Постанова № 6542483, 27.10.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2009                                                                                           № 45/148

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Студенця В.І.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - не з’явився

від відповідача -не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Водспецбуд"

на рішення Господарського суду м.Києва від 02.07.2009

у справі № 45/148 (суддя

за позовом                               ТОВ "Компанія "Лізинговий дім"

до                                                   ТОВ "Водспецбуд"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 63121,16 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Водспецбуд” заборгованості в сумі 63121,16 грн. за договором оперативного лізингу, з яких 44342,93 грн. – основного боргу, 8197,16 грн. – інфляційні нарахування, 1630,20 грн. – річних, 8950,87 грн. – пені.

Рішенням господарського суду м. Києва від 02.07.2009 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Водспецбуд" (04214, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, буд. 38-Г, кв. 54, код 33149851, з будь якого його рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" (79000, м. Львів, львівська обл., вул. Банківська, 5, код 31730064, на будь який його рахунок виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) – 44342 (сорок чотири тисячі триста сорок дві) грн. 93 коп. –основного боргу, 8197 (вісім тисяч сто дев’яносто сім) грн. 16 коп. - інфляційні нарахування, 1630 (одна тисяча шістсот тридцять) грн. 20 коп. –річних, 8950 (вісім тисяч дев’ятсот п’ятдесят) грн. 87 коп. – пені, 225 (двісті двадцять п’ять) грн. 05 коп. - витрат по оплаті державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Водспецбуд" (04214, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, буд. 38-Г, кв. 54, код 33149851, з будь якого його рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 22090200; символом звітності 095; № рахунку: 31110095700011; банк: ГУ УДК у м. Києві; отримувач: УДК у Шевченківському районі м. Києва; МФО: 820019; Код ЗКПО 26077968) – 406 (чотириста шість) грн. 16 коп. – державного мита.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Водспецбуд” подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати частково рішення господарського суду м. Києва від 02.07.2009 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог в частині стягнення заявлених поза межами основної вимоги додаткових вимог. Вимога щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3-х відсотків річних є додатковою вимогою до основної про стягнення заборгованості.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2009 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Водспецбуд” прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 01.10.2009 року о 10 год.:40 хв.

Розпорядженням від 30.09.2009 року голови Київського апеляційного господарського суду у зв’язку з зайнятістю судді Смірнової Л.Г. у розгляді інших справ, розгляд апеляційної скарги у справі № 45/148 доручено колегії суддів у складі: Студенця В.І. – головуючий суддя, суддів Баранця О.М., Зеленіна В.О.

В судове засідання 01.10.2009 року представники позивача та відповідача не з’явилися, про місце та час судового засідання повідомлені належним чином. У зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 27.10.2009 року.

05.10.2009 року до канцелярії Київського апеляційного господарського суду представником відповідача подано клопотання, в якому останній просить припинити провадження по справі.

Дане клопотання судом відхиляється з огляду на наступне.

Відповідно до статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право:

1)          залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення;

2)          скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення;

3)          скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково;

4)          змінити рішення.

Відповідно до п. 3 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/612 „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України” господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК зокрема у таких випадках: 3.1 Припинення існування предмета спору (наприклад, здійснене у встановленому порядку скасування оспорюваного акта), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань; 3.2. Спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

З огляду на викладене відсутні підстави для припинення провадження по даній справі.

В судове засідання 27.10.2009 року представники сторін не з’явився, про місце та час судового засідання повідомлені належним чином.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника позивача та відповідача враховуючи, що останні належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 11.10.2006 року між позивачем та відповідачем укладено договір оперативного лізингу № 239/1006 (далі – договір). За умовами договору лізингодавець (позивач) передає лізингоодержувачу (відповідачеві), а лізингоодержувач отримує від лізингодавця в платне користування на умовах оперативного лізингу майно (п. 1.1. договору).

Згідно п. 4.1. договору лізингоодержувач за користування майном вносить періодичні лізингові платежі. Розміри, спосіб, форма і строки внесення лізингових платежів визначаються у графіку платежів, викладеному у додатку № 3 до договору, який з моменту підписання обома сторонами стає його невід’ємною частиною (п. 4.3. договору).

