Рішення № 6541544, 06.11.2009, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" листопада 2009 р.Справа № 16/1943 За позовом Комунального підприємства по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради м. Старокостянтинів до Старокостянтивський комбінат комунальних підприємств, м. Старокостянтинів

про стягнення 28 000,54 грн., з яких 15 000,00 грн. основного боргу, 12 600,00 грн. пені, 195,13 грн. інфляційних нарахувань та 205,41 грн. 3% річних

                                                                      Суддя

Представники сторін:

Від позивача: Доманський В.А. –за дорученням від 09.02.2009р. №50, в судовому засіданні 05.11.2009 р.

Від відповідача: Булич В.Є. –начальник КПП, в судовому засіданні 05.11.2009 р.

          Рішення приймається 06.11.2009 р., оскільки в судовому засіданні 05.11.2009 р. оголошувалась перерва.

Суть спору: Позивач звернувся із позовом, згідно якого просить суд стягнути з відповідача 28 000,54 грн. заборгованості, з яких 15 000,00 грн. основного боргу, 12 600,00 грн. пені, 195,13 грн. інфляційних нарахувань та 205,41 грн. 3% річних за невиконання відповідачем зобов’язань по договору позики від 30.12.23008 р. №3.

Представник позивача в засідання суду 06.11.2009р. не з`явився, проте в судовому засіданні 05.11.2009 р. позовні вимоги підтримав та просить суд про задоволення позову.

Представник відповідача в засідання суду 06.11.2009р. не з`явився, проте в судовому засіданні 05.11.2009 р. та в письмовому відзиві на позов від 05.11.2009 р. за вих.№215 позовні вимоги в сумі 15 000,00 грн. основного боргу визнає в повному обсязі, проте вказує на важке фінансове становище підприємства та неможливість повернути суму боргу. Проти стягнення 12 600,00 грн. пені, 195,13 грн. інфляційних нарахувань та 205,41 грн. 3% річних заперечує. Крім тог, просить суд розстрочити виконання зобов’язань строком на 1 рік відповідно до погодженого між позивачем графіку.

Представник позивача проти клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду заперечує, вважаючи його безпідставним.

При вирішенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду по справі, судом враховується, що відповідно до вимог ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Оскільки відповідачем не подано доказів наявності таких обставин, що ускладнять виконання рішення або роблять його неможливим, тому суд вважає за необхідне відмовити в клопотанні відповідача про розстрочення сплати заборгованості строком на 1 рік. При цьому важке фінансове становище підприємства не може бути взяте судом до уваги, як обставина, що ускладнить виконання рішення суду або зробить його неможливим.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

30.12.2008 р. між Комунальним підприємством по експлуатації теплового господарства „Теполовик”, Старокостянтинівської міської ради (позикодавець) та Старокостянтинівським комбінатом комунальних підприємств (позичальник) було укладено договір позики №3, згідно якого позикодавець зобов’язувався передати у власність позичальника грошові кошти в сумі 15 000,00 грн., а позичальник взяв на себе зобов’язання повернути грошові кошти. Остаточною датою поверхня позики вважається 30.04.2009р. (п.п.1.1,4.2 договору).

При настанні дати, вказаної в п. 4.2 цього договору, позичальник зобов’язується протягом двох календарних днів повернути позикодавцю позику в розмірі, що зазначено в п.2.1 договору. Позика повертається в безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок позикодавця. Позика вважається поверненою позикодавцю позичальником з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок позикодавця в банківській установі, що його обслуговує (п.п. 5.1,5.2,5.3 договору).

Згідно п.6.2 договору сторони передбачили, що при порушенні позичальником строку повернення позики (п.5.1 договору), він повинен сплатити на поточний рахунок позикодавця пеню в розмірі 0,5% від розміру позики за кожний день прострочення повернення позики.

Позивач виконав зобов’язання по наданню позики в сумі 15 000,00 грн., здійснивши проплату суми позики згідно платіжного доручення № 37 від 30.12.2008 р.

У зв’язку із невиконанням відповідачем договірних зобов’язань по поверненню позики, позивач направив на адресу відповідача претензію за вих.№588 від 02.07.2009 р., відповідь на яку не отримано, вимоги претензії не задоволено.

Внаслідок невиконання відповідачем зобов’язань по поверхню позики, позивач звернувся до суду із позовом, згідно якого просить стягнути з відповідача 28 000,54 грн., з яких 15 000,00 грн. основного боргу, 12 600,00 грн. пені, 195,13 грн. інфляційних нарахувань та 205,41 грн. 3% річних.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст.11 та ст.509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов’язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов’язання боржник зобов’язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку, тобто сплати боргу.

