Постанова № 65418070, 14.03.2017, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/2249/17

провадження № 2-а/753/197/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2017 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Даниленко В.В., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії , -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 у лютому 2017 року звернулась до Дарницького районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в якому просить суд: 1) Визнати протиправним та скасувати рішення Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 27.01.2017 року про відмову у призначенні позивачу пенсії за вислугу років; 2) Зобов'язати відповідача здійснити призначення позивачу пенсії за вислугу років згідно зі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» з 25.01.2017 року, виходячи із розрахунку 82% від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 24 календарні місяці роботи; 3) Зобов'язати відповідача зарахувати до стажу роботи позивача, що дає право на пенсію за вислугою років половину строку навчання на юридичному факультеті Київського університету ім. Т. Шевченка; 3) Стягнути з відповідача судові витрати.

Обгрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_2 посилалась на те, що вона з 03.09.1998 року працює в органах прокуратури України, має безперервний стаж роботи, який станом на день звернення за пенсією становив 18 років 4 місяці 24 дні. Крім того, згідно положень статті 56 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції від 2001 року) до стажу роботи позивача має бути зараховано половину строку її навчання у період з 22.07.1993 року по 19.06.1998 року на юридичному факультеті Київського університету ім. Т. Шевченка, тобто 2 роки 5 місяців 27 днів. Таким чином, маючи достатній стаж роботи в органах прокуратури, позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років, однак рішенням Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 27.01.2017 року №1661/09 їй відмовлено у призначенні пенсії за вислугою років згідно із вимогами Закону України «Про прокуратуру» у зв'язку з тим, що працівники прокуратури права на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» з урахуванням п. 5 Прикінцевих положень Закону України №213-VIIІ від 02.03.2015 року не мають. Разом з тим, позивач вважає таку відмову відповідача протиправною та такою, що не відповідає приписам чинного законодавства в сфері пенсійного забезпечення, що є підставою її звернення з цим позовом до суду.

Представник Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в письмових запереченнях, проти позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що Управління діяло в межах чинного законодавства при відмові у призначенні позивачу пенсії за вислугу років, оскільки згідно з пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213 норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру» скасовуються, а тому з 01.06.2015 року пенсії в порядку та на умовах визначених Законом України «Про прокуратуру» не призначаються, раніше призначені не перераховуються.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 13.02.2017 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено провести у скороченому провадженні.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України скорочене провадження застосовується в адміністративних справах про оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Зважаючи на те, що у справі наявні достатні докази, суд приходить до висновку про можливість ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення без проведення судового засідання, а відтак у відповідності до п.4 ч. 1 ст. 183-2 КАС України справа підлягає розгляду в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 22.07.1993 року по 19.06.1998 року навчалася на юридичному факультеті Київського університету ім. Т. Шевченка та отримала диплом про вищу освіту, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці.

У період з 03.09.1998 року та по день звернення до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за вислугу років, ОСОБА_2 працює в органах прокуратури України та має безперервний стаж роботи 18 років 4 місяці та 24 дні..

25.01.2017 року позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років.

Проте, листом першого заступника начальника Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №1661/09 від 27.01.2017 року ОСОБА_2 повідомлено, що їй відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років. Відповідач посилався на п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII, відповідно до якого у разі неприйняття до 01.06.2015 Закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України, серед іншого, відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначено статтею 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-XII «Про прокуратуру».

Частиною 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції від 05.11.1991 року) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугою років незалежно від віку. Пенсія призначається у розмірі 80 % від суми їхньої місячної заробітної плати, до котрої включається всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 % місячного заробітку. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок пенсії проводиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Відповідно до ч. 2 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

Вказана редакція Закону № 1789-ХІІ була чинною на момент призначення позивача на роботу в органах прокуратури України (03.09.1998 року).

Відповідно до частини 5 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» до вислуги років, що дає право на пенсію згідно цією статтею зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана вiдпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про вищу освіту», університет - багатогалузевий (класичний, технічний) або галузевий (профільний, технологічний, педагогічний, фізичного виховання і спорту, гуманітарний, богословський/теологічний, медичний, економічний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культурологічний тощо) вищий навчальний заклад, що провадить інноваційну освітню діяльність за різними ступенями вищої освіти (у тому числі доктора філософії), проводить фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку діяльність.

