконливості та ухвалити рішення, яке відповідає вимогам закону.

У разі підтвердження, під час нового судового розгляду, обєму обвинувачення, визнаного судом першої інстанції доведеним, призначене обвинуваченому покарання слід вважати таким, що відповідає ступеню тяжкості скоєного та особі обвинуваченого.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2, прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та представника цивільного відповідача ПАТ «Страхова Група «ТАС» ОСОБА_3 на вирок Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 грудня 2016 року задовольнити частково.

Вирок Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 грудня 2016 року скасувати.

Призначити у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_2 новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді Апеляційного суду

Дніпропетровської області:

____ ______ ______

ОСОБА_1 ОСОБА_16 ОСОБА_17