Ухвала суду № 65420255, 20.03.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №484/3973/16-ц 20.03.2017 20.03.2017 20.03.2017

Провадження №22-ц/784/675/17

Справа №484/3973/16-ц

Провадження №22-ц/784/675/17 Головуюча суду 1-й інстанції Медведєва Н.А.

Категорія 52 Доповідач суду апеляційної інстанції Самчишина Н.В.

Ухвала

Іменем України

20 березня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Самчишиної Н.В.,

суддів: Галущенка О.І., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання - Горенко Ю.В.,

без участі осіб, які беруть участь у справі, належно повідомлених про час і місце судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 лютого 2017 року, ухвалене за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області, про позбавлення батьківських прав,

встановила:

28 грудня 2016 року ОСОБА_3 через свого представника ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_5 про позбавлення батьківських прав.

Позивач зазначала, що з 23 лютого 2013 року до 01 липня 2014 року з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 року у них народився син ОСОБА_6.

Після розірвання шлюбу дитина залишилась проживати з нею.

Посилаючись на те, що після розірвання шлюбу ОСОБА_5 припинив виконувати свої батьківські обов'язки, ухилявся від виховання сина, не проявляв батьківської турботи, не цікавився освітою та станом його здоров'я, не турбувався про його фізичний та духовний розвиток, не цікавився життям сина, не спілкувався з ним, не займався вихованням, не надавав матеріальної допомоги та припинив сплачувати аліменти, позивач просила позбавити відповідача батьківських прав відносно сина ОСОБА_6 з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що через поведінку матері дитини не міг виховувати сина, проте бажає спілкуватися з ним та брати участь у його вихованні. Через неможливість влаштуватися на роботу він має заборгованість по аліментах.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 лютого 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Попереджено ОСОБА_5 про необхідність змінити ставлення до виховання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Покладено на орган опіки та піклування виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області контроль за виконанням батьківських обов'язків ОСОБА_5 відносно сина.

-2-

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подала на це рішення апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на доведеність позивачем обставини ухилення ОСОБА_5 від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню сина та неналежну правову оцінку судом обставинам справи, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У письмових поясненнях представник позивача вимоги скарги підтримала та уточнила, що в апеляційній скарзі допущена описка в частині клопотання. Тому просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. Справу слухати у її та позивача відсутність.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що з 23 лютого 2013 року сторони перебували у шлюбі, який розірвано 01 липня 2014 року (а.с.6). Від шлюбу у сторін 01 червня 2013 року народився син ОСОБА_6 (а.с.7).

За рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 червня 2014 року з ОСОБА_5 розпочато стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_6 в розмірі 500 грн. щомісячно з 11 червня 2014 року і до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 року (а.с.9). Згідно довідки - розрахунку державного виконавця від 25 січня 2017 року № 163/9 станом на 01 січня 2017 року заборгованість по аліментам становить 12 835 грн. 83 коп. (а.с.33-34).

Встановлено, що дитина - ОСОБА_6 проживає разом з матір'ю - позивачем ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до характеристики з дошкільного закладу батько дитини не відвідував дитячий садок (а.с.36). З характеристики з місця проживання позивача слідує, що вона одна виховує дитину, батько участі у вихованні та утриманні сина не приймає (а.с.37).

Відповідач проживає окремо від дитини, за місцем проживання характеризується задовільно. 19 січня 2017 року ним до органу опіки та піклування подана заява про встановлення часу та місця зустрічей з сином (а.с.40-41).

Відмовляючи в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що позов не знайшов обґрунтування в судовому засіданні. Судом також відхилено висновок органу опіки і піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.

Водночас, суд вважав необхідним попередити відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання свого сина.

Колегія суддів з таким висновком суду погоджується з наступних підстав.

За змістом ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (далі - Конвенція), ч. 7 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (ст. 9 Конвенції).

Відповідно до ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

-3-

Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Частиною 4 ст. 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування.

Відповідно до ч. 5 ст.19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодиться з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст. 19 СК України).

Як роз'яснено у п. п. 15, 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

-4-

В спірному випадку, суд першої інстанції дав правильну оцінку обставинам у справі та прийшов до обґрунтованого висновку, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який суд може застосувати, як міру відповідальності до батьків, в тому числі, з метою захисту інтересів дитини.

Разом з тим, доводи представника позивача в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу, оскільки матеріали справи не містять достатніх доказів, що засвідчують наявність в діях відповідача винної поведінки, а також наявність інших конкретних обставин, що вказують на необхідність застосування такого крайнього заходу. Посилання на повну відсутність участі відповідача в житті сина ОСОБА_6 протягом тривалого часу, колегія суддів оцінює критично, оскільки в сукупності інших доказів наявних в матеріалах справи та враховуючи пояснення самого відповідача в засіданні суду першої інстанції, така обставина не може бути визначальною для позбавлення батьківських прав. Зокрема, судом правильно враховано життєві обставини відповідача, те, що за місцем проживання він характеризується задовільно, має бажання спілкуватися з сином, у зв'язку з тим звернувся до органу опіки та піклування із заявою про встановлення часу та місця зустрічей з дитиною та відсутність контакту з колишньою дружиною щодо спілкування з сином.

Також судом обґрунтовано не взято до уваги і висновок органу опіки та піклування, який в силу вимог ст. 212 ЦПК України не має для суду наперед встановленого значення і оцінений судом у сукупності з іншими доказами у справі. У висновку не наведено будь-яких обґрунтувань стосовно того, якими причинами визвано усунення відповідача від утримання та виховання дитини, та ставлення дитини до нього на час виготовлення даного висновку. До того ж, матеріали справи не містять даних про те, що за весь час окремого проживання дитини від батька, до останнього застосовувались заходи впливу та попередження про необхідність змінити ставлення до виховання сина. Сама по собі заборгованість із сплати аліментів, на думку колегії суддів, не може розглядатися як достатній доказ ухилення від виконання особою своїх батьківських обов'язків.

У зв'язку з відсутністю інших доказів ухилення батька дитини від виконання своїх батьківських обов'язків, колегія суддів не встановила передбачених п. 2 ч. 1 ст.164 СК України підстав для позбавлення його батьківських прав.

Тому, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді: О.І. Галущенко

Т.В. Серебрякова