Рішення № 65425156, 18.01.2017, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/2820/15-ц

Провадження № 2/0203/51/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2017 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Єдаменко С.В.,

при секретарі Заярній А.Ю.,

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника третьої особи ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ», третя особа без самостійних вимог Центральний районний центр зайнятості м. Дніпро, про встановлення факту порушення права на працю, зобовязання укласти трудовий договір, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

встановив:

У травні 2015 року позивач звернувся до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про захист порушених трудових прав, який в ході судового розгляду справи неодноразово змінювала, шляхом подання письмових заяв.

В обґрунтування позову зазначав, що 28 листопада 2005 року його було прийнято на посаду спеціаліста відділу економічної безпеки служби безпеки Дніпропетровської філії АКБ «Форум», правонаступником якого є відповідач. 28 травня 2013 року його було звільнено у звязку із скороченням чисельності та штату на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. Таким чином, позивач мав право поворотного прийому на роботу в ПАТ «Банк Форум» протягом року.

При розгляді іншої цивільної справи було встановлено, що відповідач здійснював прийом на роботу працівників в період, коли позивач мав право на поворотний прийом. Позивач також звертався до відповідача із запитами щодо наявності вакантних посад, на які йому не було надано відповідної інформації, хоча нові працівники фактично приймались на роботу.

Посилаючись на вказані обставини, з урахуванням заяв про зміну позовних вимог позивач просив суд встановити факт порушення права на працю у зв'язку з порушенням відповідачем його права на укладення трудового договору в разі поворотного прийняття на роботу, передбаченого ст. 42, ст.421 КЗпП України та зобов'язати ПАТ «Банк Форум» укласти із позивачем трудовий договір у зв'язку з поворотним прийняттям на роботу, стягнути з відповідача середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу з дати порушення права в розмірі 188 341 грн. 63 коп. та моральну шкоду в сумі 5 000 грн. (т.1 а.с. а.с. 1 10, т. 2 а.с. а.с. 4 9, 144 148).

В судове засідання для розгляду справи по суті позивач не зявився, повідомлявся про час і місце розгляду справи належним чином. В попередній судових засіданнях позивач свої вимоги підтримував та просив їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилався на міжнародно-правові акти сфері захисту трудових прав, також звертав увагу на судову практику щодо захисту права на поворотний прийом на роботу, в тому числі щодо відповідача.

Представник відповідача в судову засідання для розгляду справи по суті не зявився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності (т.1 а.с. 100). В попередніх судових засіданнях представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, вказувала, що позивач був звільнений з роботи у ПАТ «Банк Форум» у звязку зі скороченням чисельності і штату за п. 1 ст.40 КЗпП України, не погодився зі своїм звільненням і оскаржив його в судовому порядку. За підсумками розгляду позову ОСОБА_3 до ПАТ «Банк Форум» в поновленні на роботі йому було відмовлено. Для поворотного прийому на роботу позивач до відповідача не звертався, у звязку з чим будь-якого порушення його прав не відбувалось. Роботодавець не зобовязаний персонально повідомляти колишніх працівників, які мають право поворотного прийому на роботу, про наявність вакансій. Крім того, відповідачем було подано письмові заперечення проти позову (т.2 а.с.а.с.184 187), в яких він зазначив, що право на поворотний прийом на роботі, передбачене ст.421 КЗПП України, не може бути реалізоване у випадку повної ліквідації підприємства, разом з тим, ПАТ «Банк Форум» протягом останніх трьох років знаходиться в стаді ліквідації. Крім того, відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час проведення ліквідації банківської установи у відповідача не можуть виникати додаткові зобовязання фінансового характеру, крім витрат безпосередньо повязаних з проведення ліквідаційної процедури. З вказаних підстав стягнення з відповідача середньої заробітної плати суперечитиме вказаному закону. Відповідач також посилався на те, що позивачем не доведена наявність у нього аналогічної кваліфікації, порівняно з працівниками, які приймались на роботу під час наявності у позивача права поворотного прийому.

Представник третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримав.

Заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

При встановленні фактичних обставин справи суд виходить з того, що згідно ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

28 листопада 2005 року позивач був прийнятий на посаду спеціаліста відділу економічної безпеки Дніпропетровської філії «Акціонерного комерційного банку «Форум», 14 квітня 2011 року його було переведено на посаду менеджера по Південно-Східному регіону Управління по роботі з боржниками регіональної мережі Департаменту проблемних активів роздрібного бізнесу ПАТ «Банк Форум». 28 травня 2013 року позивача було звільнено у звязку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі п. 1 ч.1 ст.40 КЗпП України. Не погодившись зі своїм звільненням ОСОБА_3 оскаржив своє звільнення в судовому порядку, просив визнати незаконним наказ №512-к від 27 травня 2013 року про своє звільнення, поновити його на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 22 жовтня 2013 року у задоволенні позову було відмовлено. Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову. Визнано незаконним наказ №512-к від 27травня 2013 року, поновлено ОСОБА_3 на раніше займаній посаді, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 50351 грн.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 грудня 2014 року рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2014 року скасовано, рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 22 жовтня 2013 року залишено в силі.

Відповідно ст. 421 КЗпП України, працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 цього Кодексу (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації. Переважне право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу надається особам, зазначеним у статті 42 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених колективним договором.

Виходячи з положень зазначеної норми, закон надає право зазначеним у ній працівникам на укладення трудового договору у випадках, якщо власник після раніше проведеного ним скорочення чисельності або штату та звільнення працівників, знову здійснює прийняття працівників на роботу. Зазначена норма передбачає переважне право працівника, що працював раніше, бути прийнятим на старе місце роботи, насамперед перед іншими працівниками, які такого права не мають.

При цьому, власник повинен вчасно проінформувати звільненого на підставі ч. 1 ст. 40 КЗпП України працівника про появу вакансії аналогічної кваліфікації та запропонувати укласти трудовий договір.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що протягом року після звільнення позивача на ПАТ «Банк Форум» приймалися на роботу працівники, кваліфікація яких могла бути аналогічною тій, що наявна у позивача (т. 1. а.с. а.с. 15 29, т.2 ас. а.с. 11 29, 31, 33 34, 86 103, 153 168).

Доказів того, що зазначені особи приймалися на посади, які не є аналогічними кваліфікації позивача відповідачем до суду не надано.

Проте, ПАТ «Банк Форум» вимог закону щодо інформування позивача про прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації не виконало, внаслідок чого порушило переважне право позивача на укладання трудового договору в разі поворотного прийняття на роботу.

Позивач неодноразово звертався до відповідача із запитами щодо можливого поворотного прийому на роботу (т. 1 а.с. а.с. 133, 133 на зв., 134, 134 на зв., 135, 135 на зв.) доказів надання відповідей на ці запити та інформування позивача щодо наявних вакансій відповідачем надано не було.

Суд окремо зауважує, що у звязку з розглядом судами позову ОСОБА_3 про поновлення на роботі, відповідач був проінформований про наявність у позивача наміру продовжити працю в ПАТ «Банк Форум».

Відповідачем не лише не було надано доказів на спростування вказаних висновків, а й не виконано ухвали суду від 14 вересня 2015 року про витребування відповідних документів щодо прийнятих працівників (т.1 а.с. 102)

Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що право позивача на поворотне прийняття на роботу відповідно до ст. 421 КЗпП України, було порушено з 01 жовтня 2014 року, коли відповідачем не було надано жодної інформації за запитом позивача (т.1. а.с. а.с. 133, 133 на зв., 134, 134 на зв.) натомість з цієї дати прийнято інших працівників (т. 2 а.с. 153 168).

Як зазначено в п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (з наступними змінами та доповненнями) відповідно до ч.2 ст.232 КЗпП суди безпосередньо розглядають позови про укладення трудових договорів:

працівників, запрошених на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації;

молодих спеціалістів, які закінчили вищий навчальний заклад і в установленому порядку направлені на роботу на дане підприємство, в установу, організацію;

вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років або дитину-інваліда, а одиноких матерів при наявності дитини віком до 14 років;

виборних працівників після закінчення строку повноважень;

працівників, яким надано право поворотного прийняття на роботу;

інших осіб, з якими власник або уповноважений ним орган відповідно до чинного законодавства зобов'язаний укласти трудовий договір (наприклад, коли у випадках, передбачених законодавством, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний приймати в порядку працевлаштування інвалідів і неповнолітніх, направлених на роботу в рахунок броні; осіб, які були звільнені в зв'язку з направленням на роботу за кордон, призовом на строкову чи альтернативну військову службу і повернулись після закінчення цієї роботи чи служби), або які вважають, що їм відмовлено в укладенні трудового договору всупереч гарантіям, передбаченим ст.22 КЗпП .

