Рішення № 65419490, 21.03.2017, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/1638/16-ц

РІШЕННЯ

іменем України

"21" березня 2017 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Вуїва О.В.,

при секретарі Заблоцькій М.М.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»» про стягнення витрат на проведення експертизи, матеріальних збитків та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «СК«Провідна»», ППзОВ «Урожай» про стягнення неустойки, трьох відсотків річних, витрат на проведення експертизи, матеріальних збитків та моральної шкоди.

В позові зазначав, що 31 березня 2015 року близько 07-30 год. ОСОБА_3, керуючи автомобілем «КАМАЗ 53215» реєстр. номер НОМЕР_1 з причепом «СЗАП 8357» реєстр. номер НОМЕР_2, рухаючись по вул. Осадчого в м. Вознесенську Миколаївської області на завкругленій частині дороги на спуск з боку м. Миколаєва в напрямку м. Южноукраїнськ в порушення вимог п.п. 2.3-б, 12.1 ПДР України проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, під час вибору безпечної швидкості руху не врахував дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться і стан транспортного засобу, внаслідок чого не зміг контролювати його рух та безпечно керувати ним, не впорався з керуванням транспортного засобу, внаслідок чого допустив занос причепа «СЗАП 8357» реєстр. номер НОМЕР_2 на зустрічну смугу руху, де причіп зіткнувся з автобусом «MERCEDES BENZ SPRINTER» реєстр. номер НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_4

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водію ОСОБА_4 та пасажирам автобуса були заподіяні тілесні ушкодження, а автобус, який на праві власності належить позивачу, отримав механічні пошкодження.

Вироком Вознесенського міськрайонного суду від 31 серпня 2015 року ОСОБА_3 був визнаний винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

На час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 знаходився в трудових відносинах з ППзОВ «Урожай», цивільно-правова відповідальність підприємства, як володільця автомобіля «КАМАЗ 53215» реєстр. номер НОМЕР_1 та причепа «СЗАП 8357» реєстр. номер НОМЕР_2 була застрахована в ПрАТ «СК «Провідна»».

Після дорожньо-транспортної пригоди позивач звернувся до ПрАТ «СК «Провідна»» з заявою про направлення представника страховика на місце настання страхового випадку (місцезнаходження пошкодженого майна) з метою встановлення причин настання страхового випадку та визначення розміру шкоди, яку страховик проігнорував, що призвело до понесення ОСОБА_2 витрат на проведення автотоварознавчого дослідження.

Після встановлення розміру завданих збитків (267810 грн. внаслідок пошкодження автобуса + 2000 грн. витрат на евакуатор + 1500 грн. за проведення автотоварознавчого дослідження) позивач звернувся до відповідачів з приводу отримання страхового відшкодування та відшкодування залишку шкоди, проте страховик виконав взяті на себе зобовязання лише частково та з порушенням строку здійснення страхової виплати, а ППзОВ «Урожай» залишок завданих збитків не відшкодував взагалі.

В звязку з цим ОСОБА_2 просив стягнути з ПрАТ «СК «Провідна»» на свою користь неустойку (пеню) за порушення зобовязання (умов договору страхування) в розмірі 16409 грн., 370 грн. в якості 3% річних за прострочення виконання грошового зобовязання та 1500 грн. витрат на проведення автотоварознавчого дослідження. З ППзОВ «Урожай» просив стягнути залишок невідшкодованих матеріальних збитків в розмірі 217810 грн., 39996 грн. не отриманого доходу за період невикористання належного йому (пошкодженого) транспортного засобу, 500 грн. франшизи, 2 000 грн. витрат на евакуатор.

Також позивач, вказуючи на те, що внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу йому було завдано моральних страждань, що обумовлені неможливістю користування своїм майном протягом тривалого часу для власних та комерційних потреб, погіршенням стану здоров'я, просив стягнути з ППзОВ «Урожай» 50000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою суду від 31 травня 2016 року вимоги ОСОБА_2 до ПрАТ «СК «Провідна» про стягнення неустойки, трьох відсотків річних повернуто позивачу.

Ухвалою суду від 13 березня 2017 року первісного відповідача по справі ППзОВ «Урожай» замінено на належного ОСОБА_3, внаслідок чого останній втратив статус третьої особи без самостійних вимог. Підставою цього слугувала заява позивача про заміну, обгрунтована відсутністю на час дорожньо-транспортної пригоди трудових відносин між ППзОВ «Урожай» та ОСОБА_3, внаслідок чого, на думку позивача, останній є належним відповідачем по справі.

В судовому засіданні, яке проводилося без особистої участі позивача, його представник ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, проте в процесі розгляду справи надав суду заперечення проти позову, які обгрунтовував тим, що позивачем належним чином не доведено наявність, розмір матеріальних збитків та моральної шкоди.

