Рішення № 6541394, 10.11.2009, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.11.2009 Справа № 3/158-09

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Шевченко М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватної агропромислової компанії "Тачанка", м. Каховка Херсонської області

до Малого приватного підприємства "Таврія", смт. Нововоронцовка Херсонської області

про стягнення 52534 грн. 26 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Яцун С. А., представник за довіреністю від 13.09.09р.

від відповідача - Мозговий О.В., представник за довіреністю від 22.08.2009р.

          Згідно Розпорядження Голови господарського суду Херсонської області від 09.11.2009 р. №645 справу передано на розгляд судді Людоговської В.В.

Приватна агропромислова компанія "Тачанка" (позивач) звернулася до суду з позовом про стягнення з малого приватного підприємства "Таврія" (відповідач) заборгованості у сумі 52534 грн. 26 коп. за договором зберігання № 43/08-ХР із змінами, внесеними додатковою угодою від 31.03.2009р.

Представник позивача звернувся до суду з заявою про зменшення позовних вимог у зв'язку з частковим погашенням відповідачем основної заборгованості та просить стягнути з відповідача 24263,74 грн. основного боргу, 1337,77 грн. пені, 8532,75 грн. штрафу та судові витрати.

Представник відповідача позовні вимоги визнає в повному обсязі, несплату заборгованості пояснює скрутним фінансовим становищем підприємства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Між Приватною агропромисловою компанією «Тачанка»(позивач) та Малим приватним підприємством «Таврія»(відповідач) укладено договір зберігання №43/08-ХР від 13.08.2008 р. (далі –Договір), за умовами якого позивач зобов'язався передати, а позивач прийняти майно, вказане в Додатках до цього договору, на зберігання на митний ліцензійний склад відкритого типу та повернути майно. Відповідач зобов'язався оплатити послуги зберігача на умовах Договору.

Договір підписаний сторонами без зауважень, скріплений печаткою. Із огляду на зазначений Договір суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором зберігання, правовідносини, які витікають із нього, регулюються главою 66 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.1 ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст.936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

На виконання умов пункту 1.1. Договору 02.10.2008 року відповідач передав, а позивач прийняв на зберігання у режимі митного ліцензійного складу лінію для стерилізації та асептичного наповнювання у розібраному вигляді (далі –майно) складським об'ємом 97,308 м.кв., що підтверджується актом приймання-передачі майна на зберігання від 02.10.2008 р.

Відповідно до п.2.1. Договору, з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою до Договору від 31.03.2009 р., - строк зберігання майна встановлювався з 02.10.2008 року по 01.04.2009 року. 08.04.2009 р. майно було повернено позивачем відповідачу зі зберігання, що підтверджується видатковою накладною №4 від 08.04.2009 р. та Довіреністю відповідача №467 від 08.04.2009 р.

За нормами п.1 ст.946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Згідно з п.4.1. Договору розмір плати за зберігання одного квадратного метра майна становив 5,00 грн. за кожну добу зберігання, а загальний розмір плати за зберігання дорівнював 88063,74 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.4.2. Договору відповідач мав оплатити позивачу плату за зберігання майна в сумі 20000,00 грн. не пізніше 06.04.2009 р., в сумі 67000,00 грн. рівними частками по 1000,00 грн. за період з 07.04.2009 р. по 16.07.2009 р. та в сумі 1063,74 грн.

17.07.2009 р.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач свої договірні зобов'язання щодо зберігання виконав в повному обсязі. Відповідач розрахувався з позивачем частково, заборгувавши на день розгляду справи 24263,74 грн.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження виконання належним чином своїх зобов'язань щодо добровільної сплати основного боргу та визнає основний борг в сумі 24263,74 грн.

Відповідно до п.5.4. Договору у випадку порушення строків оплати відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, а також штраф у розмірі 20% від суми несвоєчасної оплати.

Згідно частини 1 статті 230 ГПК України пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пункт 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

          Суд перевірив розрахунки в частині стягнення пені та штрафу і зазначає, що позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 1337,77 грн. та штрафу в сумі 8532,75 грн. підлягають задоволенню.

В судовому засіданні за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Позивачу на підставі ст..49 ГПК України відшкодовуються судові витрати за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

На підставі ст.ст.525, 526, 936, 946 ЦК України, ст..ст.230, 231 ГК України та керуючись, ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, - суд

в и р і ш и в:

1. Прийняти справу до свого провадження.

2. Позов задовольнити в повному обсязі.

3. Стягнути з Малого приватного підприємства «Таврія»(74200, Херсонська область, смт Нововоронцовка, вул.Ступова, 22-а, р/р 2600401002346 в ХФ ВАТ «Кредо банк», МФО 352413, код ЄДРПОУ 14129039) на користь Приватної агропромислової компанії «Тачанка»(74800, Херсонська область, м. Каховка, вул.Південна, 4, р/р 26000874936311 в Одеській обласній філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 328016, код ЄДРПОУ 30841763) 24263,74 грн. основного боргу, 1337,77 грн. пені, 8532,75 грн. штрафу, 525,34 грн. витрат на оплату державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя В.В.Людоговська

Дата підписання рішення 11.11.2009 р.

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України