Ухвала суду № 65412436, 15.03.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 170/592/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Сушик Н.В. Провадження № 22-ц/773/330/17 Категорія: 39 Доповідач: Матвійчук Л. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Матвійчук Л.В.,

суддів - Русинчука М.М., Осіпука В.В.,

з участю секретаря - Лимаря Р.С.,

представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Шацька селищна рада Шацького району Волинської області, Шацька державна нотаріальна контора про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 на рішення Шацького районного суду Волинської області від 16 травня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Шацького районного суду Волинської області від 16 травня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача Шацька селищна рада Шацького району Волинської області, Шацька державна нотаріальна контора відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просила скасувати це рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 18 грудня 2006 року, ОСОБА_4 є спадкоємцем майна після смерті ОСОБА_6. Спадкове майно, на яке вцілому видане свідоцтво складається з житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, який належав ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого 19 січня 1959 року(а.с. 123, 127). Спадкоємцем майна померлого була його дружина ОСОБА_6, яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав.

Відповідно до довідки Шацької селищної ради № 2302 від 06 липня 2006 року ОСОБА_7 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 проживав і був постійно прописаний в АДРЕСА_1. На момент смерті з ним проживали дружина ОСОБА_6 та дочка ОСОБА_8. Після смерті ОСОБА_6, 17 березня 1988 року за даною адресою була зареєстрована ОСОБА_9.

З архівної довідки Волинського державного архіву Волинської області від 28 серпня 2014 року вбачається, що ОСОБА_7 та ОСОБА_10 є батьками ОСОБА_9 - баби позивача (а.с. 5), яка 17 листопада 1947 року у зв'язку з укладенням шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_9(а.с. 7). Донькою ОСОБА_9 є ОСОБА_12 - мати позивача, що підтверджується витягом з реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження від 06 листопада 2014 року НОМЕР_1(а.с.10). З дубліката свідоцтва про шлюб № НОМЕР_2 від 20 липня 2007 року вбачається, що ОСОБА_12 змінила прізвище на ОСОБА_2(а.с. 12), з повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 25 грудня 2009 року встановлено, що ОСОБА_2 (позивач) є сином ОСОБА_12 (а.с. 15).

ОСОБА_2 16 лютого 2016 року звертався до Шацької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_12, зокрема 1/2 частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Однак державний нотаріус письмово повідомив, що його заява не відповідає вимогам п. 1 ст. 1270, 1279 ЦК України(а.с.146-155).

Відповідно до ст. 548 ЦК України (в редакції 1963 року) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно з ст. 549 ЦК України (в ред. 1963 р.) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

З довідки Шацької селищної ради № 2302 від 06 липня 2006 року встановлено, що на момент смерті ОСОБА_7, разом з ним проживали дружина ОСОБА_6 та дочка ОСОБА_8, які фактично вступили в управління та володіння спадковим майном.

Відповідно до наданої Любомльською державною нотаріальною конторою відповіді від 17 лютого 2016 року № 38/01-16 спадкова справа після смерті ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, не заводилась.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом першої інстанції на підставі досліджених доказів встановлено, що ОСОБА_9 не вчинено передбачених законом дій, які б свідчили про прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_7.

Також позивачем не доведено, що будинок, який є предметом спору, був спільним майном подружжя ОСОБА_7 і ОСОБА_10, оскільки був побудований у їх шлюбі і кожному з них належало по 1/2 його частки., на що посилався звертаючись з позовом до суду як на підставу своїх вимог про визнання права власності на спадкове майно.

З інвентаризаційної справи № 314 на домоволодіння №7 (3) по вулиці Дзержинського (1 Травня), даний житловий будинок побудований в 1925 році.

Разом з тим, принцип спільності нажитого подружжям майна було введено "Кодексом законів про сім'ю, опіку, шлюб, і акти громадського стану УРСР" (Сімейний кодекс) від 31 травня 1926 року, зокрема в ст. 125 було зазначено: "Майно нажите подружжям спільною працею в період шлюбу, вважається належним обом членам подружжя на засадах спільної власності в рівних частках. Інше майно складає окрему власність кожного з них". До цього діяв принцип роздільності спільно нажитого подружжям майна. Отже, на момент побудови житлового будинку, який є предметом спору поняття спільності нажитого подружжям майна (сумісної власності подружжя) не було.

Крім того, обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначав, що ОСОБА_9 успадкувала 1/4 частину спірного житлового будинку, 1/2 якого належала ОСОБА_10, яка померла в ІНФОРМАЦІЯ_3(а.с.162) при цьому покликався на норми матеріального права, а саме ст.ст.529, 549 ЦК УРСР в редакції 1963 року, які не поширювалися на спірні правовідносини, які виникли в ІНФОРМАЦІЯ_3(а.с.162).

Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, про відсутність підстав вважати, що ОСОБА_10, прабабусі позивача, належала на праві власності 1/2 частка в спірному житловому будинку, а також, що ОСОБА_9 спадщина після смерті батька ОСОБА_7 не прийнята, а тому обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд прийшов до неправильного висновку про те, що ОСОБА_9 не було вчинено дій які б свідчили про прийняття спадщини, оскільки відповідно до копії будинкової книги остання зареєстрована в спадковому будинку у 1959 році та знята з реєстрації ймовірно в 1987 році, не заслуговують на увагу.

Так з копії будинкової книги, на яку посилається позивач як на доказ прийняття спадщини ОСОБА_9 після смерті свого батька ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 вбачається, що ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована в спірному спадковому будинку в 1959 році та знята з реєстрації в 1967 році(запис під № 10), вдруге зареєстрована за цією адресою 17 березня 1988 року ( а.с. 17,18).

Отже на день смерті спадкодавця ОСОБА_7, спадкоємець ОСОБА_9 з ним не проживала, та на протязі шести місяців з дня відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 не вступила у володіння чи управління спадковим майном, та не зверталась в нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини, що свідчить про неприйняття нею спадщини після смерті батька.

Крім того, твердження представника позивача про зняття з реєстрації ОСОБА_9 «ймовірно в 1987 році» ґрунтуються на припущеннях, що суперечить вимогам ч. 4 ст. 60 ЦПК України.

Покликання представника позивача в апеляційній скарзі, що довідка №2302, видана Шацькою селищною радою 06 липня 2006 року про те, що на момент смерті ОСОБА_7 разом з ним проживала дружина ОСОБА_6 та донька ОСОБА_8, є неналежним доказом, оскільки в ній не зазначено підставу видачі(джерело інформаці) є безпідставними.

Так відповідно до положень ч. 1 ст. 58, ч. 1 ст. 59 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Таким чином довідка Шацької селищної ради № 2302 від 06 липня 2006 року стосується предмету доказування, а саме факту прийняття спадщини спадкоємцями після смерті спадкодавця ОСОБА_7, а тому є належним доказом в розумінні ст. 58 ЦПК України. Також судом не встановлено та позивачем не доведено, що дана довідка, одержана з порушенням порядку, встановленого законом.

Доводи представника позивача в апеляційній скарзі про те, що в матеріалах спадкової справи після смерті матері ОСОБА_6 відсутні відомості, про належність спадкодавцю на праві власності спірного житлового будинку, не заслуговують на увагу, оскільки судом встановлено, що підтверджується матеріалами справи, спадкоємець ОСОБА_6 прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_7, але не оформила своїх спадкових прав.

Твердження представника позивача, про реєстрацію права власності за ОСОБА_7 лише у 2006 році є безпідставними, оскільки останньому право власності на нерухоме майно належало відповідно до свідоцтва про право власності від 19 січня 1959 року(а.с. 123), а 28 листопада 2006 року представнику ОСОБА_4 видано витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно на підставі зазначеного свідоцтва про право власності(а.с. 126).

Покликання апелянта, що в матеріалах справи відсутні відомості про те, хто проживав з ОСОБА_6 на момент її смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 і яким чином ОСОБА_4 прийняла спадщину не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до копії будинкової книги ОСОБА_4 зареєстрована в спірному житловому будинку з 16 січня 1965 року запис № 13(а.с. 4), відомості про зняття з реєстрації відсутні, а також відповідно до довідки Шацької селищної ради від 6 липня 2006 року №2302, остання прийняла спадщину після смерті матері(а.с. 121).

Разом з тим, з досліджених судом доказів встановлено, що ОСОБА_9 не прийняла спадщини після смерті свого батька ОСОБА_7, а тому їй не належав спірний житловий будинок чи його частина, відтак спадщина після її смерті на цей будинок не відкривалася та не могла бути прийнята її дочкою ОСОБА_12. Повторна реєстрація місця проживання в спірному будинку ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4(після смерті ОСОБА_6), не свідчить про виникнення в неї права власності на спірне нерухоме майно, оскільки вона не належить до кола спадкоємців за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_6. Отже, ОСОБА_2 не мав права на спадкування спірного житлового будинку, оскільки він не належав його матері ОСОБА_12 на день її смерті.

Таким чином, права позивача видачею свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_4 не порушені, та не підлягають судовому захисту, оскільки відповідно до положень ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не містять підстав для скасування чи зміни рішення суду, яке ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 відхилити, а рішення Шацького районного суду Волинської області від 16 травня 2016 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді