Ухвала суду № 65420738, 20.03.2017, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/13516/16-ц

Провадження № 6/520/188/17

УХВАЛА

20.03.2017 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Калініченко Л.В.

при секретарі Єгоровій Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі заяву

ОСОБА_1

про розстрочку виконання рішення

Київського районного суду міста Одеси від 09 лютого 2017 року

по цивільній справі №520/13516/16-ц за позовом

Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за недовраховану електричну енергію,

інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ПАТ «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» 31.10.2016 року звернулось до Київського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за недовраховану електричну енергію, інфляційних витрат та трьох відсотків річних, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь ПАТ «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» заборгованість за недораховану електричну енергію в розмірі в розмірі 7959 гривень 18 копійок, три відсотка річних 93 гривні 55 копійко та інфляційних витрати в сумі 94 гривні 74 копійки, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1378 гривень.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 14.11.2016 року відкрито провадження по справі на підставі позовної заяви ПАТ «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» та призначено попереднє судове засідання.

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 09.02.2017 року позов Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за недовраховану електроенергію, інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» заборгованість за недораховану електричну енергію за адресою: м. Одеса, вул. Вавілова, 40, за період з 09 жовтня 2014 року по 25.05.2016 року в сумі 7959 гривень 18 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» інфляційні витрати за період з 08.06.2016 року по 28.10.2016 року в сумі 94 гривні 74 копійки, та три відсотки річних за період з 08.06.2016 року по 28.10.2016 року в сумі 93 гривні 55 копійок, що у загальному розмірі становить 188 гривень 29 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» витрати по сплаті судового збору в сумі 1378 гривень 00 копійок. Рішення суду набрало законної сили 21.02.2017 року.

24.02.2017 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла заява від ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення Київського районного суду міста Одеси від 09.02.2017 року по цивільній справі №520/13516/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за недовраховану електроенергію, інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних, в частині стягнутої з нього суми штрафу.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав вказану заяву, просив суд розстрочити виконання вказаного рішення суду шляхом стягнення з нього щомісячно суми у розмірі по 100 гривень до остаточного погашення суми заборгованості. В обґрунтування вимог посилався на те, що він не працює, є пенсіонером, та отримує пенсію в сумі 949 гривень щомісячно.

Представник ПАТ «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» в судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви ОСОБА_1 посилаючись на те, що він ОСОБА_1 не звертався до ПАТ «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» з відповідною заявою, та навпаки ПАТ «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» не отримувало виконавчий лист та не зверталось до виконавчої служби з заявою про примусове виконання рішення суду по справі №520/13516/16-ц.

Заслухавши сторін по справі, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 373 ЦПК України, за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сімї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення. суд у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Тобто, законодавством передбачена можливість відстрочки або розстрочки виконання судового рішення лише за наявності для цього виключних підстав.

Пунктом 10Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26 грудня 2003 року № 14, встановлено, що судам у вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, керуючись особливим характером обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Таким чином, за змістом положень ст. 373 ЦПК України розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Як вбачається зі змісту заяви, ОСОБА_1 просить розстрочити виконання рішення Київського районного суду міста Одеси від 09 лютого 2017 року, посилаючись на скрутне матеріальне становище.

З наданих до суду документів, вбачається, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є особою похилого віку, перебуває на пенсії.

Згідно з наданої до суду довідки управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси від 22.02.2017 року за №2134, ОСОБА_1 з вересня 2016 року по лютий 2017 року, тобто за шість місяців, отримав пенсію в загальному розмірі 5694 гривні 00 копійок, тобто в місяць по 949 гривень 00 копійок.

Суд зазначає, що у відповідності до ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2016 рік» було установлено у 2016 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 травня - 1399 гривень, з 1 грудня - 1544 гривень.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік», установлено у 2017 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2017 року - 1544 гривні.

Прожитковий мінімум вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонуванняорганізмулюдини, збереження його здоровя, набору продуктів харчування, а також мінімального наборунепродовольчих товарівта мінімального наборупослуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурнихпотребособистості.