Отже, до стажу роботи позивача, що дає право на пенсію за вислугою років згідно Закону України «Про прокуратуру» зараховується, зокрема, половина строку навчання у вищому навчальному закладі, а саме: в Київському університеті ім. Т. Шевченка, після навчання у якому позивач отримала вищу юридичну освіту за спеціальністю «правознавство».

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу та пріоритет над іншими нормативно - правовими актами. Закони та підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй. Норми Конституції є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з вимогами статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист і сформулював чітку правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справах щодо права на пільги, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 щодо пільг, компенсацій і гарантій та від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказує на те, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (рішення № 5-рп/2002).

22.05.2008 Конституційний Суд України в рішенні №10-рп/2008 зазначив, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Тлумачення словосполучення «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, Конституційний Суд України дав у рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005, згідно з яким «…конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод - є їх обмеження. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними». Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно раніше закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.

Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства або прийняттям нових законодавчих актів.

Таким чином, ОСОБА_2 набула право виходу на пенсію після набуття нею стажу роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, незалежно від віку.

На теперішній час діє Закон № 1697-VII, частиною першою статті 86 якого встановлено, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше:

- по 30 вересня 2011 року - 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років;

- з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року - 20 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років 6 місяців;

- з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року - 21 рік, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років;

- з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років 6 місяців;

- з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років;

- з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців;

- з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років;

- з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців;

- з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років;

- з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців;

- з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.

Таким чином, статтею 86 Закону № 1697-VII збільшено стаж роботи позивача, що дає йому право на пенсію за вислугу років, у порівнянні зі статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ (в редакції від 12.07.2001), з 20 до 23 років, що є звуженням прав позивача в розумінні Конституції України.

Частинами першою - третьою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні адміністративної справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини; звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і протоколів до неї та практику Суду як джерело права.

Зокрема, статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції кожній фізичній або юридичні особі гарантовано право мирно володіти своїм майном. При цьому зазначено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В пунктах 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» від 01.06.2006 Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S. A. v. Belgium, рішення від 20 листопада 1995 року, серія А, № 332, с. 21, п. 31).

Аналогічна правова позиція щодо права власності особи сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch - United Kingdom, № 44277/98, рішення від 24.04.2003).

Отже, в розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, позивач, перебуваючи на службі в органах прокуратури, мав законні сподівання на отримання пенсії за вислугу років за наявності 20 річного стажу, які ґрунтувалися на нормах статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (в редакції від 12.07.2001), і які були звужені статтею 86 Закону № 1697-VII.

З урахуванням стажу роботи позивача в органах прокуратури, відповідач повинен був призначити позивачу пенсію у розмірі 82 % від суми місячного чинного заробітку.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що Лівобережним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві було неправомірно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за вислугу років, з розрахунку 82% від заробітної плати позивача, з урахуванням стажу роботи позивача в органах прокуратури, оскільки такий розрахунок відповідає положенням статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», у той же час відповідачем у листі від 27.01.2017 року №1661/09 не наведено будь-яких правових підстав відмови позивачу у призначенні пенсії за вислугу років в порядку, визначеному Законом України «Про прокуратуру», з урахуванням конституційно закладених основ соціального забезпечення та роз'яснень, наведених у Рішеннях Конституційного Суду України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 22, 46, 58 Конституції України, Законом України «Про прокуратуру», Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 року № 7, ст. ст. 8-11, 41, 69-71, 94, 99, 160-164, 167, 183-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_2 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 27.01.2017 року №1661/09 про відмову у призначенні ОСОБА_2 пенсії за вислугу років.

Зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до стажу роботи ОСОБА_2, що дає право на пенсію за вислугою років, половину строку навчання на юридичному факультеті Київського університету ім. Тараса Шевченка.

Зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити призначення ОСОБА_2 пенсію за вислугу років згідно зі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», виходячи із розрахунку 82% від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 24 календарні місяці роботи, без обмеження максимального розміру пенсії починаючи з 25.01.2017 року.

Стягнути з Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві (02225, м. Київ, вул. Каштанова, 6; код ЄДРПОУ 40379527) за рахунок бюджетних асигнувань даного суб'єкта владних повноважень на користь ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (гурт.); індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у сумі 1920 грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СУДДЯ В.В. ДАНИЛЕНКО