Ухвала суду № 65418203, 27.02.2017, Солом'янський районний суд міста Києва

Кримінальне провадження № 1-кп/760/985/16

Справа № 757/36364/16-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2017 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі колегії:

головуючого - судді Криворот О.О.,

суддів - Педенко А.М., Курової О.І.,

при секретарі - Матушевській Л.О.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Новікова О.Ф.,

потерпілих - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисників - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,

обвинувачених - ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_17, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному 19.06.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015000000001181, за фактом вчинення:

ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1,

ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_5, кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч.4 ст.28 ч.5 ст.191, ч.4 ст.28 ч.2 ст.205, ч.4 ст.28 ч.3 ст.362, ч.4 ст.28 ч.2 ст.366, ч.4 ст. 28 ч.3 ст.209 КК України;

ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_7, кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч.4 ст.28 ч.5 ст.191, ч.4 ст.28 ч.2 ст.205, ч.4 ст.28 ч.2 ст.366, ч.4 ст.28 ч.3 ст.209 КК України,

в с т а н о в и в:

в провадження Солом'янського районного суду м. Києва надійшов зазначений обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування.

Під час підготовчого судового засідання прокурор, думку якого підтримали потерпілі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, просив призначити його судового розгляду.

Захисники ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, думку яких підтримали всі обвинувачені, просили повернути обвинувальний акт прокурору у заявку з його невідповідністю вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України.

Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт та долучений до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, приходить до наступного висновку.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування прокурору, якщо вони не відповідають вимогам КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором.

Зокрема, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті КК України та формулювання обвинувачення. При цьому, за змістом цієї норми, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті Закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, за результатами якого, у разі визнання особи винуватою, мотивувальна частина вироку має містити, як на тому наголошується в п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, зокрема, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення та статтю (частину статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Пункт «а» ч. 3 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої ВРУ 17.07.1997, зазначає, що кожний, хто обвинувачується у кримінальному правопорушенні має право бути негайно і детально повідомлений зрозумілою для нього мовою про характер та причини обвинувачення проти нього. У разі пред'явлення не конкретного обвинувачення, що є порушенням права на захист, справа підлягає поверненню на додаткове розслідування на підставі існуючого закону. Таким чином, завданням кримінального провадження є зокрема охорона прав і законних інтересів всіх учасників провадження, а також забезпечення швидкого і повного судового розгляду з тим, щоб зокрема, до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, у тому числі і під час формулювання обвинувачення. Пред'явлене особі обвинувачення має бути конкретним і містити дані про час, місце, інші обставини вчинення злочину, оскільки особа має знати у чому саме вона обвинувачується і захищатися від пред'явленого їй обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008 зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню обвинувачення особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 у справі «Камасінскі проти Австрії» № 9783/82, п. 79). Крім того, Суд констатував, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду ( рішення від 25.03.1999 у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п.52).

Проте, під час підготовчого судового засідання встановлено, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні за фактом вчинення ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_17, ОСОБА_13, ОСОБА_14 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч.4 ст.28 ч.5 ст.191, ч.4 ст.28 ч.2 ст.205, ч.4 ст.28 ч.3 ст.362, ч.4 ст.28 ч.2 ст.366, ч.4 ст. 28 ч.3 ст.209 КК України; ОСОБА_16 і ОСОБА_15 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч.4 ст.28 ч.5 ст.191, ч.4 ст.28 ч.2 ст.205, ч.4 ст.28 ч.2 ст.366, ч.4 ст.28 ч.3 ст.209 КК України, не відповідає вимогам п.5 ч.1 ст. 291 КПК України.

Так, всім обвинуваченим пред'явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України, що передбачає відповідальність за створення злочинної організації з метою вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину, а також керівництво такою організацією або участь у ній, або участь у злочинах, вчинюваних такою організацією, а також організація, керівництво чи сприяння зустрічі (сходці) представників злочинних організацій або організованих груп для розроблення планів і умов спільного вчинення злочинів, матеріального забезпечення злочинної діяльності чи координації дій об'єднань злочинних організацій або організованих груп.