Стаття 3 Конституції України проголошує, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно доКонституції України, цього Кодексу таЗакону України "Про міжнародне приватне право" (ст.2 ЦПК України).

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК України).

Згідност.16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності з Європейською хартією про Закон України "Про статус суддів" від 10 липня 1998 року судді при виконанні своїх обовязків повинні бути доступними і діяти з повагою щодо осіб, які до них звертаються. Вони мають клопотатись про підтримку високого рівня компетентності, необхідної для вирішення справ у кожному конкретному випадку, оскільки від рішення судді залежить гарантія прав людини.

Законом України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованихКонституцієюі законами України, а також міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.

Звернення до суду за захистом порушених прав, в демократичній країні, має бути гарантом обєктивного, повного і всебічного розгляду всіх обставин, що мають юридичне значення і, як кінцевий результат, забезпечити винесення законного, обґрунтованого і справедливого рішення.

Відповідно достатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 рокусуди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з нормами статті 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

З наданих ОСОБА_1 документів слідує, що він є громадянином України, а, відповідно, повною мірою користуються її захистом та перебуває під її суверенітетом.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що ОСОБА_1 дійсно має скрутне матеріальне становище, низький рівень отримуваної пенсії для проживання, оскільки з наданого розміру пенсії, вбачається, що вона не підлягала індексації, та більш ніж в півтора рази менше ніж встановлений прожитковий мінімум на одну особу в Україні.

Матеріальне положення ОСОБА_1 є скрутним, та стягнення суми заборгованості у розмірі 7959 гривень 18 копійок одноразово тяжко позначиться на його матеріальному стані, оскільки це сума, яку отримує боржник як пенсію більш ніж за 8 місяців.

Оцінивши матеріали справи, суд вважає, з урахуванням матеріального становища ОСОБА_1, його розміру отримуваної пенсії, та відсутності інших доходів, за можливе частково задовольнити подану заяву відповідача, шляхом розстрочення рішення суду строком на 40 місяців зі сплатою щомісяця в розмірі по 198 гривень 98 копійок, починаючи з 01.03.2017 року по 30 квітня 2020 року.

Враховуючи обставини справи, суд вважає, що часткове задоволення поданої заяви відповідача в межах 40 місяців не призведе до порушення прав стягувача по даній справі.

Крім того, суд звертає увагу стягувача, що останній не позбавлений права предявити виконавчий лист до виконання в порядку передбаченогоЗУ « Про виконавче провадження»та відповідно виконання такого рішення буде здійснюватися з урахуванням розстрочки, яка встановлена судом.

Керуючись ст. 373 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення Київського районного суду міста Одеси від 09 лютого 2017 року по цивільній справі №520/13516/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за недовраховану електричну енергію, інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних задовольнити частково.

Розстрочити виконання рішення Київського районного суду міста Одеси від 09.02.2017 року по цивільній справі №520/13516/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за недовраховану електричну енергію, інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних, в частині стягнення з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго», юридична адреса: 65031, м. Одеса, вул. М. Боровського, 28-Б; розрахунковий рахунок 2603830133777, філія Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк», код за ЄДРПОУ 00131713, заборгованості за недораховану електричну енергію за адресою: м. Одеса, вул. Вавілова, 40, за період з 09 жовтня 2014 року по 25.05.2016 року в сумі 7959 (сім тисяч девятсот пятдесят девять) гривень 18 (вісімнадцять) копійок, на 40 місяців рівними платежами, шляхом сплати щомісяця в розмірі по 198 (сто девяносто вісім) гривень 98 (девяносто вісім) копійок, починаючи з 01.03.2017 року по 30 квітня 2020 року.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на ухвалу суду протягом пяти днів з дня проголошення ухвали, особи, які не приймали участь під час проголошення ухвали суду, протягом пяти днів з дня отримання її копії.

Головуючий Калініченко Л. В.