Рішення № 6541215, 27.10.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2009 р. Справа № 50/111-09

вх. № 6008/2-50

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Кролевецький К.І., дов. від 01.07.2009 р.; першого відповідача - не з"явився; другого відповідача - Міліціанов Р.В., дов. від 01.08.2009 р.,

розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "Бір Трейдер", м. Дніпропетровськ

до Приватного підприємства "Реарді", м. Дніпропетровськ (перший відповідач);

Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Консорсіум", м. Харків

про стягнення 151408,38 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідачів солідарно 111408,38 грн. заборгованості, з яких: 91329,78 грн. основного боргу, 7991,86 грн. інфляційних, 1761,06 грн. 3% річних та 10869,93 грн. пені, що виникла внаслідок невиконання першим відповідачем своїх зобов"язань по договорам поставки № 1682 від 01.05.2008 року; № 0389 від 01.04.2008 року та № 85/05 ТО8 від 01.05.2008 року. Крім того, позивач просить стягнути з першого відповідача збиткі у розмірі 40000,00 грн. Позов обгрунтовано статтями 526, 530, 610, 612, 614, 625 ЦК України. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідачів.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 27.10.2009 року справу передано до розгляду судді Погореловій О.В.

До початку судового засідання сторони звернулись до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява сторін розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

Перший відповідач в судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 27.10.2009 року представник позивача підтримує позов у повному обсязі.

В судовому засіданні 27.10.2009 року представник другого відповідача проти позову заперечує, з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, наданому до господарського суду 12.10.2009 року. Зокрема посилається на те, що його відповідальність за договором поруки обмежується сумою у 5000,00 грн. Крім того, вказує на те, що строк дії договору поруки скінчився та відповідно до статті 559 ЦК України порука припинилась.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та першим відповідачем були кладені наступні договори поставки: № 1682 від 01.05.2008 року; № 0389 від 01.04.2008 року; № 85/05 ТО8 від 01.05.2008 року.

Відповідно до умо цих договорів позивач зобов"язався передати у власність першого відповідача товар, а перший відповідач зобов"язався прийняти його та оплатити його вартість, на умовах цих договорів.

Позивачем відповідачу було поставлено товар на загальну суму 94329,78 грн., що підтверджується накладними, що містяться в матеріалах справи (аркуші 45-94).

Відповідно до умов договорів відповідач зобов"язаний здійснити оплату за отриманий товар протягом 50 календарних днів з моменту отримання товару.

Проте, відповідач свої зобов"язання по договорам поставки щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару не виконав, сплатив лише 3000,00 грн., що підтверджується банківської випискою (аркуш справи 95).

Внаслідок не виконання відповідачем своїх зобов"язань по договорам поставки виникла заборгованість, яка станом на 28.07.2009 року складає 91329,78 грн.05.05.2008 року між позивачем та другим відповідачем було укладено договір поруки, відповідно до умов якого другий відповідач поручається перед позивачем за виконання зобов"язань першим відповідачем, що виникла з договорів поставки № 1682 від 01.05.2008 року, № 0389 від 01.04.2008 року та № 85/05 ТО8 від 01.05.2008 року.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

          Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до пункту 7.1 договорів поставки, у разі прострочення терміну оплати товару відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" від 22.11.1996 року передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не можу бути більшим подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено з урахуванням положень зазначених норм законодавства, а тому, суд дійшов висновку, що підлягає стягненню пеня у розмірі 10869,93 грн.

Позивач також просить суд стягнути 7991,86 грн. інфляційних та 1761,06 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до п. 1.3 договору поруки, укладеного між позивачем та другим відповідачем, зобов"язання першого відповідача забезпечуються частково в межах суми, яка становить 5000,00 грн.

Відповідно до частини 4 статті 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Відповідно до п. 4.1 договору поруки, договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими особами всіх сторін договору та діє до 31 грудня 2008 року.

Суд дійшов висновку про те, що зобов"язання другого відповідача перед позивачем за договором поруки від 05.05.2008 року припинились 31.12.2008 року.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з першого відповідача 111408,38 грн. заборгованості обгрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, та суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з першого відповілдача 40000,00 грн. збитків (упущеної вигоди).

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками визнаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Згідно ч. 4 ст. 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Пунктом 2 тієї ж статті встановлено, що розмір збитків доказується кредитором.

Виходячи з зазначених норм, суд, вважає, що при визначенні упущеної вигоди, кредитор зобов'язаний довести : можливість одержання доходів за звичайних обставин, якби сплата боргу відповідачем відбулася, неможливість одержання цих доходів за умови звичайних заходів, вжитих позивачем для усунення негативних наслідків несплати боргу відповідачем.

Негативні наслідки неотримання (вилучення) певної суми оборотних коштів за звичайних обставин усуваються шляхом залучення додаткових інвестицій, кредитів, позик, внесків засновника тощо.

Суд вважає, що позивач не обґрунтував чому ці заходи не були вжиті.

Отже, в цій частині в позові слід відмовити на тій підставі, що позивач не довів розмір неодержаних доходів і здійснення заходів щодо їх одержання.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу, покладаються на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 22, 509, 525, 526, 530, 553, 554, 559, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, 173, 174, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Консорсіум" (код ЄДРПОУ 34952812) - відмовити повністю.

2. Позов відносно Приватного підприємства "Реарді" - задовольнити частково.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Реарді" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Метробудівська, 19, р/р 26005301034501 в ФАБ "Південний", МФО 306458, код ЄДРПОУ 32702478) на користь Приватного підприємства "Бір Трейдер" (49089, м. Дніпропетровськ, вул. Мандриківська, 47, р/р 26006001324001 в ДФ АТ "Індекс банк", МФО 307015, код ЄДРПОУ 33717464) - 91329,78 грн. основного боргу, 7991,86 грн. інфляційних, 1761,06 грн. 3% річних, 10869,93 грн. пені, 1114,08 грн. державного мита та 231,78 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. В решті позову - відмовити.

Суддя

рішення підписане 27 жовтня 2009 року.