З огляду на положення ст. 374 КПК України, формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 23.12.2005 «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями» вступ особи до організованої групи чи злочинної організації (участь у ній) означає надання цією особою згоди на участь у такому об'єднанні за умови, що вона усвідомлювала факт його існування і підтвердила певними діями реальність своїх намірів.

Разом з тим, в обвинувальному акті не наведено жодних фактичних обставин або конкретних протиправних дій, спрямованих на створення злочинної організації, які на думку досудового розслідування вчинив, зокрема, ОСОБА_11 як організатор злочинного угрупування. Також обвинувальний акт не містить і будь-яких вказівок на безпосередні дії, спрямовані на керівництво даною злочинною організацією, які на думку досудового розслідування здійснював ОСОБА_11 та ОСОБА_12 Зокрема, не наведено опису та жодних фактичних даних про те, що ОСОБА_11 віддавав ті чи інші злочинні накази чи вказівки про вчинення конкретних протиправних дій тим чи іншим учасникам злочинної групи, та чи отримували ОСОБА_12, ОСОБА_17, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_16,. ОСОБА_15 такі вказівки від ОСОБА_11, не визначено, коли саме, де саме, у який спосіб здійснювалось керівництво злочинною організацією та планування злочинної діяльності; не зазначено фактичних даних про проведення зустрічей, (сходок), переговорів щодо планування злочинних дій або іншого обміну інформацією між ОСОБА_11 та членами злочинної групи; не наведено способу вчинення злочину, тощо.

Обвинувальний акт містить суперечливі твердження щодо часу створення злочинної організації, зокрема у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення зазначено, що у період з 01.11.2006 до 21.07.2015 ОСОБА_11 перебуваючи у м. Києві, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою одержання неправомірної вигоди, створив в очолюваній ним установі злочинну організацію. Натомість далі в обвинувальному акті вказано, що у 2007 році ОСОБА_11 за невстановлених у повному обсязі у зв'язку із тривалим терміном діяльності слідством обставин приступив до створення злочинного об'єднання, надалі

за результатами здійснення у 2007 - 2008 роках вказаних дій злочинне об'єднання набуло ознак внутрішньої і зовнішньої стійкості.

Отже в обвинувальному акті є невизначеним що саме було створено - злочинну організацію чи злочинне об'єднання, час створення злочинної організації (об'єднання) та період його діяльності.

Згідно з вищезазначеною постановою Пленуму Верховного Суду України при вступі особи до організованої групи чи злочинної організації (участь у ній) однією з умов визначено те, що особа повинна усвідомлювати факт існування злочинної організації.

Однак, всупереч цьому, в обвинувальному акті відсутні будь-які твердження або посилання на фактичні обставини, що ОСОБА_12, ОСОБА_17, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_16 та ОСОБА_15 усвідомлювали, що здійснюють вступ саме у злочинну організацію, не визначено моменту вступу до складу злочинної організації щодо кожного з обвинувачених.

Вчинення злочинів у складі злочинної організації (чи за попередньою змовою групою осіб), що інкримінуються ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_17, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_16 та ОСОБА_15, є формою співучасті, що передбачає вчинення кожним із учасників різних за характером і правовою оцінкою їх дій або бездіяльності.

Однак, в обвинувальному акті стосовно кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України, не конкретизовано роль та злочинні дії кожного з обвинувачених, ступень та характер їх участі в кожному інкримінованому їм кримінальному правопорушенні, не зазначено мотиву та мети дій або бездіяльності кожного з них у кожному з інкримінованих епізодів.

Отже в обвинувальному акті не визначено форму злочинного угрупування, організації, момент його створення, спосіб створення, спосіб керівництва, момент вступу до неї кожного з обвинувачених, розподіл функцій учасників злочинної групи, тощо.

