Рішення № 65423128, 06.03.2017, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 667/5851/15-ц

н/п 2/766/997/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2017 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Майдан С.І.

при секретарі Кліментовській О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування витрат з будівництва житлового будинку,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що у 2006 році відповідач запропонував їм за рахунок спільних коштів та спільними зусиллями сім'ї побудувати житловий будинок, на тих умовах, що після завершення будівництва 1/2 частина будинку буде належати їм, а інша частина відповідачу разом з дружиною ОСОБА_4 За взаємною домовленістю у 2006 році було розпочато будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3, яке було завершено у 2010 році. Житловий будинок будувався таким чином, що був розрахований на проживання окремо двох сімей, а саме був розділений на дві половини. Житловий будинок будувався за рахунок спільної праці та спільних коштів як позивача з дружиною, так і відповідача. Земельна ділянка для будівництва житлового будинку була оформлена на відповідача, тому право власності на будинок було оформлено на останнього. Жодних суперечок під час будівництва у позивача та його дружини не було. Після завершення будівництва відповідач розірвав шлюб зі своєю дружиною і відмовився оформлювати 1/2 будинку на позивача та його дружину, тому вони були змушені звертатися до суду з позовами. Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 15.04.2013 року в задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сімєю та визнання права власності на спірний житловий будинок відмовлено. Проте, роз'яснено, що позивачі вправі вимагати відшкодування своїх витрат на будівництво, якщо допомогу забудовнику вони надавали не безоплатно. Позивачі понесли витрати з будівництва житлового будинку за усною домовленістю з відповідачем , безоплатну допомогу відповідачу в будівництві житлового будинку не надавали. Просили суд стягнути з ОСОБА_2 на їх користь 208190,00 гривень на відшкодування витрат з будівництва будинку АДРЕСА_3, що складає 1/2 частину від всієї вартості будівництва спірного будинку, а також понесені позивачами судові витрати.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 просила залишити її позовні вимоги без розгляду. Ухвалою суду від 09.02.2017 року її позовні вимоги залишені без розгляду.

В судовому засіданні позивач та його представник заявлені позовні вимоги уточнили, просили стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 245664,20 гривень на відшкодування витрат з будівництва будинку АДРЕСА_3. Пояснили, що позивач витратив свої кошти на будівництво зазначеного будинку у розмірі 418380 грн., оскільки відповідач є власником 59/100 частини житлового будинку, він повинен відшкодувати позивачу 59/100 частин понесених витрат на придбання будівельних матеріалів, виконаних робіт з прокладення мереж газо- та електропостачання в житловому будинку, що підтверджується квитанціями, чеками та іншими письмовими доказами. Понесені витрати не були безоплатною допомогою відповідачу в будівництві будинку. Крім того, позивач пояснив, що всі придбані будівельні матеріали, сантехнічне обладнання та інше, згідно наданих чеків, квитанцій, накладних він використав на облаштування частини будинку, яка належить на праві власності колишній дружині відповідача ОСОБА_4, та в якій позивач з сім'єю проживає. Зазначені поліпшення він здійснював з власної ініціативи. У будівництво зазначеного будинку були вкладені кошти одержані від продажу належної матері позивача квартири у м. Берислав, кошти у розмірі 25000 доларів США, отримані позивачем за договором займу. Будь-яких письмових угод щодо будівництва житлового будинку між сторонами не укладалося, проте згода відповідача на будівництво житлового будинку та поліпшення його позивачем була, оскільки останній мовчав та не заперечував проти здійснення будівництва позивачем.

Відповідач та його представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнали, проти їх задоволення заперечували. Зазначили, що спірний будинок будувався відповідачем з 2006 по 2007 роки, на той час відповідач перебував у шлюбі з ОСОБА_4, яка є матір'ю ОСОБА_3 Будівництво здійснювалося за рахунок коштів, які дружина переказувала з Італії, де знаходилася на заробітках, а також коштів, виручених від продажу будинку в м.Бериславі, від продажу автомобіля та заощаджень, які були на початок будівництва. На час будівництва будинку сім'я відповідача не проживали єдиною сім'єю з подружжям ОСОБА_3 та не вели спільне господарство. Позивач з дружиною власні кошти на будівництво цього будинку не надавали та не витрачали. За час перебування відповідача у шлюбі з дружиною ОСОБА_4 вони розподілили будинок та дозволили позивачу з сім'єю проживати в половині будинку, яка належить ОСОБА_4 ОСОБА_3 зі своєю дружиною у 2010 році переїхав проживати в частину спірного будинку, яка належить ОСОБА_4 На час вселення позивача до будинку, він вже у 2007 році був збудований, що підтверджується технічним паспортом на житловий будинок. Якщо позивач і витрачав свої кошти на оздоблення частини будинку, в якій він проживає та яка належить на праві власності ОСОБА_4, та на поліпшення житлових умов в зазначеній частині будинку, то це не є підставою для стягнення половини цих витрат з відповідача, оскільки частина житлового будинку відповідача за рахунок коштів позивача не оздоблювалася та не будувалася. Газопостачання та електропостачання, розробка проектів, придбання лічильників та котла для опалення здійснено за рахунок відповідача. У зв'язку з цим сторона відповідача просила у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, а також матеріали цивільної справи №2114/7717/12 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про визнання права власності на частку житлового будинку, на які сторона позивача посилалася як на докази обставин щодо обґрунтування позову, суд дійшов переконання, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи з положень ст.ст.11, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що на земельній ділянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_3, яка була виділена відповідачу, здійснено будівництво житлового будинку у 2007 році, що підтверджується технічним паспортом на житловий будинок.