Представник відповідача - ПрАТ «СК «Провідна» в судове засідання не з'явився, судом належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, причину неявки суду не повідомив.

Суд вважав можливим провести розгляд справи без особистої участі позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ПрАТ «СК «Провідна», оскільки матеріали справи містять достатньо відомостей для її вирішення.

Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема судом встановлено, що 31 березня 2015 року близько 07-30 год. ОСОБА_3, керуючи автомобілем «КАМАЗ 53215» реєстр. номер НОМЕР_1 з причепом «СЗАП 8357» реєстр. номер НОМЕР_2, рухаючись по вул. Осадчого в м. Вознесенську Миколаївської області на завкругленій частині дороги на спуск з боку м. Миколаєва в напрямку м. Южноукраїнськ в порушення вимог п.п. 2.3-б, 12.1 ПДР України проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, під час вибору безпечної швидкості руху не врахував дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться і стан транспортного засобу, внаслідок чого не зміг контролювати його рух та безпечно керувати ним, не впорався з керуванням транспортного засобу, внаслідок чого допустив занос причепа «СЗАП 8357» реєстр. номер НОМЕР_2 на зустрічну смугу руху, де причіп зіткнувся з автобусом «MERCEDES BENZ SPRINTER» реєстр. номер НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_4

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водію ОСОБА_4 та пасажирам автобуса були заподіяні тілесні ушкодження, а автобус, який на праві власності належить позивачу, отримав механічні пошкодження.

Вироком Вознесенського міськрайонного суду від 31 серпня 2015 року ОСОБА_3 був визнаний винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

На час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 знаходився в цивільно-правових відносинах з ППзОВ «Урожай» (а.с. 39-42, 66-69, 107, 155, 189-190).

Зокрема, згідно договору про надання транспортних послуг від 02 березня 2015 року ОСОБА_3, як виконавець, зобов'язався надати ППзОВ «Урожай», як замовнику, послуги з перевезення сільськогосподарської продукції з використанням належного підприємству тарнспортного засобу, а замовник зобов'язався здійснити оплату наданих послуг.

Згідно п. 2.1.8, 6.2 цього договору виконавець зобов'язався відповідати за наслідки дорожньо-транспортних пригод, що сталися з його вини.

На час дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «КАМАЗ 53215» реєстр. номер НОМЕР_1 та причіп «СЗАП 8357» реєстр. номер НОМЕР_2 перебували у власності ППзОВ «Урожай», яке згідно полісів №АІ/7019303 від 26 листопада 2014 року та №АІ/7019307 від 26 листопада 2014 року застрахувало цивільно-правову відповідальність, як власника транспортних засобів у ПрАТ «СК «Провідна»» .

За загальним правилом, передбаченим ст.ст. 1166, 1187, 1188 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки (до яких належить діяльність з використання транспортних засобів) відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Шкода, завдана одній особі з вини іншої особи внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме винною особою в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.ст. 22, 28-30 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі, якщо цивільно-правова відповідальність володільця транспортного засобу, як джерела підвищеної небезпеки застрахована, при настанні з його вини страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи, зокрема шкоду, повязану з пошкодженням чи знищенням транспортного засобу потерпілого.

Згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» N 4 від 01 березня 2013 року якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону № 1961-IV, який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.

Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Разом з тим, відповідно до п. 14 постанови Пленуму при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди.

Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків).

Таким чином ОСОБА_3, як належний володілець транспортного засобу, який не перебував в трудових відносинах з контрагентом за договором про надання транспортних послуг, є відповідальним за відшкодування заподіяної шкоди, а ПрАТ «СК «Провідна» - за виконання договорів страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів згідно полісів №АІ/7019303 від 26 листопада 2014 року та №АІ/7019307 від 26 листопада 2014 року.

Згідно звіту про автотоварознавче дослідження для визначення матеріального збитку транспортного засобу №5433 від 25 червня 2015 року вартість відновлювального ремонту автобуса «MERCEDES BENZ SPRINTER» реєстр. номер НОМЕР_3 на час проведення експертизи становить 643 574,50 грн., середня ринкова вартість аналогічного транспортного засобу з аналогічними характеристиками, проте в справному стані, становить 267 810 грн., а тому вартість матеріального збитку, завданого ОСОБА_2 складає 267 810 грн.

При цьому суд не приймає письмові заперечення ОСОБА_3 проти визначеного звітом розміру збитків, оскільки заперечення належним чином не підтверджені, а відповідачем не надано будь-яких доказів, що б вказували на неправильність обрахунку завданих збитків.

