Рішення № 65417517, 06.03.2017, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/15339/16-ц

Категорія 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2017 року Печерський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Батрин О.В.

при секретарі Мотрич В.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів. Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 5 травня 2014 року укладено договір про надання правової допомоги № 1, відповідно до котрого позивач тривалий період представляв інтереси ОСОБА_3 в різних судових інстанціях з питання розірвання договору довічного утримання, укладеного 22 березня 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Рішенням Печерського районного суду від 17 листопада 2014 року (справа №757/20525/14-ц) позовна заява ОСОБА_3 була задоволена частково: розірвано договір довічного утримання, укладений 22 березня 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, зареєстрований у реєстрі за № 3-884, повернуто у власність ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1, котре ухвалами суду апеляційної інстанції від 13 травня 2015 року та ухвалою суду касаційної інстанції від 20 жовтня 2015 року залишене в силі. Пунктом 3.2 договору про надання правової допомоги № 1 від 5 травня 2014 року сторони передбачили, що питання оплати винагороди позивача визначається додатково. У зв'язку з цим, 5 червня 2014 року між сторонами підписано додаток до договору про надання правової допомоги № 1 від 5 травня 2014 року, відповідно до котрого оплата замовником послуг адвоката проводиться в розмірі 10% (гонорар) від вартості квартири АДРЕСА_1 та вартості коштів, що залишаються в розпорядженні замовника і не повертаються ОСОБА_4 (відповідачу у справі про розірвання договору довічного утримання від 22.03.2012р.). Крім того, п. 1.2 додаткової угоди передбачено додаткову оплату в розмірі 250 грн. за участь адвоката у кожному судовому засіданні, незалежно від результату розгляду справи, строк оплати - не пізніше 3 місяців з моменту набрання рішення законної сили. Разом з тим, відповідач не виконує умови договору про надання послуг, не оплачує отримані послуги адвоката.

З урахуванням наведеного, позивач просив стягнути з відповідача 110 000 грн. як 10% від вартості квартири, 5 500 грн. як 10% від коштів, що залишилися в розпорядженні замовника і не повернуті ОСОБА_4 за договором довічного утримання від 22 березня 2012 року, 2 000 грн. за участь у судових засіданнях (8 х 250 грн.), а всього 117 500 грн.

Під час судового розгляду судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року та її правонаступником стала ОСОБА_2 щодо всього їй належного майна (а.с. 118) та позивач ОСОБА_1 щодо вкладів у банківських установах банку на загальну суму 24 722 грн. 82 коп. (а.с. 143 на звор.)

З урахуванням наведеного суд замінив відповідача ОСОБА_3 її правонаступником ОСОБА_2

Під час судового розгляду справи позивач неодноразово змінював позовні вимоги (а.с. 26-28, 168-170). Востаннє просив стягнути з відповідача на його користь 116 259 грн. 98 коп. з урахуванням індексу інфляції, 3 % річних у розмірі 1 639 грн. 62 коп., 71 752 грн. 18 коп. пені.

Позивач у судовому засіданні підтримав позові вимоги.

Відповідач позовні вимоги не визнала, надала письмові заперечення (а.с. 84-85), мотивуючи тим, що позивачем сума є надуманою, він не вчиняв жодних дій щодо догляду за позивачем, надані послуги були неякісними, внаслідок чого суддовий розгляд справи травив досить довго.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Під час судового розгляду справи встановлено, що 5 травня 2014 року між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір про надання правової допомоги № 1, відповідно до котрого позивач, котрий є адвокатом, зобов'язується представляти і захищати інтереси замовника ОСОБА_3 в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції (а.с. 7).

Відповідно до п. 3.2 питання оплати винагороди адвоката визначається сторонами додатково.

Так, 5 червня 2014 року між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено додаток до договору про надання правової допомоги № 1 від 5 травня 2014 року, відповідно до п. 1.1 котрого оплата замовником послуг адвоката проводиться в розмірі 10% (гонорар) від вартості квартири АДРЕСА_1 та вартості коштів, що залишаються в розпорядженні замовника і не повертаються ОСОБА_4 (відповідач у справі про розірвання договору довічного утримання від 22.03.2012р.). Гонорар виплачується за умови набрання чинності рішення суду, яке винесене на користь замовника (мається на увазі спірна квартира повертається у власність замовника) чи підписання замовником з позивачем мирової угоди (а.с. 8).

За представництво інтересів замовника в суді перед іншими третіми особами, незалежно від результату розгляду справи, замовник зобов'язані сплатити адвокату кошти у розмірі 250 грн. - за участь адвоката у кожному судовому засіданні.

Передбачений пунктом 1.1. гонорар повинен бути сплачений адвокату не пізніше як через 3 місяці з моменту набрання рішенням законної сили, якщо інший строк додатково не погоджений сторонами.

Не сплата замовником вказаних в цьому додатку коштів, в строк дії договору про надання правової допомоги № 01 від 5 травня 2014 року, не звільняє замовника від їх сплати. У випадку порушення строків оплати коштів, замовників сплачує на користь адвоката пеню у розмірі 1% від вартості несплачених коштів за кожен день прострочки в оплаті.

Судом встановлено, що рішенням Печерського районного суду від 17 листопада 2014 року (справа № 757/20525/14-ц) позовна заява ОСОБА_3 задоволена частково: розірвано договір довічного утримання, укладений 22 березня 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, зареєстрований у реєстрі за № 3-884, повернуто у власність ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1, котре ухвалами суду апеляційної інстанції від 13 травня 2015 року та ухвалою суду касаційної інстанції від 20 жовтня 2015 року залишене в силі (а.с. 9-15).

