Рішення № 65415646, 13.03.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/2463/16-ц Номер провадження 22-ц/786/811/17Головуючий у 1-й інстанції Сидоренко Ю. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді : Обідіної О.І.

Суддів : Пікуля В.П., Прядкіної О.В.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Миргородський КХП №1" на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 31 січня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Миргородський КХП №1" про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки при розрахунку при звільненні та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 31 січня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з Дочірнього підприємства ДАК «Хліб України» Миргородського комбінату хлібопродуктів № 1на користь ОСОБА_2 8485,65 грн. заборгованості по заробітній платі, 9549,15 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 2000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з Дочірнього підприємства ДАК «Хліб України» Миргородського комбінату хлібопродуктів № 1 судовий збір в розмірі 1102,40 грн. на користь держави.

Рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 3451,41 грн. допущено до негайного виконання.

В апеляційній скарзі ДП ДАК «Хліб України» «Миргородський КХП №1» (надалі дочірнє підприємство), погоджуючись зі стягнутою сумою заборгованості по заробітній платі в розмірі 8485,65 грн., просить рішення в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди скасувати та відмовити в задоволенні вказаних позовних вимог. Вважає, що суд допустився порушень норм матеріального та процесуального права, та не взяв до уваги, що на всі кошти підприємства накладено арешт в межах зведеного виконавчого провадження, та відсутня вина директора підприємства у порушенні строків виплати заробітної плати.

Рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 8485,65 грн. сторонами не оскаржується.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.3 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення.

Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом, ОСОБА_2 працював у відповідача з 18.04.2003 року по 15.03.2007 року на посаді сторожа патрульно-сторожової охорони, а з 16.03.2007 року по 03.10.2016 року на посаді водія пожежного автомобіля, що підтверджується копією трудової книжки.

Відповідно до наказу №109-к від 03.10.2016 року позивач звільнений з підприємства за згодою сторін згідно п.1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Згідно довідки, виданої дочірнім підприємством від 12.10.2016 року ОСОБА_2 нарахована і невиплачена заробітна плата за серпень, вересень, жовтень 2016 року становить 8485,65 грн.

Звертаючись до суду з позовомОСОБА_2, після уточнення позовних вимог, просив стягнути невиплачену заробітну плату, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та моральну шкоду, посилаючись на те, що підприємство не провело з ним на момент звільнення розрахунку по заробітній платі, чим завдало моральної шкоди в розмірі, яку він оцінив в 3000 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд, на підставі положень ст.ст. 116, 117 та 237-1 КЗпП України дійшов висновку про їх обґрунтованість, врахувавши відсутність спору щодо розміру заборгованості по заробітній платі на час звільнення позивача, та у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої Постановою КМУ від 08.02.1995 р. №100, обрахував середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та наявність підстав для стягнення моральної шкоди в розмірі 2000 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, проте не може в повній мірі погодитись з розміром стягнутої моральної шкоди в сумі 2000 грн.

Частиною 1 ст.116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Сторонами не заперечується, що на час звільнення позивачу була нарахована, але невиплачена заробітна плата за серпень-жовтень 2016 року в сумі 8485,65 грн., яку суд першої інстанції правомірно стягнув з підприємства.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Врахувавши факт затримки виплати заробітної плати протягом 83 робочих днів (з моменту звільнення до дня ухвалення рішення) та розмір середнього заробітку в сумі 115,05 грн. в день, місцевий суд обґрунтовано стягнув з відповідача на користь звільненого працівника 9549,15 грн., оскільки за своєю правовою природою середній заробіток у відповідності до ст. 117 КЗпП України є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

За вказаних обставин посилання апелянта на відсутність вини як директора підприємства, так і самого підприємства, рахунки якого арештовані державним виконавцем в ході виконання зведеного виконавчого провадження, не заслуговують на увагу та не виключають застосування положення ст. 117 КЗпП України в якості відповідальності роботодавця за затримку розрахунку при звільненні.

Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Вірно встановивши факт порушення законних прав звільненого працівника не виплатою заробітної плати при звільненні, що завдало останньому моральної шкоди, суд першої інстанції при визначенні її розміру виходив з тривалості протиправних дій відповідача та необхідності позивачу докладати додаткових зусиль для організації свого життя, при цьому не конкретизувавши в чому саме полягають ці зусилля, позаяк не зазначено про це в самій позовні заяві, яка в цій частині містить лише загальні підстави для відшкодування моральної шкоди, визначені диспозицією ст. 237-1 КЗпП України.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про зменшення розміру морального відшкодування до 500 грн., які в даному випадку, разом з розміром заборгованості по заробітній платі та компенсаційними виплатами в порядку ст.117 КЗпП України, будуть достатніми для сприяння відновлення порушених прав позивача.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не містять посилання на обставини, які визначені процесуальним законом як підстави для скасування судового рішення.

Так, колегією суддів відхиляються твердження апелянта про відсутність підстав для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України внаслідок відсутності вини підприємства, рахунки якого тривалий час перебувають під арештом і відсутні будь-які грошові операції, оскільки сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

За вказаних обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню щодо наявності підстав для зменшення розміру моральної шкоди, а в іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, як постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.3 ч.1 307, п.п.3,4 ч.1 ст. 309, 314, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Миргородський КХП №1" задовольнити частково.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 31 січня 2017 року змінити в частині стягнення з Дочірнього підприємства ДАК «Хліб України» «Миргородського комбінату хлібопродуктів № 1» на користь ОСОБА_2 моральної шкоди, зменшивши останню з 2000 грн. до 500 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів в касаційному порядку.

Судді : (підписи)

З оригіналом згідно.

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1