Також судом встановлено, що 26 березня 2016 року ПрАТ «СК «Провідна» повністю виконало умови договору страхування, сплативши ОСОБА_2 кошти в межах ліміту відповідальності страховика, проте за вирахуванням франшизи в розмірі 49 500 грн.

Таким чином з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню матеріальні збитки:

1)збитки у вигляді вартості втраченого майна за вирахуванням страхового відшкодування, проте з зарахуванням франшизи, що становить 218 310 грн. (267 810 грн. (розмір збитку внаслідок пошкодження автомобіля) 49 500 грн. (розмір отриманого потерпілим страхового відшкодування));

2)судом віднесено до збитків підтверджені витрати позивача на послуги з евакуації автомобіля з території штрафмайданчика до місця його зберігання в розмірі 2 000 грн.

Водночас ч. 1 ст. 1167 ЦК України передбачає право особи, якій неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю завдана моральна шкода, вимагати відшкодування такої шкоди особою, яка її завдала, за наявності вини останньої.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала в звязку із знищенням чи пошкодженням належного їй майна.

В судовому засіданні знайшов своє підтвердження той факт, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу була завдана моральна шкода в зв'язку з пошкодженням його особистого майна.

Проте підлягає врахуванню те, що автомобіль використовувався ОСОБА_2 не як фізичною особою, а в статусі фізичної особи-підприємця для комерційних потреб. Однією з підстав для стягнення моральної шкоди позивач заначає неможливість використання автомобіля для комерційних потреб, проте звертається до суду не в статусі підприємця, а в якості фізичної особи.

Решта доводів ОСОБА_2 (щодо погіршення стану його здоров'я) взагалі не знайшли свого підтвердження жодними доказами.

Таким чином, вирішуючи питання про визначення розміру грошового відшкодування моральної шкоди, суд у відповідності з вимогами статті 23 ЦК України, п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» враховує характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, зокрема подальшої поведінки заподіювача шкоди. При цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи вищевстановлене, суд вважає достатнім відшкодування моральної шкоди в розмірі 2 000 грн.

Що стосується вимог ОСОБА_2 про стягнення в якості збитків 39996 грн. не отриманого доходу за період невикористання належного йому (пошкодженого) транспортного засобу, то суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками зокрема є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Проте в судовому засіданні встановлено, що належний позивачу транспортний засіб використовувася ОСОБА_2 в комерційних цілях та приносив останньому прибуток саме в якості фізичної особи-підприємця, в той же час позивач звернувся до суду в іншому правовому статусі (а.с. 43-44, 71).

Крім цього позивач не надав суду належних, допустимих та переконливих доказів розміру упущеної вигоди.

А тому в цій частині вимоги не підлягають задоволенню.

Що стосується вимог ОСОБА_2 до ПрАТ «СК «Провідна» про стягнення витрат на проведення експертизи, то суд виходить з наступного.

Дійсно, згідно п.п. 34.2, 34.3 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Судом встановлено, що оцінка з визначення розміру шкоди, завданої внаслідок пошкодження автобуса «MERCEDES BENZ SPRINTER» проведена за ініціативою та за кошти позивача.

Проте стороною позивача ні самостійно, ні на пропозицію суду не надано доказів того, що потерпілим направлялося страховику повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та що страховик ухилився від направлення свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, а тому підстав для застосування наслідків п. 34.3 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» немає.

Тому в задоволенні позову ОСОБА_2 до ПрАТ «СК «Провідна»» слід відмовити.

В силу ст. 88 ЦПК України суд (з врахуванням розміру задоволених позовних вимог) розподіляє між сторонами судові витрати.

Зокрема з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню:

?1 426 грн. витрат на правову допомогу (2 000 грн. (сплачено позивачем) х 71,30 % (розмір задоволених вимог в процентному відношенні));

?2 203,10 грн. судового збору по вимогам майнового характеру (2 618,06 грн. (сплачено позивачем) х 84,15 % (розмір задоволених вимог в процентному відношенні);

?22,05 грн. судового збору по вимогам немайнового характеру (551,20 грн. (сплачено позивачем) х 4 % (розмір задоволених вимог в процентному відношенні)).

Враховуючи принцип диспозитивності суд не вирішував питання щодо передачі пошкодженого автомобіля відповідачу в зв'язку з відсутністю відповідного звернення.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 220 310 (двісті двадцять тисяч триста десять) гривень в порядку відшкодування матеріальних збитків, 2 000 (дві тисячі) гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, а також 3 651 (три тисячі шістсот п'ятдесят одну) гривню 15 копійок в порядку відшкодування судових витрат.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»» про стягнення витрат на проведення експертизи відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О.В.Вуїв