Право власності на зазначений будинок було зареєстровано за відповідачем, відповідно до свідоцтва про право на нерухоме майно від 26.03.2010 року.

Відповідно до рішення апеляційного суду Херсонської області від 15.04.2013 року в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності на частину житлового будинку АДРЕСА_3 за цивільною справою№2114/7717/12 відмовлено з тих підстав, що позивачами не доведено, що будівництво житлового будинку вони здійснювали разом з відповідачами на підставі угоди про створення спільної власності. Зазначеним рішенням встановлено наступні обставини.

ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебували у шлюбі з 1993 року по 2010 рік. У 2006 році під час шлюбу було розпочато будівництво житлового будинку АДРЕСА_3

На підставі рішення Комишанської селищної ради від 10 березня 2010 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на зазначений житловий будинок від 26 березня 2010 року.

На початок будівництва будинку сторони за справою не проживали єдиною сім'єю та не вели спільне господарство. Так, ОСОБА_3, яка є дочкою ОСОБА_4, з 2005 року з часу одруження не проживала з відповідачами, а з чоловіком ОСОБА_1 проживали своєю сім'єю спочатку АДРЕСА_1, а з 2008 року АДРЕСА_2, де і працювали.

ОСОБА_4 в період будівництва знаходилася в Італії на заробітках.

Відповідач ОСОБА_2 з самого початку будівництва будинку проживав на об'єкті в тимчасовій споруді-вагончику по АДРЕСА_3.

Згідно технічного паспорта на жилий будинок, що розташований по АДРЕСА_3, його побудовано у 2007 році (а.с.64-66, т.1).

Таким чином, позивач з сім'єю вселився у вже збудований житловий будинок.

Рішенням Комсомольського районного суду м.Херсона №667/6215/13-ц від 06.03.2014 року поділено між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в натурі житловий будинок АДРЕСА_3 та виділено ОСОБА_2 у власність в житловому будинку літ «А»: передня 1-1, площею 20,1 кв.м., жила кімната 1-2 площею 12.1, санвузол 1-3 площею 9,3 кв.м., кухня 1-9 площею 22 кв.м., надвірні будови та споруди: літ. а - терраса, ганок; літ «Б» - душ; літ. В - дворова вбиральня; літ. Г- кухня; літ «І» частина мощіння площею 49,9 кв.м., що складає 59/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами.

Виділено ОСОБА_4 у власність в житловому будинку літ «А»: 1-4 жила кімната площею 13,5кв.м.; 1-5 жила кімната площею 10,3кв.м.; 1-6 коридор площею 8,9кв.м.;1-7 кухня площею 21,7 кв.м.; 1-8 санвузол площею 7,5кв.м.; надвірні будови і споруди: частина мощіння площею 20кв.м., що складає 41/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_3.

Позивач разом з дружиною ОСОБА_3 проживає в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_3 і користуються приміщеннями, зазначеними в технічному паспорті як приміщення 1-4, 1-5, 1-6, 1-7 та 1-8. У 2010 році позивач здійснив прибудову, до тієї частини будинку, в якій вони проживають, та яка належить на праві власності ОСОБА_4 Відповідач ОСОБА_2 займає в зазначеному житловому будинку приміщення 1-1, 1-2, 1-3, 1-9. Зазначена обставина сторонами не спростовується.

З рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 09.07.2015 року вбачається, що позов ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 задоволено та стягнуто з ОСОБА_4 на користь позивачів 208190 гривень в рахунок відшкодування витрат на будівництво будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.124-125 т.1). ОСОБА_2 до участі в справі не залучався.

В справі що розглядається відповідач заперечував проти участі відповідача в будівництві житлового будинку, поліпшенні стороною позивача тієї частини житлового будинку, яка належить на праві власності відповідачу, а також заперечував сплату позивачем робіт з газо- та електропостачання в житловому будинку, придбання лічильників води та котлів опалення.

З врахуванням того, що позивач не заперечує проти того, що будівельні матеріали, меблі, сантехнічне обладнання, вікна, двері, придбання яких підтверджено квитанціями, чеками, накладними за період з 2008 по 2014 роки, було використано та встановлено в тій половині будинку, власником якої є ОСОБА_4, а не відповідач, суд не вбачає підстав для відшкодування цих витрат з відповідача.