Згідно ст.1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач уклали між собою договір позики №3 від 30.12.2008 р., визначивши умови, права та обов'язки сторін, які є обов'язковими для них, а також строк повернення позики –30.04.2009р. При цьому, доказів про повернення позики в сумі 15 000 грн. суду не подано, доводи позивача не спростовано.

          Судом також приймається до уваги, що відповідачем у письмовому відзиві, представником відповідача в судовому засіданні вимоги щодо стягнення 15 000,00 грн. позики визнаються в повному обсязі.

          Згідно ст.526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до вимог ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов’язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено до стягнення 12 600,00 грн. пені за період прострочення з 01.05.2009 р. по 15.10.2009 р. згідно поданого в матеріали справи розрахунку.

Щодо вимог про стягнення пені судом враховується наступне: ч.2 ст.551 ЦК України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною, однак при стягненні її в судовому порядку застосовуються обмеження встановлені в законі.

Відповідно до частини першої ст.231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

При цьому судом враховується, що діючим законодавством не встановлено розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, а передбачено право його встановлення за згодою сторін в договорі .

Однак, ч.2 ст.343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Проте, ст.3 вказаного Закону передбачено що розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, нормами Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено порядок обчислення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та обмеження її розміру, що підлягає стягненню.

Дана позиція викладена також в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 07.04.2008р. №01-8/211 „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України”, положення, зокрема п.49 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню”.

Враховуючи викладені норми, судом проведено самостійно перерахунок суми пені із врахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла за період прострочення.

При цьому, судом враховується, що договором позики №3 від 30.12.2008 р., зокрема п.5.1 передбачено, що позичальник зобов’язаний повернути позику протягом 2-х календарних днів від настання дати повернення (30.04.2009 р.), тому нарахування пені починається з 04.05.2009р., оскільки 03.05.2009р. є вихідним днем, за наступним розрахунком: 15 000,00 грн.*165 днів (з 04.05.2009 р. по 15.10.2009 р.)*12%*2:365 дн.= 1 484,79 грн.

Таким чином, сума пені, яку необхідно стягнути з відповідача, становить 1 484,79 грн., натомість вимоги щодо стягнення решти пені в сумі 11 115,21 грн. суд вважає безпідставним та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому в їх задоволенні належить відмовити.

Щодо стягнення з відповідача 195,13 грн. інфляційних витрат та 205,41 грн. 3% річних, судом приймається до уваги, що такі нарахування відповідають вимогам ч.2 ст.625 ЦК, підтверджено поданими розрахунками, тому суд вважає їх правомірними і такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню в сумі 15 000,00 грн. основної боргу, 1 484,79 грн. пені, 195,13 грн. інфляційних витрат та 205,41 грн. 3% річних, всього в сумі 16 885,33 грн.

Витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.1,12,44, 49,82-84, ст.115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

В И Р І Ш И В :

          Позов Комунального підприємства по експлуатації теплового господарства „Тепловик” Старокостянтинівської міської ради м. Старокостянтинів до Старокостянтивський комбінат комунальних підприємств м. Старокостянтинів про стягнення 28000,54 грн., з яких 15000,00 грн. основного боргу, 12600,00 грн. пені, 195,13 грн. інфляційних нарахувань та 205,41 грн. 3% річних, задовольнити частково.

Стягнути з Старокостянтивського комбінату комунальних підприємств м. Старокостянтинів, вул. Красовського,1а (р/рах. №260066968 в ХОД „Райффайзен Банк Аваль”, м. Хмельницький, код ЗКПО 03356039, МФО 315966) на користь Комунального підприємства по експлуатації теплового господарства „Тепловик” Старокостянтинівської міської ради м. Старокостянтинів, Ессенська,2 (р/рах.26004301793 в Ощадбанку м. Старокостянтинів, код ЗКПО 14151464, МФО 375166) 15 000,00 грн.(п’ятнадцять тисяч 00 коп.) основної боргу, 1 484,79 грн. (одна тисяча чотириста вісімдесят чотири гривні 79 коп.) пені, 195,13 грн. (сто дев’яносто п’ять гривень 13 коп.) інфляційних витрат, 205,41 грн. (двісті п’ять гривень 41 коп.) 3% річних, 168,85 грн. (сто шістдесят вісім гривень 85 коп.) витрат по оплаті державного мита та 142,32 грн. (сто сорок дві гривні 32 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В позові в частині стягнення 11115,21 грн. грн. пені відмовити.

Суддя                                                                                                              

Віддруковано 3 прим.:

1 - до матеріалів справи;

2 - позивачу;

3 - відповідачу