Під час судового розгляду вказаної справи представництво інтересів ОСОБА_3 здійснював позивач ОСОБА_1, що вбачається, зокрема, з описової частини судового рішення та копій журналів судових засідань (а.с. 153-167).

Отже, позивач має право на отримання гонорару за договором про надання правової допомоги № 01 від 5 травня 2014 року.

Відповідно до звіту про оцінку вартості майна від 11.04.2016 року ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 складає 997 509 грн. відповідно 10% від її вартості становить 99 750 грн. 90 коп., котрі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на підставі п. 1.1 додатку до договору про надання правової допомоги № 1 від 5 травня 2014 року.

Також підлягають стягненню 5 500 грн., що становить 10% від вартості коштів, що залишаються в розпорядженні замовника і не повертаються ОСОБА_4 (відповідач у справі про розірвання договору довічного утримання від 22.03.2012 р.) на підставі п. 9 договору довічного утримання від 22.03.2012 р. (а.с. 38-39).

Відповідно до журналів судових засідань зі справи № 757/20525/14-ц вбачається, що ОСОБА_1 брав участь у 8 судових засіданнях: 4 в суді першої інстанції та 4 в суді апеляційної інстанції (а.с. 153-167).

Отже до стягнення підлягає сума у розмірі 2 000 грн. з розрахунку 250 грн. за одне судове засідання відповідно до п. 1.2 додатку до договору про надання правової допомоги № 1 від 5 травня 2014 року.

Загальна сума, котра підлягає до стягнення становить 107 250 грн. 90 коп. (99 750 грн. 90 коп. + 5 500 грн. + 2 000 грн.).

Оскільки ОСОБА_3 у визначений договором строк не оплатила послуги адвоката, то відповідно до п. 1.5 додатку до договору про надання правової допомоги № 1 від 5 травня 2014 року підлягає стягненню пеня з розрахунку 1% від вартості несплачених коштів за кожен день прострочки в оплаті, починаючи з 14 серпня 2015 року (через 3 місяці з дня набрання рішенням законної сили).

Під час судового розгляду встановлено, що відповідач ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року та її правонаступником стала ОСОБА_2 щодо всього їй належного майна (а.с. 118) та позивач ОСОБА_1 щодо вкладів у банківських установах банку на загальну суму 24 722 грн. 82 коп. (а.с. 143 на звор.).

19 серпня 2016 року позивач звернувся з претензією до спадкоємців після смерті ОСОБА_3 - ОСОБА_2 (а.с. 131-132).

Таким чином відповідно до ст. 1281 ЦК України позивач пред'явив свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину.

Відповідно до ч. 2 ст. 1282 ЦК України вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За таких умов ОСОБА_2 не пізніше 1 вересня 2016 року повинна була сплатити позивачу кошти в загальному розмірі 205 813,66 грн., що складається з 107 250 грн. 90 коп. основної суми заборгованості та 96 525 грн. пені за 90 днів прострочки з 1 вересня 2016 року.

Разом з тим, відповідно до заповіту від 25 червня 2014 року позивач також є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3, відповідно - відповідальним за її боргами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17 листопада 2016 року після смерті ОСОБА_3 позивач отримав спадщину, що складається з 24 772,82 грн.

З урахуванням наведеного, розмір коштів, що підлягають стягненню з ОСОБА_2 зменшуються на вказану суму.

Відповідно до ст. 534 ЦК України встановлено черговість погашення вимог за грошовим зобов'язанням. Так, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Таким чином, отримані позивачем кошти в порядку спадкування в розмірі 24 772,82 грн. йдуть на погашення пені в розмірі 96 525 грн.

Відповідно до сплати підлягає неустойка (пеня), котра зменшується і становить 71 752,18 грн. (96525,00 - 24772,82).

Разом з тим, враховуючи, що починаючи з 1 вересня 2016 року, відповідач ОСОБА_2 не сплатила позивачу жодної копійки, то відповідно до ст. 625 ЦК України позивач має право на стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК є правом, а не обов'язком спадкоємця. Відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов'язку, передбаченого статтею 1297 ЦК, зокрема з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця, розмір якої може бути визначений за правилами статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦКУ боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Основне грошове зобов'язання складає 107 250,90 грн.

Тому, заборгованість в 203 775,90 грн. складається з:

- індексу інфляції за весь час прострочення з 1 вересня 2016 року до 1 березня 2017 року, що становить 108,4% та в грошовому виразі складає 116 259,98 грн. ( 107250,90 грн. х 108,4%).

- три проценти річних за період з 1 вересня 2016 року до 1 березня 2017 року з простроченої суми складають 1 639,62 грн. (107250,90 грн. х 3% : 365 днів х 186 днів)

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 116 259 грн. 98 коп. суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 3% річних у розмірі 1 639 грн. 62 коп., пені у розмірі 71 752 грн. 18 коп., що разом складає 189 651 грн. 78 коп.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судовий збір у розмірі 1 896 грн. 52 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а надмірно сплачена сума судового забору на підставі заяви позивача може бути йому повернута відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного та керуючись ст. 625, 1282, 530, 901 ЦК України та ст.ст. 10, 15, 89, 57, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 189 651 грн. 78 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 896 грн. 52 коп.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва до Апеляційного суду м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.В.Батрин