Таким чином, в обвинувальному акті не конкретизовано обвинувачення за ч.1 ст. 255 КК України стосовно кожного з обвинувачених.

Крім того, обвинуваченим інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, що полягає в привласненні грошових коштів в особливо великих розмірах спеціального фонду Державного бюджету України в сумі 3 166 551, 45 грн.; загального фонду Державного бюджету України в сумі 864 700 грн.; міжнародної організації «Американські ради з міжнародної освіти» в сумі 106 200 грн.

Відповідно до ст. 191 КК України даний вид злочину є злочином з матеріальним складом. Об'єктивна сторона даного правопорушення, як обов'язкову свою ознаку, передбачає настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяної шкоди.

Згідно з викладом фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення, обвинувачені привласнили грошові кошти Державного бюджету та Міжнародної організації «Американські ради з міжнародної освіти» в сумі 4 137 451, 45 грн.

Згідно з п. 7 ст. 291 КПК України, в обвинувальному акті зазначається розмір шкоди завданий злочином. Відповідно до акту, розмір шкоди дорівнює сумі привласнених коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 42 КПК України, потерпілим є особа якій, в тому числі, заподіяно і майнову шкоду. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт повинен містити відомості про потерпілих.

З тексту обвинувального акту вбачається, що ні Державу Україна (в тому числі в особі тих чи інших органів), ні Міжнародну організацію «Американські ради з міжнародної освіти», потерпілими в даному кримінальному провадженні не визнано. Відповідно до Реєстру матеріалів досудового розслідування заяв від державних органів або організацій про визнання їх потерпілими не надходило. Отже в обвинувальному акті відсутня ознака об'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 КК України, у вигляді завдання шкоди потерпілим.

В обвинувальному акті не визначено, хто саме з обвинувачених, коли саме, в якому місці, в якому розмірі та в який саме спосіб привласнив (набув та фактично отримав) кошти, належні державному бюджету та Міжнародній організації «Американські ради з міжнародної освіти», як, та між ким саме вони розподілені, не визначено ступінь співучасті та роль у вчиненні даного кримінального правопорушення щодо кожного з обвинувачених. Зокрема, обвинуваченому ОСОБА_15 інкриміновано вчинення кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 191 КК України, організованою групою, при тому що це взагалі не відображено ні у викладі фактичних обставин справи, ні у формулюванні обвинувачення.

Отже суд приходить до висновку, що в обвинувальному акті також не конкретизовано обвинувачення в частині завдання шкоди організаціям, відсутні дані про потерпілих, а саме держави (в особі її органів) та зазначеної вище міжнародної організації, не визначено способу вчинення та ролі кожного з обвинувачених у вчиненні даного кримінального правопорушення, не наведено об'єктивної сторони вказаного кримінального правопорушення, що є порушенням прав обвинувачених на захист та суттєвим порушенням вимог КПК України.

Виклад фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.366 КК України, не містить визначення місця вчинення такого підроблення та його способу, не визначено ступінь співучасті та роль у вчиненні даного кримінального правопорушення щодо кожного з обвинувачених. Не визначено, яким саме особам було видано завідомо неправдиві документи (договори, акти надання послуг), укладених у 2008 - 2015 роках з ПП «Тест он-лайн» Українським та Івано-Франківським, Одеським та Київським регіональними центрами оцінювання якості освіти, з ТОВ «3Д Лоджик» у 2011-2014 роках Українським та Харківським, Вінницьким, Львівським та Дніпропетровськими регіональними центрами оцінювання якості освіти, у 2012 - 2014 роках Американськими радами з міжнародної освіти, також відсутній перелік завідомо неправдивих документів, складання та видача яких інкримінується, зокрема, обвинуваченим ОСОБА_14 та ОСОБА_15, а тому обвинувачення за цією статтею є теж не конкретизованим.