При обґрунтованості позову суд рішенням зобов'язує власника або уповноважений ним орган укласти трудовий договір з особою, запрошеною на роботу в порядку переведення з першого робочого дня наступного після дня звільнення з попереднього місця роботи (якщо була обумовлена інша дата з цієї дати), з іншими особами з дня їх звернення до власника або уповноваженого ним органу з приводу прийняття на роботу.

Якщо внаслідок відмови у прийнятті на роботу або несвоєчасного укладення трудового договору працівник мав вимушений прогул, його оплата провадиться стосовно до правил ч.2 ст.235 КЗпП про оплату вимушеного прогулу незаконно звільненому працівникові.

Оцінюючи заперечення відповідача щодо здійснення процедури ліквідації ПАТ «Банк Форум» як на підставу для відмови позову, суд виходить з наступного.

Постановою Правління Національного банку України від 13 березня 2014 року № 135 Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» віднесено до категорії неплатоспроможних.

14 березня 2014 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 14 про початок виведення ПАТ «Банк Форум» з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 14 березня 2014 року.

13 червня 2014 року Правлінням Національного банку України було ухвалено постанову №355 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Форум». На виконання вказаного рішення виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 16 червня 2014 року № 49 про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ «БАНК ФОРУМ».

Таким чином, в період з моменту звільнення позивача у звязку із скороченням чисельності та штатів 27 травня 2013 року і до 16 червня 2014 року відповідач не перебував в процедурі ліквідації, приймав працівників, тому позивач мав право поворотного прийому на роботу і міг його реалізувати його у вказаний період, якщо б цьому не перешкодили протиправні дії відповідача.

Згідно ч.1 ст. 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Згідно п. 2 ч.1 ст.77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк може бути ліквідований у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

При обранні способу захисту прав позивача суд враховує, що згідно відомостей з персоніфікованого обліку, що надійшов до органів Пенсійного фонду України від ПАТ «Банк Форум», працівники вказаної установи дійсно були звільнені не пізніше 30 квітня 2014 року (т. 2. а.с. а.с. 153 168). На цей час банк знаходиться в стадії ліквідації. Тому зобовязання відповідача укласти з позивачем трудовий договір є неможливим через майбутнє припинення відповідача як юридичної особи. Захист прав позивача має бути здійснений шляхом стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в період, коли він дійсно міг працювати у вказаній банківській установі.

Так, вимушений прогул позивача тривав з 01 жовтня 2013 року по 30 квітня 2014 року 148 робочих днів. Для визначення середньої заробітної плати суд враховує показники середньої заробітної плати, визначену в довідці відповідача від 27 травня 2013 р. (т. 1 а.с. 13). Середньоденна заробітна плата з розрахунку за повні 2 останні відпрацьовані місяці становить 340 грн. 71 коп. з розрахунку за один календарний день, що в перерахунку на робочі дні складає 529 грн. 44 коп. за один робочий день. З урахуванням викладеного середній заробіток за час вимушеного прогулу дорівнює 78357 грн. 12 коп. При цьому слід врахувати, що згідно довідки Кіровського районного центру зайнятості м.Дніпропетровська від 11 квітня 2014 р. №675 (т.2 а.с. 48) позивачу за період з 05 липня 2013 року по 11 червня 2014 року була нарахована допомога по безробіттю в розмірі 52024 грн. 13 коп. Оскільки ч. 2 ст. 235 КЗпП України передбачає виплату різниці в заробітку, тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає різниця між середнім заробітком за період з 01 жовтня 2013 року по 30 квітня 2014 року (78357 грн. 12 коп.) та допомогою по безробіттю, виплаченою за цей час (30603грн. 22 коп.), що складає 47 753 грн. 90 коп.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача з посиланням на абз.1 ч.3 ст.46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яка передбачає, що під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобовязань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обовязкових платежів), крім витрат, безпосередньо повязаних із здійсненням ліквідаційної процедури, оскільки зобовязання відповідача перед позивачем виникли з приводу правовідносин в період до початку процедури ліквідації банківської установи.

Крім того, суд не вважає, що відмова позивачу у вимогах про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у цивільній справі за його позовом до ПАТ «Банк Форум» за Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 22 жовтня 2013 року, залишеним в силі ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 грудня 2014 року, перешкоджає розгляду вимог про стягнення середнього заробітку у справі, яка розглядається.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.122, п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України у відкритті провадження за позовною заявою має бути відмовлено, а якщо провадження було відкрито воно підлягає закриттю, якщо є рішення суду між тими ж сторонами, про той самий предмет, і з тих самих підстав. Як було встановлено, вимоги про стягнення середнього заробітку у цивільній справі, вирішеній рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 22 жовтня 2013 року, були обґрунтовані незаконністю, на думку позивача, його звільнення, в той час як у справі, що розглядається, вимоги про стягнення середнього заробітку заявлені з інших підстав через порушення права поворотного прийняття на роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Як зазначав позивач у своїй позовній заяві ОСОБА_3 про прийняття відповідачем працівників на посади аналогічної кваліфікації він дізнався лише у березні 2015 року з матеріалів іншої цивільної справи, що розглядалась в Красногвардійському районному суді м.Дніпропетровська (т.1 а.с. 3) і після цього в квітні 2015 року звернулася до суду з позовом за захистом порушених прав. Таким чином, позивачем був додержаний місячний строк визначений ст. 233 КЗпП України, який в даному випадку обраховується з моменту коли позивач дізналася про своє порушене право.

При вирішенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди суд виходить з наступного.

Статтею 2371 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Істотні порушення трудових прав позивача тривають понад три роки: з 01.10.2013 року по день розгляду справи в суді. У квітня 2015 року позивач звернувся до суду з даним позовом, який не розглянуто у розумні строки, в тому числі, і внаслідок ігнорування відповідачем ухвали суду про витребування доказів.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що тривале порушення права позивача на поворотне прийняття на роботу безумовно завдало йому моральних страждань, спричинило втрату нормальних життєвих зв'язків та вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, а тому виходячи із засад розумності та справедливості, достатньою компенсацією завданої моральної шкоди позивачу є сума 1 000 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно ч.3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Оскільки позивач звільнений від плати судового збору згідно п.1 ч.1 ст.5 закону України «Про судовий збір» та у звязку з частковим задоволенням позову про стягнення середнього заробітку та моральної шкоди, з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати за вимогою немайнового характеру про стягнення моральної шкоди та за вимогами майнового характеру про стягнення середнього заробітку, а разом 974 грн. 40 коп.

Рішення про стягнення середнього заробітку підлягає виконанню на загальних підставах, оскільки відповідно до п.п. п.п. 3.8., 3.9. п.3 Інструкції із статистки заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року №5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за №114/8713, вказані виплати не входять до складу фонду оплати праці, а ст.367 ЦПК України передбачає негайне виконання судових рішень саме в частині стягнення заробітної плати.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.43, 124 Конституції України, ст.ст.2, 18, 40, 43, 233, 235 КЗпП України, ст.ст.57-60, 88, 208-210, 218 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ» про встановлення факту порушення права на працю, зобовязання укласти трудовий договір, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ», ідентифікаційний код 21574573, адреса: м. Київ, Бульвар Верховної Ради, буд.7 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 жовтня 2013 року по 30 квітня 2014 року в розмірі 47 753 грн. 90 коп., моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн., а разом: 48 753 (Сорок вісім тисяч сімсот пятдесят три) грн. 90 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ», ідентифікаційний код 21574573, адреса: м. Київ, Бульвар Верховної Ради, буд.7 на користь держави судовий збір в розмірі 974 (Девятсот сімдесят чотири) грн. 40 коп.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченомуст. 223 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 23.01.2017 р.

Суддя С.В.Єдаменко