Ухвала суду № 65420276, 16.03.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/336/16-ц 16.03.2017 16.03.2017 16.03.2017

Провадження №22-ц/784/550/17

справа № 489/336/16-ц

провадження № 22ц-784/550/2017 Головуючий у першій інстанції: Губницький Д.Г.

категорія 27 Доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.

У Х В А Л А

іменем України

16 березня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Лівінського І.В.,

суддів: Шаманської Н.О., Коломієць В.В.,

із секретарем судового засідання Лівшенко О.С.,

за участі: представника відповідача ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_4

на заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 1 листопада 2016 року, ухваленого

за позовом

публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» (далі - ПАТ «Альфа Банк») до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитом,

в с т а н о в и л а:

В січні 2016 року ПАТ «Альфа Банк» звернулось з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитом.

Позивач зазначав, що 4 квітня 2015 року ПАТ «Альфа Банк» уклав з ОСОБА_4 кредитний договір № 500974928, за яким надав останньому кредит у розмірі 31633 грн. 38 коп., строком до 6 квітня 2020 року зі сплатою 15,99 % річних.

Посилаючись на те, що ОСОБА_4 порушує кредитні зобов'язання та має станом на 6 січня 2016 року заборгованість у розмірі 34740 грн. 55 коп., яка складається із: заборгованості по кредиту - 31633 грн. 38 коп., заборгованості по процентам - 940 грн.61 коп., заборгованості по комісії - 2166 грн. 56 коп., позивач просив суд стягнути з відповідача вказану заборгованість.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 1 листопада 2016 року позов задоволено. Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Альфа Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 34740 грн. 55 коп. Крім того, суд стягнув з відповідача судовий збір.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що 4 квітня 2015 року між ПАТ «Альфа Банк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 500974928, за яким банк надав відповідачу кредит у розмірі 31633 грн. 38 коп., строком до 6 квітня 2020 року зі сплатою 15,99 % річних за користування кредитом та комісії в розмірі 1,29 % від суми кредиту за місяць.

Згідно додатку № 1 до кредитного договору, яким є графік платежів, позичальник мав сплачувати щомісячно по 1177 грн. 17 коп.

Між тим, позичальник порушував взяті зобов'язання щодо своєчасного погашення кредиту, сплативши лише 703 грн. 37 коп. в квітні 2015 року.

За розрахунком позивача, доданим до позовної заяви, станом на 6 січня 2016 року заборгованість ОСОБА_4 складає 34740 грн. 55 коп., в тому числі, по кредиту - 31633 грн. 38 коп., по процентам - 940 грн. 61 коп., по комісії - 2166 грн. 56 коп.

Будь-яких доказів, які б спростовували наданий розрахунок, матеріали справи не містять.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про неналежне виконання ОСОБА_4 договірних зобов'язань щодо повернення отриманого кредиту та сплати передбачених договором відсотків і комісії, відповідає обставинам справи, а стягнення цих сум за неналежне виконання кредитних зобов'язань - вимогам статей 526, 611, 1048, 1050 ЦК України.

Крім того, колегія суддів враховує, що відповідач ОСОБА_4 є військовослужбовцем, який призваний на військову службу по мобілізації 13 липня 2015 року, а тому, з моменту призову на нього розповсюджуються пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон), щодо заборони нарахування штрафних санкції, пені за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також процентів за користування кредитом.

Як вбачається з розрахунку позивача, в липні 2015 року, замість передбачених графіком платежів процентів в сумі 407 грн. 43 коп., банком нараховані проценти в розмірі 98 грн. 20 коп., тобто до 12 липня 2015 року (а.с. 11). Крім того, в подальшому банком проценти за користування кредитом взагалі не нараховувались, що відповідає вимогам зазначеної норми Закону.

Твердження представника апелянта про те, що в даному випадку банк не мав права нараховувати комісію, є необґрунтованими, оскільки не відповідає змісту п. 15 ст. 14 Закону.

Доводи апеляційної скарги про відсутність в матеріалах справи документів про надання коштів за кредитом, передбачених Інструкцією про касові операції в банках України, затвердженої Постановою Національного банку України № 337 від 14 серпня 2003 року, не можуть бути достатньо підставою для відмови у стягненні спірної заборгованості, виходячи з наступного.

Так, згідно п. 3 розділу № 2 кредитного договору, кредит надається позичальнику на цілі передбачені розділом №1 цього договору шляхом безготівкового перерахування відповідної суми грошових коштів на рахунок реквізити якого вказані в розділі № 1 цього договору, на вказані в розділі №1 рахунки банку, з метою оплати комісій банку, у випадках передбачених розділом № 1 цього договору.

Відповідно до п. 2.5 розділу № 1 кредитного договору рахунок для зарахування коштів, спрямованих на повернення заборгованості за цим договором № НОМЕР_1 у ПАТ «Альфа-Банк».

Як вбачається з виписки по особовому рахунку, кошти в розмірі 31633 грн. 38 коп. були зараховані саме на рахунок № НОМЕР_1, який зареєстровано за відповідачем ОСОБА_4 (а.с. 12)

Отже, враховуючи умови договору щодо перерахування коштів, колегія суддів вважає, що наявність зазначеної виписки по особовому рахунку, є достатнім підтвердженням виконання банком обов'язку перерахувати кошти за спірним кредитом.

Також не може бути достатньою підставою для відмови в задоволенні позову доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано банківської ліцензії, оскільки виходячи з сукупності доказів по справі, зокрема, наявність в матеріалах статуту ПАТ «Альфа Банк» (а.с. 15-16), свідоцтва про державну реєстрацію ПАТ «Альфа Банк» (а.с. 17), генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, колегія суддів вважає, що надання ПАТ «Альфа Банк» кредиту ОСОБА_4, відповідає вимогам ст.1054 ЦК.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм цивільного законодавства, апеляційна скарга не містить. Тому підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись статями 303, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 1 листопада 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий І.В. Лівінський

Судді В.В. Коломієць

Н.О. Шаманська