Відповідно до умов договору та додатку № 3 до нього лізингоодержувач повинен сплачувати до 15 числа поточного місяця лізингові платежі відповідно до графіку лізингових платежів. На виконання вказаного згідно акту прийому-передачі від 01.11.2006 року позивач передав, а відповідач прийняв майно: самоскид ISUZU CYZ 51K в кількості 1 штука. А згідно акту прийому-передачі від 09.11.2006 року позивач передав, а відповідач прийняв майно: самоскид ISUZU CYZ 551K в кількості 1 штука.

Як вбачається з матеріалів справи 25.07.2008 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору, згідно якої визначили діючим додаток №3/2 від 25.07.2008 року до договору, а додаток № 3/1 визнали таким що втратив чинність.

Як вбачається з матеріалів даної справи, позивач повідомив відповідача про наявність заборгованості за договором та вимагав сплатити борг. Також в листі позивач зазначав, що якщо протягом 10 днів з моменту цього листа не буде сплачено борг в повному обсязі, то позивач застосовуватиме до вас господарсько-оперативні санкції у виді одностороннього розірвання договору та повернення майна, а також застосовувати штрафні санкції, а саме пеню, річні, інфляційні в залежності від наданих доказів вжиття вами заходів за весь період допущених вами порушень строків сплати лізингових платежів чи обмежившись певним часом або не застосовувати до вас фінансові санкції, що підтверджується долученим до матеріалів справи листом від 23.10.2008 року № 578 . Також листом 12.11.2008 року № 641 позивач повідомив відповідача про необхідність сповіщення позивача про місце перебування майна, переданого у лізинг, для огляду останнього з метою виставлення техніки на продаж. Цим же листом позивач пропонував відповідачеві приєднатись до пошуку покупців на зазначене майно, та повідомив відповідача про те, що останній має можливість погасити борги, що виникли, та продовжувати користуватися зазначеним майном.

28.01.2009 року між сторонами укладено угоду № 238/1.09 про припинення дії договору. За умовами угоди № 239/1.09 у зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань позивач достроково припиняє дію договору з моменту підписання акту прийому-передачі майна та вилучає майно, і відповідно 29.01.2009 року між сторонами складено акт прийому-передачі майна, згідно якого відповідач передав позивачеві самоскид ISUZU CYZ 51K в кількості 1 штука.

За період з 15.10.2006 року по 12.02.2009 року позивачем згідно графіку платежів нарахована сума лізингових платежів у розмірі 747746,17 грн.

Відповідач частково сплатив заборгованість у розмірі 703403,24 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг) на певний строк і за встановлену плату ( лізингові платежі).

Згідно ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов’язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 9.2 договору за порушення термінів сплати лізингових платежів лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу за кожен день протермінування, незалежно від терміну тривання порушення.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Отже, якщо інше не встановлено законом або договором, пеня має нараховуватися протягом 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а вимоги про стягнення суми пені (суми отриманої в наслідок нарахування протягом 6 місяців) можуть бути задоволені судом якщо такі вимоги заявлені протягом строку позовної давності в один рік.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апеляційна інстанція погоджується з висновками, викладеними в рішенні господарського суду м. Києва у цій справі про задоволення позовних вимог в повному обсязі, оскільки матеріалами справи підтверджується заборгованості відповідача перед позивачем станом 24.03.2009 року в сумі 44342,93 грн., а також відповідачем порушено строки сплати лізингових платежів, норми Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" та п. 9.2. договору, і відповідно суд правомірно задовольнив вимоги позивача про стягнення пені в сумі в сумі 8950,81 грн., 3% річних в розмірі 1630,20 грн. та збитків від інфляції в розмірі 8197,16 грн.

Суд першої інстанції прийняв рішення враховуючи позовні вимоги заявлені позивачем. Обґрунтований розрахунок сум, що стягуються позивачем було додано до позовної заяви.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 02.07.2009 року у справі № 45/148.

Доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необгрунтованми та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 02.07.2009 року у справі № 45/148 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

          2. Справу № 45/148 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

06.11.09 (відправлено)