Доводи сторони позивача що за рахунок його коштів виконано газопостачання в будинку, придбано два котла для опалення, суд до уваги не приймає, оскільки з матеріалів справи №2114/7717/12 (а.с.105-125 том 1) вбачається, що замовником проекту газопостачання та особою, яка прийняла закінчення будівництва об'єкту системи газопостачання, побутовий лічильник газу у спірному будинку у 2010 році є відповідач ОСОБА_2, він є платником послуг з обладнання системи газопостачання. Доказів того, що кошти на обладнання системи газопостачання, внесені від імені ОСОБА_2, належали позивачу суду не надано. Не є доказом на підтвердження зазначених обставин акт від 07.12.2008 року щодо надання позивачу транспортних послуг за маршрутом Берислав-Херсон - Берислав (а.с.198 т.1 цив. справа №2114/7717/12), на який посилався позивач як доказ перевезення газових труб для обладнання системи газопостачання в спірному будинку.

Суд критично відноситься до довідки голови газового кооперативу «Незалежність» (а.с.11), яка свідчить, що членом газового кооперативу є ОСОБА_2, але всі роботи та матеріальні витрати по газопостачанню здійснював ОСОБА_1, оскільки зазначений висновок не ґрунтується на належних та допустимих доказах.

Посилання позивача на укладання позивачем договорів з виконання робіт з проектування електропостачання та проведення електромонтажних робіт системи електропостачання у спірному житловому будинку від 08.09.2007 року, 17.11.2007 року на суму 3250 грн. та 2095 грн. (а.с. 129-131 т.1 справа №2114/7717/12) суд до уваги не приймає, оскільки відповідач не надав суду доказів сплати коштів за зазначені послуги, а договори та виставлені рахунки не свідчать про понесені позивачем витрати.

Не надано позивачем доказів понесених ним витрат на придбання лічильників води, двох котлів для опалення, що встановлені у будинку.

Суд критично відноситься до договору займу від 06.07.2010 року, укладеного позивачем на безвідсотковий займ 25000 доларів США, розписок про отримання цих коштів та їх повернення позивачем, документів щодо продажу квартири у м. Берислав, наявності коштів на банківських рахунках ОСОБА_5, оскільки позивачем не доведено причинно-наслідковий зв'язок між отриманням коштів, їх витратою на будівельні матеріали для будівництва спірного житлового будинку та використанням цих матеріалів на будівництво та поліпшення частин житлового будинку відповідача (а.с.104-106, 107, 108, 119-224 т.1 цив.справи №2114/7717/12)

Відповідно до ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч.1 ст.319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

За змістом ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У позовній заяві позивач посилається на пункт 4 постанови пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» № 7 від 04 жовтня 1991 року.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991, № 7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок", зокрема встановлено, що оскільки земельна ділянка для будівництва жилого будинку і господарських будівель надається громадянину у приватну власність, участь інших осіб у будівництві не створює для них права власності на жилий будинок, крім випадків, коли це передбачено законом.

Таке право, зокрема, виникає, коли будівництво велось подружжям в період шлюбу - жилий будинок у зв'язку з цим є їх спільною сумісною власністю, або велось за рахунок спільної праці членів сім'ї - жилий будинок стає їх спільною сумісною власністю, якщо інше не було встановлено письмовою угодою між ними.

Інші особи, які приймали участь у будівництві жилого будинку (його купівлі) не на підставі угоди про створення спільної власності, яка відповідає законодавству, вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат на будівництво (купівлю будинку), якщо допомогу забудовнику (покупцю) вони надавали не безоплатно.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Закону. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовими рішеннями у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі сторони або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

З врахуванням того, що матеріали справи не містять об'єктивних даних, які б вказували на те, що між сторонами існувала домовленість про будівництво спірного будинку за рахунок та силами позивача з покладанням на відповідача обов'язку по відшкодуванню усіх понесених позивачем витрат на будівництво житлового будинку та накладні, рахунки, квитанції, які надані позивачем на підтвердження своїх вимог, не дають підстав для висновку про те, що вказані в них будівельні матеріали та обладнання були ним придбані за власні кошти та потім використані у будівництві спірного нерухомого майна, та діями відповідача було порушено права позивача, суд вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та відмовляє в задоволенні позову.

У зв'язку з відмовою у задоволенні позову не підлягають відшкодуванню відповідно до вимог ст.88 ЦПК України понесені позивачем судові витрати.

Керуючись ст.ст.3, 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст.ст.316, 319, 321 ЦК України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 245664,20 гривень в рахунок відшкодування витрат з будівництва житлового будинку АДРЕСА_3 відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Херсонської області через Херсонський міський суд Херсонської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня виготовлення повного тексту рішення суду.

Суддя: С.І.Майдан

Повний текст рішення суду виготовлений 15.03.2016 року.

Суддя: С.І.Майдан