Крім того, з викладу фактичних обставин щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.209 КК України, вбачається, що стороною обвинувачення не визначено, в чому саме полягає легалізація грошових коштів у розмірі 428 000 грн. та 374 000 грн., які були перераховані з одних власних рахунків на інші власні ж рахунки підприємствами ПП «Тест он-лайн» та ТОВ «3Д Лоджик», при тому, що інформації щодо їх подальшого виведення з цих рахунків обвинувальний акт не містить. Відсутні відомості кому належать рахунки НОМЕР_1 та НОМЕР_2 на які було перераховано 1 869 568, 23 грн. та подальшого руху означених грошових коштів, які на думку сторони обвинувачення є об'єктом легалізації. При цьому в обвинувальному акті взагалі не визначено та не конкретизовано способу легалізації цих коштів.

В обвинувальному акті не наведено обов'язкових ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 362 КК України, зокрема, ОСОБА_11 та ОСОБА_14, а саме об'єктивної та суб'єктивної сторони, зокрема не наведено час, місце, спосіб його вчинення, ступінь їх співучасті та безпосередні дії вчинені ними.

Крім того, згідно з узагальненнями Верховного Суду України судової практики по розгляду справ про злочини у сфері в використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку, об'єктом злочину за ст. 362 КК України є електронно-обчислювальна машина, автоматизовані системи, комп'ютерні мережі та мережі електрозв'язку.

Разом з тим, в обвинувальному акті не зазначено конкретний об'єкт кримінального правопорушення в розумінні ст. 362 КК України, тобто не вказано, у які саме електронно-обчислювальні машини (комп'ютери), автоматизовані системи та комп'ютерні мережі було внесено зміни, не визначено перелік осіб, від яких обвинувачені отримували замовлення на зміну результатів ЗНО у 2014 -2015 роках щодо осіб з прізвищами наведеними в акті, коли та яким чином, у якому вигляді було передано замовлення на зміни результатів ЗНО, яким чином, в якому місці та коли ОСОБА_14 разом з ОСОБА_12, ОСОБА_17 та ОСОБА_13 внесли несанкціоновані зміни до результатів ЗНО у тестові завдання у 2014 та 2015 роках, та яке саме відношення до означених діянь мав ОСОБА_11

Вказані обставини складають об'єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого ст. 362 КК України, оскільки повинні містити інформацію про подію злочину.

Крім того, стороною обвинувачення не визначено за яким саме кримінальним законом за дією у часі кваліфіковано дії обвинувачених та мають бути застосовані наслідки. Відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення злочинного діяння. Обвинуваченим інкриміновано ряд кримінальних правопорушень вчинених в період з 2006 по 2015 рік. У вказаний період часу, до ряду статей, які інкримінуються обвинуваченим, Верховною Радою України вносились зміни, зокрема до ст. ст. 205, 209, 362 та 366 КК України.

Вказані порушення при складанні обвинувального акту свідчать про неконкретність пред'явленого обвинувачення ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_17, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_16 та ОСОБА_15

Отже, при складанні та затвердженні обвинувального акту допущено порушення вимог ст. 291 КПК України, основним з яких є неконкретизоване формулювання обвинувачення, що у свою чергу позбавляє обвинувачених можливості реалізувати конституційне право на захист.

Керуючись ст.ст.314-316 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному 19.06.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015000000001181, за фактом вчинення ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_17, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 255, ч.4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч.4 ст. 28 ч.2 ст. 205, ч.4 ст. 28 ч.3 ст. 362, ч.4 ст. 28 ч.2 ст. 366, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209 КК України; ОСОБА_16 та ОСОБА_15 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 255, ч.4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч.4 ст. 28 ч.2 ст. 205, ч.4 ст. 28 ч.2 ст. 366, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209 КК України - повернути прокурору.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий: О.О. Криворот

Судді: А.М. Педенко

О.І. Курова